Рішення № 86574827, 24.12.2019, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 360/1364/19

РІШЕННЯ

Іменем України

24 грудня 2019 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої – судді Міланіч А.М.

при секретарі – Хоменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Бородянка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі заяви відповідача від 19 травня 2014 року б/н йому ПАТ КБ «Приватбанк» було надано кредит на суму 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідач умови зазначеного кредитного договору належним чином не виконував і станом на 16 травня 2019 року його заборгованість склала 29462,69 грн.

Просив стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором у вказаній сумі 29462,69 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 20 серпня 2019 року було відкрито провадження у даній справі, ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідачу роз`яснено його право на подання до суду у п`ятнадцятиденний термін із дня отримання даної ухвали відзиву на позов.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2019 року через відсутність відомостей про отримання відповідачем направленої йому поштової кореспонденції, для повного та всебічного встановлення обставин справи, з метою дотримання принципів змагальності та диспозитивності, ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

06 листопада 2019 року відповідач подав відзив на позов у якому зазначив, що позов не визнає, оскільки умови та правила надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» за якими банк самостійно може встановлювати та змінювати кредитний ліміт та умови кредитування клієнтів йому для ознайомлення банком не надавалися, такі умови та правила він не підписував. 19 травня 2014 року він звернувся до відділення банку з метою лише відкрити картковий рахунок та отримати платіжну картку для розрахунків, наміру отримувати кредит у нього не було. Під час оформлення платіжної картки працівником банку йому було надано на підпис якусь анкету з вже роздрукованими його персональними даними, відомості щодо отримання ним кредитних коштів в цій анкеті зазначені не були. Будь-які умови кредитування працівником банку не роз`яснювалися, звідки взялася сума кредитного ліміту 15000 грн. йому не відомо, такої суми коштів на свій рахунок він не отримував. Так як згоди про надання йому кредитних коштів він /відповідач/ банку не надавав, анкета-заява від 19 травня 2014 року не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору, то у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

25 листопада 2019 року позивач надав відповідь на відзив, якою вважав твердження відповідача, викладені у відзиві на позов безпідставними, на підтвердження встановлення на картковий рахунок відповідача кредитного ліміту, користування ним цими кредитними коштами, а також часткове погашення заборгованості за кредитним договором, надав виписку по картковому рахунку відповідача за період з 01 травня 2014 року по 08 листопада 2019 року.

Відповідач заперечення на відповідь на відзив не надав.

В судове засідання позивач свого представника не направив, просив справу розглядати без його участі.

Відповідач в судове засідання також не з`явився, своєю заявою від 07 листопада 2019 року просив справу розглядати без його участі.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 19 травня 2014 року відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, на підставі якої йому ПАТ КБ «Приватбанк» було відкрито картковий рахунок та встановлено кредитний ліміт на платіжну картку. Відповідно до повідомлення банку від 08 листопада 2019 року, згідно вказаного кредитного договору від 19 травня 2014 року ОСОБА_1 отримав картки за № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня травня 2022 року /а.с.10-27, 98/.

З виписки по картковому рахунку відповідача за період з 01 травня 2014 року по 08 листопада 2019 року вбачається, що 20 травня 2014 року на картковий рахунок відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» було встановлено кредитний ліміт у сумі 500 грн., 23 грудня 2015 року – 1500 грн., 21 січня 2016 року – 8000 грн., 30 серпня 2017 року – 15000 грн. Відповідач користувався вказаними грошовими коштами, зокрема, отримував гроші через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, ресторанів, а також вносив кошти на поповнення свого рахунку, сплачуючи тим самим заборгованість за договором /а.с. 87-95/.

За нормами частин першої-другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 та частиною першою статті 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Підписанням анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» позичальник погоджується з умовами та правилами надання банком послуг, які разом з цією заявою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору. Приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком.

Саме по собі посилання на неознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин (Правова позиція Верховного Суду, викладене у постанові від 28 березня 2019 року у справі № 428/2873/17).

З огляду на зазначене, суд вважає, що підписанням вищевказаної анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідач погодився з умовами та правилами надання банком послуг, які разом з цією заявою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору. Приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком.

Встановлено, що прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» виконало своєчасно і повністю, надававши кредиті ресурси в повному обсязі. У свою чергу, взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку позивача, станом на 16 травня 2019 року становить 29462,69 грн. та складається з: 11742,09 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 6560,41 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 8481,01 грн. – пеня, 800 грн. – пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 1879,18 грн. – заборгованість по штрафах /а.с.5-9/.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За змістом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи викладене, оскільки зібраними у справі доказами підтверджено укладення 19 травня 2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредитного договору, відповідач умови даного договору належним чином не виконував внаслідок чого має заборгованість, яку він у добровільному порядку не погашає, жодних належних та допустимих доказів протилежного останнім суду не надано, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з нього на користь позивача заборгованість по кредитному договору у розмірі 27583,51 грн., що включає в себе: 11742,09 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 6560,41 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 8481,01 грн. – пеня, 800 грн. – пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно правової позиції ВСУ, викладеної у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

З огляду на зазначене, так як штраф та пеня є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій, з відповідача стягнуто на користь позивача суму пені у загальному розмірі 9281,01 грн., то в частині позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми штрафу, що становить згідно розрахунку останнього 1879,18 грн., суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1921 грн.

Керуючись ст. 27,526,530,1046-1056 ЦК України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268,279 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження юридичної особи: вул. Грушевського, 1-д, м. Київ, 01001) заборгованість за кредитним договором у розмірі 27583 (двадцять сім тисяч п`ятсот вісімдесят три) гривні 51 копійка.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) гривню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Бородянський районний суд Київської області.

Головуючий-суддяА.Міланіч