Рішення № 86569092, 12.12.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.12.2019Справа № 910/12147/19

За позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний

комбінат імені Ілліча»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 548.556,12 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

за участю представників сторін

від позивача не з`явився

від відповідача Прохоров Ю.Г., адвокат за довіреністю № Ц/6-63274-18 від 28.12.2018

СУТЬ СПОРУ:

05.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 548.556,12 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, на підставі укладеного між позивачем та Rusal Marketing GMBH контракту № RM-MMKI-2017-3 від 21.09.2017, вантажовідправником відправлено (залізнична накладна № 25031356) на адресу позивача алюмінієву катанку у вагоні № 28083483 у кількості 35 штук. 11.04.2019 при комерційному огляді вагону на станції призначення «Маріуполь-Сортувальний» було виявлено ознаки можливого незбереження перевезення, у зв`язку з чим позивачем було складено заявку на видачу вантажу з перевіркою. Представник відповідача відмовився від отримання відповідного акту, після чого позивачем було вручено відповідачу скаргу № 85/СТЛ-592 від 11.04.2019. Позивачем було повторно надано відповідачу заяву повідомлення № 85/СТЛ-595 від 16.04.2019 з вимогою здійснення відповідачем видачі вантажу з перевіркою у присутності комісії, на що відповідачем було надано лист № м261/149 від 16.04.2019 з повідомленням про безпідставність участі представника відповідача при перевірці вантажу. При комісійному огляді було встановлено відсутність 5 бухт алюмінієвої катанки, загальної ваги 9.250 кг. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 548.556,12 грн збитків, які виникли у зв`язку із незбереженням вантажу при перевезенні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 відкрито провадження у справі № 910/12147/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 01.10.2019.

Даною ухвалою зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 11.09.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103050893182 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, яка згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 06.09.2019 є його місцезнаходженням.

Відповідач ухвалу суду від 11.09.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 17.09.2019, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103050893182, а отже відповідач мав подати відзив до 02.10.2019 включно.

01.10.2019 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що позовна заява подана з пропуском встановленого строку позовної давності. З огляду на відсутність встановлених ст. 52 Статуту залізниць України обставин залізницею правомірно відмолено в комісійній видачі вантажу з перевіркою ваги та кількості місць. Вважає, що додані до позовної заяви документи (накладна, акти експертизи та листи) підтверджують, що вагон № 28083483 прибув на станцію призначення у справному в технічному та комерційному відношенні стані, за справними та неушкодженими пломбами відправника. Вважає, що подані акти не є належними доказами, оскільки складені з порушенням вимог Закону України «Про судову експертизу» не судовим експертом. Викладені обставини виключають відповідальність відповідача та підтверджуються на втрату вантажу, а його недовантаження відправником.

В підготовчому засіданні 01.10.2019 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 15.10.2019.

В підготовчому засіданні 15.10.2019 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 07.11.2019.

16.10.2019 позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій зазначає проти наведених відповідачем доводів. Вказує на те, що позивачем не пропущено строк позовної давності.

05.11.2019 позивачем подано до суду клопотання, в якому просить суд розглядати справу без участі представника позивача. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

07.11.2019 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказує на пропуск позивачем строк позовної давності. Зазначає, що вантаж у вагон завантажено засобами вантажовідправника без участі залізниці, що вказано в графі 20 накладної. Вагон прибув на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний 11.04.2018, комерційних несправностей виявлено не було. До позовної заяви позивач додає копії супровідного листа № 85/СТЛ-593 від 11.04.2019 про направлення скарги № 85/СТЛ-592 від 11.04.2019 з відміткою про вручення відповідачу. Зазначає, що на ст. Маріуполь-Сортувальний відсутній працівник на прізвище ОСОБА_1 . Крім того, на супровідному листі міститься відбиток штампу ст. Маріуполь-Сортувальний ДП «Донецька залізниця». Так як ст. Маріуполь-Сортувальний з грудня 2015 року увійшло до складу регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» в грудні 2017 року всі станційні штампи з позначкою ДП «Донецька залізниця» були вилучені та замінені на нові. Тому скаргу представник залізниці 11.04.2019 не отримував. Таким чином, твердження позивача про своєчасне подання скарги № 85/СТЛ-592 від 11.04.2019 не відповідає дійсності. Позивач не надає жодних доказів на підтвердження заборони поліцією розвантаження вагону.

В підготовчому засіданні 07.11.2019 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.12.2019.

18.11.2019 від позивача до суду надійшла заява про проведення судового засідання по справі № 910/12147/19 призначеного на 03.12.2019 у режимі відеоконференції, визначивши один із запропонованих позивачем судів відповідальним за проведення відеоконференції, а саме: Донецький апеляційний суд у м. Маріуполі, Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області, Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області, Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12147/19 від 19.11.2019 в задоволенні заяви позивача про забезпечення проведення судового засідання у справі № 910/12147/19, призначеного на 03.12.2019, в режимі відеоконференції відмовлено.

27.11.2019 позивачем до суду подано підсумкові пояснення по справі, в яких зазначає про відсутність пропущеного строку позовної давності. Також вказує на те, що звернувся до відповідача з претензією після встановлення факту та розміру недостачі. Зазначає, що прізвище на супровідному листі не ОСОБА_1 , як зазначає відповідач, а ОСОБА_1 (що досить чітко вбачається з листа), який на той момент обіймав посаду заступника начальника станції Маріуполь-Сортувальний, що є загальновідомою інформацією, декларація цієї особи є у відкритому доступі на відповідному сайті із вказівкою посади. Той факт, що представника відповідача не знає прізвище уповноваженого працівника станції не спростовує факт того, що лист не був отриманий адресатом. Факт того, що працівники станції проставляють штампи, який за твердженням відповідача був вилучений з обігу, є підставою для внутрішньої перевірки дотримання актів залізниці, та не спростовує факт вручення позивачем листа представнику відповідача. Отже, відповідачем не спростовано факт отримання супровідного листа позивача, що містив скаргу на відмову у видачі вантажу з перевіркою та складання комерційного акту на недостачу у вагоні № 28083483.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

В судовому засіданні 03.12.2019 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 12.12.2019.

Позивач в судове засідання 12.12.2019 не з`явився.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника позивача.

В судовому засіданні 12.12.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.09.2017 між Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (покупець) та Rusal Marketing Gmbh (постачальник) укладено договір № RM-ММКІ-2017-3, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та сплатити на умовах цього договору алюмінієву продукцію.

Відповідно до умов вказаного вище договору 28.03.2018 вантажовідправник - філія ПАТ «Русал Братск» у м. Шелехов (Росія) зі станції відправлення Гончарово за залізничною накладною № 25031356 відправив на адресу позивача зі станцією призначення Маріуполь-Сортувальний алюмінієву катанку у вагоні № 28083483 у кількості 35 місць за вагою 66376 кг.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що під час прибуття вагону на станцію призначення було виявлено недостачу вантажу, яка зазначена у накладній, тому відповідач має відшкодувати збитки у вигляді вартості відсутнього вантажу в сумі 548.556,12 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із статтею 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць (далі - Статут), який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до ст. 4 Статуту перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Як вбачається з матеріалів справи, перевезення вантажу здійснювалося залізницями України та Російської Федерації, а отже регулюється Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (надалі - УМВС, Угода).

Так, УМВС являє собою міжнародну угоду про пряме вантажне сполучення між станціями, які відкриті для вантажних операцій у внутрішньому залізничному сполученні країн, яка розроблена і діє в рамках організації співпраці залізниць (ОСЖД), членом якої є і Україна.

УМВС є чинною з 01.11.1951 для УРСР, а для України УМВС є чинною з 05.06.1992 та відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» та «Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів», тобто, міжнародні перевезення вантажу здійснюються відповідно до правил міжнародних договорів, які відповідно ст. 9 Конституції України та ст. 10 Цивільного кодексу України, є частиною національного законодавства України та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до § 1 статті 3 УМВС ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні.

§ 1 статті 14 УМВС передбачено, що у відповідності з договором перевезення перевізник зобов`язується за плату перевезти ввірений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, узгодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу.

Відповідно до § 3 статті 14 УМВС укладення договору перевезення підтверджується накладною.

Як вбачається із залізничної накладної № 25031356 вантаж був відправлений 28.03.2018 зі станції Гончарово, який прибув на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний 11.04.2018.

Згідно з п. 11 Правил видачі вантажу при передаванні завантажених вагонів і контейнерів сторони зобов`язані зовнішнім оглядом пересвідчитись у справності кузова вагона (контейнера), наявності та цілісності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (ЗПП), відповідності відтиску на них даним, зазначеним у перевізних документах.

Статтею 52 Статуту, встановлено на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі:

прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій;

прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами;

прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах);

прибуття вантажу, який був завантажений залізницею;

видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею;

прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Відповідно до п. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин як невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

11.04.2018 при огляді зазначеного вагону були виявлені ознаки можливого незбереження перевезення, а саме на запірному пристрої двері вагона в трьох місцях виявлені сліди зварювання, що є підставою для видачі вагону з перевіркою та складання комерційного акту при наявності недостачі вантажу.

11.04.2018 представником ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» було складено заявку на видачу вантажу з перевіркою, проте агент-комерційний станції Маріуполь-Сортувальний AT «Українська залізниця» Гвоздева Т.І. відмовилась від його отримання, про що 11.04.2018 було складено акт про відмову в прийманні заявки на видачу вантажу.

Згідно з п. 16 Правил складання актів у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень (далі - Дирекція) безпосередньо або через начальника станції.

Після чого, 11.04.2018 у зв`язку з відмовою залізниці від видачі вантажу з перевіркою та складання комерційного акту представнику AT «Українська залізниця» була вручена скарга № 85/СТЛ-592 за відмову від видачі вантажу з перевіркою та складання комерційного акту, що підтверджується підписом представника перевізника ОСОБА_1 та відтиском штемпелю перевізника у супровідному листі адресованому начальнику станції Маріуполь-Сортувальний № 85/СТЛ-593 від 11.04.2018.

12.04.2018 вагон № 28083483 було прийнято на під`їзний путь позивача та проведено його переваження, згідно квитанції зважування № 14-10844/6 брутто-81900 кг, нетто - 55820 кг, тара - 26130 кг, вага по документу - 66376 кг, різниця між вагою по документу та вагою фактичною - 10556 кг.

12.04.2018 на електрону пошту постачальника Rusal Marketing Gmbh було направлено листа з проханням направити представника для участі в комісійній прийомці вантажу у вагоні № 28083483 у зв`язку з розходженням ваги по документу і фактичної ваги вантажу. В цей же день на адресу позивача надійшла відповідь у якій вантажовідправником зазначено, що прийомку вантажу можна здійснити без його представника.

16.04.2018 ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» повторно вручило представнику перевізника ОСОБА_1 заяву повідомлення № 85/СТЛ-595 з вимогою здійснення станцією Маріуполь-Сортувальний AT «Українська залізниця» видачі вантажу у вагоні № 28083483 з перевіркою 16.04.2018 о 12-00 год. у присутності представників митних органів, національної поліції, незалежної сюрвейерської організації, торгово-промислової палати та представника відправника.

Посилання відповідача на те, що на ст. Маріуполь-Сортувальний відсутній працівник на прізвище ОСОБА_1 не приймається судом, оскільки позивачем в позовній заяві допущено помилку у прізвищі працівника та на листах № 85/СТЛ-592 від 11.04.2018 та № 85/СТЛ-595 від 16.04.2018 про їх отримання вказано прізвище ОСОБА_1

В цей же день 16.04.2018 на адресу позивача від AT «Українська залізниця» надійшла відповідь № 261/149, щодо видачі вантажу у вагоні № 28083483 з перевіркою, згідно до якої перевізник вважає, що «оскільки вагон № 28083483 прибув зі справними пломбами відправника та без ушкоджень, то і перевірка кількості місць вантажу, маси та відповідності вантажу за участю представника перевізника безпідставна».

16.04.2018 при комісійному огляді зазначеного вагону було виявлено відсутність 5 бухт алюмінієвої катанки, про що складено акт огляду вагону. Також виявлено дерев`яні матеріали (бруски) зі слідами використання в кріпленні. Зазначений акт був підписаний спеціалістом комбінату Шипуліною Л.А., представником відділення в місті Маріуполь Донецької ТПП Балашовой Т.І., представником митниці Донецької митниці ГФС Сагізли Р.В., представником УПТП та MB Донецької митниці ГФС Мирошниченко Ю.В., представником т/п «Сартана» Костенко O.A., представником МВД Аносовим A.A.

17.04.2018 експертом Донецької торгово-промислової палати Балашовою Т.І. складено акт експертизи № Э-40/3. Експертом в результаті огляду встановлено, що на запірному пристрої двері вагона в трьох місцях виявлені сліди зварювання, покриті імовірно ґрунтовкою. Зварювальні шви покриті легкім нальотом іржі. Стельові і бічні люки в вагоні закриті, «задуті» монтажною піною без зміцнення дротяними стяжками. Дверний отвір не заповнений.

Бухти з катанкою встановлені в бічних сторонах вагона в два яруси по висоті - в два ряди по ширині вагона в нижньому ярусі і один ряд у верхньому ярусі. Бухти закріплені дерев`яними брусками, між бухтами по ширині вагона встановлені дерев`яні розпірки. За статтю і стінок вагона прибиті дерев`яні бруски. Всього у вагоні виявлено 30 бухт з катанкою 16 бухт в одній стороні вагона і 14 бухт в іншій стороні вагона. На дерев`яних брусках прибитих до підлоги і розпірках є сліди від бухт яких бракує, дерев`яні розпірки і бруски, що служили для кріплення відсутніх бухт знаходилися всередині вагона.

Висновок експерта: у пред`явленому вагоні № 28083483 фактично перебувало 30 (тридцять) бухт катанки алюмінієвої, що на 5 (п`ять) бухт менше даних у супровідних документах. Запірний пристрій має дефекти. Відсутні бухти в вагоні вміститися могли. Після огляду відчинені двері вагону опломбовані однією свинцевою пломбою митниці № 700/034.

ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Кальміуського ОП ЦВП ГУНП в Донецькій області було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення, тому працівниками поліції у зв`язку з проведенням оперативно-слідчих заходів, було заборонено віддавати під розвантаження вагон № 28083483.

В період з 12.04.2018 по 15.05.2018 вищевказаний вагон знаходився на охоронюваному тупіку № 10 позивача, що підтверджується службовою запискою № 85/СТЛ-972 від 05.08.2019, витягом з журналу приймання під охорону вагонів та здачі з під охорони, а також інформацією з Бази даних диспетчерської системи ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».

14.05.2018 на адресу позивача надійшов лист № 6063/103/06.2018 начальника Кальміуського ОП ЦВП ГУНП в Донецькій області у якому зазначалося, що дозволяється вивантаження алюмінієвої катанки. У зв`язку з чим, 16.05.2018 вагон № 28083483 відданий під розвантаження до цеху підготовки виробництва ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».

З огляду на наявність вказаного листа начальника Кальміуського ОП ЦВП ГУНП в Донецькій області про надання дозволу вивантаження вагону, суд приходить до висновку, що мало місце заборони вчиняти відповідні дії позивачу, тому не приймаються судом до уваги посилання відповідача на те, що відповідачем не підтверджено наявність вказаної заборони.

18.05.2018 вдруге було визвано експерта Донецької торгово-промислової палати Балашову Т.І. якою складено акт експертизи № Э-40/4. Експертизою встановлено: експерту надано один вагон № 28083483 після комісійного досмотра, кожна з дверей якого опломбована пломбой митниці з відбитком № 700/034.

Бухти з катанкою встановлені в бічних сторонах вагона в два яруси по висоті - в два ряди по ширині вагона в нижньому ярусі і один ряд у верхньому ярусі. Всього у вагоні виявлено 30 бухт з катанкою 16 бухт в одній стороні вагона і 14 бухт в іншій стороні вагона.

На дерев`яних брусках прибитих до підлоги і розпірках є сліди від бухт яких бракує, дерев`яні розпірки і бруски, що служили для кріплення відсутніх бухт знаходяться всередині вагона.

Фактично з вагона вивантажено 30 бухт з катанкою алюмінієвої марки АКЛП-СД-12 загальною масою брутто 55526 кг.

Висновок експерта: у пред`явленому вагоні № 28083483 фактично перебувало 30 (тридцять) бухт катанки алюмінієвої АКЛП-СД-12, що на 5 (п`ять) бухт менше даних у супровідних документах, загальною вагою 55526 кг (по маркуванню), що на 9250 кг менше даних у супроводжувальних документах. Бухти без порушень упаковки виготовлювача.

Посилання відповідача на те, що вантаж недовантажений відправником не приймаються судом оскільки не підтверджуються матеріалами справи та навпаки спростовуються висновками експертів.

З приводу того, що висновки складено не судовим експертом не приймаються судом до уваги, оскільки висновки складені на замовлення позивача.

Відповідно до § 1 статті 46 УМВС право пред`явлення претензії до перевізника належить відправнику і одержувачу.

Згідно з § 5 статті 46 УМВС претендатель зобов`язаний додати до претензії документи, що обґрунтовують претензію, зазначені в Правилах перевезень вантажів. Накладна і комерційний акт прикладаються в оригіналах.

Позивач звернувся до АТ «Укрзалізниця» з претензією № 2985 від 09.10.2018, в якій просив сплатити вартість вантажу якого не вистачає в сумі 635.465,90 грн. Дана претензія разом з доданими до неї документами, в тому числі оригіналом залізничної накладної № 25031356 (1, 6 листи), надіслана на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією 18.10.2019, що підтверджується фіскальним чеком, накладною № 8750425996302 та описом вкладення у цінний лист від 18.10.2019.

Відповідно до § 7 статті 46 УМВС перевізник зобов`язаний у 180-денний строк з дня отримання претензії розглянути її та надати на неї відповідь, і при повному чи частковому визнанні претензії сплатити особі, що звернулася з претензією, належну до сплати суму.

§ 8 ст. 46 УМВС встановлено, що при частковому або повному відхиленні претензії перевізник повідомляє претендавцю підставу відхилення претензії та одночасно повертає документи, додані до претензії.

У відповіді на претензію № ЦРЖМ-184/19 від 18.06.2016 АТ «Укрзалізниця» зазначило, що у зв`язку з тим, що скаргу на відмову від видачі вантажу з перевіркою ПАТ ММК ІМ. ІЛЛІЧА» подано лише 17.04.2018, з порушенням строку для подачі, а також тому що вина залізниці у втраті вантажу відсутня - претензія не підлягає задоволенню.

Згідно з § 5 ст. 14 Угоди кожний наступний перевізник, приймаючі до перевезення вантаж разом з накладною, вступає тим самим у цей договір перевезення і приймає на себе виникаючі по ньому зобов`язання.

Відповідно до § 2 ст. 37 Угоди перевізник несе відповідальність втрату, недостачу, пошкодження (псування) вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту його видачі.

Обставини, які є підставою для виникнення відповідальності перевізника за втрату, недостачу, ушкодження (псування) вантажу засвідчуються комерційним актом.

Не зважаючи на те, що при візуальному огляді вагону видно, що він пошкоджений в місцях запірних пристроїв дверей, а саме є сліди зварювання, відповідач масу, кількість місць і стан вантажу не перевірив та комерційний акт не склав.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Відповідно до ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно з п. е ч. 1 ст. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: 1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; 2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); 3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; 4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.

Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вказані норми передбачають презумпцію вини перевізника у разі втрати, нестачі, псування й ушкодження вантажу, прийнятого до перевезення, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини. Обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізникові. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: усунення цих обставин не залежало від перевізника; перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Отже, перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підпадає під визначення непереборної сили, відповідно до частини 1 статті 924 Цивільного кодексу України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу. Тобто, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Спірний вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, а прибуття вантажу з недостачею відбулось у технічному відношенні справному вагоні, проте як встановлено експертом запірний пристрій має дефекти, а саме сліди зварювання, що в свою чергу має ознаки доступу до вантажу, які могли бути причиною недостачі вантажу. Встановлені обставини, свідчать про втрату частини вантажу саме під час перевезення.

Таким чином, враховуючи, що перевезення відбувалося у вагоні, який має ознаки доступу до вантажу суд приходить до висновку про те, що саме відповідач несе відповідальність за втрату частини вантажу у вагоні № 28083483.

У випадках, коли Угода зобов`язує перевізника відшкодувати відправнику або одержувачу збиток за втрату, недостачу вантажу, розмір збитку, який відшкодовується, визначається виходячи з вартості вантажу (ст. 42 Угоди).

Згідно ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Позивачем до матеріалів справи долучені платіжне доручення № 4500027882 від 23.03.2018, що підтверджує сплату вантажу та інвойс постачальника № RM-39686/18-MMKL від 28.03.2018, що підтверджує вартість відправленого вантажу.

За розрахунками позивача, правильність здійснення яких відповідачем не спростована, та які підтверджуються матеріалами справи, загальна вартість збитків у вигляді нестачі становить 548.556,12 грн.

Вказаний розрахунок суд приймає в якості належного та достовірного доказу, а сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, становить 548.556,12 грн.

Посилання відповідача на пропущення позивачем строку позовної давності для звернення з відповідним позовом не відповідають дійсності з огляду на наступне

Так, позивач 18.10.2018 звернувся до відповідача з претензією за вих. № 09/2885 від 09.10.2018, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною та фіскальним чеком від 18.10.2018.

Відповідно до пп. 4) п. 1 та 2 Розділу II наказу Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013 «Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень» нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) між іншими населеними пунктами різних областей України складає: Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1,2,3,4,5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Таким чином, претензія позивача мала бути отримана відповідачем 24.10.2018 (18.10.2018 + 5 + 1 = 24.10.2018), саме від цієї дати повинен обчислюватись 180-ти денний строк для відповіді, який спливає 22.04.2019.

Тобто позивач вернувся до відповідача з претензією у межах встановленого строку позовної давності, на момент звернення з претензією минуло 189 днів, які обраховуються з 12.04.2018 (день, наступний за днем видачі вагону № 25031356) по 18.10.2018 включно (день направлення претензії засобами поштового зв`язку).

Згідно § 3 ст. 48 УМВС пред`явлення претензії, оформленої відповідно до вимог ст. 46 «Претензії» цієї Угоди, зупиняє перебіг строків давності, передбачених § 1 цієї статті.

В той же час, відповідь на претензію (вих. № ЦМ-ЦРЖМ-184/19 від 18.06.2019) разом з оригіналами всіх доданих до претензії документів була отримана позивачем тільки 25.06.2019, що підтверджується штампом вхідної реєстрації на документі та копією відповідного поштового конверту (за номером відправки № 0315064231350 від 20.06.2019).

В свою чергу, оскільки до претензії додаються лише оригінали документів, перелік яких встановлений УМВС та Правилами перевезень вантажів, а для звернення з позовом - перелік необхідних документів - є той самий, що і для претензії - то позивач об`єктивно був позбавлений можливості звернутись до суду за захистом своїх прав без цих документів, тобто доки вони не повернуться від відповідача (оригінал залізничної накладної, оригінали актів експертизи, інвойсу, акту огляду вагону та ін.).

Згідно § 1 ст. 47 УМВС позов може бути пред`явлений тільки після пред`явлення відповідної претензії та тільки до того перевізника, до якого була пред`явлена претензія. Право на пред`явлення позову на підставі цієї Угоди належить тій особі, яка має право пред`явити претензію до перевізника.

Статтею 48 УМВС встановлено, що позови до перевізника на підставі цієї Угоди пред`являються:

1) про перевищення строку доставки вантажу - впродовж 2 місяців;

2) з інших підстав - впродовж 9 місяців.

Зазначені в § 1 цієї статті строки обчислюються з моменту виникнення права на пред`явлення позову, встановленого в § 2 ст. 47 цієї Угоди. День початку обліку строку давності в строк не зараховується (§ 2 ст. 48 УМВС).

Згідно з § 3 ст. 48 УМВС пред`явлення претензії, оформленої відповідно до вимог ст. 46 «Претензії» цієї Угоди, зупиняє перебіг строків давності, передбачених § 1 цієї статті.

Перебіг строку давності продовжується з того дня, коли перевізник повідомив претендавцю про повне або часткове відхилення його претензії або з моменту спливу строку, встановленого в § 7 ст. 46 «Претензії» цієї Угоди, якщо претензія залишена перевізником без відповіді.

Таким чином, з моменту видачі вантажу (дата видачі вантажу - 11.04.2018, з наступного дня у позивача виникло право на звернення до суду) до моменту пред`явлення претензії перевізнику (18.10.2018) минуло 190 календарних днів, далі строк позовної був зупинений пред`явленням позивачем претензії (18.10.2018), та поновлений з дня отримання відповіді на претензію (25.06.2019), коли позивач дізнався про відмову в задоволенні претензії, що стало причиною звернення до господарського суду.

Позовна заява пред`явлена позивачем до суду 02.09.2019 (шляхом направлення засобами поштового зв`язку), таким чином, з дня поновлення строку (з 25.06.2019 по день звернення до суду 02.09.2019) минуло 70 календарних днів.

Отже, з урахуванням того, що строк позовної давності зупинявся та поновлювався, позивач звернувся до суду через 260 календарних днів з того моменту, коли виникло право на таке звернення (190 календарних днів в період з 12.04.2018 по 18.10.2018 + 70 календарних днів в період з 25.06.2019 по 02.09.2019 = 260 днів), що є меншим ніж 9 місяців, та складає 8,66 місяців відповідно до вчинених сторонами дій та приписів УМВС, тобто у межах встановленого 9-ти місячного строку позовної давності.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129) 548.556 (п`ятсот сорок вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят шість) грн 12 коп. збитків, 8.228 (вісім тисяч двісті двадцять вісім) грн 34 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 24.12.2019.

Суддя В.В.Сівакова