Рішення № 86571946, 25.11.2019, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/520/19

Провадження № 2/488/878/19 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

25.11.2019 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі судді – Селіщевої Л.І.,

при секретарі – Тузові Р.О.,

за участю представника позивача – ОСОБА_1 ,

та представників третіх осіб – ОСОБА_2 , Ільницької- ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, -

встановив:

Позивач – ОСОБА_5 звернувся до суду із даним позовом до відповідача – Державної казначейської служби України, в обґрунтування якого вказав, що вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22.02.2016 р. він був виправданий через відсутність у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 08.07.2016 р. вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22.02.2016 р. був залишений без змін.

Позивач вказав, що він був незаконно притягнутий як підозрюваний та обвинувачений, незаконно утримувався під вартою, у його житлі та транспортному засобі, яким він користується, незаконно проводився обшук, а також здійснювалися інші процесуальні дії, які порушили його право на недоторканість приватного життя.

Внаслідок таких дій йому була спричинена моральна шкода, яка виразилась у стражданнях через порушення його нормальних життєвих зв`язків, та необхідності через це додаткових зусиль для організації свого життя. Крім цього, позивач зазначив, що внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури, він страждав через приниження та погіршення відносин з оточуючими людьми.

Посилаючись на таке, позивач просив стягнути на його користь з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України моральну шкоду за період з 06.02.2015 р. по 08.07.2016 р., за 522 календарних дні, у розмірі – 71 613,18 грн., виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 2019 рік.

У судове засідання позивач не з`явився, його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, що викладені у позовній заяві, просив їх задовольнити.

Представник відповідача – Державної казначейської служби у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі.

Представник третьої особи без самостійних вимого на предмет спору – ГУ НПУ в Миколаївській області у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що співробітниками ГУ НПУ в Миколаївській області жодних дій щодо ОСОБА_4 не виконувалось, оскільки усі слідчі дії у кримінальному провадженні були виконані співробітниками УМВС України в Миколаївській області. Крім цього, представник третьої особи посилався на безпідставність заявлених позивачем позовних вимог. Письмові пояснення третьої особи долучені до матеріалів даної справи.

Представник третьої особи без самостійних вимого на предмет спору – Миколаївської місцевої прокуратури № 2 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову. Письмові пояснення третьої особи долучені до матеріалів даної справи.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору – ГУ МВС України в Миколаївській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Миколаївській області, яка була залучена до участі в справі ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13.05.2019 р., у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Зі згоди представника позивача, суд розглядає справу у порядку заочного провадження, на підставі наявних у ній доказів та постановляє заочне рішення, що відповідає положенням ст.ст. 280-283 ЦПК України.

Суд, дослідивши зібрані по справі письмові, знаходить позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статей 55 та 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

В силу приписів частин першої та другої статті 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Підстави, порядок та розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню встановлено Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 р. № 266/94-ВР (далі – Закон).

У статті 1 цього Закону наведено перелік підстав, за наявності яких фізичній особі може бути відшкодовано шкоду, завдану внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У таких випадках завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно з статтею 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 5 Закону у випадках, визначених у статті 1 цього ж Закону, громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України та пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що для відшкодування моральної шкоди в порядку, встановленому Законом необхідно встановлення незаконності дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури чи суду в ході розслідування кримінального провадження відносно особи, внаслідок яких останній спричинена моральна шкода.

Незаконність перебування особи під слідством і судом, за правилом статті 2 Закону має підтверджуватися постановленням виправдувального вироку, або встановленням в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду факту незаконних дій органів досудового розслідування та прокуратури в ході здійснення кримінального провадження, або закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення, або не встановленням достатніх доказів для доведення вини особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до статті 4 вищезазначеного Закону відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету.

Згідно з частиною другою статті 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Статтею 13 Закону визначено, що розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. № 4, - розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до пункту 9 даної постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого- спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат.

Шкода, завдана громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, підлягає відшкодуванню шляхом її стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" у 2019 році мінімальну заробітну плату з 01.01.2019 року установлено у місячному розмірі з 1 січня - 4 173 гривні.

Із матеріалів справи вбачається, що 06.02.2015 року о 15.00 год. позивача по даній справі – ОСОБА_4 було затримано на перехресті вулиці АДРЕСА_1 Жовтневого АДРЕСА_2 у м. Миколаєві в порядку ст. 208 КПК України.

07.02.2015 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та допитано його як підозрюваного.

Ухвалою слідчого судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 09.02.2015 р. було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з сумнівністю обґрунтованості підозри та відсутністю ризиків для обрання запобіжного заходу. Дана ухвала була залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 16.02.2015 р.

04.05.2015 р. старшим прокурором прокуратури Корабельного району м. Миколаєва було затверджено обвинувальний акт та вручено його підозрюваному ОСОБА_4 .

Вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22.02.2016 р. (справа № 488/1869/15-к) ОСОБА_4 було визнано невинуватим та виправдено через відсутність у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. Даний вирок був залишений без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 08.07.2016 р.

Відповідно до положень статті 532 Кримінального процесуального кодексу України вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач має право на відшкодування шкоди, передбаченої п. 5 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», за період з 06.02.2015 р. (дата затримання позивача) до 08.07.2016 р. (дата набрання законної сили виправдувальним вироком суду), тобто за 522 дні його перебування під слідством та під судом.

Суд знаходить обґрунтованими та доведеними вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди, оскільки судовим розглядом встановлено, що за час незаконного перебування під слідством і судом позивачу були спричинені моральні страждання через вимушені зміни способу його життя, порушення нормальних життєвих зв`язків, що вимагало додаткових зусиль для організації його життя.

Суд також знаходить обґрунтованим розмір моральної шкоди, який був розрахований позивачем у розмірі – 71 613,18 грн., виходячи із мінімальної заробітної плати, встановленої за 2019 рік, зокрема, за 522 календарних днів перебування під слідством і судом х 137,19 грн. середньоденну заробітну плата = 71 613,18 грн.

Доказів, які б спростовували висновки суду, судовим розглядом не здобуто.

В силу ч. 6 ст. 141 ЦПК України судові витрати по даній справі компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду у розмірі – 71 613 грн. 18 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено іншими учасниками справи до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач – ОСОБА_4 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач – Державна казначейська служба України, 01601 м. Київ, вул. Бастіонна 5, код ЄДРПОУ 37567646.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору – Головне Управління Національної Поліції України в Миколаївській області, 54001 м. Миколаїв вул. Декабристів 5, код ЄДРПОУ 40108735.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору – Прокуратура Миколаївської області, 54030 м. Миколаїв вул. Спаська 28, код ЄДРПОУ 02910048.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору – Головне Управління МВС України в Миколаївській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Миколаївській області, 54001 м. Миколаїв вул. Декабристів 5, код ЄДРПОУ 08592253.

СУДДЯ Л.І. СЕЛІЩЕВА