Рішення № 86546363, 23.12.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2649/19

23 грудня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, в якому просить:

- визнати неправомірними дії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у формі приховання інформації про загальну сумарну вартість усього державного земельного фонду України в межах Державного кордону України в доларах США станом на даний час;

- зобов`язати Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру надати ОСОБА_1 інформацію про загальну сумарну вартість усього державного земельного фонду України в межах Державного кордону України в доларах США станом на момент підготовки відповіді на запит.

Позов обґрунтовано тим, що позивач 22.10.2019 звернувся до Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру із запитом на отримання публічної інформації, у якому посилаючись на Закон України «Про доступ до публічної інформації» просив надати йому інформацію про загальний розмір (в гектарах) в межах Державного кордону України всього державного земельного фонду України та про загальну сумарну вартість усього державного земельного фонду України в межах Державного кордону України в доларах США станом на момент підготовки відповіді на запит.

Листом від 05.11.2019 №ПІ-591/0-0.21-972/69-19 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру у відповідь на запит від 22.10.2019 повідомила позивача, що згідно з даними державної статистичної звітності з кількісного обліку земель, яка велася територіальними органами Держгеокадастру до 01.01.2016, відповідно до наказу Державного комітету статистики України від 05.11.1998 № 377 «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)» (втратив чинність 01.01.2016 згідно з наказом Державної служби статистики України від 19.08.2015 № 190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.09.2015 за № 1084/27529), площа України становить 60354,9 тис. гектарів.

Позивач вважає, що у даному випадку відповідач не надав повну інформацію на його запит від 22.10.2019, оскільки приховав від нього запитувану інформацію щодо загальної сумарної вартості усього державного земельного фонду України в межах Державного кордону України в доларах США станом на даний час, що грубо порушує його права, у зв`язку з чим звернувся до суду зданим позовом.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, судовий розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні на підставі пункту 1 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Копію ухвали від 25.11.2019 про відкриття провадження у справі відповідач отримав 28.11.2019, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.14).

11.12.2019 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов (а.с.19-22), у якому останній позовні вимоги не визнає, вказує на те, що за результатами розгляду поданого запиту позивачу у передбачений строк надіслано усю наявну у Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру інформацію, яка ґрунтується на офіційних даних та документах. Вказує, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру не є розпорядником запитуваної інформації та відповідачу не відомо хто запитуваною інформацією володіє, тому і перенаправити отриманий від позивача запит не міг.

Зважаючи на те, що відповідач не є розпорядником запитуваної позивачем інформації, просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

19.12.2019 до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що Держгеокадастр як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, зобов`язаний узагальнювати дані про результати експертної грошової оцінки та ціну земельних ділянок в Україні і не рідше одного разу на рік публікувати їх у засобах масової інформації. А тому на переконання позивача відповідач володіє запитуваною інформацією.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 22.10.2019 засобами поштового зв`язку звернувся до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру із запитом на отримання публічної інформації, у якому посилаючись на Закон України «Про доступ до публічної інформації» просив надати йому інформацію наступного змісту: який загальний розмір (в гектарах) в межах Державного кордону України складає увесь державний земельний фонд України (без розрізнення його по видах); яка загальна сумарна власність усього державного земельного фонду України в межах Державного кордону України в доларах США станом на даний час (а.с.8,24).

Листом від 05.11.2019 №ПІ-591/0-0.21-972/69-19 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру у відповідь на запит від 22.10.2019 повідомила позивача, що згідно з даними державної статистичної звітності з кількісного обліку земель, яка велася територіальними органами Держгеокадастру до 01.01.2016, відповідно до наказу Державного комітету статистики України від 05.11.1998 № 377 «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)» (втратив чинність 01.01.2016 згідно з наказом Державної служби статистики України від 19.08.2015 № 190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.09.2015 за № 1084/27529), площа України становить 60354,9 тис. гектарів (а.с.9, 23).

Позивач вважає, що відповідач не надав повної інформації на його запит від 22.10.2019, зокрема щодо загальної сумарної вартості усього державного земельного фонду України в межах Державного кордону України в доларах США, що порушує його право щодо доступу до публічної інформації, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статей 5, 7 Закону України від 02.10.1992, № 2657-XII № «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України від 13.01.2011, №2939-VI «Про доступ до публічної інформації».

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 цього Закону доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (частина перша статті 19 України «Про доступ до публічної інформації»).

Суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації відповідно до статті 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (стаття 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Частиною першою статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Порядок розгляду і надання відповіді на запит визначено у статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Зокрема, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (частина перша статті 20 Закону); у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (частина четверта статті 20 Закону).

У статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» наведений вичерпний перелік підстав, з яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту на її отримання.

Так розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Аналізуючи зазначені норми законодавства, слід прийти до висновку, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру із запитом на отримання публічної інформації, у якому просив надати, серед іншого, інформацію щодо загальної сумарної власності усього державного земельного фонду України в межах Державного кордону України в доларах США.

Відповідач в цій частині відповіді не надав, оскільки такою інформацією не володіє.

Відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України

від 14.01.2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Держгеокадастр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Суд зазначає, що станом на дату звернення позивача 22.10.2019 відсутній чинний нормативно-правовий акт або інший акт, відповідно до якого Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру мала б обов`язок володіти інформацією про розмір та вартість Державного земельного фонду України.

В даному випадку, суд приходить до переконання, що позивачу було надано відповідь на поданий ним запит у межах наявної у відповідача інформації. Крім того, з аналізу зазначених вище нормативних актів не встановлено, що володіння запитуваною інформацією входить до компетенції відповідача. Обов`язок систематизувати та отримувати відомості про загальну сумарну вартість усього державного земельного фонду України в доларах США у Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру відсутній, крім того немає відомостей про покладення такого обов`язку на будь-якого іншого розпорядника інформації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що розглядаючи запит позивача від 22.10.2019 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідь відповідача від 05.11.2019 надіслана позивачу у передбачений строк, є обґрунтованою та прийнятою з урахуванням усіх обставин, що мають значення для її прийняття, а факт незгоди позивача із такою відповіддю не свідчить про те, що відповідач приховав запитувану інформацію та порушив право позивача на доступ до публічної інформації.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Щодо невірного зазначення представником Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру прізвища позивача у відзиві на позов, то такі обставини не стосуються предмету доказування у цій справі.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи 2255125333).

Відповідач: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (вулиця Народного Ополчення, 3, місто Київ, 03151, ідентифікаційний код юридичної особи 39411771).

Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2019.

Суддя Чепенюк О.В.

Згідно з оригіналом:

Суддя Чепенюк О.В.