Рішення № 86569007, 24.12.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2019Справа № 910/15159/19Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Приватного акціонерного товариства " Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, 1)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Тверська, 5)

про стягнення 22 916,60 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 22 916,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, у зв`язку з чим вагони № 52371267, №52305901 з вантажем (кокс доменний), прибули з недостачею на суму 22 916,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2019 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.11.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5.

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 01.11.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 04.11.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103052641040, а отже відповідач мав подати відзив у строк до 19.11.2019 включно.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 01.11.2019 станом на 24.12.2019 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

01.06.2018 між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (покупець) та Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" (продавець) укладено договір № 245/108/16Сб (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язався продати, а покупець прийняти та оплатити коксову продукцію.

14.02.2018 між Публічним акціонерними товариством "Українська залізниця" (далі перевізник, відповідач) та Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - вантажовідправник, вантажоодержувач, позивач) укладено Договір про надання послуг № 00039/ЦТЛ-2018, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до залізничної накладної №49705437 від 10.05.2019, відправником - ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", на підставі Договору № 245/108/16Сб від 01.02.2016 (далі - Договір), укладеного між позивачем, як покупцем, та ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", як постачальником, було здійснено поставку коксу залізничним транспортом, зокрема вагонами № 52371267, 52305901 з вантажем "кокс доменний". Одержувачем є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

По прибутті вагону №52371267 на станцію станції Волноваха Донецької залізниці було складено комерційний акт № 485604/528 від 12.05.2019, відповідно до якого, недостача коксу у вагоні № 52371267 складає 3 100 кг.

По прибутті вагону №52305901 на станцію станції Волноваха Донецької залізниці було складено комерційний акт № 485604/529 від 12.05.2019, відповідно до якого, недостача коксу у вагоні № 52305901 складає 1500 кг.

Позивач зазначає, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов`язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв`язку з чим зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 22 196,60грн., заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної № 49705437 від 10.05.2019.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційними актами №485604/528 від 12.05.2019, №485604/529 від 12.05.2019.

При складанні комерційного акту № 485604/528 від 12.05.2019, встановлено наступне: "На підставі акту о/ф № 11027 від 11.05.2019 ст. Волноваха Дон.з.д. здійснювалась комісійне зважування вагона № 52371267, по відправці, зазначеній на лицевій стороні акту. По документу значиться вантаж кокс доменний (вологий), насипом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (100т): брутто - не вказано, тара 24 000 кг., нетто 47 050 кг. При зважуванні виявилось: брутто - 67 950 кг., тара з брусу - 24 000 кг., нетто 43 950 кг., що менше документа на 3 100 кг.".

При складанні комерційного акту № 485604/529 від 12.05.2019, встановлено наступне: "На підставі акту о/ф № 11027 від 11.05.2019 ст. Волноваха Дон.з.д. здійснювалась комісійне зважування вагона № 52371267, по відправці, зазначеній на лицевій стороні акту. По документу значиться вантаж кокс доменний (вологий), насипом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (100т): брутто - не вказано, тара 24 000 кг., нетто 47 450 кг. При зважуванні виявилось: брутто - 69 950 кг., тара з брусу - 24 000 кг., нетто 45 950 кг., що менше документа на 1 500 кг.".

Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м`ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м`ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м`ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.

Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються:

- від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці;

- від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

З урахуванням вищевикладеного, фактична нестача вантажу у вагоні № 52371267 склала 3 100кт., а у вагоні №52305901 склала 1 500кг.

Загальна сума у рахунку-фактурі № 92570925 від 10.05.2019 складає 24 465 684,11 грн.

З означеного рахунку-фактури вбачається, що вартість 1 т. вантажу (вугілля) складає у вагоні №52371267 складає 8 456,31 грн. з ПДВ.

Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто становить 2% (від маси нетто 47,050 тн).

47 050 кг*2%=941,0 кг

Таким чином , кількість фактичної недостачі складає 3100 кг -941,0 кг = 2159,0 кг.

З урахуванням викладеного, сума втраченого вантажу у вагоні №52371267 становить 2,16т*8 456,31 грн. = 18 265,63 грн.

Вартість 1 т. вантажу (вугілля) складає у вагоні №52305901 складає 8 456,31 грн. з ПДВ.

Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто становить 2% (від маси нетто 47,450 тн).

47 450 кг*2%=949,0 кг

Таким чином , кількість фактичної недостачі складає 1500 кг -949,0 кг = 551,0 кг (0.55т)

З урахуванням викладеного, сума втраченого вантажу у вагоні №52305901 становить 0,55т*8 456,31 грн. = 4 650,97 грн.

На підтвердження оплати зазначеного рахунку, позивачем надано платіжне доручення № 4500054906 від 20.06.2019 на суму 100 000 000,00грн.

Отже, з урахуванням граничного розходження маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення, вартість нестачі вантажу становить 22 916,60 грн. з ПДВ.

Враховуючи те, що договір перевезення було укладено позивачем з відповідачем, який безпосередньо надав послуги з перевезення вантажу, а також враховуючи ту обставину, що втрата вантажу відбулась під час його перевезення, відповідач є відповідальною особою за втрату вищезазначеного вантажу, а відтак позовні вимоги до відповідача про стягнення вартості втраченого вантажу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму, в свою чергу, заперечення відповідача наведені у відзиві, повністю спростовуються встановленими фактичними обставинами справи.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Левченка, будинок 1; ідентифікаційний код 00191129) збитки в розмірі 22 916 грн. 60 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 921 грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24 грудня 2019 року

Суддя Т. Ю. Трофименко