
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про закриття провадження у справі
Справа № 500/2440/19
17 грудня 2019 р.м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чепенюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Радосюка В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Кременецької міської ради Кременецького району Тернопільської області про визнання дій протиправними та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Кременецької міської ради Кременецького району Тернопільської області, у якому просять:
визнати дії п`ятдесят п`ятої сесії сьомого скликання Кременецької міської ради Кременецького району Тернопільської області по прийняттю рішення №3470 від 23.09.2019 про відмову громадянину ОСОБА_1 та громадянці ОСОБА_2 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,0696 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 за рахунок забудованих земель, в тому числі під житловою забудовою одно та двоповерховою (з метою подальшої передачі у спільну сумісну власність) протиправними;
скасувати рішення Кременецької міської ради Кременецького району Тернопільської області №3470 від 23.09.2019 про відмову громадянину ОСОБА_1 та громадянці ОСОБА_2 у затвердженні технічної документації із землеустрою.
Позов обґрунтовано тим, що позивачі є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 , за якими станом на квітень 1997 року була закріплена земельна ділянка 715 кв.м.
Рішенням Виконавчого комітету Кременецької міської ради № 130 від 25.05.2000 позивачам надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,0696 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 Тернопільської області.
ОСОБА_3 було подано позов до Кременецького районного суду про визнання даного рішення недійсним, проте у позові йому відмовлено. Рішення Кременецького районного суду від 01.12.2010 у цій справі №2-а-393/2010 набрало законної сили.
В подальшому позивачі неодноразово зверталися до Кременецької міської ради із заявами про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки, яка була у їхньому постійному користуванні, площею 0,0696 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 . Кременецька міська рада двічі відмовляла у наданні такого дозволу, кожна з таких відмов оскаржувалась у судовому порядку. Рішенням Кременецької міської ради №3260 від 14.06.2019 позивачам надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою.
Після розроблення технічної документації позивачі у вересні 2019 звернулися до відповідача про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,0696 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , проте рішенням Кременецької міської ради № 3470 від 23.09.2019 відмовлено у задоволенні даної заяви, а тому позивачі звернулися до суду.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, у справі призначено судове засідання на 03.12.2019 о 09.30.
29.11.2019 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, у якому Кременецька міська рада проти позову заперечує, просить відмовити у його задоволенні (а.с.59-62). В обґрунтування заперечень зазначає, що рішенням міської ради від 14.06.2019 №3260 позивачам надано дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку, проте при її виготовлені необхідно було врахувати зауваження зазначені у мотивувальній частині рішення та взяти до уваги площу фактичного користування земельною ділянкою.
У поданій на затвердження технічній документації такі недоліки не усунуті, технічна документація розроблена на земельну ділянку, до складу якої включено частину земельної ділянки, яку позивачі фактично не використовують і на яку відсутні правовстановлюючі документи, що підтверджують право користування. Рішення Виконавчого комітету Кременецької міської ради № 130 від 25.05.2000, на яке посилаються позивачі, не підтверджує законність такого користування, оскільки відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», прийняття рішень із земельних питань було виключною компетенцією міської ради, а не виконавчого комітету. Оскарження такого рішення у судовому порядку та залишення його в силі не підтверджує законності правокористування спірною частиною земельної ділянки.
Також відповідач вказує, що підставою для відмови у затвердженні технічної документації є відсутність акта приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками, складеного в присутності власника земельної ділянки, який є обов`язковою складовою технічної документації відповідно до статті 55 Закону України «Про землеустрій».
Інших заяв по суті спору від учасників справи до суду не надходило.
Одночасно з відзивом на позов представник Кременецької міської ради подав заяву про розгляд справи за відсутні представника відповідача.
У судові засідання, які проводилися у цій справі, 03.12.2019, 17.12.2019 представник відповідача не прибув, тому розгляд справи проведено за його відсутності.
У судових засідання позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позові, просили його задовольнити. Зазначили, що позивачі є власниками нерухомого майна по АДРЕСА_1 місті Кременець, а відтак для його обслуговування було надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,0696 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Спочатку площа земельної ділянки була меншою, бо позивачі мали у власності лише частину будинку по АДРЕСА_1 (на підставі договору дарування від 1992 року), а пізніше у 1999 році набули у власність ще й нежитлове приміщення (приміщення аптеки), а відтак площа необхідна для обслуговування нерухомого майна збільшилася. При цьому попередні державні акти на право користування земельною ділянкою 715 кв.м. були скасовані у судовому порядку.
Також представник позивача зазначив, що на частину земельної ділянки, яка входить у площу 0,0696 га, а саме площею 0,0025 га Кременецькою міською радою було надано дозвіл на укладення договору сервітутного (обмеженого) використання земельної ділянки з цільовим призначенням для обслуговування тимчасової споруди МАФ «Софія», та укладено договір між відповідачем та ФОП ОСОБА_4 від 08.06.2018 року, проте таке рішення скасоване у судовому порядку, а договір визнано недійсним (судове рішення законної сили не набрало). Іншими судовими рішення зобов`язано власника тимчасової споруди МАФ «Софія» її знести (демонтувати), проте через неодноразову зміну власників такої тимчасової споруди рішення судів не виконано.
Представник позивача вважає, що даний спір підвідомчий адміністративному суду, оскільки стосується оскарження рішення щодо проходження процедури затвердження технічної документації із землеустрою.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, нотаріально посвідченого 16.12.1991 та зареєстрованого за №3718, що підтверджується реєстраційним посвідченням Кременецького бюро технічної інвентаризації про право власності на 54/100 домоволодіння від 23.01.1992 (а.с.14).
13.08.1999 Кременецьким районним бюро технічної інвентаризації видано реєстраційне посвідчення ОСОБА_5 В.С. на об`єкт нерухомого майна – приміщення аптеки (46/100), що розташоване по АДРЕСА_1 на підставі рішення Кременецького районного суду від 06.04.1999 (а.с.13).
14.06.2019 Кременецькою міською радою прийнято рішення № 3260 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 (а.с.19).
У змісті рішення зазначено наступне: «Розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , враховуючи рішення сесії Кременецької міської ради сьомого скликання № 2242 від 26.04.2018 «Про затвердження детального плану території для здійснення комерційної діяльності по АДРЕСА_1 », № 2288 від 18.05.2018 «Про надання дозволу Кременецькій міській раді на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки по вул. Дубенська в м. Кременець», беручи до уваги пропозицію постійно діючої комісії з питань розвитку промисловості, будівництва, транспорту, зв`язку, комунальної власності та земельних відносин, керуючись ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 12, 89, 107, 118, 121, 125, 126 Земельного Кодексу України, ст. 16 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970, ст. 25 Закону України «Про землеустрій», ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр», з врахуванням того, що до повноважень Виконавчого комітету Кременецької міської ради при прийнятті рішення № 130 від 25.05.2000 не входили повноваження щодо регулювання земельних відносин, оскільки з 12.06.1997 набув чинності Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 якого, виключно на пленарних засіданнях ради мали б вирішуватись питання регулювання земельних відносин, згідно поземельної книги відділу земельних ресурсів та охорони навколишнього середовища Кременецької міської ради за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 закріплено по 0,0231 га земельної ділянки, що разом становить 0,0462 га, та на які до заявників перейшло право користування в зв`язку із придбанням житлового будинку по АДРЕСА_1 , так як в силу статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, необхідною для їх обслуговування, Кременецька міська рада вирішила:
1. Дати дозвіл гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,0696 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд по АДРЕСА_1 за рахунок земель в т. ч. під житловою забудовою одно та двоповерховою (з метою передачі у спільну сумісну власність).
2. Рекомендувати гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 звернутися до землевпорядного підприємства, яке має ліцензію, для оформлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку, з врахуванням зазначених в мотивувальній частині рішення та фактичного користування земельною ділянкою».
На замовлення позивачів Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» Тернопільська регіональна філія розроблено технічну документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 (а.с.94-107).
Технічна документація із землеустрою не містить плану меж земельної ділянки, замість неї складено за бажанням замовника кадастровий план земельної ділянки кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельно ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, про що зазначено у пояснювальній записці (а.с.95, 101).
Технічна документація із землеустрою містить акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 08.07.2019, погоджений не всіма власниками/користувачами суміжних земельних ділянок, відсутнє погодження Кременецької міської ради (а.с.100-101).
23.09.2019 Кременецька міська рада розглянула звернення позивачів про затвердження технічної документації на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , за результатами якого прийняла оскаржуване рішення № 3470, яким відмовила ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,0696 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 за рахунок забудованих земель, в тому числі під житловою забудовою одно та двоповерховою (з метою подальшої передачі у спільну сумісну власність) (а.с.20).
Мотивація цього рішення відповідача повністю співпадає з мотивацією, викладеною у рішенні Кременецької міської ради від 14.06.2019 № 3260. Крім того, додатково зазначено, що заявниками не виконано пункт 2 рішення Кременецької міської ради від 14.06.2019 № 3260 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 ; відсутній акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками, складений в присутності власника земельної ділянки, який є обов`язковою складовою технічної документації відповідно до статті 55 Закону України «Про землеустрій».
Позивачі, не погоджуючись з рішенням Кременецької міської ради від 23.09.2019 №3470, яким відмовлено у затвердження технічної документації на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , звернулися до адміністративного суду.
Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору, суд враховує таке.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За визначеннями, наведеними у пунктах 1, 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.
Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачено в статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у частині першій якої зазначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Аналіз змісту статті 19 КАС України та статті 19 ЦПК України у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Судом встановлено, що спірні правовідносини пов`язані з відмовою Кременецької міської ради затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,0696 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
При цьому позивачі стверджують, що земельна ділянка площею 0,0696 га перебуває у їхньому користуванні на законних підставах, оскільки є необхідною для обслуговування нерухомого майна, що на ній розміщене, і право власності на яке вони отримали на частину у 1991 році на підставі договору дарування, на іншу частину – за рішенням суду в 1999 році. Таке право користування підтверджується рішенням Виконавчого комітету Кременецької міської ради № 130 від 25.05.2000, яким позивачам надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,0696 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 .
З цього приводу суд зазначає таке.
Як вказано у рішеннях Кременецької міської ради від 14.06.2019 № 3260 та від 23.09.2019 № 3470 згідно з даними поземельної книги відділу земельних ресурсів та охорони навколишнього середовища Кременецької міської ради за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 закріплено по 0,0231 га земельної ділянки, що разом становить 0,0462 га., та на які до заявників перейшло право користування в зв`язку із придбанням житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Право користування позивачів земельною ділянкою у розмірі 0,0234 га (0,0696 га – 0,0462 га = 0,0234 га) не підтверджується правовстановлюючими документами, що посвідчують речове право, а тому відповідач заперечує право користування позивачів у цій частині.
Зокрема відповідач заперечує право користування земельною ділянкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі рішення Виконавчого комітету Кременецької міської ради №130 від 25.05.2000 з огляду на відсутність визначених законом повноважень у виконавчого комітету вирішувати такі земельні питання, які віднесені до виключної компетенції міської ради відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
З цього приводу суд зазначає, що рішення Виконавчого комітету Кременецької міської ради № 130 від 25.05.2000 не є правовстановлюючим документом, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
При цьому суд не бере до уваги мотивацію представника позивача, наведену у судовому засіданні про те, що згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.07.2019 таке право користування закріплене за позивачами.
В матеріалах справи є долучений позивачами витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6111005572019 від 19.07.2019, наданий на запит ОСОБА_1 (а.с.41), проте такий витяг не посвідчує зареєстроване право користування за позивачами, а вказує, що при виготовленні технічної документації проведено фізичну та юридичну індивідуалізацію вказаної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у відповідності до статті 79-1 Земельного кодексу України (далі – ЗК України).
Так, відділом у Кременецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області здійснено державну реєстрацію сформованої земельної ділянки площею 0,0696 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови земель комунальної власності сільськогосподарського призначення. Витяг з Державного земельного кадастру від 19.07.2019 свідчить про присвоєння земельній ділянці кадастрового номера 6123410100:02:001:0370 та вказує, що інформація про зареєстроване право на цю земельну ділянку в Державному земельному кадастрі відсутня (а.с.41).
За змістом статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку: 1) у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; 2) шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; 3) шляхом визначення меж земельних ділянок державної та комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; 4) шляхом інвентаризації держаної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; 5) за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій та сьомій даної статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Разом з тим, представник позивача стверджує, що право користування земельною ділянкою перейшло до позивачів як власників нерухомого майна.
Як убачається з матеріалів справи на спірній земельній ділянці по АДРЕСА_1 житловий будинок, власниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , право власності зареєстровано на підставі договору дарування від 16.12.1991 (право власності на 54/100 домоволодіння) (а.с.14) та нежитлове приміщення (право власності на 46/100), власником якого є ОСОБА_1 згідно з виданим Кременецьким районним бюро технічної інвентаризації 13.08.1999 реєстраційним посвідченням на підставі рішення Кременецького районного суду від 06.04.1999 (а.с.13).
Отже, стосовно набуття права на земельну ділянку необхідно врахувати вимоги статті 70, 88, 90 ЗК України 1970 року та статті 28 ЗК України 1990 року (перехід права володіння або права користування земельною ділянкою при переході права власності на будівлю і споруду), у редакції, чинній момент виникнення спірних правовідносин 1991, 1999 роки, згідно з якими при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. При переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі. Якщо попередній власник будівлі одержав земельну ділянку на пільгових умовах за нормами, що перевищують діючі, за новим власником будинку може бути закріплена в користування земельна ділянка, виходячи з норм, встановлених ЗК України.
Разом з тим, Кременецька міська рада заперечує право користування позивачами земельною ділянкою площею 0,0234 га, тобто існує спір щодо такого права.
Крім того, вважаючи, що право користування земельною ділянкою в цій частині за позивачами не підтверджено, Кременецькою міською радою було надано дозвіл на укладення договору сервітутного (обмеженого) використання земельної ділянки площею 0,0025 га з цільовим призначенням для обслуговування тимчасової споруди МАФ «Софія», та укладено договір з ФОП ОСОБА_4 від 08.06.2018 року. Хоча таке рішення скасоване у судовому порядку, а договір визнано недійсним, проте судове рішення, а саме: рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 15.11.2019 у справі №601/1390/18 за позовом ОСОБА_1 до Кременецької міської ради, ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування рішення, визнання договору сервітутного (обмеженого) землекористування недійсним, законної сили не набрало (а.с.78-84).
Тобто існує спір щодо володіння і користування частиною земельної ділянки, яка входить у загальну площу 0,0696 га земельної ділянки, технічну документацію на яку відмовилася затверджувати Кременецька міська рада оскаржуваним рішенням та яку позивачі мали намір приватизувати.
Отже в даному випадку існує спір про право цивільне, що виключає можливість розгляду даного спору за правилами адміністративного судочинства.
У спірному випадку позивачі звернулися до суду за захистом майнового права на конкретну земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок і нежитлові об`єкти позивачів. Відтак, оскаржується не процедура проходження заяви та прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, який є одночасно і власником земель комунальної власності. Захищається реалізація права на безоплатне набуття у власність земельної ділянки для обслуговування об`єкта нерухомого майна, що вже перебуває у користуванні позивачів, і це право на частину земельної ділянки власником Кременецькою міською радою заперечується. Матеріали справи свідчать про наявність спору між сторонами з приводу володіння і користування частиною земельної ділянки площею 0,0234 га.
Розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.
Аналогічний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.08.2018 у справі № 539/3192/16-ц, постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі №305/550/14-а.
Зі змісту позовної заяви та встановлених судами обставин справи вбачається, що між сторонами існує спір щодо речового права на земельну ділянку, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).
Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим і, зважаючи на суб`єктний склад та характер правовідносин у цій справі, має вирішуватись у порядку цивільного судочинства.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини в п. 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини в пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Кременецької міської ради Кременецького району Тернопільської області про визнання дій протиправними та скасування рішення необхідно закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
Суд роз`яснює позивачам, що вони можуть звернутись з вказаними позовними вимогами в порядку цивільного судочинства до місцевого загального суду з урахуванням встановлених Цивільним процесуальним кодексом України правил територіальної підсудності.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (частина друга статті 239 КАС України).
Керуючись пунктом 1 частини першої, частиною другою статті 238, статтями 239, 248, 256 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Кременецької міської ради Кременецького району Тернопільської області про визнання дій протиправними та скасування рішення про зобов`язання вчинити певні дії закрити.
Роз`яснити позивачам їх право на звернення із вказаним позовом в порядку цивільного судочинства.
Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її оголошення суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено та підписано 23.12.2019.
Головуючий суддя Чепенюк О.В.
Згідно з оригіналом:
Суддя Чепенюк О.В.
Судове рішення № 86546364, Тернопільський окружний адміністративний суд було прийнято 17.12.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 500/2440/19. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: