Рішення № 86545844, 22.12.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.005419

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби (Відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Львівської митниці ДФС та зобов`язати Відповідача підготувати та подати до Державної казначейської служби України висновок про повернення ОСОБА_1 зайво сплачених митних платежів у розмірі 52776 грн. 19 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16 квітня 2019 року ним було ввезено на митну територію України навантажувач штабелювальний, телескопічний, з вилковим захватом, самохідний, на колісному ходу, для нерівної місцевості, без ковша, марки «САТ», моделі ТН407С, що був у використанні, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , з дизельним двигуном, номер двигуна невизначено, максимальна висота піднімання вантажів 7 метрів, колір жовтий, з пошкодженнями. Зазначає, що фактурна вартість навантажувача згідно фактури FA/00001/04/2019 від 03.04.2019 року становила 65000 польських злотих, що у гривнях за офіційним курсом на час декларування складає 461250,75 грн. При митному оформленні товару ціну в гривнях було скориговано до розміру 664235,41 грн., з якої і були нараховані та сплачені митні платежі, зокрема за видами 120 та 128, що відображено в електронній митній декларації. Таким чином, позивач вказує, що оскільки ним були надмірно сплачені митні платежі з коригованої суми 664235,41 грн., а не задекларованої фактурної вартості 461250,75 грн., він подав до Львівської митниці ДФС в порядку передбаченому статтями 41, 43 Податкового кодексу України, статтею 301 Митного кодексу України та «Порядком повернення авансових платежів (переплати) і помилково та/або надміру сплачених митних платежів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року №643 заяву від 23.05.2019 року про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених митних платежів, однак 22.07.2019 року отримав з Львівської митниці ДФС листа про відмову у поверненні коштів.

На думку позивача, вказана бездіяльність відповідача є протиправною та такою, що порушує його право на повернення з бюджету зайво сплачених коштів, оскільки «Порядком повернення авансових платежів (переплати) і помилково та/або надміру сплачених митних платежів» від 18.07.2017 року №643 визначено, що підставою для відмови митним органом заявнику у поверненні надмірно сплачених митних платежів може бути наступне: якщо заявником не виконано вимоги пункту 3 цього розділу; надано недостовірні дані та/або за наявності у нього податкового боргу (крім випадків визначення у заяві напряму перерахування коштів на погашення податкового боргу). За таких умов митниця готує обґрунтований лист відмову, в інших випадках готує висновок про повернення коштів та надсилає його на виконання до відповідного органу Державної казначейської служби.

Позивач стверджує, що жодна із вищезазначених підстав в тексті листа Львівської митниці ДФС від 03.07.2019 року №2851/ДЗН/13-70-19/37 не наведена, як і не наведено обґрунтування неправильного визначення методу визначення митної вартості заявленого до декларування товару в спосіб, інший, ніж передбачено п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України.

Відтак, позивач вважає, що за результатами розгляду його заяви від 23 травня 2019 року відповідачем не вжито дій, визначених «Порядком повернення авансових платежів (переплати) і помилково та/або надміру сплачених митних платежів» від 18.07.2017 року №643, а саме: проведення перевірки, встановлення факту відсутності надмірної сплати митних платежів, встановлення факту оформлення заяви не за встановленими порядком і формою, а лише направлено лист, у якому відсутнє обґрунтування законодавчо передбачених підстав для відмови у задоволенні заяви від 23 травня 2019 року.

Саме тому позивач просить визнати протиправною бездіяльність Львівської митниці ДФС та зобов`язати відповідача підготувати та подати до Державної казначейської служби України висновок про повернення ОСОБА_1 зайво сплачених митних платежів у розмірі 52776 грн. 19 коп.

Представник позивача в судовому засіданні 05.12.2019 року позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Відповідач у поданому на позовну заяву відзиві проти позову заперечив з підстав, що відповідно до норм Митного кодексу України декларант самостійно визначає та заявляє шляхом подачі митної декларації митну вартість товарів та метод її визначення. Вказує, що 16.04.2019 року представник декларанта (позивача у даній адміністративній справі) ОСОБА_2 подала до митного оформлення митну декларацію №UA209030/2019/001073 на товар «навантажувач штабелювальний, телескопічний, з вилковим захватом марки «САТ», моделі ТН407С, 2011 року випуску», у якій зазначила вартість вищевказаного товару у сумі 65000 польських злотих.

Зазначає, що пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. При цьому, згідно із пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання самостійно визначене платником податків.

Відповідач стверджує, що рішення про відмову у митному оформленні та визначення митної вартості товарів щодо задекларованого позивачем товару «навантажувач штабелювальний, телескопічний, з вилковим захватом марки «САТ», моделі ТН407С, 2011 року випуску» митним органом не приймалося. Таким чином, на думку відповідача, враховуючи наведене, у Львівської митниці ДФС відсутні підстави для повернення сплачених коштів.

Також вказує, що повернення митних платежів платнику податків відповідно до положень статті 43 Податкового кодексу України та/або статті 301 Митного кодексу України можливе лише у разі їх надмірної сплати. При цьому, під надмірною сплатою грошових зобов`язань слід розуміти суми коштів, які на певну дату зараховані до бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань. Відтак, відповідач вважає, що сплачені позивачем за митною декларацією від 16.04.2019 року № UA209030/2019/001073 митні платежі не можуть вважатись надмірно чи помилково сплаченими, а тому підстави для повернення з бюджету коштів, сплачених під час митного оформлення товару «навантажувач штабелювальний, телескопічний, з вилковим захватом марки «САТ», моделі ТН407С, 2011 року випуску» - відсутні.

Саме тому відповідач вважає вимоги позивача, викладені в позовній заяві необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.12.2019 року проти позову заперечив, просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 24 жовтня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче судове засідання.

В судовому засіданні 21.11.2019 року ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

05.12.2019 року ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання було постановлено розгляд справи здійснити у порядку письмового провадження.

Суд заслухав пояснення представника позивача та відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

16.04.2019 року представник одержувача – Кулія ОСОБА_3 Теодозійовича ОСОБА_2 подала до Львівської митниці ДФС митну декларацію № UA209030/2019/001073, якою задекларувала транспортний засіб «навантажувач штабелювальний, телескопічний, з вилковим захватом, самохідний, на колісному ходу, для нерівної місцевості, без ковша, марки «САТ», моделі ТН407С, що був у використанні, 2011 рік випуску, заводський номер НОМЕР_1 , з дизельним двигуном, номер двигуна невизначено, максимальна висота піднімання вантажів 7 м., колір жовтий, з пошкодженнями».

Згідно графи 45 митної декларації № UA209030/2019/001073 від 16.04.2019 року – Коригування, декларантом заявлено митну вартість вказаного транспортного засобу у валюті України в сумі 664235,40 грн.

Виходячи із зазначеної суми заявленої митної вартості задекларованого транспортного засобу, декларантом у поданій митній декларації нараховано митні платежі, зокрема, за видом митного платежу 120 - мито на товари, що ввозяться (пересилаються) на територію України фізичними особами (ставка 5%) у сумі 33211,77 грн., за видом митного платежу 128 - податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України фізичними особами (ставка 20%) у сумі 139489,44 грн.

Згідно квитанції №40567447 від 16.04.2019 року позивач сплатив на рахунок отримувача – Львівської митниці ДФС за видом митного платежу 120 - мито на товари, що ввозяться (пересилаються) на територію України фізичними особами 33211,77 грн.

Згідно квитанції №40567458 від 16.04.2019 року позивач сплатив на рахунок отримувача – Львівської митниці ДФС за видом митного платежу 128 - податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України фізичними особами 139489,44 грн.

23 травня 2019 року позивач звернувся до Львівської митниці ДФС із заявою про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених митних платежів, у якій просив прийняти висновок про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені в розмірі: за видом митного платежу 120 – 10149 грн. 27 коп.; за видом митного платежу 128 – 42626 грн. 92 коп.

Листом Львівської митниці ДФС від 03.07.2019 року №2851/ДЗН/13-70-19/37 позивача повідомлено про відсутність підстав для повернення сплачених коштів, оскільки ним самостійно визначено митну вартість задекларованого товару та сплачено відповідні митні платежі.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо неприйняття висновку про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань в розмірі: за видом митного платежу 120 – 10149 грн. 27 коп.; за видом митного платежу 128 – 42626 грн. 92 коп. протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 24 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Частинами першою, восьмою статті 257 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: відомості про товари, зокрема, фактурна вартість товарів, митна вартість товарів та метод її визначення; відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати, зокрема, ставки митних платежів та суми митних платежів.

Згідно із статтею 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частина перша статті 51 Митного кодексу України передбачає, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

У відповідності до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, правила якого застосовуються до відносин, пов`язаних зі справлянням митних платежів, надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів врегульовані положеннями статті 301 Митного кодексу України.

Так, відповідно до частин першої – четвертої статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до пунктів 43.1- 43.5 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні цього спору суд враховує такий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 квітня 2018 року у справі №814/1980/16: «якщо митний орган за результатами митного оформлення товару за окремою митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, самостійно не приймав рішення про коригування митної вартості і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом, та методом її визначення, який застосував декларант, немає підстав вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимогам МК України, а відтак і підстав визнавати сплачені суми митних платежів чи їх частину надмірно сплаченими. Якщо ж саме митний орган визначив митну вартість товарів, а в подальшому буде прийнято рішення про застосування митної вартості заявленої декларантом, сума надмірно сплачених митних та інших платежів повертається декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 ПК України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком №618».

З матеріалів справи судом встановлено, що 16.04.2019 року позивач здійснив митне оформлення транспортного засобу – навантажувача штабелювального, телескопічного, з вилковим захватом, самохідного, на колісному ходу, для нерівної місцевості, без ковша, марки «САТ», моделі ТН407С, що був у використанні, 2011 рік випуску, заводський номер НОМЕР_1 , з дизельним двигуном, номер двигуна не визначено, максимальна висота піднімання вантажів 7 м., колір жовтий, з пошкодженнями. У поданій митній декларації №UA209030/2019/001073 від 16.04.2019 року позивач самостійно обрав метод визначення митної вартості (шостий резервний), визначив та сплатив суму митних платежів, зокрема, за видом митного платежу 120 - мито на товари, що ввозяться (пересилаються) на територію України фізичними особами (ставка 5%) у сумі 33211,77 грн., за видом митного платежу 128 - податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України фізичними особами (ставка 20%) у сумі 139489,44 грн., а митний орган здійснив митне оформлення по митній декларації шляхом підтвердження заявлених позивачем даних.

Відтак, з огляду на те, що позивач самостійно визначив митну вартість товару за митною декларацією №UA209030/2019/001073 від 16 квітня 2019 року та сплатив суму митних платежів згідно квитанцій №40567447 та №40567458 від 16 квітня 2019 року, а митний орган не приймав рішення про визначення митної вартості товарів і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом, немає підстав вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимогам Митного кодексу України.

З таких обставин, відсутні підстави визнавати сплачені позивачем суми митних платежів: за видом митного платежу 120 – 10149 грн. 27 коп.; за видом митного платежу 128 – 42626 грн. 92 коп. надміру та/або помилково сплаченими.

Таким чином, підстав для повернення позивачу з бюджету відповідних сум митних платежів при митному оформленні транспортного засобу за митною декларацією № UA209030/2019/001073 від 16.04.2019 року немає.

Щодо аргументів позивача про те, що за результатами розгляду його заяви від 23 травня 2019 року відповідачем не вжито дій, визначених «Порядком повернення авансових платежів (переплати) і помилково та/або надміру сплачених митних платежів» від 18.07.2017 року №643 суд зазначає наступне.

Послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби та структурного підрозділу ДФС, до функціональних повноважень якого належить організація ведення єдиного рахунку для зарахування авансових платежів (передоплати), що вноситься підприємствами до/або під час митного оформлення, при поверненні суб`єктам господарювання та/або фізичним особам коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах дев`ятій, десятій статті 55, частині п`ятій статті 299, частинах третій, п`ятій статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, частині першій статті 9 глави V Додатка А до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 р.), частині третій статті 11 глави ІІ Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року визначено Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року №643 (далі – Порядок №643.

Так, відповідно до пункту 1 Розділу ІІІ Порядку №643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Пунктами 4, 5 Розділу ІІІ Порядку №643 передбачено, що після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу.

Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу).

Як слідує з матеріалів справи, 23 травня 2019 року позивач звернувся до Львівської митниці ДФС із заявою про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених митних платежів, у якій просив прийняти висновок про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені в розмірі: за видом митного платежу 120 – 10149 грн. 27 коп.; за видом митного платежу 128 – 42626 грн. 92 коп.

Листом Львівської митниці ДФС від 03.07.2019 року №2851/ДЗН/13-70-19/37 позивача, з посиланням на чинне законодавство України, повідомлено про відсутність підстав для повернення сплачених коштів, з підстав самостійного визначення ним митної вартості задекларованого товару та сплати відповідних митних платежів (а.с.23-24).

Таким чином, з наведеного слідує, що відповідач у повній мірі виконав обов`язок, передбачений пунктом п`ятим Розділу ІІІ Порядку №643 щодо підготовки та надіслання листа про відмову в поверненні коштів з наведенням відповідного обґрунтування підстав для такої відмови, а тому доводи позивача у цій частині суд вважає безпідставними та необґрунтованими.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки позивачем не підтверджено вимог позовної заяви, а відповідачем такі спростовано у повному обсязі, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Львівської митниці Державної фіскальної служби (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повне рішення складено 22.12.2019 року.

Суддя Клименко О.М.