Рішення № 86562591, 18.12.2019, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/219/18

Провадження № 2/499/4/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"18" грудня 2019 р. смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді Тимчука Р.М. за участю секретаря судового засідання Мельника Р.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Іванівка Іванівського району Одеської області цивільну справу № 499/219/18 за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору кредитування недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що ОСОБА_1 , 13.09.2013 року підписав заяву б/н з метою отримання кредитних послуг та отримав кредит у розмірі 5000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму заборгованості.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами, які викладені в банківському сайті складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

У порушення норм закону та умов договору відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 31.01.2018 року має заборгованість - 41900,54 грн., яка складається з наступного: 4611,09 грн - заборгованість за тілом кредита; 34818,00 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом. А також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500,00 грн штраф фіксована частина; 1971,45 грн штраф процентна складова.

Розрахунок суми заборгованості позивачем додається.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ "ПРИВАТБАНК".

У справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням ( викликом) сторін.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву, просив відмовити у позову посилаючись на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог. ОСОБА_1 зазначає, що вказану Анкету - заяву, додану до позовної заяви у якості єдиного доказу він, ОСОБА_1 , ніколи не підписував особисто. Наявний у наданій позивачем копії заяви підпис ОСОБА_1 підроблено невідомою особою. Про існування зазначеної Анкети - заяви він дізнався лише після відкриття провадження у даній справі та отримання копій позовної заяви з додатками. По факту підроблення його підпису на Анкеті - заяві, ним подано заяву в органи поліції про вчинення щодо нього злочину (копія додається). У зв`язку із цим, також буде заявлено клопотання щодо проведення почеркознавчої експертизи у межах кримінального провадження. Також, зазначена у Анкеті - заяві адреса його проживання не відповідає дійсності та нічим не підтверджена. позивачем не надано до суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг, Пам`ятки клієнта і Тарифів, щоб в сукупності із Заявою, свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг.

Крім того відповідач по справі подав зустрічний позов про визнання договору кредитування недійсним, який прийнятий до провадження та справа призначена до розгляду в загальному порядку.

Зустрічні позовні вимоги відповідач обґрунтовує наступним. Позовні вимоги за первісним позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 обґрунтовуються єдиним доказом - копією «Анкети - заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку» без номеру від 13 вересня 2013 року.

У позовній заяві ПАТ КБ «Приватбанк» зазначає, що ОСОБА_1 надав свою згоду на укладення кредитного договору з банком, посилаючись на зазначену «Анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку», що підтверджується його «підписом у заяві».

Однак, зазначене не відповідає дійсним обставинам справи.

Вказану Анкету - заяву, надану ПАТ КБ «Приватбанк» у якості єдиного доказу, ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом) посилаться, що ніколи не підписував особисто (що ним також підтверджено у особистих письмових поясненнях, наданих суду та наявних у матеріалах справи № 499/219/18). Наявний у наданій банком копії заяви підпис ОСОБА_1 підроблено невідомою особою.

Про існування зазначеної Анкети - заяви зокрема, і існування кредитного договору взагалі, ОСОБА_1 дізнався лише після відкриття провадження у справі № 499/219/18 та отримання копій позовної заяви з додатками.

По факту підроблення підпису ОСОБА_1 на Анкеті - заяві, ним подано заяву в органи поліції про вчинення злочину (копія заяви про вчинення злочину наявна у матеріалах справи № 499/219/18). У зв`язку із цим, у подальшому позивачем за зустрічним позовом буде заявлено клопотання щодо проведення почеркознавчої експертизи.

Крім недійсного (підробленого) підпису, вказана Анкета - заява містить ряд недоліків, що виключають можливість її використання як доказу укладення кредитного договору з ПАТ КБ «Приватбанк». Також, у ній містяться хибні дані щодо ОСОБА_1 , які не відповідають дійсності, зокрема, вказана у Анкеті - заяві адреса його проживання не відповідає дійсності та нічим не підтверджена.

Відповідно до інформації, зазначеної у Анкеті - заяві найменшим шрифтом (що значно ускладнює ознайомлення з цією інформацією), - «ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, та Тарифами банку складає між клієнтом та Приватбанком договір».

Обов`язковою передумовою укладення кредитного договору, згідно з даною Анкетою - заявою, є ознайомлення клієнта з Умовами та Правилами надання банківських послуг, та Тарифами ПриватБанку, а саме (дослівно): «Ознакомившись с Условиями и Правилами предоставления банковских услуг, Тарифами ПриватБанка, изъявляю желание оформить на свое имя».

Подальшими обов`язковими умовами укладення кредитного договору, згідно з даною Анкетою - заявою, є:

1) Обрання виду картки та супутніх послуг.

2) Визначення (узгодження) кредитного ліміту (суми кредиту).

3) Отримання Пам`ятки клієнта, яка містить, серед іншого, Тарифи і основні умови обслуговування і кредитування, а саме (дослівно):

«Памятку клиента, содержащую, в том числе, Тарифы и основные условия обслуживания и кредитования получил и ознакомился с ее содержанием под роспись».

Однак, як свідчить надана банком копія Анкети - заяви (не заповнені обов`язкові графи заяви): вид картки та супутніх послуг - не обрано, кредитний ліміт (сума кредиту) - не узгоджено і не визначено, Пам`ятку клієнта ОСОБА_1 також не надано.

Представлена банком анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку від 13.09.2013 року, не містить ознак узгодження в письмовій формі умов щодо розміру кредиту, виду виданої кредитної картки та її номеру, ознайомлення з умовами обслуговування і кредитування.

Також, ні зазначена анкета-заява, ні жодний інший документ не містить обов`язкової інформації про ознайомлення ОСОБА_1 з Тарифами і основними умовами обслуговування і кредитування (зокрема, розміром процентів, типом процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядком їх сплати, розміром пені та штрафу, а також іншими істотними умовами обслуговування і кредитування), що передбачено Анкетою-заявою. ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом), не маючи можливості бути ознайомленим з умовами договору (оскільки не підписував, не погоджував та не отримував його), істотні умови якого визначено без його участі і відома (тобто, без свідомого волевиявлення ОСОБА_1 ), не отримавши жодного документу, що стосується виникнення та реалізації спірних правовідносин, був позбавлений права вільно розпоряджатися своїми правами, передбаченими Конституцією України, Цивільним кодексом України та іншими законами, зокрема, щодо укладення такого договору, його виконання та/або розірвання.

Вказана позиція стосовно недійсності кредитного договору, укладеного з порушенням Закону України «Про захист прав споживачів» знайшла своє підтвердження в Ухвалі Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 22 жовтня 2014 року по справі № 6-26251св14.

Отже, зважаючи на викладене вище, ПАТ КБ «Приватбанк» (відповідачем за зустрічним позовом) навмисно не дотримано та грубо порушено встановлені коментованими законами імперативні вимоги міжнародного права, діючого законодавства України та приписів НБУ, які визначені законом як істотні та є необхідними для укладення та реалізації даного виду договорів. Крім того, умови оспорюваного договору не відповідають принципу добросовісності та рівності сторін, його положення в цілому містять істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін договору на шкоду споживача, і є несправедливими, порушують ряд приписів законодавства, а тому є підстави відповідно до вимог ч. 1 ст. 215, ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України та, ст.ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» для визнання Договору недійсним в цілому.

Представником АТ КБ «Приватбанк» подано на зустрічну позовну заяву відзив, та зазначено, що зустрічні позовні вимоги не визнають посилаючись на те що при укладанні договору сторони керувалися ч.1 ст. 634 ЦК України, посилається, що позивачем по первісному позову інформація зазначена в анкеті заяви заповнена особисто, та з анкети заяви вбачається чітко, що позичальник висловив свою згоду про укладення договору шляхом кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчив, що заява разом з Памяткою клієнта, Умовами та Правилами, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Посилається на виписку з карткового рахунку та розрахунок заборгованості, які є належними та допустими доказами.

Дослідивши письмові матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитом не підлягає задоволенню, а зустрічний позов про визнання договору кредитування недійсним - задовольнити виходячи з наступного.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Свій висновок суд мотивує тим, що на підтвердження своїх посилань щодо укладання кредитного договору Банком надана копія анкети-заяви про приєднання відповідача до Умов та Правил надання банківських послуг, та посилається що ОСОБА_1 , 13.09.2013 року підписав заяву б/н з метою отримання кредитних послуг та отримав кредит у розмірі 5000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з кінцевим терміном повернення.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Суд погоджується із посиланнями відповідача по первісному позову що згідно з вимогами норм цивільного законодавства (ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів»), Анкета - заяви від 13.09.2013 року як доказ укладення кредитного договору, повинна обов`язково містити узгоджені в належній письмовій формі істотні умови цього виду договірних відносин, а саме: розмір кредиту, проценти за користування кредитом, розмір пені, штрафів та умови їх застосування, вид кредитної картки та її номер. Однак, вказана обов`язкова інформація (істотні умови договору) відсутня у наданій позивачем Анкеті - заяві від 13.09.2013 року.

Суд вважає, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо укладання кредитного договору, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення. А тому відповідно до ст.77-80 ЦПК України вказана анкета-заява не є належним, допустимим та достатнім доказом, який підтверджував би факт надання відповідачу кредитного ліміту в сумі 5000,00 грн.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 13.09.2013 року ОСОБА_1 подав до ПАТ КБ «ПриватБанк» Анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, у якій зазначив особисту інформацію про себе: паспортні дані, ідентифікаційний податковий номер, місце проживання та контактний телефон.

У вказаній анкеті-заяві відповідач лише погодився, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Вона зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк».

Проте матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма істотними умовами договору.

За змістом зазначеної анкети - заяви, вона разом з: Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, та Тарифами банку, - складає між клієнтом та Приватбанком договір.

Визначений банком в «Умовах та правилах надання банківських послуг» порядок, передбачає обов`язковість укладання договору у письмовій формі шляхом підписання клієнтом вказаних складових такої форми кредитного договору.

Це відповідає вимогам ст. 207 ЦК України, згідно з якими правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Проте, всупереч зазначеним положенням закону, відповідач ОСОБА_1 не підписував та не отримував жодного з перелічених вказаних вище документів, що складають кредитний договір з банком (Пам`ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів банку, довідки про умови кредитування).

В свою чергу позивач АТ КБ «Приватбанк» не надав до суду жодного з перелічених документів, які сукупно складають кредитний договір з банком, та які б містили підпис відповідача ОСОБА_1 .

При цьому суд не встановив наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначене вище підтверджується правовою позицією Верховного Суду України у по справі № 6-240цс14 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк», де зазначено: якщо Умови кредитування не підписані відповідачем, то у такому разі їх неможливо визнати належним та допустимим доказом по справі, вказані умови не є складовою частиною укладеного між ним та банком договору (це також стосується збільшення строку позовної давності). Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у ряді справ, зокрема № 6-240цс14, № 6-16цс15, № 6-2320цс16.

Звертаючись до суду із цим позовом АТ КБ «ПриватБанк» на підтвердження своїх позовних вимог надав до суду копію анкети - заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 13.09.2013 року, копію Витягу Умов та розрахунок заборгованості.

В матеріалах справи немає жодних доказів, якими підтверджується факт надання грошових коштів. Жоден договір за нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, в тому числі кредитний договір - не має статусу первинного бухгалтерського документа за яким може відбуватись рух грошових коштів, зокрема надання кредиту. Матеріали справи не містять та позивачем не надано жодних доказів на підтвердження надання відповідачу кредитних коштів в розмірі 5000,00 грн. Надана лише Анкета-Заява, у якій відсутні будь які відомості щодо надання відповідачу кредитних коштів.

Позивачем надано на вимогу суду оригінал вказаної Анкети -заяви (а.с.236). Проте судом без застосування експертизи вбачається, що даний документ не є оригіналом копії документа, який поданий в первісному позові ( а.с.7), оскільки неозброєним оком вбачається, що це копія з копії, на якій стоїть додатково печатка синього кольору.

Крім того відповідач по первісному позову також зазначає, що замість витребуваного оригіналу надіслано до суду «документ», що очевидно відрізняється від попередньо наданої «копії» та містить ознаки підробки. Вказані обставини не лише виключають можливість об`єктивного почеркознавчого дослідження вказаних «документів», а й виключають можливість їх використання як допустимих доказів у справі. У зв`язку із цими грубими порушеннями вимог закону, представником ОСОБА_1 було подано до суду клопотання від 20.11.2019 р. про визнання судом зазначених «документів» неналежними та недостовірними доказами, та залишення їх судом без уваги.

Позивачем по справі не надано жодних доказів щодо відкриття карткового рахунку на ім`я ОСОБА_1 , договору про відкриття кредитної лінії, не містить жодних даних про те, що відповідач ОСОБА_1 отримав будь-яку картку,(позивачем хоч і долучено роздруківку фото з триманням фізичної особи картки в руках, проте даний доказ неналежної якості, який не підтверджує жодної обставини, особу та картку ідентифікувати не можливо а.с.153) позивачем також не надано жодних інших належних та достовірних доказів про те, що відповідна картка передбачена умовами Анкети-заяви від 13.09.2013 року , була видана відповідачу взагалі, як і не надано до суду відомостей, підтверджених належними доказами щодо строку дії такої картки, що також є істотною умовою договору (картка видається для надання послуг банку клієнту). Як наслідок, позивачем не надано копії картки з підписом відповідача ОСОБА_1 ,оскільки відсутність підпису клієнта на виданій йому картці, згідно з правилами банку, є підставою для вилучення такої картки з обігу.

Також, матеріали справи не містять належних, достовірних, та допустимих доказів про те, що відповідачу ОСОБА_1 на його ім`я дійсно відкрито картковий рахунок; відповідач дійсно отримав на відкритий для цього картковий рахунок кредитні кошти у сумі, вказаній банком у позові. Тобто, відсутні докази надання та зарахування кредитних коштів в узгодженій сторонами сумі на спеціально отриману для цього картку ,картковий рахунок.

Виходячи із наведеного, суд погоджується із посиланнями відповідача, що доводи позивача ПАТ КБ «Приватбанк» про те, що відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку наданими доказами не підтверджуються.

Враховуючи, що відповідно до наданої банком Анкети-заяви від 13.09.2013 року, розмір кредитного ліміту сторонами не узгоджено та не визначено, матеріали справи також не містять належних та достовірних доказів, що підтверджують факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором у розмірі 41 900,54 гривень. З цих же причин неможливо достовірно встановити розмір нарахованих сум боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу за наданим позивачем (ПАТ КБ «Приватбанк») розрахунком заборгованості.

Виходячи з наведеного, оскільки відповідачем ОСОБА_1 не бралися зобов`язання із сплати пені, комісії та процентах за користування даним кредитом, то нарахування йому у заборгованість вказаних складових є безпідставним та незаконним.

Отже, за відсутності зазначених вище належних та достовірних доказів, а також враховуючи, що банк в односторонньому порядку (згідно з Умовами та Правилами надання банківських послуг) може змінювати показники, які повинні використовуватись для розрахунку (суму кредиту, відсотки тощо), - тобто не зрозуміло з яких величин виходив позивач формуючи суму боргу, - наданий ПАТ КБ «Приватбанк» у додаток до позову так званий «розрахунок заборгованості» є лише припущенням позивача. Однак, згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України «доказування не може ґрунтуватися на припущеннях».

Крім того, розрахунок заборгованості не є тим документом, який підтверджує наявність або відсутність коштів на рахунку особи та факт проведення певних фінансових операцій.

Доводи позивача про те, що банком надані належні та допустимі докази по справі та наданий розрахунок заборгованості, у якому вказані суми відсотків, пені та інші суми відповідно до кредитного договору, судом оцінюються критично, виходячи з наступного.

Так, наданий позивачем розрахунок заборгованості не є доказом наявності або відсутності договірних зобов`язань між сторонами, а є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер у контексті ціни позову.

Крім того, наданий розрахунок заборгованості, не містить даних про реквізити розрахункових рахунків чи виду та номеру платіжної картки, на якому (якій) виникла заборгованість. Також розрахунок не містить підпису відповідальних осіб та не скріплений печаткою банку, а відтак не може бути належним та допустимим доказом у справі. Виписок із особового рахунку відповідача про рух коштів на ньому суду не надано.

Більш того, розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви, не може підтверджувати існування боргу так як він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно не може підтверджувати існування тих чи інших операцій.

Доводи позивача зводяться до того, що підписавши заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк», відповідач висловив згоду про укладення договору та особистим підписом засвідчив, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, тобто приєднався до запропонованої банком пропозиції. Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Привила були чинні під час укладення договору. Відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчать про неукладеність договору, позаяк суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16.

Суд вважає, недоведеною обставину виникнення у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором б/н від 13.09.2013 року у розмірі 41 900,54 грн., у зв`язку із ненаданням позивачем належних достовірних і допустимих доказів, якими він обґрунтовує позовні вимоги. Що у свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у повному обсязі.

Щодо задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Вказана позиція стосовно недійсності кредитного договору, укладеного з порушенням Закону України «Про захист прав споживачів» знайшла своє підтвердження в Ухвалі Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 22 жовтня 2014 року по справі № 6-26251св14.

Отже, ОСОБА_1 відповідач за первісним позовом, не маючи можливості бути ознайомленим з умовами договору (оскільки не підписував, не погоджував та не отримував його), істотні умови якого визначено без його участі і відома (тобто, без свідомого волевиявлення ОСОБА_1 , не отримавши жодного документу, що стосується виникнення та реалізації спірних правовідносин, був позбавлений права вільно розпоряджатися своїми правами, передбаченими Конституцією України, Цивільним кодексом України та іншими законами, зокрема, щодо укладення такого договору, його виконання та/або розірвання.

Зважаючи на викладене вище, АТ КБ «Приватбанк» навмисно не дотримано та грубо порушено встановлені коментованими законами імперативні вимоги, що визначені законом як істотні та є необхідними для укладення і реалізації даного виду договорів. Крім того, умови оспорюваного договору не відповідають принципу добросовісності та рівності сторін, його положення в цілому містять істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін договору на шкоду споживача, і є несправедливими, порушують ряд приписів законодавства, а тому є підстави відповідно до вимог ч. 1 ст. 215, ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України та, ст.ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» для визнання Договору кредитування недійсним в цілому.

Проте, наведені вище обставини, та матеріали справи свідчать про не укладання сторонами у справі кредитного договору у передбачених законом порядку та формі, внаслідок чого між ними не виникли кредитні правовідносини, а анкета-заява (суперечливого змісту та з ознаками підробки), при відсутності волевиявлення відповідача ( ОСОБА_1 ) на отримання кредиту, не може бути визнано належними та допустимими доказами про укладення сторонами кредитного договору.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд під час розгляду справи № 364/737/17 (провадження № 61-2022св18) у постанові від 14 червня 2018 року.

Крім того зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню в зв`язку з недоведеністю позовних вимог за первісним позовом та в зв`язку з їх спростуванням та доведеністю відповідачем їх необґрунтованості.

Також суд звертає увагу на посилання позивача по первісному позову, щодо документів які долучені до позову, а саме разом з первісним позовом банком надано до суду копію паспорта ОСОБА_1 , яку зроблено під час підписання згаданої Анкети-заяви від 13.09.2013 року.

Проте ОСОБА_1 звертає увагу суду на ту обставину, що Анкета-заява датується 13.09.2013 р., а надана на підтвердження копія паспорта містить фотографію ОСОБА_1 (3 стор. паспорту) зроблену після досягнення ним 25-річного віку, а саме після 25.11.2013 р., вказана фотографія вклеєна у паспорт (згідно з записом) - 18.02.2014 р. А сама надана до суду банком разом з первісним позовом копія паспорта ОСОБА_1 посвідчена представником банку лише 23.02.2015 р., що підтверджується відповідним записом на копії.

Враховуючи вищезазнечене суд вважає, що позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню.

Керуючись ст.12,13,81,265,268,273-279 ЦПК України, ст.ст.11,203,205,207, 628,629, 1054 ЦК України суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні первісної позовної заяви акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.№50) до ОСОБА_1 (зареєстрований АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору кредитування недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір № б/н від 13.09.2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) та ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Якщо апеляційну скаргу не було подано, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяР. М. Тимчук