Ухвала суду № 86552610, 23.12.2019, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районний суд м. Харкова

Номер провадження №1-кп/641/85/2019 Справа №641/5008/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Маньковської О.О.,

за участі прокурора – Прокопенка А.С.,

представника потерпілого – Василенка В.О.,

захисників обвинувачених – адвокатів Ярмака С.В., Донця А.А., Папая С.О.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря – Ушкварок Н.В.,

при розгляді у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінального провадження, відомості про кримінальне правопорушення у якому, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120162204430003695 від 18.09.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3ст.204, ч.3 ст. 357, ч.ч. 1 ст. 358 КК України, ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 204, ч. 1 ст. 199 КК України, ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 28, ч. 3 ст.204 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Комінтернівського районного суду м. Харкова знаходиться вказане кримінальне провадження.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченим у виді тримання під вартою, при цьому зазначив, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинувачуються, зокрема у вчиненні, злочину, який відноситься до категорії тяжких, офіційно не працевлаштовані, що дає підстави вважати, що вони можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків в даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Таким чином, ризики, встановлені положеннями ст.177 КПК України, при застосуванні до обвинувачених запобіжного заходу на цей час не змінились.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 та захисники – адвокати Ярмак С.В., Донець А.А., Папай С.О, Тесленко А.Г., заперечували проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважали, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України прокурором не підтверджені.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дійшов наступного висновку.

Так, згідно з ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. В ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд вправі обрати підозрюваній менш суворий запобіжний захід.

Положеннями ч. 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Судом встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ухвалами Київського районного суду м. Харкова застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який в подальшому продовжувався, у зв`язку із існуванням ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.

Характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_1 кримінальних правопорушень (злочинів), свідчать про підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Таким чином, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, суд врахував тяжкість інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, дані щодо працевлаштування, продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України.

ОСОБА_1 , згідно обвинувального акту, будучи організотором та активним учасником організованої групи, обвинувачується у вчиненні в складі злочинної організації кримінальних правопорушень проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян та у сфері господарської діяльності, серед яких є тяжкий, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років з конфіскацією майна, вказаний злочин призвів до настання тяжких наслідків, а саме до смерті людей, тому, суд вважає, що інші запобіжні заходи аніж тримання під вартою не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження і приходить до висновку про необхідність продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , строк тримання під вартою на 60 днів.

Разом з тим, при розв`язанні клопотання прокурора щодо доцільності продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , суд приходить до наступного.

Так, ст. 178 КПК України, передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до матеріалів справи обвинувачений ОСОБА_2 перебуває під вартою з 28.09.2016 року, обвинувачений ОСОБА_3 перебуває під вартою з 29.09.2016 року, обвинувальний акт було затверджено 02.08.2017 року і провадження направлено до суду, до цього часу кримінальне провадження не розглянуто, знаходиться на стадії судового розгляду, триває допит свідків, досліджуються письмові докази.

Відповідно до кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_2 є громадянином України, має постійне місце проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий. Крім того, згідно обвинувального акту обвинуваченому інкримінується, що він є активним учасником організованої групи.

Обвинувачений ОСОБА_3 є громадянином України, має постійне місце проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, має на утриманні дружину інваліда ІІ групи та неповнолітнього сина – інваліда. Крім того, згідно обвинувального акту обвинуваченому інкримінується, що він є активним учасником організованої групи.

У справі «Єлоєв проти України» від 06 листопада 2008 року, ЄСПЛ визначено, що зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою.

До того ж такі підстави мають бути чітко вказані національними судами.

Зазначена правова позиція також викладена в рішеннях Європейського суду з прав людини по справах «Яблонський проти Польщі», «Іловецький проти Польщі».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.

Таким чином, на даний час не перестали існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, встановлені під час застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, проте, на даній стадії судового провадження, беручи до уваги тривалість розгляду даної справи (значний проміжок часу - з 2016 року), суд має враховувати практику ЄСПЛ, а саме рішення по справах «Кудла проти Польщі», «Ухань проти України», «Хумматов проти Азербайджану», «Петухов проти України», у яких Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що держава повинна забезпечити тримання ув`язненої особи в умовах, які відповідають принципу поваги до її людської гідності, а також належним чином забезпечити її здоров`я та добробут з огляду на практичні потреби ув`язнення. Слід при цьому зазначити, що судом постійно вживаються усі можливі та доступні процесуальні заходи для своєчасного розгляду даної судової справи, однак, з урахуванням великого обсягу доказів, які необхідно дослідити в даному кримінальному провадженні, на цей час розгляд справи триває, тоді як подальше перебування обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під вартою, фактично створюватиме умови для відбування ним покарання за відсутністю обвинувального вироку щодо них, що призведе в свою чергу до порушення принципу верховенства права, передбаченого ст. 8 Конституції України, порушення конституційного права ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свободу та особисту недоторканість, передбаченого ст. 29 Конституції України, не відповідатиме принципу презумпції невинуватості, визначеному ст. 62 Конституції України, а також буде суперечити принципам, визначеним ст.ст. 3, 5-6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема й принципу поваги до їх людської гідності.

Керуючись наведеним, суд враховує дані про особу обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , їх соціальний статус, наявність у них міцних соціальних, а також враховуючи, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , згідно обвинувального акту є активними учасниками організованої групи та судовий розгляд кримінального провадження триває, суд приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, враховуючи тяжкість злочинів, в яких обвинувачуються ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , конкретні обставини кримінального провадження, суд вважає необхідним змінити обвинуваченим запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем їх реєстрації та проживання, такий вид запобіжного заходу не буде перешкоджати розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_2 чи проведення будь-яких процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 181,183,199, 331, 376, 392 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Прокопенка А.С. про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», тобто до 19 лютого 2020 року.

Копію ухвали направити для виконання.

Ухвала щодо продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Змінити запобіжний захід ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого за ч.3 ст. 28, ч. 3 ст. 204, ч. 1 ст. 199 КК України з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) цілодобово не залишати місце постійного проживання – АДРЕСА_1 без дозволу суду.

Змінити запобіжний захід ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченого за ч.3 ст. 28, ч. 3 ст. 204 КК України з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_2 .

Зобов`язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 :

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) цілодобово не залишати місце постійного проживання – АДРЕСА_2 без дозволу суду.

Ухвалу передати для виконання до Слобідського ВП ГУ НП в Харківській області.

Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які перебувають під цілодобовим домашнім арештом, мають право з`являтись в їх житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на обвинувачених обов`язків, використовувати електронні засоби контролю.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора прокуратури Харківської області Прокопенка А.С.

Встановити строк дії ухвали в частині цілодобового домашнього арешту обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - 2 (два) місяці, тобто до 23 лютого 2019 року.

В зв`язку зі зміною запобіжного заходу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – звільнити з-під варти в залі суду негайно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В іншій частині клопотання прокурора – відмовити.

Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, протягом 7 днів з дня її проголошення.

Суддя- О . О . Маньковська