Рішення № 86544612, 07.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2019 року Справа № 160/6377/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

за участі:

секретаря судового засідання Туренко К.М.

представника позивача Лабец І.В.

представника відповідача Кульбака С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптечний склад медичної академії» до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису від 14.06.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптечний склад медичної академії» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 14.06.2019 року №4-6252-5-3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 27.05.2019 року по 07.06.2019 року відповідачем проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання ТОВ «Аптечний склад медичної академії» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого складено акт № 409/5-10/19 від 07.06.2019 року. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем видано припис від 14.06.2019 року №4-6252-5-3, в якому ТОВ «Аптечний склад медичної академії» приписано здійснити комплекс дій, з огляду на начебто виявлені в результаті перевірки порушення. Зокрема, позивачем зазначено, що відповідачем у приписі не дотримано вимоги ч. 8 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а саме, щодо визначення строків виконання усунення порушень, а також, не зазначено конкретні порушення, які ТОВ «Аптечний склад медичної академії» має усунути. Зауважено, що дані пункти припису носять вказівку на дотримання загальних норм чинного законодавства, є декларативними, тобто посилаються на загальні норми діючого законодавства, які ТОВ «Аптечний склад медичної академії» має дотримуватися повсякчасно протягом всієї своєї господарської діяльності і без наявності такої вимоги контролюючого органу. Отже, позивач вважає, що припис від 14.06.2019 року №4-6252-5-3, винесений відносно ТОВ «Аптечний склад медичної академії», є необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

07.08.2019 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов та 21.08.2019 року заперечення по справі, в яких він в задоволенні позову просив відмовити повністю, посилаючись на те, що в ході проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України ТОВ «Аптечний склад медичної академії» були виявлені чисельні порушення вимог природоохоронного законодавства. Детальний опис виявлених порушень з посиланнями на відповідні вимоги законодавства викладено та зафіксовано у відповідному акті перевірки за уніфікованою формою № 409/5-10/19 від 07.06.2019 року, який було складено у відповідності до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». За результатами здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) для усунення виявлених порушень норм природоохоронного законодавства України відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону № 877- V підприємству протягом п`яти робочих днів після завершення перевірки було надано для виконання припис від 14.06.2019 року №4-6252-5-3 щодо усунення виявлених під час проведення планового заходу державного нагляду (контролю) порушень природоохоронного законодавства, який містить вказівки на конкретні порушення норм діючого законодавства, які виявлені при проведенні планового заходу державного нагляду (контролю), із зазначенням терміну виконання та посиланням на конкретні статті Законів України. Тобто, при складанні припису від 14.06.2019 року №4-6252-5-3 інспекцією дотримано норми діючого законодавства та, зокрема, Закону № 877-V.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов з підстав, наведених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні обставини, викладені у відзиві на позов та запереченнях, підтримав, проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у період з 27.05.201 року по 07.06.2019 року, відповідно до наказу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 22.04.2019 року № 484-П та направлення на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Аптечний склад медичної академії» від 22.04.2019 року № 4-3890-5-3, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області була проведена планова перевірка дотримання ТОВ «Аптечний склад медичної академії» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 409/5-10/19 від 07.06.2019 року.

На підстав висновків акту перевірки № 409/5-10/19 від 07.06.2019 року Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області винесено припис №4-6252-5-3 від 14.06.2019 року, яким приписано ТОВ «Аптечний склад медичної академії»:

- п. 1 розробити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідно до фактичного стану підприємства з урахуванням всіх джерел утворення викидів та джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, термін виконання до 01.11.2019 року;

- п. 2 отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з урахуванням обсягів викидів від всіх джерел утворення викидів та джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, термін виконання до 01.11.2019 року;

- п. 3 не допускати здійснення викидів в атмосферне повітря від джерел викидів та джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди, термін виконання до 14.06.2019 року;

- п. 4 організувати ведення первинного обліку в сфері охорони атмосферного повітря, термін виконання до 01.07.2020 року;

- п. 5 забезпечити збирання, очищення та відведення зливових стоків з території підприємства в повному обсязі у відповідності до вимог законодавства, термін виконання до 01.11.2019 року;

- п. 6 вжити заходів щодо попередження забруднення зливової поверхні, термін виконання до 01.11.2019 року;

- п. 7 розробити інвентаризацію відходів, що утворюються при діяльності підприємства з урахуванням всіх видів відходів, що утворюються на підприємстві, термін виконання до 01.11.2019 року;

- п. 8 розробити та погодити згідно вимог законодавства нормативи граничних показників утворення всіх видів відходів у технологічних процесах та нормативи питомих показників утворення всіх видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства, термін виконання до 01.11.2019 року;

- п. 9 визначити склад і властивості всіх видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров`я людини, термін виконання до 01.11.2019 року;

- п. 10 розробити технічні паспорти відходів (ТПВ), що утворюються при діяльності підприємства та погодити згідно вимог законодавства, термін виконання до 01.11.2019 року;

- п. 11 забезпечити складання та подання декларації про утворення відходів підприємства, термін виконання до 20.02.2019 року;

- п. 12 забезпечити складання та подання статистичної звітності у сфері поводження з відходами в повному обсязі, термін виконання до 20.01.2020 року;

- п. 13 забезпечити здійснення первинного обліку кількості відходів, що утворюються на підприємстві за формою 1-ВТ в повному обсязі, термін виконання до 01.07.2019 року;

- п. 14 місця тимчасового зберігання відходів обладнати відповідно вимог чинного законодавства, термін виконання до 01.07.2019 року;

- п. 15 запровадити здійснення моніторингу місць утворення, зберігання і видалення відходів, термін виконання до 01.07.2019 року;

- п. 16 укласти договори щодо утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів у відповідності до вимог законодавства, термін виконання до 01.11.2019 року;

- п. 17 надати довідку щодо кількості годин роботи джерела викиду ДВ №1 в наднормативному режимі з моменту проведення інструментальних вимірювань під час виконання інвентаризації викидів з 25.09.2014 року по 20.01.2014 року, термін виконання до 27.06.2019 року;

- п. 18 забезпечити виконання виробничого контролю за дотриманням затверджених нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та умов Дозволу на викиди, термін виконання до 30.11.2019 року.

Спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення екологічною інспекцією припису від 14.06.2019 року №4-6252-5-3.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011р. №454/2011, Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України. Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до п. 4 Положення, Держекоінспекція України відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря щодо наявності та додержання дозволів на викиди забруднюючих речовин (підпункт «г» пункту 2 частини 4 Положення).

Відповідно до пункту 7 Положення, Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).

Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області здійснює свою діяльність на підставі Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерство екології та природних ресурсів України «Про затвердження положень про територіальні органи Держекоінспекції» №312 від 11.08.2017 року.

Таким чином, Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, яка створена для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища, відповідно до ст. 34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» № 1264-XII від 25.06.1991 року, полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877).

Абзацом 2 та 3 статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що державний нагляд (контроль) це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до статті 4 Закону №877, державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб`єкта господарювання, встановлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Статтею 5 Закону №877 визначено, що планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб`єкта господарювання та виправлення технічних помилок.

Відповідно до статті 7 Закону №877, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.

Як встановлено судом, оскаржуваний припис винесений відповідачем за результатами проведення саме планової перевірки ТОВ «Аптечний склад медичної академії».

Відповідно до вимог статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, та здійснення контролю за їх виконанням.

Частиною 7, 8 статті 7 Закону №877 на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Відповідно до ч. 9 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності`невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб`єкта господарювання згідно із законом.

Оскільки вказаною нормою передбачена відповідальність за невиконання припису контролюючого органу, то суд зазначає, що припис, який надається підприємству до виконання, має містити чітку вказівку на дії, які суб`єкт господарювання повинен вчинити для усунення порушень.

Тобто, припис не може бути декларативним, тобто посилатися на загальні норми законодавства, яких підприємство повинно дотримуватися повсякчасно на протязі всієї своєї діяльності і без наявності такої вимоги контролюючого органу.

Пунктами 1-3 припису приписано:

- розробити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідно до фактичного стану підприємства з урахуванням всіх джерел утворення викидів та джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

- отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з урахуванням обсягів викидів від всіх джерел утворення викидів та джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

- не допускати здійснення викидів в атмосферне повітря від джерел викидів та джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди.

Як вбачається з акту перевірки, в пункті 2 розділу VI «Опис виявлених порушень» акту перевірки, зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено, що в матеріалах інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря не в повному обсязі обліковується технологічне обладнання, що є джерелом викидів та джерелом утворення викидів, а саме:

- 5 приточно-витяжних вентиляцій складських приміщень, витяжна вентиляція з котельні,

- 2 холодильні камери,

- 3 рампи (завантаження/розвантаження грузового автомобільного транспорту),

- дизельгенератор, тощо.

Викиди забруднюючих речовин від вищезазначених джерел утворення викидів здійснюється без відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Вказано, що обсяги викидів від вищезазначених джерел утворення викидів необліковано у матеріалах інвентаризації викидів та не враховано у діючому дозволі на викиди. В зв`язку з цим, на вищезазначені джерела утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

В обґрунтування протиправності вказаних пунктів припису, позивач посилається на те, що дані пункти припису мають декларативний характер та не містить вказівки на конкретні порушення норм чинного законодавства, які виявлені в процесі перевірки, посилається на загальні норми, яких підприємство повинно дотримуватися повсякчасно. Крім того, за результатами проведеної перевірки Державною екологічною інспекцією, наявність наднормових обсягів викидів не встановлено. Тим більше, що в ході перевірки не вжито передбачених законодавством заходів, зокрема, встановлених положенням про Державну екологічну інспекцію, інструментально-лабораторні вимірювання не здійснювалися, проби не відбиралися, технічна документація на обладнання не досліджувалася, відомості щодо віднесення виявлених начебто джерел, які потребується отримання дозволу відсутні, висновки Відповідача про утворення викидів в атмосферне повітря від не облікованих джерел не підтверджуються жодним інструментальним вимірюванням, що не є беззаперечним доказом порушення ст.ст.10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря». За таких обставин позивач вважає, що твердження відповідача про здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, без підтвердження експертною установою, потреби в отриманні дозволу кожним із стаціонарних джерел, є передчасними та такими, що не ґрунтуються на належних і допустимих доказах.

Також, позивач зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року №1780 затверджено Порядок розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, у якому зазначено, що перелік типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, визначається Мінприроди. На виконання зазначеного Порядку, Міністерством охорони навколишнього природного середовища України було видано наказ від 16.08.2004 року №317, яким затверджено Перелік типів устаткування для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел. Перелік є вичерпним.

Так, 25.03.2019 року між ТОВ «Аптечний склад медичної академії» та ТОВ «АРГЕТ ГРУПП», яке відповідно до листа Міністерства екології та природних ресурсів України від 06.05.2016 року №5/3-17/4311-16 внесено до Переліку установ, організацій та закладів, які здійснюють розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян, суб`єктів підприємницької діяльності, укладено договір про надання послуг №246, предметом якого є надання послуг з розробки документації у сфері охорони атмосферного повітря відповідно до чинного законодавства України за наслідками якого, буде отримано дозволи на викиди, у разі встановлення наявності джерел викидів та джерел утворення викидів.

На виконання умов договору з урахуванням норм чинного законодавства, було проведено інвентаризацію викидів забруднюючих речовин, складено Звіт про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин ТОВ «Аптечний склад медичної академії» та направлено до Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської облдержадміністрації на розгляд листом №53 від 10.05.2019 року.

Листом Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 25.05.2019 року №6.3/1910101, повідомлено, що Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області вважає можливим видати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для виробничого майданчика ТОВ «Аптечний склад медичної академії» та 16.07.2019 року було отримано Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 1210136900-1360 з необмеженим терміном дії на всі наявні джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме, 19 джерел, з яких 15 організованих та 4 неорганізованих джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Суд не погоджується з такими доводами позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.1 п.1 ст. 10 розділу 3 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Згідно із ч. 5 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

В ході перевірки позивачем надано звіт по інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря теплогенераторної ТОВ «Аптеки медичної академії» по вул. Суворова, 17, м. Дніпро та дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 21.11.2014 року № 1210137800-323 з необмеженим терміном дії (3 група).

Разом з тим, матеріали інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та відповідно дозвіл на викиди не відповідали фактичному стану підприємства за обсягами викидів та кількості і переліку джерел утворення викидів та джерел утворення викидів. В матеріалах інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря обліковуються не всі джерела утворення викидів та джерела викидів, що в наявності на підприємстві, відповідно, в дозволі на викиди обліковуються не всі обсяги викидів.

Отже, суд зазначає, що надані документи не відповідають фактичному стану підприємства за переліком обладнання, що експлуатується.

В матеріалах інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря не в повному обсязі обліковується технологічне обладнання, що є джерелом викидів та джерелом утворення викидів, а саме: 5 приточно-витяжних вентиляцій складських приміщень, витяжна вентиляція з котельні, 2 холодильні камери, 3 рампи (завантаження/розвантаження грузового автомобільного транспорту), дизельгенератор, тощо.

Таким чином, вищевказані джерела утворення викидів не враховані у діючому дозволі на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та утворюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу.

Посилання позивача на новий Дозвіл від 16.07.2019 року, суд не приймає до уваги, оскільки останній отриманий вже після виявлення порушень та складання оскаржуваного припису.

За таких обставин, викиди забруднюючих речовин від вищезазначених джерел утворення викидів на момент складання оскаржуваного припису здійснювалися позивачем без відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням ст.ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Крім того, суд звертає увагу, що за результатами інструментальних вимірювань проведених під час виконання інвентаризації викидів зафіксовано наднормативні викиди (викид без дозволу) забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерела викиду ДВ№1.

Отже, до моменту отримання Дозволу на викиди підприємство працювало в наднормативному режимі, про що свідчать результати відбору проб викидів, які здійснені під час складання звіту з інвентаризації джерел утворення викидів підприємства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що пункти 1-3 припису є обґрунтованим та такими, що не підлягають скасуванню.

Щодо пункту 4 припису про організацію ведення первинного обліку в сфері охорони атмосферного повітря, то суд зазначає, що в ході перевірки відповідачем встановлено, що первинний облік у сфері охорони атмосферного повітря позивачем не здійснюється.

Так, відповідно до ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферне повітря», підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, зокрема, здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік, своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок.

Разом з тим, Типові форми первинного обліку з охорони атмосферного повітря ПОД-1 «Журнал обліку стаціонарних джерел забруднення та їх характеристик» та ПОД-2 «Журнал обліку виконання заходів з метою охорони атмосферного повітря», були затверджені наказом Центрального статистичного управління СРСР «Про затвердження форм первинної облікової документації з охорони повітряного басейну» від 09.06.1981 року № 329, який відповідно до наказу Державної служби статистики України «Про визнання таким, що не застосовується на території України, наказу Центрального статистичного управління СРСР «Про затвердження форм первинної облікової документації з охорони повітряного басейну» від 09.06.1981 № 329» від 11.11.2015 року № 323, є таким, що не застосовується на території України.

Отже, на сьогодні відсутній нормативно-правовий документ, який би регламентував порядок виконання обов`язку підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік, передбаченого статтею 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

До 06.07.2019 року лише для заповнення розділу III «Заходи, спрямовані на зменшення викидів забруднюючих речовин та парникових газів» форми №2-ТП (повітря, річна) передбачено ведення типової форми первинного обліку ПОД-2 «Журнал обліку виконання заходів з метою охорони атмосферного повітря» затвердженої наказом Держстату України від 09.12.2003р. №439 з використанням Інструкції щодо її заповнення, затвердженої наказом Держстату України від 30.04.2004р. №252, зареєстрований Міністерством юстиції від 01.06.2004р. за №682/9281.

При цьому, наказом Держстату України від 06.07.2018р. №124, визначено втрату чинності з 01.01.2019р. наказу Державної служби статистики України від 27.11.2015р. №345 «Про затвердження форми державного статистичного спостереження №2-ТП (повітря) (річна) «Звіт про охорону атмосферного повітря» та затверджено форму державного статистичного спостереження з питань охорони навколишнього природного середовища «№ 2-ТП (повітря) (річна) «Звіт про викиди забруднюючих речовин і парникових газів у атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів».

Заповнення нової затвердженої форми державних статистичних спостережень не передбачає ведення подібного журналу.

Таким чином, чинне законодавство не передбачає порядок ведення такого обліку та не визначає данні, що підлягають такому обліку, а ведення журналу для суб`єктів господарювання є не обов`язковим та носить лише рекомендаційний характер.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що вимога пункту 4 припису виходить за межі повноважень відповідача, є протиправною та підлягає скасуванню.

Пунктами 5-6 припису приписано забезпечити збирання, очищення та відведення зливових стоків з території підприємства в повному обсязі у відповідності до вимог законодавства, а також вжити заходів щодо попередження забруднення зливової поверхні.

Згідно із ст. 96 Водного кодексу України, під час розміщення, проектування, будівництва, реконструкції і введення в дію підприємств, споруд та інших об`єктів, а також під час впровадження нових технологічних процесів повинно забезпечуватися раціональне використання вод. При цьому передбачаються технології, які забезпечують охорону вод від забруднення, засмічення і вичерпання, попередження їх шкідливої дії, охорону земель від засолення, підтоплення або переосушення, а також сприяють збереженню природних умов ландшафтів як безпосередньо в зоні їх розміщення, так і на водозбірній площі водних об`єктів.

Пунктом 1 ст. 98 ВК України забороняється введення в дію нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, комунальних та інших об`єктів, не забезпечених пристроями і очисними спорудами необхідної потужності, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливій дії, та необхідною вимірювальною апаратурою, що здійснює облік об`ємів забору і скидання води.

Відповідно до ст. 44 ВК України, водокористувачі зобов`язані використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об`єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї.

Згідно ст. 35 Закону України «Про охорону земель», власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані також забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям та уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

За ст. 164 Земельного кодексу України охорона земель включає захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів.

Статтею 70 ВК України встановлено, що скидати стічні води, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар`єри тощо), забороняється.

Так, ст. 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлені екологічні вимоги до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації підприємств, споруд та інших об`єктів. При проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об`єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об`єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров`я людей.

Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов`язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Проте, в ході перевірки встановлено, що територія, прилегла до складських приміщень, обладнана твердим покриттям. Однак, збирання та відведення зливових стічних вод не влаштовано, відведення зливових стічних вод здійснюється по рельєфу місцевості. Контроль за якістю та кількістю зливових стічних вод на підприємстві не здійснюється, що є порушенням ст. ст. 44, 70, 105 Водного кодексу України, ст. 35 Закону України «Про охорону земель, ст. ст. 96, 164 Земельного кодексу України.

Будь-яких доказів на спростування встановлених порушень, а також щодо виконання вимог припису в цій частині позивачем надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що пункти 5-6 припису є обґрунтованими та такими, що не підлягають скасуванню.

Щодо правомірності пунктів 7 – 11 припису, суд зазначає наступне.

Статтею 7 Закону України «Про відходи» у сфері поводження з відходами встановлюються такі нормативи:

- граничні показники утворення відходів у технологічних процесах;

- питомі показники утворення відходів, використання та втрат сировини у технологічних процесах; інші нормативи, передбачені законодавством.

Нормативи у сфері поводження з відходами розробляються відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями за погодженням із уповноваженими органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Згідно статті 17 Закону України «Про відходи» суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров`я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Згідно ст. 26 Закону України «Про відходи», встановлено, що державному обліку та паспортизації підлягають в обов`язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України і на які поширюється дія цього Закону.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про відходи», визначено, що зберігання та видалення відходів повинно здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам.

Статтею 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що суб`єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях з додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людей.

Статтею 32 Закону України «Про відходи» забороняється передавати чи продавати небезпечні відходи громадянам, підприємствам, установам та організаціям, якщо вони не забезпечують утилізації чи видалення цих відходів екологічно безпечним способом.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в 2019 році на підприємстві розроблено інвентаризацію джерел утворення відходів виробництва. Разом з тим, в матеріалах інвентаризації не обліковуються наступні види відходів: склобій, будівельні відходи, відходи електроізоляції, відпрацьовані вогнегасники, тощо.

Проте, їх склад, властивості, ступінь небезпечності для навколишнього природного середовища та норми утворення не визначено, відповідно, показник загального утворення відходів (Пзув) розраховано не достовірно та не в повному обсязі. Технічні паспорти відходів відсутні. Декларація про утворення відходів не складається. Статзвітність у сфері поводження з відходами не скидається. Первинний поточний облік кількості відходів, які утворюються на підприємстві (за формою 1-ВТ) не ведеться, що є порушенням ст.ст. 7, 17, 26, Закону України «Про відходи», ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Будь-яких доказів на спростування виявлених порушень позивачем не надано.

Суд зазначає, що договори зі спеціалізованими організаціями, на які посилається позивач, стосуються інших видів відходів, аніж ті, облік яких позивачем не здійснюється.

Таким чином, суд дійшов висновку, що пункти 7-11 припису є обґрунтованим та такими, що не підлягають скасуванню.

Пунктами 12-13 припису приписано забезпечити складання та подання статистичної звітності у сфері поводження з відходами в повному обсязі, а також забезпечити здійснення первинного обліку кількості відходів, що утворюються на підприємстві за формою 1-ВТ в повному обсязі.

Так, згідно ст. 17 Закону України «Про відходи» суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», об`єкти, що шкідливо впливають або можуть вилинути на стан навколишнього природного середовища, види та кількість шкідливих речовин, що потрапляють у навколишнє природне середовище, види й розміри шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього підлягають державному обліку. Підприємства, установи та організації проводять первинний облік у галузі охорони навколишнього природного середовища і безоплатно подають відповідну інформацію органам, що ведуть державний облік у цій галузі.

Під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що статзвітність у сфері поводження з відходами товариством не складається. Первинний поточний облік кількості відходів, які утворюються на підприємстві (за формою 1-ВТ) не ведеться, що є порушенням ст. 17 Закону України «Про відходи», ст. 24 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Доказів протилежного позивачем суду не надано.

Позивач стверджував, що оскільки товариство не включено до переліку респондентів, які зобов`язані подавати звітність за формою №1-ВТ відходи (річна), то він не зобов`язаний подавати вказану статистичну звітність.

Однак, суд зазначає, що твердження позивача про те, що обов`язок подання статистичної звітності щодо поводження з відходами поширюється тільки на тих суб`єктів господарювання, які включені до переліку, визначеного органами державної статистики, є безпідставними, та не підтверджуються жодними нормами діючого законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що пункти 12-13 припису є обґрунтованими та такими, що не підлягають скасуванню.

Щодо правомірності пункту 14 припису про обладнання місць тимчасового зберігання відходів відповідно вимог чинного законодавства, то суд зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем будь-яких доказів неналежного обладнання місць тимчасового зберігання відходів не надано, у зв`язку з чим, суд вважає, що даний пункт припису є не обґрунтованим та підлягає скасуванню.

Пунктами 15-16 припису приписано запровадити здійснення моніторингу місць утворення, зберігання і видалення відходів та укласти договори щодо утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів у відповідності до вимог законодавства.

Згідно статті 29 Закону України «Про відходи», з метою визначення та прогнозування впливу відходів на навколишнє природне середовище, своєчасне виявлення негативних наслідків, їх відвернення та подолання виробники відходів, власники, а також центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища здійснюють моніторинг місць утворення, зберігання та видалення відходів.

Разом з тим, під час судового розгляду встановлено, та вбачається з матеріалів перевірки, що моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів товариством не здійснюється.

Суд погоджується з такими висновками контролюючого органу, оскільки наданий позивачем договір від 30.04.2015 № 494-У/15/ОД, який укладено з ТОВ «Український центр поводження з відходами» щодо виконання робіт із збирання, зберігання, транспортування, оброблення, знешкодження утилізації відходів, згідно додатку 1 до договору, стосується передачі відходів поліетилену. При цьому, договорів щодо видалення чи утилізації інших видів відходів, що утворюються на підприємстві, позивачем не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що пункти 15-16 припису є обґрунтованими та такими, що не підлягають скасуванню.

Щодо правомірності пункту 17 припису про надання довідки щодо кількості годин роботи джерела викиду ДВ №1 в наднормативному режимі з моменту проведення інструментальних вимірювань під час виконання інвентаризації викидів з 25.09.2014 року по 20.01.2014 року, суд зазначає, що вказана вимога стосується отримання інформації для проведення перевірки та не може бути вимогою вже після її проведення.

З урахуванням того, що відповідна інформація повинна була бути витребувана контролюючим органом ще до проведення перевірки, суд дійшов висновку, що пункт 17 припису є протиправним та підлягає скасуванню.

Пунктом 18 припису позивача зобов`язано забезпечити виконання виробничого контролю за дотриманням затверджених нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та умов Дозволу на викиди, оскільки під час перевірки встановлено, що виробничий контроль за дотриманням затверджених нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та умов Дозволу на викиди не здійснюється, що є порушенням ст.ст. 10, 29 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», умов Дозволу на викиди.

Так, відповідно до умов Дозволу на викиди, підприємство повинно виконувати виробничий контроль.

Разом з тим, під час судового розгляду з`ясовано, та не спростовано представником позивача, що з моменту отримання Дозволу на викиди, підприємство жодного разу протягом 2015-2019 років не проводило інструментально-лабораторні вимірювання від стаціонарного джерела викиду ДВ№1, та жодних доказів на спростування встановлених обставин позивачем суду надано не було, у зв`язку з чим, суд вважає, що п. 18 припису є обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що припис від 14.06.2019 року №4-6252-5-3 є таким, що відповідає нормам діючого законодавства, окрім п. 4, п. 14 та п. 17.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів та показань свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптечний склад медичної академії» до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування припису від 14.06.2019 року - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати пункти 4, 14, 17 припису Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 14.06.2019 року №4-6252-5-3.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до положень ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 18 жовтня 2019 року.

Суддя В.В. Кальник