Рішення № 86563152, 11.12.2019, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/780/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кочко В.К.,

при секретарі - Савченко М.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт.Овідіополь цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», публічного акціонерного товариства "Оксі Банк", товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтех Інвестування" про визнання договору про відступлення прав вимоги та договору факторингу недійсними

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом та посилається на те, що 14.02.2007 ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» уклав з ОСОБА_2 кредитний договір №014/0027/82/70295, 19.02.2007 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» уклав з ОСОБА_2 іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Рєкою Л.А. та зареєстрований в реєстрі за №577. 16.08.2007 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» уклав з ОСОБА_2 кредитний договір №014/0030/82/80106, 16.08.2007 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» уклав з ОСОБА_2 іпотечний договір (другої черги) посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Рєкою Л.А. та зареєстрований в реєстрі за №2862.

30.10.2018 року між ПАТ "Райффайзен банк Аваль" та ПАТ "Оксі Банк" було укладено договір про відступлення прав вимоги від 30.10.2018 року за вищевказаними кредитними договорами. 30.10.2018 року між ПАТ "ОКСІ БАНК" та ТОВ "Фінансова компанія "ФІНТЕХ ІНВЕСТУВАННЯ" було укладено договір факторингу №20181030/1, відповідно до якого відступлено право вимоги за кредитними договорами №014/0030/82/80106 від 16.08.2007 р. та № 014/0027/82/70295 від 14.02.2007 р.

Водночас, кредитні грошові кошти були призначені для використання ОСОБА_2 на споживчі цілі. Загальна площа іпотечного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 становила лише 210,3 кв.м. та не перевищувала 250 кв.м. Цей об`єкт нерухомого майна використовувався позивачем як місце його постійного проживання. Ці обставини свідчать про те, що договір про відступлення права вимоги від 30.10.2018 року за вищевказаними кредитними договорами, суперечив пп.3 п.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Тому ОСОБА_2 просить суд з метою відновлення законності визнати договір про відступлення прав вимоги від 30.10.2018 р. між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Оксі Банк" та договір факторингу №20181030/1 від 30.10.2018 р. укладений між ПАТ "Оксі Банк" та ТОВ "ФК "Фінтех Інвестування" недійсними.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Мутаф В.А. підтримав пред`явлений позов та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача АТ "Райффайзен Банк Аваль" у судове засідання не з"явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, надав до суду пояснення, у задоволенні позову проси відмовити.

Представник відповідача ПАТ "Оксі Банк" у судове засідання не з"явився, надіслав до суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ "ФК "Фінтех Інвестування" у судове засідання не з"явився, про час, дату та місце розгляду справи, повідомдявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

Судом встановлено, що 14.02.2007 ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» уклав з ОСОБА_2 кредитний договір №014/0027/82/70295, 19.02.2007 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» уклав з ОСОБА_2 іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Рєкою Л.А. та зареєстрований в реєстрі за №577, за яким з метою забезпечення належного виконання грошових зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_2 передала в іпотеку житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . 16.08.2007 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» уклав з ОСОБА_2 кредитний договір №014/0030/82/80106, 16.08.2007 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» уклав з ОСОБА_2 іпотечний договір (другої черги) посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Рєкою Л.А. та зареєстрований в реєстрі за №2862, за яким з метою забезпечення належного виконання грошових зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_2 передала в іпотеку земельну ділянку, площею 0,100 га у межах згідно з планом, кадастровий номер 5123755800:01:003:0311, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

30.10.2018 року між ПАТ "Райффайзен банк Аваль" та ПАТ "Оксі Банк" було укладено договір про відступлення прав вимоги від 30.10.2018 року за вищевказаними кредитними договорами. 30.10.2018 року між ПАТ "ОКСІ БАНК" та ТОВ "Фінансова компанія "ФІНТЕХ ІНВЕСТУВАННЯ" було укладено договір факторингу №20181030/1, відповідно до якого відступлено право вимоги за кредитними договорами №014/0030/82/80106 від 16.08.2007 р. та № 014/0027/82/70295 від 14.02.2007 р.

Ці обставини свідчать про те, що між сторонами виникли спірні правовідносини, які регулюються главою 16 «Правочини» ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст.15 цього Кодексу кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний провочин).

Відповідно до пп.1 п.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та (або) предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника (майнового поручителя) або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Згідно з пп.3 п.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Дійсно, зі змісту кредитних договорів вбачається, що кредитні кошти були призначені для використання ОСОБА_2 на споживчі цілі. Крім того, загальна площа іпотечного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 становила лише 210,3 кв.м. та не перевищувала 250 кв.м.

Водночас, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєсстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо суб"єктів від 01.04.2019 вбачається, що на день укладення оспорюваних договорів, ОСОБА_2 була власником 1/3 частки в квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Відтак, іпотечний житловий будинок був не єдиним місцем проживання позивача.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що підстави для визнання недійсними договору про відступлення прав вимоги від 30.10.2018 р. між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Оксі Банк" та договору факторингу №20181030/1 від 30.10.2018 р. укладений між ПАТ "Оксі Банк" та ТОВ "ФК "Фінтех Інвестування" недійсними, відсутні. Тому у задоволенні пред`явленого позову ОСОБА_2 належить відмовити.

За правилом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак у задоволенні пред`явленого позову відмовлено в повному обсязі.

З огляду на це суд вважає, що підстави для відшкодування позивачу витрат на оплату судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,258,259,265 ЦПК України

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», публічного акціонерного товариства "Оксі Банк", товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтех Інвестування" про визнання договору про відступлення прав вимоги та дговору факторингу недійсними - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копій до апеляційної інстанції, а в разі складання рішення у повному обсязі - з дня складання у повному обсязі.

Суддя В.К.Кочко