Рішення № 86546171, 21.12.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 грудня 2019 року м. РівнеСправа №460/2613/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1 доЗдолбунівського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Здолбунівського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Рівненській області (далі – Здолбунівський РС УДМС України в Рівненській області, відповідач) про:

визнання протиправною відмову у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;

зобов`язання оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до Здолбунівський РС УДМС України в Рівненській області для оформлення вклеювання фотокартки в паспорт громадянина України у зв`язку із досягненням 45-річного віку, однак йому було відмовлено. У заяві позивач зазначав про оформлення та видачу паспорта у вигляді паспортної книжечки, без застосування засобів реєстру. Така вимога позивача обґрунтована релігійними переконаннями. Вважає, що рішення відповідача призводить до негативних наслідків та порушує його права та законні інтереси як особи, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття номера облікової картки платника податків. Крім того, в Україні вже відбувся прецедент стосовно відмови від ІD-паспорта, який закріплено у правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), згідно з якою орган ДМС зобов`язано оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки.

Ухвалою суду від 11.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Відповідачем у встановлений судом строк відзиву до суду не подано. Про розгляд справи відповідач повідомлений належним чином.

З`ясувавши доводи та аргументи позивача, на яких ґрунтуються його вимоги, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.

У червні 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Здолбунівського РС УДМС України в Рівненській області для оформлення вклеювання фотокартки в паспорт громадянина України у зв`язку із досягненням 45-річного віку.

Проте, листом від 12.06.2019 №5619-304/5619.1-19 відповідач відмовив позивачу у вклеюванні фотокартки в паспорт громадянина України у зв`язку із досягненням 45-річного віку та зазначив, що Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, визначено термін, на протязі якого для вклеювання фотокартки повинен звернутися громадянин: ”не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку”. Паспорти громадянина України у формі книжечки, власники яких не звернулися з уклеювання фотокартки протягом одного місяця після досягнення підлягають обміну відповідно до підпункту 6 пункту 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.10.2018 №795 (а.с.7).

Вважаючи таку відмову органу міграційної служби протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III (далі – Закон №2235-III), документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.

Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі – Положення №2503-XII).

Статтею 5 Закону №2235-III та пунктом 3 Положення №2503-XII передбачено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Згідно з пунктом 12 Положення №2503-XII, видача та обмін паспорта провадяться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина. Вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25 - і 45-річного віку провадиться у п`ятиденний термін.

Пунктом 15 Положення №2503-XII встановлено, що для вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку подаються паспорт і дві фотокартки зазначеного розміру (35х45 мм).

Відповідно до пункту 8 Положення №2503-XII термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.

З 06.12.2012 набув чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Частиною першою статті 4 Закону №5492-VI встановлено, що єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Згідно з пунктом «а» частини першої статті 13 Закону №5492-VI, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим з застосуванням засобів Реєстру.

Відповідно до статті 14 Закону №5492-VI, форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 № 1474-VIII, який набрав чинності з 01.10.2016 (далі - Закон №1474-VIII), статтю 13 Закону №5492-VI доповнено частиною 3 наступного змісту: «Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія».

Також Законом №1474-VIII частину другу статті 21 Закону №5492-VI викладено в такій редакції: «Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.»

Кабінету Міністрів України пунктом 7 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1474-VIII доручено у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

Згідно з підпунктом 6 пунктом 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302, в редакції постанови Кабінету Міністрів України №795 від 03.10.2018 (набрала чинність з 05.10.2018) (далі - Порядок №302), обмін паспорта здійснюється у разі, зокрема, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.

Отже, з 05.10.2018, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток, уповноважений орган здійснює обмін паспорта.

Пунктом 21 Порядку №302 встановлено, що у разі виникнення обставин (подій), у зв`язку з якими паспорт підлягає обміну (крім закінчення строку дії паспорта), документи для його обміну подаються протягом одного місяця з дати настання таких обставин (подій).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302, з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Системний аналіз вказаних правових норм, дозволяє суду дійти висновку, що паспорт громадянина України зразка 1994 року, в якому протягом місяця після досягнення особою 25-ти і 45-річного віку не вклеєна фотокартка, вважається не дійсним, а тому необхідно звернутися в органи УДМС України для оформлення нового паспорта з безконтактним електронним носієм, подавши документи, передбачені Порядком №302.

Оскільки 45 років позивачу виповнилося 21.07.2018, то із заявою про вклеєння фотокартки слід було звернутись протягом місяця, тобто до 21.08.2018, тоді як позивач звернувся до органу Державної міграційної служби з такою заявою лише у червні 2019 року, що ним не заперечується.

Вказане мало наслідком повернення поданих позивачем документів із зазначенням про необхідність обміну паспорта відповідно до вимог підпункту 6 пункту 6 Порядку №302.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У статті 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06.07.2010 №2438-VI, зазначено: «Будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у статті 5 і 6 цієї Конвенції…».

За сталою практикою ЄСПЛ, першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване статтею 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну «закон» є автономним, та до якості «закону» ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, пункт 37) Під терміном «закон» … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності» та «передбачуваності».

Враховуючи, що позивач пропустив строк звернення із заявою про вклеєння фотокартки у паспорт громадянина України після досягнення 45-тирічного віку, то відповідач правомірно відмовив у вклеєнні такої фотокартки, надавши обґрунтовану відповідь. При цьому, вклеювання фотокартки у паспорт не стосувались релігійних переконань позивача, на підтвердження яких не надано жодного належного та допустимого доказу.

Крім того, в розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Обставини дійсного (фактичного) порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Тобто, під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, оскільки право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає, оскільки звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Враховуючи наведене, обов`язковою умовою захисту в адміністративному суді прав, свобод, інтересів фізичних або юридичних осіб є одночасна наявність двох факторів: існування публічно-правових відносин між позивачем - фізичною (юридичною) особою та відповідачем - суб`єктом владних повноважень; наявність факту порушень прав, свобод, інтересів позивача, вчинених або допущених відповідачем у таких правовідносинах.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, передумовою для можливості задоволення позовних вимог щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб`єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які, у даному випадку, відсутні. Адже позивач не звертався до відповідача з іншою заявою, окрім як вклеєння фотокартки у паспорт громадянина України.

Відтак, вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача оформити та видати йому паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є передчасними.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка знайшла своє відображення в ухвалі суду від 19.09.2019 у справі №140/612/19 (К/9901/26258/19).

Оскільки, під час судового розгляду факт порушення права позивача з боку суб`єкта владних повноважень не знайшов свого підтвердження, відтак даний позов задоволенню не підлягає.

Підстави для застосування положень статті 139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Здолбунівського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Рівненській області (вул. Пушкіна, 41, м. Здолбунів, Рівненська область, 35700) про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 грудня 2019 року.

Суддя Дорошенко Н.О.