Рішення № 86545800, 11.12.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004783

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2019 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Колодій О.Р.,

представника позивача Подоляка Б.Р.,

представника відповідача Кулі Є.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Львівської митниці ДФС (далі – відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним і скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000319/2 від 19.07.2019 і картку відмови в прийнятті митної декларації № UA209190/2019/00863.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем до Львівської митниці ДФС подано електронну декларацію № UA209190/2019/050935 відносно автомобіля OPEL ZAFIRA, б/в, номер кузова НОМЕР_1 , двигун дизельний, об`єм 1598 см.куб, потужність 100 кВТ, тип кузова - універсал, кількість місць - 5, кількість дверей - 5, колір - білий, колісна формула - 4x2, рік виробництва - 2014, модельний рік - 2014, дата першої реєстрації - 08.05.2014, призначений для переміщення по дорогах загального користування При поданні декларації № UA209190/2019/050935 позивачем обрано резервний метод визначення митної вартості автомобіля. Однак, незважаючи на подання декларантом усіх документів, необхідних для проведення процедури митного оформлення, в т.ч. документа, що підтверджує митну вартість автомобіля, вказану в митній декларації, посадовими особами відповідача пред`явлено вимогу до уповноваженої позивачем особи надати додаткові документи, які б підтверджували вартість автомобіля, зокрема, витяги з каталогу SCHWACKE. На таку вимогу уповноваженою позивачем особою надано відповідні витяги. У подальшому, 19.07.2019 Львівською митницею ДФС прийнято рішення № UA209000/2019/000319/2 про коригування митної вартості заявленого до декларування автомобіля, згідно з яким визначено митну вартість автомобіля в розмірі 9100 євро. У зв`язку з прийняттям вказаного рішення відповідачем оформлено картку відмови № UA209190/2019/00863 в прийнятті митної декларації № UA209190.2019.049350 поданої щодо зазначеного вище автомобіля.

Як вбачається з Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000319/2 від 19.07.2019, таке прийнято відповідачем, оскільки, на його думку, заявлена митна вартість автомобіля не може бути визнаною у зв`язку з відсутністю у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числове значення складової митної вартості товарів. Поданий Звіт-2916/19 від 17.07.2019 «Про визначення вартості транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України», на думку відповідача, складений з порушенням законодавства, оскільки експертом взято до уваги відомості лише щодо трьох автомобілів, які не відповідають характеристикам оцінюваного автомобіля щодо року і пробігу. Так, як декларантом надано два витяги з каталогу SCHWACKE, один з яких на суму 7521 євро не враховує комплектацію автомобіля, митна вартість визначена відповідачем в розмірі 9100 євро відповідно до витягу з каталогу SCHWACKE № 034642/30681112.

Позивач зазначає, що у відповідача відсутні підстави обґрунтовано сумніватися у правильності визначення декларантом митної вартості автомобіля на рівні 5530 євро, та вважає протиправним визначення відповідачем митної вартості автомобіля за даними з каталогу SCHWACKE № 034642/30681112 в розмірі 9100 євро. У свою чергу, різниця у вартості автомобіля, вказана у зазначених вище витягах з каталогу SCHWACKE полягає не в комплектації автомобіля, а в тому, що у витягу № 034581/30670853 вартість автомобіля вказана без урахування податку на додану вартість, а у витягу № 034642/30681112 - з урахуванням такого податку. Дана обставина також підтверджується витягом з каталогу SCHWACKE № 035126/30764023, створеного вже після прийняття оскаржуваного рішення відповідача. Разом з цим, позивач вважає безпідставними посилання відповідача на витяг з каталогу SCHWACKE № 034642/30681112, оскільки цей витяг містить відомості щодо вартості продажу та вартості купівлі, які відрізняються (9100 євро та 7050 євро відповідно), а оскаржуване рішення не містить обґрунтованих пояснень щодо визначення митної вартості саме у розмірі 9100 євро.

Крім того, звертає увагу на те, що придбаний позивачем автомобіль був у користуванні, отже, достовірну та актуальну інформацію про його технічний стан можливо встановити лише за наслідками відповідної експертизи, однак, така експертиза не проводилась, а тому відсутні підстави вважати, що вказана у витязі з каталогу SCHWACKE № 034642/30681112 щодо вартості автомобіля є об`єктивною.

Відповідач позов не визнає, позицію щодо позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву (вх. № 39282 від 28.10.2019). У поданому відзиві представник відповідача покликається на те, що подані документи позивачем не містили всіх відомостей, що підтверджували б числові значення складових митної вартості товарів, містили розбіжності, а тому відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України (далі – МК України) декларанту скерована вимога про необхідність подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару. Втім, додаткові документи декларантом не надавалися. Відтак, провівши відповідно до вимог ч. 4 ст. 57 МК України консультацію з декларантом, послідовно розглянувши можливість застосування методів значення митної вартості, митниця встановила неможливість застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст. 60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для перерахунку митної вартості в органу доходів і зборів. У зв`язку з викладеним, вартість транспортного засобу була визначена Львівською митницею ДФС самостійно.

Відносно процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою судді від 02.10.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі.

28.10.2019 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив такі задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила, просила у задоволенні таких відмовити.

Заслухавши вступне слово представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

11.07.2019 позивачем в громадянина Федеративної Республіки Німеччина придбано автомобіль OPEL ZAFIRA, б/в, номер кузова НОМЕР_1 , двигун дизельний, об`єм 1598 см.куб, потужність 100 кВТ, тип кузова - універсал, кількість місць - 5, кількість дверей - 5, колір - білий, колісна формула - 4x2, рік виробництва - 2014, модельний рік - 2014, дата першої реєстрації - 08.05.2014, призначений для переміщення по дорогах загального користування (далі – автомобіль).

За придбання вказаного автомобіля позивач сплатила продавцю кошти в розмірі 4800 євро, що підтверджується рахунком-фактурою № 151/2019 від 12.07.2019 (а.с. 18) та експортною декларацією MRN 19DE615609888452E6 від 14.07.2019 (а.с. 30).

17.07.2019 уповноважена позивачем особа подала до Львівської митниці ДФС електронну декларацію № UA209190/9/049111 (а.с. 69) щодо вищевказаного автомобіля.

В даній декларації митна вартість автомобіля визначена відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) № 151/2019 від 11.07.2019 в розмірі 4800 євро. До декларації було додано інші документи, передбачені законодавством для здійснення декларування відповідного товару.

Згідно з заявою від 17.07.2019 електронна декларація № UA209190/9/049111 позивачем відкликана, обґрунтування – необхідність уточнення гр. 45 (а.с. 70).

До митного оформлення подано митну декларацію від 17.07.2019 UA209190/2019/049350 на товар: легковий автомобіль, марка Opel, модель Zafira, універсал, що використовувався, 2014 р.в., модельний рік - 2014, дата першої реєстрації: 08.05.2014, номер кузова: НОМЕР_2 , номер двигуна: не визначений, об`ємом - 1598см.куб., 100 Kw, тип двигуна- дизельний, колісна формула - 4x2. Білого кольору. Загальна кількість місць для сидіння (включаючи водія) – 5 (а.с. 17).

До митного оформлення подано наступні документи, зазначені в графі 44 митної декларації:

- рахунок-фактура від 11.07.2019 № 151/2019 (зазначена в графі 44 митної декларації під кодом 0380 - Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) згідно Класифікатора документів, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 20.09.2012 № 1011 (далі - Класифікатор);

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/047160 від 14.07.2019 (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) (зазначений в графі 44 митної декларації під кодом 1701 згідно Класифікатора);

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №12161945 від 08.05.2014 (код згідно Класифікатора 2800);

- договір про надання послуг митного брокера №б/н від 12.07.2019 (код згідно Класифікатора d4207;

- сертифікат про походження товару №L456282 від 12.07.2019 (код згідно Класифікатора 0861);

- заява на фізичний огляд Т/З від 20.06.2019 (код згідно Класифікатора 9000);

- фото (код згідно Класифікатора 9000 ) - «Інші некласифіковані документи»);

- сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.005.029645-19 від 16.07.2019 (код згідно Класифікатора 9703);

- паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України від 06.04.2018 FM745393 (код згідно Класифікатора 9801);

- паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України від 19.09.2008 КС659265 (код згідно Класифікатора 9802).

У цій декларації митна вартість автомобіля визначена відповідно до Звіту-2916/19 від 17.07.2019 «Про визначення вартості транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України» (а.с. 20-22) у розмірі 5533 євро. Декларантом обрано резервний метод визначення митної вартості автомобіля.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання податкових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана:

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларантом додатково надіслано витяги із каталогу SCHWACKE від 18.07.2019: витяг №034581/30670853 (а.с. 26) та витяг №034642/30681112 (а.с. 24).

18.07.2019 декларантом подано заяву про відсутність додаткових документів та прохання здійснити митне оформлення на основі поданих документів (а.с. 110).

19.07.2019 Львівською митницею ДФС прийнято рішення № UA209000/2019/000319/2 про коригування митної вартості товарів – заявленого до декларування автомобіля в розмірі 9100 євро (а.с 14).

У графі 33 „Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості” зазначено, що «митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана у зв`язку з відсутністю у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до п. 4.1 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Поданий до митного оформлення звіт про визначення вартості транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України №2916/19 від 17.07.19, виданий оцінювачем ФОП ОСОБА_2 (визначена вартість становить 5533 Євро), складений з порушеннями Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092 (далі - Методика), зокрема: у висновку експерт при визначенні Сд1 посилається на інтернет ресурс www.mobile.de та надає витяги щодо трьох автомобілів Opel Zafira, які не відповідають характеристикам оцінюваного автомобіля (рік виготовлення, пробіг). Аналізом ресурсу mobile.de виявлено, що кількість пропозицій щодо продажу подібних автомобілів значну перевищує три. Принцип за яким експертом було відібрано лише три пропозиції та критерії, якими він при цьому послуговувався у висновку не відображені. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання податкових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларантом додатково надіслано витяги із каталогу schwackenet: витяг №034581/30670853 (виконаний без врахування комплектації автомобіля); витяг №034642/30681112 (вартість автомобіля становить 9100 Євро). Проведено консультації з декларантом згідно ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для перерахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VІ розділ ІІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала цінова інформація з каталогу schwackenet (034642/30681112 (вартість автомобіля становить 9100 Євро)».

У зв`язку з прийняттям вказаного рішення відповідачем оформлено картку відмови № UA209000.2019.049350 (а.с. 15).

Покликаючись на протиправність коригування Львівською митницею ДФС розрахованої декларантом митної вартості автомобіля, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Приписами ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (ч. ч. 5, 7 ст. 58 МК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Так, згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина 5 ст. 53 містить норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 1 ст. 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений ч. 2 ст. 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (ч. ч. 4, 5 ст. 55 МК України).

Відповідно до ч. 9, 10 ст. 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом. Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у ч. 9 цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст. 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В п. 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 „Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості” зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 ст. 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Частиною 8 ст. 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.

Як вище зазначалося, при декларуванні автомобіля уповноваженою особою самостійно обрано шостий (резервний) метод визначення митної вартості. Митна вартість автомобіля визначена відповідно до Звіту-2916/19 від 17.07.2019 «Про визначення вартості транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України» (а.с. 20-22) у розмірі 5533 євро.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Зі змісту положень розділу ІІІ "Митна вартість товарів та методи її визначення" Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Згідно з оскаржуваними рішеннями відповідачем відмовлено у прийнятті митної декларації та скориговано митну вартість товару, яка склала 9100,00 євро. При цьому джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала цінова інформація з каталогу SCHWACKE № 034642/30681112 (вартість автомобіля становить 9100 Євро).

Так, на виконання ст. 8 Закону України «Про судову експертизу» та ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 затверджена Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, відповідно до пункту 7.35 якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі відсутності цінових даних колісного транспортного засобу (далі - КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп`ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань. Використання ресурсів мережі Інтернет допускається з дотриманням вимог підпункту 7.53.5 пункту 7.53 цієї Методики.

Довідкові дані, які використовуються під час оцінки й отримані з ресурсів мережі Інтернет, повинні бути роздруковані із зазначенням дати отримання інформації і абсолютної URL-адреси і включені у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта (експертного дослідження) (підпункт 7.53.5 пункту 7.53 Методики).

У пункті 10 Додатку 8 «Перелік рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп`ютерних баз даних з програмним забезпеченням» до Методики зазначений періодичний довідник "SuperSCHWACKE" - Eurotax, Швейцарія.

Суд зауважує, що на вимогу відповідача декларантом надіслано 2 витяги із каталогу SCHWACKE від 18.07.2019: витяг №034581/30670853, (а.с. 26) та витяг №034642/30681112, (а.с. 24), в яких зазначена різна вартість автомобіля.

Так, згідно з витягом №034581/30670853 продажна ціна – 7521,01 євро, купівельна ціна – 5840 євро. Згідно з витягом №034642/30681112 продажна ціна (з ПДВ) – 9100 євро, купівельна ціна (з ПДВ) – 7050 євро.

Втім, відповідачем для обрахунку митної вартості товару використано ціну згідно з витягом №034642/30681112, покликаючись на те, що інший наданий декларантом витяг № 034581/30670853 виконаний без врахування комплектації автомобіля.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, різниця у вартості автомобіля, вказана у зазначених вище витягах з каталогу SCHWACKE полягає не в комплектації автомобіля, а в тому, що у витягу № 034581/30670853 вартість автомобіля вказана без урахування податку на додану вартість, а у витягу № 034642/30681112 - з урахуванням такого податку. Дана обставина також підтверджується витягом з каталогу SCHWACKE № 035126/30764023 від 29.07.2019 (а.с. 28), створеного вже після прийняття оскаржуваного рішення відповідача.

Поряд з цим слід звернути увагу, що згідно з витягами із програмного продукту SCHWACKE від 18.07.2019 передбачено проведення технічної перевірки. Тобто, в будь-якому випадку оцінка SCHWACKE здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) реального стану конкретного автомобіля, а саме щодо наявності будь-яких технічних ушкоджень або інформацію про стан ТЗ внаслідок експлуатації.

Враховуючи обставини того, що поданий на митне оформлення транспортний засіб є уживаним та інформація про технічний стан останнього за наслідками відповідної експертизи не подавалась для оцінки програмним комплексом SCHWACKE, у суду відсутні підстави вважати, що зазначена у витязі інформація щодо вартості автомобіля є об`єктивною.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах висловлені Верховним Судом у справі № 1140/3242/18, які суд у відповідності до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України та ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховує при вирішенні спірних правовідносин.

Більше того, відповідно до витягу з програмного комплексу SCHWACKE від 18.07.2019 №034642/30681112, що слугував відповідачу джерелом інформації для коригування митної вартості автомобіля, останній містить відомості щодо вартості продажу (з ПДВ) та вартості купівлі (з ПДВ), які відрізняються (9100 євро та 7050 євро відповідно). При цьому митним органом не надано аргументованих пояснень щодо визначення митної вартості саме у розмірі 9100 євро.

Враховуючи, що інші доводи представника відповідача щодо сумнівів Львівської митниці ДФС у правильності визначення декларантом митної вартості автомобіля на рівні 5530 євро також не знайшли належного обґрунтування під час судового розгляду справи, суд доходить висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару відповідачем порушено принцип обґрунтованості, який відіграє основоположну роль в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржуване рішення митниці про коригування митної вартості, а відтак, і похідне від нього рішення про відмову в прийнятті митної декларації – не відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.

Таким чином, встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, тоді як відповідач всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку доказування правомірності оскаржуваних рішень не довів, а відтак останні підлягають скасуванню, а позов – задоволенню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь позивача судовий збір, витрати на професійну правничу допомогу та оплату по перекладу документів, необхідних для розгляду справи.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До матеріалів справи долучено квитанцію від 18.09.2019 № 91738 про сплату судового збору на суму 768,40 грн та квитанцію від 27.09.2019 № 22 на суму 1035,66 грн.

Відтак, сплачений судовий збір на загальну суму 1804, 05 грн підлягає поверненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрім іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, на підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем подано: договір про надання правової допомоги від 29.08.2019, укладений між позивачем та адвокатом Подоляком Б.Р., додаток до договору про надання правової допомоги, згідно з яким вартість послуг за цим договором становить 8000 грн, опис наданих послуг, виконаних адвокатом Подоляком Б.Р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови (станом на 09.12.2019), квитанцію № 1 від 09.12.2019 про оплату наданих послуг на суму 8000 грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Суд, у свою чергу, зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При вирішенні питання щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу судом, на виконання приписів ч. 5 ст. 142 КАС України, враховано правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 26 червня 2019 року (справа №200/14113/18-а), Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року (справа № 9901/350/18).

Враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, суд вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу.

Щодо відшкодування витрат на переклад доказів, суд зазначає, що згідно з наданого представником позивача товарного чеку від 26.11.2019 на суму 1000 грн за переклад документів з німецької на українську мову, замовником вказано Подоляка ОСОБА_3 , а не позивача. Доказів відшкодування позивачем адвокату цих витрат суду не надано.

Таким чином, позивачем не підтверджено понесення ним особисто судових витрат на переклад доказів. Відтак, суд не встановив підстав для покладення на відповідача витрат згідно з товарним чеком від 26.11.2019 на суму 1000 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС від 19.07.2019 № UA209000/2019/000319/2 про коригування митної вартості товарів.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці ДФС № UA209190/2019/00863.

Стягнути з Львівської митниці ДФС за рахунок її бюджетних асигнувань 1804 (дві тисячі сто двадцять вісім) грн. 05 коп. сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 суму сплачених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

В задоволенні відшкодування позивачу витрат понесених по оплаті послуг по перекладу документів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач 1: Львівська митниця ДФС (ЄДРПОУ 39420875, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка,1).

Повний текст рішення складений та підписаний 22.12.2019.

Суддя Сидор Н.Т.