Рішення № 86578568, 12.12.2019, Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа №538/747/19

Провадження №2/538/355/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2019 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Бондарь В.А.

за участю секретаря судового засідання – Дробот О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лохвиці, Полтавської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов"язків, -

в с т а н о в и в :

ТОВ "Європа Транс Агро" звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов"язків та просить стягнути з відповідача на його користь завдані збитки у розмірі 13 950, 36 грн. та судовий збір сплачений за подання позовної заяви у розмірі 1921, 00 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що від 06 серпня 2018 року відповідач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ТОВ «Європа Транс Агро» на посаді водія згідно наказу про прийняття на роботу № 286/К від 03 серпня 2018 року, а також був прийнятий за сумісництвом на посаду експедитора згідно наказу про прийняття на роботу № 286/К від 03 серпня 2018 року. З відповідачем був укладений договір про повну матеріальну відповідальність від 03.08.2018 року як з експедитором, а також відповідач надав підписку про те, що ознайомлений з правилами роботи та зобов`язується виконувати всі встановлені правила, щодо збереження та видачі ТМЦ.

Відповідно до п. 1. Договору, відповідач прийняв на себе повну відповідальність за забезпечення зберігання довірених йому роботодавцем, а також отриманих працівником в процесі здійснення ним обов`язків, передбачених трудовим договором ТМЦ, грошей, обладнання, інструментів та матеріалів, які передаються працівнику за Актом прийому-передачі.

07 серпня 2018 року відповідно до актів приймання-передачі т/з, начальником автоколони ОСОБА_2 було передано відповідачу транспортний засіб MAN AT 8580 СВ з причіпом Krone AT 2661 ХР.

24 серпня 2018 року керуючою діяльністю Чорнобаївської філії Івах О.Г. було передано відповідачу 500 ящиків для перевезення птиці.

17 жовтня 2018 року відповідач під час виконання трудових обов`язків (перевезення курей молодняка) на автомобілі MAN AT 8580 СВ за територією Чорнобаївської філії ПАТ «Агрохолдинг Авангард» у зв`язку із різким маневруванням та вибиттям дошок (каркасу причепа) допустив випадання ящиків з птицею із причепа Krone AT 2661 ХР у кількості 18 одиниць, які в подальшому виявились непридатними.

Факт пошкоджених ящиків був встановлений охороною філії та в присутності свідків було складено акт № б/н від 17.10.2018 року про пошкодження фабричного майна. Відповідач не заперечував проти скоєного та підписав акт і надав пояснювальну записку.

25 жовтня 2018 року відповідач на території Чорнобаївської філії ПАТ «Агрохолдинг Авангард» самовільно залишив переданий йому автомобіль не попередивши начальника колони та зник, станом на дату написання позову відповідач на телефонні дзвінки не відповідає, відшкодовувати матеріальну шкоду Товариству відмовляється.

26 жовтня 2018 року начальником автоколони ОСОБА_2 із комісією було здійснено виїзд до залишеного автомобіля та складено акт приймання-передачі т/з на іншого водія ОСОБА_3 , під час перевірки ТМЦ встановлено, що водій ОСОБА_3 приймає транспортний засіб із 482 ящиками для перевезення птиці.

31 жовтня 2018 року комісією ТОВ «Європа Транс Агро» було проведено інвентаризацію основних засобів, які рахувались за відповідачем та складено інвентаризаційний опис згідно якого було виявлено недостачу ящиків для перевезення птиці у кількості 18 одиниць.

Перед звільненням на адресу відповідача були направлені листи: про надання пояснення про причину відсутності на роботі та лист повідомлення про звільнення. 26.02.2019 року на підставі наказу № 70/К, відповідача було звільнено по п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

На момент проведення інвентаризації згідно бухгалтерського обліку первісна вартість і накопичувальна амортизація за 1 (один) ящик складає 645 грн. 85 коп. без ПДВ., так як відповідачу були передані нові ящики, які не були у користуванні комісією під час інвентаризації не враховувався відсотої фізичного зносу.

Ціна за 1 (одиницю) ящика складає 775 грн. 02 коп. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 19 від 09.07.2018 року отриманою від постачальника ящиків ТОВ «САЯН ЛІДЕР».

Формула розрахунку завданих збитків 775 грн. 02 коп. х 18 = 13 950 грн. 36 коп.

Відповідно до пункту 3 ч. 3 ст. 162 ЦПК України, обгрунтований розрахунок суми, що стягується з відповідача за завдані матеріальні збитки ТОВ «Європа Транс Агро» становить 13 950 грн. 36 коп. з ПДВ.

23.07.2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказує, що позовні вимоги є незаконними і необгрунтованими, виходячи з наступного. Згідно акта приймання-передачі транспортних засобів від 24.08.2018 року водієм ОСОБА_1 було прийнято автомобіль MAN державний номер НОМЕР_1 та напівпричіп KRONE державний номер НОМЕР_2 , комплектація транспортних засобів - ящики для перевезення птиці (цілі) - 500 шт. Отже, ящики для перевезення птиці входили до комплектації транспортного засобу і були прийняті ним саме як водієм, а не експедитором.

Згідно акту про пошкодження фабричного майна від 17.10.2018 року під час перевезення ремонтного молодняку за територією ПФ з авто MAN АТ 8580 СВ причіп АТ 2661 ХР випало і пошкодилося 18 ящиків з птицею. Згідно наданого ним, саме як водієм, пояснення при перевезенні курей ремонтного молодняку за територією птахофабрики при повороті наліво прийнявши вправо, щоб зробити маневр заїхав у яму, де качнуло напівпричіп KRONE АТ2661ХР, з якого випало 18 ящиків з курьми. Він зупинився, здав назад і зразу їх загрузив.

Таким чином, в даному випадку він не виконував роботу експедитора і ящики випали з напівпричіпа КRONE АТ2661ХР саме внаслідок виконання ним обов`язків водія з перевезення ремонтного молодняку за територією ПФ.

Пунктом 8 Договору про повну матеріальну відповідальність від 03.08.2018 року передбачено, що працівник не несе матеріальної відповідальності, якщо шкода завдана не з його вини. Однак, позивачем не надано і в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження порушення покладених на нього трудових обов`язків саме як експедитора та внаслідок яких вчинених ним винних протиправних дій (бездіяльності) Товариству з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро" була завдана шкода.

Крім того, згідно акта приймання-передачі транспортних засобів від 24.08.2018 року ним було прийнято ящики для перевезення птиці (цілі) - 500 шт., а не нові.

А згідно акту про пошкодження фабричного майна від 17.10.2018 року під час перевезення ремонтного молодняку за територією ПФ з авто MAN АТ8580СВ причіп АТ2661ХР випало і пошкодилося 18 ящиків з птицею. Згідно наданого ним пояснення при перевезенні курей ремонтного молодняку за територією птахофабрики при повороті наліво прийнявши вправо, щоб зробити маневр заїхав у яму, де качнуло напівпричіп KRONE АТ2661ХР, з якого випало 18 ящиків з курьми. Він зупинився, здав назад і зразу їх загрузив. Ці ящики, які дійсно мали тільки незначні пошкодження, використовувалися ним за призначенням в наступні дні роботи.

Викладені позивачем у позовній заяві доводи, що ящики виявилися непридатними суперечать фактичним обставинам справи і є незаконними та необґрунтованими.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальніетю "Європа Транс Агро" про стягнення майнової шкоди суперечать імперативним вимогам ст.ст.130, 132 134, 137, 138 Кодексу законів про працю України, ст.ст.76, 78 -80, 81 Цивільного процесуального кодексу України є незаконними та необґрунтованими.

На виконання вимог пункту частини 2 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України повідомив, що за надання правничої допомоги адвоката ним сплачено 6000,00 грн. Очікує понести судові витрати, пов`язані з розглядом справи - 5000,00 грн. Тому просить в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро" про стягнення майнової шкоди завданої працівником під час виконання трудових обов`язків відмовити в зв`язку з незаконністю та необґрунтованістю позовних вимог.

01.10.2019 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, відповідно до якого зазначив, що у відзиві на позовну заяву від 15 липня 2019 року, який є не підписаним зі сторони відповідача, що надійшов на адресу ТОВ «Європа-Транс ЛТД» представник відповідача визнав наступні факти, що мають суттєве та визначальне значення для об`єктивного вирішення справи, відповідачем визнано факт отримання 500 штук ящиків для перевезення птиці.

Відповідач вважає, що він не виконував роботу експедитора і ящики випали з напівпричепа внаслідок виконання обов`язків водія. Відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази порушення ним трудових обов`язків саме як експедитора. Відповідач робить посилання (цитування) на статті КЗпП, при цьому не зазначаючи власних висновків щодо застосування норм законодавства в аспекті власних заперечень на позовні вимоги позивача. У відзиві на позовну заяву відповідач не спростував доводів позивача про те, що з нього підлягає до відшкодування завдана шкода внаслідок пошкодження майна позивача.

Варто звернути увагу на наступне. Договір який був укладений із експедитором (відповідачем по справі ОСОБА_1 ) про повну індивідуальну матеріальну відповідальність є у матеріалах справи.

Для виконання своїх трудових обов`язків відповідачу було передано транспортний засіб MAN AT 8580 СВ з причіпом Krone AT 2661 ХР, який був за ним закріплений, що також підтверджується актом приймання-передачі транспортного засобу. 24 серпня 2018 року відповідачу було передано 500 ящиків для перевезення птиці, даний факт визнаний відповідачем у відзиві на позов.

На момент проведення інвентаризації згідно бухгалтерського обліку первісна вартість і накопичувальна амортизація за 1 (один) ящик складає 645 грн. 85 коп. без ПДВ., відповідачу були передані нові ящики.

Із стягнутих сум, здійснюється відшкодування збитків, завданих підприємству, установі і організації з урахуванням фактичних витрат підприємства на відновлення пошкоджених або придбання нових матеріальних цінностей.

Відповідач зазначає, що ним сплачено за надання правничої допомоги адвокатом 6000 грн. 00 коп. та очікує понести судові витрати, пов`язані із розглядом справи - 5 000 грн. 00 коп., на підтвердження сплати коштів адвокату Маляру М.В. додано копію квитанції до прибуткового касового ордеру, однак в акті про виконання договору (який є не підписаним зі сторони відповідача) зазначено, що вартість наданих послуг складає 2 600 грн. 00 коп., з вище викладеного неможливо зрозуміти, які витрати понесені відповідачем.

На підтвердження правових витрат відповідачем не надано, копію книги доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи, що провадять незалежну професійну діяльність, зазначеного адвоката, з якої вбачається, що сума коштів ним була прийнята.

На підставі вище викладеного, відповідач має відшкодувати у повному обсязі матеріальну шкоду завдану ним під час виконання трудових обов`язків з огляду на зазначені вище норми матеріального права та враховуючи, що із відповідачем як з експедитором із перевезення вантажів був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

08.10.2019 року представником відповідача було надіслано заперечення на відповідь на відзив, в якому вказано, що викладені представником позивача у відповіді на відзив від 23.09.2019 року доводи є необгрунтованими, надав письмові заперечення аналогічні викладені у відзиві на позов.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити, надав пояснення, що аналогічні за змістом викладеному в позовній заяві, уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача завдані збитки у розмірі 10172,16 грн. згідно наданої бухгалтерської довідки та інвентаризаційного опису основних засобів та нематеріальних активів станом на 28.10.2019 року.

Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні пояснили, що позовні вимоги не визнають, оскільки в даному випадку ОСОБА_1 не виконував роботу експедитора і ящики випали з напівпричіпа саме внаслідок виконання ним обов`язків водія з перевезення ремонтного молодняку за територією ПФ. У задоволенні позовних вимог просять відмовити.

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши докази по цивільної справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за таких обставин.

Судом встановлено, що на підставі наказу (розпорядження) 286/К про прийняття на роботу від 03.08.2018 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу з 06.08.2018 року на посаду водія автотранспортних засобів (вантажного автомобіля) автомобільної колони № 1 Центрального АТП ТОВ «Європа Транс Агро», та на підставі наказу (розпорядження) 286/К про прийняття на роботу від 03.08.2018 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу з 06.08.2018 року на посаду експедитора за сумісництвом автомобільної колони № 1 Центрального АТП ТОВ «Європа Транс Агро» (а.с. 9-10).

З матеріалів справи вбачається, що 03.08.2018 року між ТОВ «Європа Транс Агро» та ОСОБА_1 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність як з експедитором.

Відповідачем 03.08.2018 року підписано підписку матеріально відповідальної особи про те, що ознайомлений з правилами роботи та зобов`язується виконувати всі встановлені правила, щодо прийому, збереження та видачі товарно-матеріальних цінностей та коштів, а також дотримуватись порядку та строків подання звітності (а.с.11-12).

07 серпня 2018 року відповідно до актів приймання-передачі транспортних засобів, начальником автоколони ОСОБА_2 було передано відповідачу транспортний засіб MAN AT 8580 СВ з напівпричіпом Krone AT 2661 ХР (а.с.13).

24 серпня 2018 року керуючою діяльністю Чорнобаївської філії Івах О.Г. було передано водію ОСОБА_1 . 500 ящиків для перевезення птиці (цілі) (а.с. 14).

Як вбачається з посвідчення про відрядження видане ОСОБА_1 , водію ТОВ "Європа Транс Агро", який відряджений по Україні терміном на 26 днів з 30.09.2018 року по 20.10.2018 року, для перевезення вантажів, підстава наказ від 28.09.2018 року (а.с.23).

Згідно акту про пошкодження фабричного майна від 17.10.2018 року, складеного охороною філії та в присутності свідків, встановлено, що під час перевезення ремонтного молодняку за територією ПФ з авто MAN АТ 8580 СВ, причіп Krone AT 2661 ХР випало і пошкодилось 18 ящиків з птицею. Пояснення водія додається (а.с.15).

З пояснювальної записки від 17.10.2018 року водія ОСОБА_1 , вбачається, що він на автомобілі MAN АТ 8580 СВ при перевезенні курей ремонтного молодняку за територією птахофабрики при повороті на ліво, прийнявши вправо, щоб зробити маневр заїхав у яму де качнуло полупричіп Krone AT 2661 ХР, з якого випало 18 ящиків з курми. Він зупинився здав назад і зразу їх загрузив (а.с.16).

26 жовтня 2018 року начальником автоколони ОСОБА_2 із комісією було складено акт приймання-передачі транспортних засобів на іншого водія ОСОБА_3 , під час перевірки ТМЦ встановлено, що водій ОСОБА_3 приймає транспортний засіб із 482 ящиками для перевезення птиці (а.с.17).

31 жовтня 2018 року комісією ТОВ «Європа Транс Агро» було проведено інвентаризацію основних засобів, які рахувались за ОСОБА_1 та складено інвентаризаційний опис основних засобів та нематеріальних активів, згідно якого комісією зроблено висновок: ящик 920х60х310 (контейнер) для транспортування живої птиці з кришкою в кількості 18 штук повністю пошкодженні. Для подальшого використання для перевезення птиці непридатні. Відновленню не підлягають. На момент інвентаризації МВО ОСОБА_1 був відсутній (а.с.19).

Згідно видаткової накладної № 19 від 09 липня 2018 року, вбачається, що на підставі договору поставки № 26/06-1 ТОВ "Європа Транс Агро" було отримано від постачальника ТОВ «САЯН ЛІДЕР» ящики (контейнери) для транспортування живої птиці з кришкою 920х620х310 в кількості 464 шт. на суму 359 609,28 грн. з ПДВ. Ціна за 1 (одиницю) ящика складає 775 грн. 02 коп. з ПДВ (а.с. 20).

31.01.2019 року на адресу відповідача був надісланий лист, в якому зазначено, що у зв"язку з відсутністю на роботі 02.11.2018 року до теперішнього моменту, Товариство просить повідомити про причину відсутності на роботі і надати до відділу кадрів лікарняний лист чи будь-який інший документ, що підтверджує причину відсутності на роботі. У разі нез"явлення або відсутності письмової інформації протягом 10 днів з дня надсилання листа, вимушені будемо звільнити по п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин (а.с.25, 27).

25.02.2019 року на адресу відповідача надісланий лист повідомлення про його звільнення 26 лютого 2019 року за прогули без поважних причин, згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с.26, 28).

26.02.2019 року на підставі наказу № 70/К про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 водія автотранспортних засобів (вантажного автомобіля) автомобільної колони № 1 Центрального АТП звільнено по п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин (а.с.29).

На момент проведення інвентаризації згідно бухгалтерського обліку первісна вартість накопичувальна амортизація за 1 (один) ящик складає 645 грн. 85 коп. без ПДВ., так як відповідачу були передані нові ящики, які не були у користуванні комісією під час інвентаризації не враховувався відсоток фізичного зносу (а.с.19).

Формула розрахунку завданих збитків 775 грн. 02 коп. х 18 = 13 950 грн. 36 коп.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Статтею 132 КЗпП України передбачено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі чи організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Згідно ст. 133 КЗпП України у відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть: працівники - за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.

Статтею 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; 4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; 5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків; 7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків; 8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; 9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Відповідно до ст. 137 КЗпП України суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.

Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.

За змістом ст. 135-1 КЗпП України, письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається КМ України.

Відповідно до Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, затвердженого постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 28 грудня 1977 року №477/24, експедитори при перевезенні вантажів належать до посад або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Згідно ст. 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 Узагальнення про практику застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю, взятому до відома постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 12 від 11.12.2015 року вирішуючи питання про притягнення працівників до матеріальної відповідальності, роботодавець та суд під час розгляду справи повинні визначити, порушення яких конкретних норм стали причиною завданої шкоди. Дії працівника, які не порушують законодавство про працю, є правомірними, а тому не можуть кваліфікуватися як трудові правопорушення (наприклад, відмова від переведення на іншу роботу). Не можна також вважати протиправним, а отже, застосовувати заходи матеріальної відповідальності, невиконання трудових обов`язків працівником, зумовлене станом його здоров`я чи внаслідок недостатньої кваліфікації.

В пункті 4 Узагальнення про практику застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю, роз`яснено, що підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода. Трудові обов`язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лище в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника (частина друга статті 130 КЗпП).

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам організаціям, їх працівниками» від 29 грудня 1992 року роз`яснено, що виходячи з вимог ст.15 ЦПК України суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди: в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Згідно роз`яснень, які містяться в п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п.1 ст.134 КЗпП України), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з ст.135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір та чи був він укладений.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз`яснено, що під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

З урахуванням викладеного до категорії прямої дійсної шкоди належать:

а) недостача матеріальних цінностей, виявлена у матеріально відповідальної особи або в іншої особи, якій матеріальні цінності передані у зв`язку з виконанням нею трудових обов`язків. Матеріальна відповідальність за недостачу матеріальних цінностей можлива лише в разі недостачі понад норму природної втрати. Якщо втрата природна, то притягнення працівника до матеріальної відповідальності неможливе. Якщо ж власник доведе, що втрата, хоч і не перевищує межі норм природної, не є природною, а спричинена винними діями працівника, то притягнення до матеріальної відповідальності можливе. Про недостачу мова йде у всіх випадках, коли працівник зобов`язаний відзвітувати про отримані матеріальні цінності, а при звіті (інвентаризації) виявиться їх менша кількість. При цьому термін «недостача» не розкриває причини зменшення кількості матеріальних цінностей;

б) втрата матеріальних цінностей. Під утратою розуміються такі випадки, коли майно було в наявності, а потім воно зникло, його не стало, незалежно від причин, з яких це трапилося;

в) знищення матеріальних цінностей. Частіше знищення як підстава матеріальної відповідальності буває пов`язана із дією стихійних сил, якщо можливість руйнівної дії цих сил зумовлена виною працівника. Вогонь це стихія. Та він може бути викликаний порушенням працівником правил пожежної безпеки;

г) пошкодження матеріальних цінностей (сума прямої дійсної шкоди при цьому дорівнює сумі, на яку знизилася вартість матеріальних цінностей, або сумі витрат на відновлення відповідних об`єктів);

д) зіпсуття матеріальних цінностей це втрата матеріальними цінностями їх споживчих якостей;

е) неможливість стягнути вартість матеріальних цінностей, яких не вистачає, з постачальника (перевізника), який передав матеріальні цінності з недостачею. Таке трапляється, коли під час приймання продукції або товарів від постачальника під час приймання вантажу від органів транспорту виявляється недостача;

є) шкода, спричинена незаконним продажем товарів за зниженою ціною. Це може бути викликане помилкою в застосуванні прейскурантів, що були належно затверджені, неправильним калькулюванням ціни тощо, якщо можливість стягнення відповідних сум з контрагента за договором, що придбав товари за зниженою ціною, втрачена;

ж) витрати, спричинені незаконними або необґрунтованими виплатами (переплатами) за цивільно-правовими договорами, на користь державного і місцевого бюджетів, спеціальних фондів соціального страхування, коли можливість стягнення таких виплат (переплат) з організацій, які їх одержали, втрачена;

з) витрати, спричинені зайвими виплатами на користь працівників (основної та додаткової заробітної плати, сум компенсацій, допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, інших виплат), при відсутності можливості стягнення цих сум із працівників, які безпідставно одержали відповідні суми (з огляду на п.1 ч.2 ст.127 КЗпП такі можливості часто є відсутніми). До категорії прямої дійсної шкоди належать і безпідставні натуральні виплати (видачі) на користь працівників;

и) сплачені на користь контрагентів за цивільно-правовими договорами, державного чи місцевого бюджетів, державних органів суми неустойки, фінансових санкцій, пені. Проте у п.4 постанови Пленуму ВС №14 звернуто увагу на недопустимість стягнення з працівника шкоди, заподіяної списанням з рахунків підприємств у дохід держави одержаного ними прибутку. Нестягнена з боржника неустойка не може бути віднесена до прямої дійсної шкоди. Це неодержаний прибуток.

і) виплати на користь інших суб`єктів у порядку відшкодування шкоди, оскільки організація відповідає за шкоду, заподіяну діями її працівників. Підкреслимо, що притягнення до матеріальної відповідальності в цьому випадку, як і завжди, можливе, коли дії працівника кваліфікуються як невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків;

ї) не стягнена з боржника дебіторська заборгованість, коли можливість її стягнення втрачена у зв`язку із закінченням строку позовної давності чи з інших причин (наприклад, у зв`язку з ліквідацією юридичної особи-боржника);

й) не стягнена з боржника шкода (за винятком тієї частини шкоди, яка належить до категорії неодержаного прибутку), якщо можливість її стягнення втрачена.

Пряма дійсна шкода є саме підставою, що зумовлює перевірку умов можливості настання матеріальної відповідальності працівника. За наявності шкоди для настання матеріальної відповідальності необхідні ще три умови: протиправна поведінка працівника, причинний зв`язок між протиправною поведінкою працівника і результатом у вигляді шкоди, що настала, і вина працівника.

Протиправними вважаються такі дії чи бездіяльність працівника, які становлять порушення норм поведінки, встановлені законодавством, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовими інструкціями, наказами і розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу.

Протиправна поведінка може бути виражена як дія, що заборонена законом, або як бездіяльність, коли працівник був зобов`язаний вчинити певні дії в силу своїх трудових обов`язків, але не вчинив їх. Тобто, протиправна поведінка працівника може проявлятися у формі протиправної дії чи протиправної бездіяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 КЗпП України на працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за неодержані підприємством прибутки, за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.

Безспірним підтвердженням протиправності дій чи бездіяльності працівника, який заподіяв матеріальну шкоду, є притягнення його за це до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності.

Між діями (бездіяльністю) працівника і наслідками, що настали, у вигляді прямої дійсної шкоди, повинен бути причинний зв`язок, який є другою умовою покладення на працівника матеріальної відповідальності. За відсутності причинного зв`язку між протиправними діями (протиправною бездіяльністю) і наслідками, що настали, працівник не може бути притягнутий до матеріальної відповідальності.

Вина є третьою умовою матеріальної відповідальності працівника і становить суб`єктивну умову відповідальності, маючи дві форми: умисел і необережність. Умисел може бути прямим і побічним, необережність виражається у формі самовпевненості та недбалості.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки, в трудовому праві діє презумпція невинуватості працівника і на роботодавцеві лежить тягар доводити провину працівника та розмір заподіяної шкоди, тому обов`язок доказування наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника за шкоду, передбачену ст.130 КЗпП України, покладається на власника або уповноважений ним орган ( 138 КЗпП України ).

Так, позивач в судовому засіданні зазначив, що діями відповідача завдані матеріальні збитки ТОВ «Європа Транс Агро» на суму 10 172,16 грн., які підтверджуються бухгалтерською довідкою розрахунку залишкової вартості пошкоджених ящиків та інвентаризаційним описом основних засобів та нематеріальних активів станом на 28.10.2019 року.

Внаслідок цього позивач вважає, що цивільну відповідальність по відшкодуванню заподіяної Товариству шкоди, слід покласти на відповідача, який здійснював перевезення курей молодняка і несе повну матеріальну відповідальність.

В судовому засіданні встановлено, що згідно акта приймання-передачі транспортних засобів від 24.08.2018 року водієм ОСОБА_1 було прийнято автомобіль MAN державний номер НОМЕР_1 та напівпричіп KRONE державний номер НОМЕР_2 , комплектація транспортних засобів - ящики для перевезення птиці (цілі) в кількості 500 штук.

Отже, ящики для перевезення птиці входили до комплектації транспортного засобу і були прийняті ОСОБА_1 саме як водієм, а не як експедитором.

Згідно договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 03.08.2018 року, встановлено, що він укладений між ТОВ «Європа Транс Агро» та ОСОБА_1 як з експедитором.

Згідно акту про пошкодження фабричного майна від 17.10.2018 року під час перевезення ремонтного молодняку за територією ПФ з авто MAN АТ8580СВ причіп АТ2661ХР випало і пошкодилося 18 ящиків з птицею.

Судом встановлено і не заперечувалося в процесі сторонами, що відповідач ОСОБА_1 як експедитор доставив курей без ніяких пошкоджень і втрат, незважаючи на те, що вони випали, перебуваючи в ящиках.

Згідно письмового пояснення ОСОБА_1 , саме як водія, в судовому засіданні встановлено, що при перевезенні курей ремонтного молодняку за територією птахофабрики при повороті наліво прийнявши вправо, щоб зробити маневр заїхав у яму, де качнуло напівпричіп KRONE АТ2661ХР, з якого випало 18 ящиків з курми, при цьому він зупинився, здав назад і зразу їх загрузив.

Таким чином, в даному випадку ОСОБА_1 не виконував роботу експедитора і ящики випали з напівпричіпа KRONE АТ2661ХР саме внаслідок виконання ним обов`язків водія з перевезення ремонтного молодняку за територією ПФ, що підтверджується актом приймання-передачі транспортних засобів від 24.08.2018 року, а тому не несе матеріальної відповідальності за пошкодження ящиків, так як посада водія не відноситься до Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність.

В Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, затвердженого постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 28 грудня 1977 року №477/24, посада - водій автотранспортного засобу не входить до зазначеного вище Переліку.

Позивачем не надано і в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження порушення покладених на відповідача трудових обов`язків саме як експедитора та внаслідок яких вчинених ним винних протиправних дій (бездіяльності) Товариству з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро" була завдана шкода.

Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (ст. 138 КЗпП України).

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Позивач стверджує, що відповідачу були передані нові ящики, які не були у користуванні.

Але як вбачається із акта приймання-передачі транспортних засобів від 24.08.2018 року водієм ОСОБА_1 було прийнято ящики для перевезення птиці (цілі) в кількості 500 шт., а не нові.

Як пояснив в судовому засіданні відповідач, ці ящики мали тільки незначні пошкодження і використовувалися ним за призначенням в наступні дні роботи.

Позивач не надав суду акту про знищення пошкоджених ящиків, а також доказів щодо придатності чи непридатності для подальшого їх використання.

Згідно бухгалтерської довідки розрахунку залишкової вартості пошкодження ящиків, які були закріплені за ОСОБА_1 , згідно терміну їх корисного використання, вбачається, що експлуатаційний строк корисного використання ящиків для перевезення птиці встановлено 24 місяці згідно наказу про введення в експлуатацію основного засобу від 15.07.2018 року, залишкова вартість станом на час втрати ящиків для перевезення птиці в кількості 18 штук, пропорційно строку корисного використання становить 10 172, 16 грн. + ПДВ% 2034,43 грн.= 12206, 59 грн. В довідці також зазначено знос МНМА за серпень – жовтень 2019 року, за 1 ящик за один місяць становить 26, 91 грн. ( а.с. 122).

Згідно ст.ст. 14.1.9, 14.1.138 Податкового Кодексу України залишкова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для цілей розділу III - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю і сумою розрахованої амортизації відповідно до положень розділу III цього Кодексу; основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Тобто, якщо вартість матеріальних активів не перевищує 6000 грн., то в податковому звіті вони не рахуються ОЗ, відповідно МНМА, вартість яких не перевищує 6000 грн., в податковому звіті не рахуються.

Згідно видаткової накладної № 19 від 09 липня 2018 року, вбачається, що на підставі договору поставки № 26/06-1 ТОВ "Європа Транс Агро" було отримано від постачальника ТОВ «САЯН ЛІДЕР» ящики (контейнери) для транспортування живої птиці з кришкою 920х620х310 в кількості 464 шт. на суму 359 609,28 грн з ПДВ. Ціна за 1 (одиницю) ящика складає 775 грн. 02 коп. з ПДВ.

Як вбачається з наданого інвентаризаційного опису основних засобів та нематеріальних активів, дата складання 28.10.2019 року, на підставі наказу № 81 від 18.10.2019 року здійснено зняття фактичних залишків основних засобів станом на 28.10.2019 року, під час інвентаризації встановлено, що рахується на балансі станом на 28.10.2019 року 18 ящиків з інвентарними номерами, враховуючи первісну вартість і накопичувальну амортизацію, матеріальні збитки завдані позивачу становлять 10 172, 16 грн. (а.с.121).

Статтею 138 КЗпП України передбачено, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

В судовому засіданні Товариством з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро" не встановлено та не підтверджено належними доказами прямої дійсної шкоди, що була нібито їм заподіяна, та не наводить, які саме трудові обов`язки були порушені ОСОБА_1 як експедитором та в чому полягала винна та протиправність його діянь.

Вказане підтверджується також змістом наданого інвентаризаційного опису основних засобів та нематеріальних активів, від 28.10.2019 року, згідно з якого вбачається, що станом на 28.10.2019 року рахується на балансі 18 ящиків з інвентарними номерами, тоді як представник позивача стверджує, що вони є неприданими для користування.

Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну при виконанні трудових обов`язків за наявності порушення працівником трудових обов`язків, наявності прямої дійсної шкоди, причинного зв`язку між порушенням і шкодою та вини працівника.

Враховуючи викладене та аналізуючи всі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що представником позивача не було надано і в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження порушення покладених на відповідача трудових обов`язків саме як експедитора та внаслідок яких вчинених ним винних протиправних дій (бездіяльності) Товариству з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро" була завдана шкода.

В зв`язку з вищенаведеним суд приходить висновку про необгрунтованість та недоведеність позовних вимог належними і допустими доказами, відтак в задоволенні позову належить відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, то в частині стягнення судового збору з відповідача на користь позивача, позов задоволенню не підлягає, згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України.

Відповідач просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000, 00 грн.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

За змістом ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України витрати, повязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо) (п. 8 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт(акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Враховуючи зазначені положення законодавства, суд вважає, що відповідач у справі належним чином документально підтвердив витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 гривень, а саме: договором про надання правових послуг від 12.07.2019 року, квитанцією до прибуткового касового ордера від 12.07.2019 року на суму 6000,00 грн., розрахунком розміру витрат на правничу допомогу, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката від 26.11.2019 року, актом про виконання договору про надання правової допомоги ( а.с. 63, 65, 100, 114).

Відтак, враховуючи, що відповідач підтвердив, що він поніс витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов"язків, суд вважає, що з позивача на користь відповідача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 130-136, 137, 138 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», ст. ст. 12, 13, 18, 76,81,133, 137, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов"язків - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро" ( 76018, м. Івано-Франківськ, вул. В. Івасюка, буд. 62, код ЄДРПОУ 41101091) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Лохвицького

районного суду В.А.Бондарь