Рішення № 86584856, 28.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2019 року Справа № 160/5883/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича Жукова Евгенія Олексіївна, Ільков Василь Васильович за участі секретаря судового засіданняПіскун Я.В. за участі: представника позивача представника відповідача представника третьої особи Осипов О.О., Ковтонюк Н.В. Донець А.П. Мисник Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Гарант Метиз Інвест" до Національного Банку України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" про визнати протиправними дії та нечинним рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить: визнати протиправними дії відповідача в частині винесення рішення від 13.12.2016 року № 105 Комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України щодо визнання позивача пов`язаною з ПАТ КБ «Приватбанк» особою; визнати протиправним та нечинним рішення Комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України в частині визнання позивача пов`язаною із ПАТ КБ «Приватбанк» особою.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- Законом України «Про Національний банк України» не визначено право Правління Національного банку України делегувати свої повноваження Комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України, яка прийняла оскаржуване рішення, що є порушенням статті 19 Конституції України.

- позивача не було повідомлено про факт прийняття оскаржуваного рішення та про його підстави;

- позивач не є пов`язаною з ПАТ КБ «Приватбанк» особою, у т.ч. не був пов`язаною особою станом на 13.12.2016 року, оскільки не підпадає під ознаки пов`язаних осіб, зазначених в ч.1 ст. 52 Закону України «Про Національний банк України»;

- ПАТ КБ «Приватбанк» не надав доказів, що останнє виконало оскаржуване рішення відповідача та вніс позивача до власного переліку пов`язаних із банком осіб;

- відповідач не зазначає причинно-наслідковий зв`язок фактів, що власником істотної участі банку був ОСОБА_1 , а кінцевими бенефіціарами позивача – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та яким чином, з чийого боку здійснювався вплив на операції, в чому це полягало, та чим підтверджується;

- обставина, що позивач є тривалий час клієнтом ПАТ КБ «Приватбанк», жодним чином не є підтвердженням пов`язаності;

- оскаржуване рішення відповідача не містить фактичного обґрунтування причин визнання позивача пов`язаною із ПАТ КБ «Приватбанк» особою;

- пунктом 9 ч.1 ст. 52 Закону України «Про банку і банківську діяльність» визначено дві ознаки, яким повинна відповідати пов`язана із банком особа: будь-яка особа, через яку провадяться операції в інтересах осіб, які вказані у ч.1 ст. 52 вказаного вище закону України, та на яку здійснюється вплив під час проведення такої операції через трудові, цивільні та інші відносини; таким чином, через позивача повинні проводитись операції в інтересах банку, та на нього повинен здійснюватися вплив під час проведення цих операцій; відповідачем не надано доказів, що свідчать про здійснення операцій позивача в інтересах банку та вплив під час проведення цих операцій;

- відповідачем та третьою особою не надано суду інформацію про те, які саме документи були на розгляді у Комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України під час прийняття оскаржуваного рішення відносно позивача;

- порушення нормативних актів банку та відповідача під час видачі кредиту позивачу не може свідчити про питання пов`язаності та є питанням відповідальності ПАТ КБ «Приватбанк»;

- та обставина, що працівники ПАТ КБ «Приватбанк» одночасно працювали і у позивача не є доказом пов`язаності, оскільки відсутні докази здійснення будь-якого впливу цими особами на операції позивача; ПАТ КБ «Приватбанк» не надано доказів, що ці особи впливали на рішення органів банку при наданні кредитів позивачу;

Ухвалою суду від 04.07.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача ПАТ КБ «Приватбанк».

У матеріалах справи міститься відзив відповідача на позовну заяву та інші письмові пояснення, у яких останній просить суд відмовити у задоволенні позову наступних підстав:

- встановлення факту пов`язаності осіб із банком здійснюється відповідачем у відповідності до ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» і Положення про визначення пов`язаних із банком осіб, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 315 від 12.05.2015 року (далі – Положення № 315);

- чинним законодавством України не передбачено обов`язку відповідача повідомляти безпосередньо пов`язану із банком особу про виявлення ознак її пов`язаності і визнання її пов`язаною;

- 13.12.2016 року Комісією з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України прийнято рішення № 105 «Про визнання осіб пов`язаними з ПАТ КБ «Приватбанк» (надалі – рішення Комісії № 105), яким позивача визнано пов`язаною особою з ПАТ КБ «Приватбанк»; 14.12.2016 року відповідач фактично надіслав дане рішення на адресу ПАТ КБ «Приватбанк» електронною поштою; ПАТ КБ «Приватбанк» не надав відповідачу доказів на спростування факту його пов`язаності з позивачем з метою зміни чи скасування рішення Комісії № 105;

- позивач був визнаний пов`язаною із ПАТ КБ «Приватбанк» особою за ознакою № 529 – будь-яка інша особа, через яку проводяться операції в інтересах осіб, зазначених у частині першій статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини; із приписів зазначеної вище норми закону України видно, що для віднесення особи до категорії пов`язаних із банком осіб необхідним є наявність двох наступних умов: проведення через особу операцій в інтересах осіб, зазначених у частині першій статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та вплив на особу під час проведення такої операції з боку осіб, зазначених у частині першій статті 52 Закону України «Про Національний банк України»;

- згідно відомостей про остаточних ключових учасників у структурі власності ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 31.03.2016 року ОСОБА_1 належало 49,9816% акцій банку; бенефеціарними власниками позивача згідно інформації із сайту smida.gov.ua є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; бенефіціарні власники позивача є пов`язаними із ПАТ КБ «Приватбанк» особами, що підтверджується рішення відповідача № 105 від 13.12.2016 року; вказаний взаємозв`язок дав можливість позивачу отримати кредити; станом на 16.12.2016 року позивач мав не погашену заборгованість перед ПАТ КБ «Приватбанк» на загальну суму 5 613 315,96 Євро, факт не погашення кредитного зобов`язання перед ПАТ КБ «Приватбанк» дозволив банку прийняти рішення про зменшення відсоткової ставки з 12% до 11,5%, збільшення строку кредитування з 5 до 10 років та відстрочення погашення тіла кредиту до першого кварталу 2018 року та відсотків до 2021 року; тобто вказані вище обставини доводять, що взаємовідносини позивача з ПАТ КБ «Приватбанк» відображають таку ознаку пов`язаності як «характер операцій», оскільки при звичайних умовах вказані кредитні правовідносини не відбулися (кредит не був би наданий особі іншим банком, що притримується ефективної банківської практики, уключаючи, але не обмежуючись такими ситуаціями, продовження строку користування кредитом на строк більше одного року без наявності фактів сплати відсотків за кредитом);

- у період видачі та користування позивачем кредитними коштами ПАТ КБ «Приватбанк», членами правління, ревізійної комісії та наглядової ради позивача одночасно були працівники ПАТ КБ «Приватбанк»: ОСОБА_4 (голова ревізійної комісії позивача з 26.09.2014 року по сьогодні), ОСОБА_5 (член ревізійної комісії позивача з 26.09.2014 року по сьогодні), ОСОБА_6 (член наглядової ради позивача з 2012 по 2014 роки), ОСОБА_7 (член правління позивача – головний бухгалтер з 18.03.2014 року по сьогодні), ОСОБА_8 (член правління позивача – фінансовий директор з 22.12.2014 року по теперішній час), ОСОБА_9 (член наглядової ради позивача з 2012 року по 2015 рік, до призначення займав посаду – керівник управління кредитування в ПАТ КБ «Приватбанк»), ОСОБА_10 (член ревізійної комісії позивача з 2012 по 2015 роки, до призначення займав посаду – заступник керівника управління кредитування в ПАТ КБ «Приватбанк»); тобто ПАТ КБ «Приватбанк» здійснював вплив на позивача через його контролюючі органи, шляхом призначення своїх працівників; проведення через позивача операцій, які є частиною вищевказаної системи контролю позивача за допомогою посадових осіб банку, здійснюється в інтересах контролерів та керівників банку, з метою контролю за всією господарською діяльністю;

- згідно анкети клієнта ПАТ КБ «Приватбанк» ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» Коломойський І.В. є власником істотної участі, тобто особою, якій належить понад 10% акцій; відповідно до рішення № 105 ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» є особою за типом пов`язаності № 524 – споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи, тобто особа, юридична особа, яка має спільних з банком власників істотної участі; ОСОБА_3 займала посаду члена ревізійної комісії ПАТ «Нікопольський завод феросплавів», а отже є керівником спорідненої з ПАТ КБ «Приватбанк» особи; з вищевказаного слідує, що Вельк Ю.В., використовувалась як довірена особа в інтересах банку у відносинах з колом пов`язаних осіб на яких займала провідні посади, таким чином, власники істотної участі ПАТ КБ «Приватбанк» через трудові, цивільні та інші відносини на момент прийняття рішення № 105 мали можливість здійснювати вплив на власників істотної участі інших пов`язаних із банком осіб, а саме позивача;

- позивачем жодним чином не спростовано доводів відповідача та не наведено доводів, які б свідчили про відсутність здійснення контролю пов`язаними із ПАТ КБ «Приватбанк» особами – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , над позивачем, відповідно як наслідок позивачем не спростовано факту пов`язаності з власниками істотної участі ПАТ КБ «Приватбанк», зокрема, ОСОБА_1 , станом на момент прийняття рішення № 105;

- чинне законодавство України не відносить до виключних повноважень Правління НБУ прийняття рішень про визначення осіб пов`язаних із банком;

- позивачем не доведено факту порушення оскаржуваним рішенням відповідача його реальних прав та законних інтересів, притягнення позивача до будь-якого виду відповідальності або взагалі обмеження його прав та законних інтересів.

У матеріалах справи містяться також пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача, у який остання просить суд відмовити у задоволенні позову, з наступних підстав:

- позивачем не доведено факту порушення оскаржуваним рішенням відповідача його реальних прав та законних інтересів, притягнення позивача до будь-якого виду відповідальності або взагалі обмеження його прав;

- ПАТ КБ «Приватбанк» погодився із рішенням відповідача про визнання позивача пов`язаною із банком особою за ознакою № 529;

- чинним законодавством не визначено обов`язку відповідача та/або ПАТ КБ «Приватбанк» повідомляти особу про визнання її пов`язаною з банком особою;

- всі інші доводи третьої особи є аналогічними за своїм змістом доводам відповідача.

Ухвалами суду від 31.07.2019 року та від 21.08.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача та третьої особи про розгляд справи у закритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 05.09.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду від 03.10.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 03.10.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.10.2019 року.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, заперечувала проти позову.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, встановив наступне.

У матеріалах справи міститься витяг з рішення Комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України № 105 від 13.12.2016 року, яким позивача визнано пов`язаною з ПАТ КБ «ПриватБанк» особою відповідно до статті 52 Закону України «Про банки та банківську діяльність» за номером ознаки пов`язаної з банком 529.

Судом на підставі аналізу вказаного документу встановлено, що рішення Комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України № 105 від 13.12.2016 року є індивідуальним актом, оскільки виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій, стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням.

Також у матеріалах справи міститься витяг з протоколу № 38 від 13.12.2016 року Комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України, у якому вказано, що за результатами проведеної з ПАТ КБ «ПриватБанк» роботи вдалося зібрати докази для підтвердження пов`язаності осіб із ПАТ КБ «ПриватБанк», визначити пов`язаниими з ПАТ КБ «ПриватБанк», відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» наступних осіб, зокрема, і позивача. за номером ознаки пов`язаної особи іх банком 529.

Судом встановлено, що наданий витяг з вказаного Рішення № 105 та витяг з протоколу № 38 від 13.12.2016 року не містять обґрунтування фактичних підстав, за якими Комісія зробила висновок про пов`язаність ОСОБА_2 з ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” за ознакою п. 529 у розумінні Положення № 315.

Також судом встановлено, що наданий витяг з вказаного Рішення № 105 не вказує, які саме документи із зазначенням їх назви та переліку були на розгляді у Комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України під час прийняття оскаржуваного рішення відносно позивача.

Судом під час розгляду справи встановлено, що ані відповідач ані третя особа не повідомляли позивача про факт існування оскаржуваного рішення та про віднесення позивача до осіб пов`язаних із ПАТ КБ «ПриватБанк», оскільки Положення № 315 та ст. 52 Закону України “Про банки і банківську діяльність” в редакції, чинній на момент спірних правовідносин, не встановлювали такого обов`язку як для НБУ, так і для банку.

У відповідності до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органом державної влади та/або місцевого самоврядування конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути обґрунтованим, органу державної влади належить навести у своєму рішенні відповідні і достатні підстави для його прийняття для того, щоб встановлене у рішення обмеження вважалося «необхідним у демократичному суспільстві» та не було «свавільним».

За вказаних обставин оскаржуване рішення відповідача не відповідає вимогам п.3 ч.2 ст. 2 КАС України, оскільки не є обґрунтованим тому, що у ньому не наведено фактичних підстав для його прийняття.

У відповідності до ч.2 ст. 73 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, відповідач в силу прямої вказівки ч.2 ст. 73 КАС України не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Як вже було зазначено судом вище оскаржуване рішення не вказує, які саме документи із зазначенням їх назви та переліку були на розгляді у Комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України відносно позивача.

Cтаттею 52 Закону України “Про банки і банківську діяльність” встановлено право особи, визначеної рішенням Національного банку України пов`язаною з банком особою, оскаржити таке рішення, а у разі застосування відповідальності – оспорити підстави рішення Національного банку України про її визначення пов`язаною з банком особою.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (п. 2 рішення Конституційного Суду України 25 грудня 1997 року по справі № 9 зп).

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Чинне законодавство України прямо визначає право особи, визначеної рішенням Національного банку України пов`язаною з банком особою, оскаржити таке рішення.

Системний аналіз норм Закону України “Про банки і банківську діяльність” та Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” дає підстави зробити висновок про покладення цими спеціальними нормами на пов`язаних осіб «додаткових обтяжень (обмежень)» (у порівнянні з іншими вкладниками) у випадку визнання банку неплатоспроможним, ліквідації: черговість задоволення вимог кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов`язаними особами банку, не відшкодування коштів за вкладом Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особам, які є пов`язаними з банком, визнання правочинів нікчемними тощо.

За вказаних обставин позивач вправі оскаржити рішення Комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України № 105 від 13.12.2016 року, яким позивача визнано пов`язаною з ПАТ КБ «ПриватБанк» особою, а тому судом відхиляються доводи третьої особи та відповідача про те, що позивачем не доведено факту порушення оскаржуваним рішенням відповідача його реальних прав та законних інтересів.

Судом відхиляються доводи відповідача про те, що виключно Комісія з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків Національного банку України наділена повноваженнями на прийняття рішення про визначення осіб пов`язаними з банком особами, з наступних підстав.

Статтею 14 Закону України “Про Національний банк України” визначено, що НБУ згідно з основними засадами грошово-кредитної політики через відповідні монетарні інструменти та інші засоби банківського регулювання забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики, організує виконання інших функцій відповідно до статей 6 і 7 цього Закону та здійснює управління діяльністю Національного банку. Правління НБУ є головним виконавчим органом управління НБУ та повноваження Правління НБУ визначені ст. 15 вказаного Закону.

Відповідно до положень ч.ч.4, 5 ст.17 Закону України “Про Національний банк України”, Правління має право делегувати частини своїх функцій і повноважень певним органам:

- Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем (функції банківського регулювання та нагляду, у тому числі застосування до банків та інших осіб, які можуть бути об`єктами перевірки НБУ, заходів впливу (санкцій), крім заходів, передбачених пп.11 1-13 ч. 1 ст. 73 Закону України “Про банки і банківську діяльність”);

Комітету з управління активами та пасивами НБУ (щодо прийняття рішень з питань управління активами і пасивами, у тому числі золотовалютним резервом України, забезпечення моніторингу ризиків і фінансових результатів за операціями з активами і пасивами Національного банку).

Таким чином, Законом України “Про Національний банк України” (або будь-яким іншим Законом) не визначено право Правління НБУ делегувати свої повноваження Комісії, яка прийняла Рішення № 105 від 13.12.2016 року. Так само вказаним Законом (або іншим) не визначено право Комісії визначати пов`язаних з банками осіб та приймати відповідні рішення.

У відповідності до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зміст наведено вище норми дають підстави для висновку, що виключно у визначений законом спосіб, форму та органом (посадовою особою) і ніяким іншим чином не можуть здійснюватися повноваження і прийматися рішення, які відповідно до конституції України належать о компетенції відповідного органу державної влади.

Отже, Комісія з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків Національного банку України прийняла оскаржуване Рішення за відсутності повноважень, встановлених Законом, що є порушенням ч. 2 ст. 19 Конституції України

Стосовно доводів відповідача та третьої особи про те, що позивач є пов`язаною із ПАТ КБ «ПриватБанк» особою, то суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані ст. 52 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, Положенням №315. Згідно ч. 3 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Національний банк України при здійсненні банківського нагляду має право визначати пов`язаними з банком особами фізичних та юридичних осіб, зазначених у пунктах 1 - 9 частини першої цієї статті, за наявності ознак, визначених у нормативно-правових актах Національного банку України, з урахуванням характеру взаємовідносин, операцій та наявності інших зв`язків із банком. Про таке рішення Національний банк України не пізніше наступного робочого дня повідомляє відповідний банк. У такому разі особа вважається пов`язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання повідомлення Національного банку України про визначення особи пов`язаною з банком не доведе протилежного.

У відповідності до додатку до Положення про визначення пов`язаних з банком осіб (затверджене постановою Правління Національного банку України № 315 від 22 травня 2015 року – далі – Положення № 315), п.529 визначено, що це будь-яка особа, через яку проводяться операції в інтересах осіб, зазначених в ч. 1 ст. 52 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України “Про банки і банківську діяльність” (в редакції на момент винесення Рішення № 105), для цілей цього Закону пов`язаними з банком особами є:

1) контролери банку;

2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку;

3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку;

4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи;

5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку;

6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб;

7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1 - 6 цієї частини;

8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі;

9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Банк зобов`язаний подавати Національному банку України інформацію про пов`язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Національний банк України при здійсненні банківського нагляду має право визначати пов`язаними з банком особами фізичних та юридичних осіб, зазначених у пунктах 1 - 9 частини першої цієї статті, за наявності ознак, визначених у нормативно-правових актах Національного банку України, з урахуванням характеру взаємовідносин, операцій та наявності інших зв`язків із банком. Про таке рішення Національний банк України не пізніше наступного робочого дня повідомляє відповідний банк. У такому разі особа вважається пов`язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання повідомлення Національного банку України про визначення особи пов`язаною з банком не доведе протилежного.

Особа, визначена рішенням Національного банку України пов`язаною з банком особою, чи такий банк можуть оскаржити в установленому законом порядку рішення Національного банку України про визначення особи пов`язаною з банком особою, а в разі притягнення такої особи до передбаченої законом відповідальності - оспорити підстави рішення Національного банку України про її визначення пов`язаною з банком особою.

У відповідності з п.1 глави 1 Положення № 315, Банк визначає перелік пов`язаних із банком осіб, який затверджується правлінням банку, відповідно до вимог ст. 52 Закону та з урахуванням цього Положення. Особа є пов`язаною з банком із моменту виникнення підстав для визначення такої особи пов`язаною з банком відповідно до вимог зазначеної статті закону.

Згідно з п.1 глави 2 Положення № 315 Національний банк може визначати пов`язаною із банком особою відповідно до вимог статті 52 Закону із застосуванням зокрема ознак, визначених у главі 3 цього розділу.

Викладене свідчить про те, що ст. 52 Закону України “Про банки і банківську діяльність” визначено виключний перелік критеріїв для визнання особи пов`язаною з банком, які застосовуються у сукупності з ознаками, визначеними Положенням № 315.

У відповідності до глави 3 Положення № 315 такими ознаками є:

1. За характером взаємовідносин:

1) винятковість:

особа є боржником/контрагентом лише одного банку або пов`язаних із ним осіб, а операції, які здійснюються з такою особою, є економічно необґрунтованими (за винятком випадків, коли одержання фінансування від більше ніж одного банку є недоцільним, наприклад, іпотечний кредит, наданий фізичній особі для придбання житла, що є єдиним місцем проживання цієї особи);

у особи, у тому числі новоствореної, відсутня кредитна історія з іншими фінансовими установами, не пов`язаними з банком;

2) економічна залежність:

особа здійснює свою господарську діяльність у секторі економіки, де банк або пов`язані з ним особи відіграють дуже важливу роль (включно з діяльністю з надання допоміжних послуг);

основним джерелом надходжень, у тому числі для погашення заборгованості або виконання зобов`язань, особи є кошти банку та/або пов`язаної з банком особи або особи, яка має ознаки пов`язаності;

особа не має суттєвої господарської діяльності або доходів (включаючи, але не обмежуючись офшорними та фіктивними компаніями і підставними особами);

особа є залежною від банку та/або від пов`язаних із ним осіб, внаслідок чого проблеми в діяльності банку або пов`язаних із ним осіб із великою вірогідністю призведуть до проблем у діяльності цієї особи;

особа діє переважним чином як представник інтересів банку та/або пов`язаної з банком особи;

особа належить до групи осіб, одна з яких є позичальником банку та якій банк надав значні кредити, які пов`язані між собою спільною господарською діяльністю або участю в статутному капіталі іншої особи, та одна із цих осіб є пов`язаною з банком особою;

особа належить до групи осіб, пов`язаних між собою спільною господарською діяльністю, забезпечення за кредитами яких надано одним заставодавцем, та хоча б один з позичальників є пов`язаною з банком особою;

3) спільна інфраструктура:

особа має спільні або дуже близькі адреси (фізичні або віртуальні), фактичні місцезнаходження, нефізичне розміщення (наприклад, інтернет-сайт) із банком та/або пов`язаними з ним особами;

особа має спільні операційні структурні елементи, зокрема ІТ системи, бухгалтерський облік із банком або пов`язаними з ним особами (уключаючи аутсорсинг);

особа має спільного з банком та/або пов`язаними з ним особами керівника, або працівник особи є керівником (менеджером) у банку та/або пов`язаній з ним особі та навпаки;

особа має спільних юридичних радників із банком або довіреності, надані банком та/або пов`язаними з ним особами, або вона є спеціально створеною компанією для виконання конкретних завдань та є контрольованою банком та/або пов`язаними з ним особами;

особа має спільних постачальників, провайдерів послуг або клієнтів із банком чи пов`язаними з ним особами;

особа має в банку спільного з пов`язаними з банком особами менеджера з кредитування/надання послуг;

4) недостатня прозорість:

інформація про структуру власності особи не дає можливості встановити всіх власників істотної участі та/або кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) та/або всіх ключових учасників у структурі власності особи;

інформації щодо діяльності кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) особи немає або її недостатньо;

структура власності особи невиправдано складна;

особа не співпрацює з Національним банком з питань з`ясування інформації щодо її відносин з банком та/або пов`язаними з ним особами;

особа зареєстрована не в країні, де здійснюється її основна діяльність, без наявності для цього економічних і фінансових підстав;

особа, щодо якої наявна відкрита інформація про її пов`язаність із банком, документально нею не спростована.

2. За характером операцій:

1) мета трансакції та використання коштів:

мета трансакції та використання коштів не відповідає основному виду діяльності (типовій господарській діяльності) особи;

кошти, отримані особою, використані для інших цілей, ніж передбачено в договорі;

кошти використовуються пов`язаними з банком особами або в їх інтересах прямо чи опосередковано (уключаючи, але не обмежуючися погашенням кредитів в інших фінансових установах, купівлею активів та оплатою послуг);

використання коштів чітко не визначено або не контролюється банком належним чином;

2) документація:

необхідна документація стосовно трансакції відсутня або документація не відповідає встановленим вимогам (у тому числі недостатня кількість або відсутність документів);

наявна документація не відображає реальні характеристики, економічну суть трансакції;

3) операційні стандарти.

Трансакція не була б проведена за таких умов іншим банком, уключаючи, але не обмежуючися такими ситуаціями:

деякі стандарти кредитування не представлені або визначені не повністю у внутрішніх положеннях банку;

трансакція проведена з недотриманням внутрішніх положень банку;

сума наданого кредиту не відповідає обсягам діяльності боржника;

існує суттєва диспропорція між надходженнями особи, змістом та умовами трансакції;

здійснення операцій, юридична форма яких відрізняється від їх економічної суті;

особа має договірні відносини, що передбачають право на відмову від узятих на себе зобов`язань перед банком (виконання визначених умов) та/або передавання боргів пов`язаній із банком особі;

установлення для боржника/контрагента індивідуальних умов сплати боргу, відмінних від поточних ринкових умов;

штатна чисельність особи не відповідає обсягам її діяльності та/або обсягам активних операцій, що проводяться банком із такою особою;

відсутність у особи протягом півроку з дати фактичного отримання кредиту необхідної документації чи дозволів для забезпечення виконання робіт, на цілі яких надавався кредит (наприклад, відсутність дозволів на земельну ділянку під будівництво, на яке надано кредит, або взагалі ліцензії на будівництво тощо);

4) заборгованість та кредитоспроможність.

Кредит не був би наданий особі іншим банком, що притримується ефективної банківської практики, уключаючи, але не обмежуючися такими ситуаціями:

кредитоспроможність або обсяги надходжень за грошовими потоками, що надходять на рахунки особи, не забезпечують своєчасного повернення кредиту;

надходження, які планується отримати від інвестування коштів, наданих у кредит, не забезпечують своєчасного та належного повернення кредиту;

здійснення операцій із особою, кредитний рейтинг якої або оцінка якості її активів, розрахованих банком, є нижче прийнятних;

продовження строку користування кредитом на строк більше одного року без наявності фактів сплати відсотків за кредитом;

5) інструменти внутрішнього контролю.

Внутрішній контроль за операцією недостатній порівняно з тим, що застосовується в аналогічних операціях, уключаючи, але не обмежуючися такими ситуаціями:

операція була здійснена банком за процедурою, відмінною від процедури, визначеної для аналогічних контрагентів;

немає обґрунтованого висновку підрозділу з управління ризиками під час здійснення активної операції або є негативний висновок щодо цього;

операція з особою здійснена в розмірі, що перевищує встановлений банком внутрішній ліміт для такого виду контрагентів без належного економічного обґрунтування;

активи/послуги, продані/надані банку особою, не можуть бути ідентифіковані або немає жодних доказів їх ймовірного існування на момент здійснення трансакції;

оцінка щодо застави, отриманої банком, не проведена своєчасно або відсутні документи, що свідчать про обтяження майна та його державну реєстрацію відповідно до вимог законодавства та внутрішніх процедур банку;

кредити, надані особі, не класифікуються як проблемні, коли це необхідно (уключаючи чисто формальну реструктуризацію кредиту) або резерви на покриття можливих втрат за активними банківськими операціями розраховані неналежним чином;

зволікання, затягування банком процедури стягнення боргу за кредитами або стягнення застави за кредитами;

6) відсоткові ставки, комісії та ціни:

процентні, комісійні та операційні доходи (витрати) за операціями з особою є відмінними від поточних ринкових умов / умов операцій з іншими боржниками/контрагентами;

ціни, за якими відбувся продаж активів та/або надання послуг банком особі, суттєво відрізняються від ринкових;

ціни, за якими відбувся викуп активів та/або отримання послуг банком від особи, суттєво відрізняються від ринкових;

7) заставне забезпечення та гарантії:

наявність у особи договорів із банком та/або пов`язаною з банком особою щодо забезпечення виконання зобов`язань один за одного;

прийняття від боржника/контрагента меншого забезпечення виконання зобов`язань або забезпечення нижчої якості, ніж приймається від інших клієнтів.

Встановлення одного з критеріїв з підстав ч.1 ст.52 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, у сукупності з однією або кількома ознаками, передбаченими Положеням № 315, надає підстави для визначення коду типу пов`язаності особи з банком. Коди типів пов`язаних з банком осіб затверджені постановою № 315.

Як вже було встановлено судом позивача визнано пов`язаною із ПАТ КБ «ПриватБанк» особою за номером ознаки 529, тобто будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 08.05.2018 року у справі № 910/6967/17, підставою для визнання пов`язаною з банком особою відповідно до пункту 9 частини 1 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є одночасна наявність двох умов: проведення через особу операції в інтересах осіб, зазначених у цій частині, тобто пов`язаних з банком осіб; здійснення на особу впливу під час проведення такої операції з боку пов`язаної з банком особи через трудові, цивільні та інші відносини. При цьому в наведеному пункті закону йдеться про проведення операцій в інтересах осіб, зазначених у цій частині статті, та не передбачено виключення щодо осіб, визначених у пункті 9 цієї частини статті.

Отже, саме через позивача повинні проводитись операції в інтересах осіб, які є пов`язаними з банком, і одночасно повинен бути наявний влив на позивача з боку пов`язаних з банком осіб під час проведення операції через трудові, цивільні та інші відносини.

Відповідачем не надано суду достатніх та переконливих доказів, які б підтверджували факт проведення операцій через позивача в інтересах осіб, які є пов`язаними з банком.

Також відповідачем не надано суду достатніх та переконливих доказів, які б підтверджували факт впливу на позивача з боку пов`язаних з банком осіб під час проведення операції через трудові, цивільні та інші відносини.

Та обставина, що працівники ПАТ КБ «Приватбанк» одночасно працювали і у позивача не є доказом пов`язаності, оскільки відсутні докази здійснення будь-якого впливу цими особами на операції позивача; ПАТ КБ «Приватбанк» не надано доказів, що ці особи впливали на рішення органів банку при наданні кредитів позивачу.

Крім того, працівники ПАТ КБ «Приватбанк», які одночасно працювали і у позивача, не були керівниками (менеджерами) у банку та у позивача.

Так само не є підставами для висновків про пов`язаність позивача обставини щодо місць роботи ОСОБА_3 , оскільки самі по собі ці факти не свідчать про здійснення впливу; те, що ОСОБА_3 «мала таку можливість», як вказує відповідач, є лише припущенням.

Доводи відповідача та третьої особи про те, що мали місце порушення при вирішенні питання про надання кредитів позивачу та наявність «пільгових умов» кредитування не є доказом пов`язаності згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність» та є питанням відповідальності лише банку.

ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідач не надали суду належних та допустимих доказів того, що вказані вище порушення кредитних процедур та «пільгові умови» кредитування мали місце лише стосовно позивача та були відсутні щодо інших клієнтів банку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, за сукупності вказаних обставин, суд визнає вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3842 грн.

З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в розмірі 3842 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст. 139, 241, 243, 244, 245, 246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Гарант Метиз Інвест» (49000, м. Дніпро, пр-т. Дмитра Яворницького, 54-А, код ЄДРПОУ 33717202) до Національного банку України (вул. Інститутська, 9, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032106), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) про визнання протиправними дій та нечинним рішення – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Національного банку України в частині винесення рішення від 13.12.2016 року № 105 Комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України щодо визнання Приватного акціонерного товариства «Гарант Метиз Інвест» пов`язаною з Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" особою.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 13.12.2016 року № 105 в частині визнання Приватного акціонерного товариства «Гарант Метиз Інвест» пов`язаною з Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" особою.

Стягнути з Національного банку України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «Гарант Метиз Інвест» судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 3842 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 01 листопада 2019 року.

Суддя (підпис) Суддя (підпис) Суддя (підпис) Рішення не набрало законної сили станом на 01.11.2019 року Помічник судді Згідно з оригіналом Помічник судді С.В. Златін Е.О. Жукова В.В. Ільков Лісна А.М. Лісна А.М.