Рішення № 86571703, 19.12.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/3465/19

Провадження №2/487/1649/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2019 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва, у складі головуючого судді Павлової Ж.П., за участю секретаря судового засідання Ігнатьєва А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

07.05.2019 року АТ «Ідея Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свій позов банк обґрунтував тим, що відповідач звернулася до АТ «Ідея Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим сторони уклали договір №Р51.703.70077 від 14.12.2015 року, згідно якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 18 000,00 грн. із виплатою 19,5% річних у терміни, передбачені цим кредитним договором.

У зв`язку із порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 01.04.2019 року має заборгованість в розмірі 95 963,83 грн.

Оскільки відповідач не виконує належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач просив стягнути з неї зазначену заборгованість.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва Павлової Ж.П. від 28.05.2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження за даним позовом.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

До судового засідання відповідач не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позов частково визнала, просила зменшити розмір пені.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 14.12.2015 року було укладено кредитний договір №Р51.703.70077, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 18 000,00 грн. із виплатою 19,5% річних у терміни, передбачені цим кредитним договором.

Як встановлено у судовому засіданні, АТ «Ідея Банк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі 18 000,00 грн., що підтверджується касовими (меморіальними) ордерами.

У зв`язку з порушеннями зазначених зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 01.04.2019 року має заборгованість – 95 963,83 грн., з яких:

- 13 643,68 грн. – прострочений борг;

- 9 406,93 грн. – прострочені проценти;

- 131,20 грн. – строкові проценти;

- 414,00 грн. - нарахована плата за обслуговування кредиту;

- 4 384,36 грн. - прострочена плата за обслуговування кредиту;

- 67 983,66 грн. – пеня за несвоєчасне погашення платежів.

Заборгованість відповідача також підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 01.04.2019 року.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України 23 вересня 2015 року при розгляді справи №6-37цс15, яка є обов`язковою для застосування судами України при розгляді справ у подібних правовідносинах.

Ст. ст. 526, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 67 983,66 грн., суд приходить до наступних висновків.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (пені) може бути зменшено за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та при наявності інших обставин, які мають суттєве значення.

З матеріалів справи вбачається, що загальний розмір заборгованості складає 95 963,83 грн., з яких пеня нарахована в розмірі 67 983,66 грн.

Конституційний суд України у рішенні від 11 липня 2013 року по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22 листопада 1996 року дійшов до висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватись таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Крім того, вимога, щодо нарахування та сплати неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає вимогам передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч. ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності та розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Такий висновок Конституційного суду України узгоджується з положенням Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року №39/248, в якій наголошено, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, а тому принципи захисту інтересів споживачів мають зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах. Тому Конституційний Суд України визначив, що захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Виходячи із зазначеного, суд вважає, що розмір пені необхідно зменшити до 1 500,00 грн., що буде відповідати принципам справедливості, добросовісності та розумності.

В свою чергу, стосовно вимоги банку щодо стягнення з відповідача 414,00 грн. нарахованої плати за обслуговування кредитом та 4 384,36 грн. простроченої плати за обслуговування кредиту, суд приходить до наступного.

Відповідно зі змісту ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи зі змісту Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року, рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Згідно з абзацом 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції Закону, що був чинний на час виникнення спірних правовідносин, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

З Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 вбачається, що положення статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Однак, умовами спірного кредитного договору передбачено плату за обслуговування кредитом, тобто за дії, які кредитодавець здійснює на власну користь, що є незаконним. Крім того, у договорі не зазначено, які саме послуги за вказану комісію надавалися відповідачу як позичальнику. За такого, так як вимога позивача про стягнення з боржника нарахованої та простроченої плати за обслуговування кредитом ґрунтується на нікчемній умові укладеного з кредитодавцем договору, у цій частині позов задоволенню не підлягає.

З урахуванням вищезазначеного, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 24 681,81 грн., з яких:

- 13 643,68 грн. – прострочений борг;

- 9 406,93 грн. – прострочені проценти;

- 131,20 грн. – строкові проценти;

- 1 500,00 грн. – пеня за несвоєчасне погашення платежів.

Окрім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 494,08 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за кредитним договором №Р51.703.70077 від 14.12.2015 року у розмірі 24 681,81 грн., з яких:

- 13 643,68 грн. – прострочений борг;

- 9 406,93 грн. – прострочені проценти;

- 131,20 грн. – строкові проценти;

- 1 500,00 грн. – пеня за несвоєчасне погашення платежів.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) витрати по сплаті судового збору в розмірі 494,08 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили через 30 днів, якщо не буде подана апеляційна скарга.

Рішення суду може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.

СУДДЯ: Ж.П. ПАВЛОВА