Рішення № 86544430, 17.12.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 грудня 2019 р. Справа № 120/3351/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Литвина Д.С.,

представника позивача: Резніка І.І.

представника відповідача: Козакова Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Леляцької сільської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

17.10.2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Леляцької сільської ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що у її власності перебувають земельні ділянки з кадастровими номерами №0521083600:01:003:0066, №0521083600:01:003:0067, №0521083600:01:003:0076. При цьому, земельні ділянки з кадастровими номерами №0521083600:01:003:0066 та №0521083600:01:003:0067 розташовані на відстані близько 72 метрів одна від одної і дістатись до них можливо лише через земельну ділянку з кадастровим номером №0521083600:01:003:0082, яка перебуває у комунальній власності Лялецької сільської ради.

На переконання позивача, фізична особа ОСОБА_2 створює перешкоди у користуванні земельними ділянками шляхом монтування металевого канату та залиття відходами межі приватної земельної ділянки позивача з кадастровим номером №0521083600:01:003:0066, що призвело до неможливості входу на земельну ділянку Лялецької сільської ради №0521083600:01:003:0082 та створення штучних перешкод в обслуговуванні земельних ділянок. У зв`язку з чим, позивач звернулась до суду з даним позовом, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Леляцької сільської ради щодо не вжиття заходів реагування до фізичної особи ОСОБА_2 , яка порушила її права:

через залиття фекаліями межі приватної земельної ділянки позивача, кадастровий номер якої № 0521083600:01:003:0066 загальною площею 0,0473 га та межі земельної ділянки Леляцької сільської ради кадастровий номер якої №0521083600:01:003:0082 (яка є комунальною власністю), та порушила право проходу позивача на приватну земельну ділянку із земельної ділянки кадастровий номер якої №0521083600:01:003:0066 до земельної ділянки кадастровий номер якої №0521083600:01:003:0067 через земельну ділянку Леляцької сільської ради кадастровий номер якої №0521083600:01:003:0082;

через монтування на межі приватної земельної ділянки позивача кадастровий номер якої № 0521083600:01:003:0066 загальною площею 0.0473 га та на межі земельної ділянки Леляцької сільської ради кадастровий номер якої № 0521083600:01:003:0082 (яка є комунальною власністю), металевого канату, і в такий спосіб порушила право входу позивача на земельну її земельну ділянку, із земельної ділянки кадастровий номер якої №0521083600:01:003:0066 до земельної ділянки кадастровий номер якої № 0521083600:01:003:0067;

через неможливість в обслуговувані паркану, що розділяє приватну земельну ділянку позивача кадастровий номер якої №0521083600:01:003:0066 загальною площею 0,0473 га та межі земельної ділянки Леляцької сільської ради кадастровий номер якої №0521083600:01:003:0082 (яка є комунальною власністю), та обслуговуванні дерев які ростуть на приватизованій земельній ділянці позивача кадастровий номер якої №0521083600:01:003:0066;

- зобов`язати Леляцьку сільської ради вжити заходів реагування до фізичної особи ОСОБА_2 , яка порушила права приватної власності позивача на земельну ділянку, санітарні норми утримання територій, та право обслуговування нею її приватної земельної ділянки, порушення по яким відображені в зверненнях позивача на адресу Леляцької сільської ради.

Ухвалою суду від 22.10.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження. Також цією ухвалою, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 . Розгляд справи призначено в судове засідання з повідомленням учасників справи на 13.11.2019 року.

11.11.2019 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про залучення до справи співвідповідача, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

12.11.2019 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про витребування додаткових матеріалів.

Ухвалою суду від 13.11.2019 року занесеною до протоколу судового засідання, у зв`язку з неявкою у судове засідання відповідача та не закінченням строку на подачу відзиву, розгляд справи відкладено на 27.11.2019 року.

Ухвалою суду від 27.11.2019 року занесеною до протоколу судового засідання у зв`язку з відсутністю відомостей про повідомлення відповідача в судовому засіданні оголошено перерву до 17.12.2019 року.

17.12.2019 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про залучення співвідповідачем Жмеринську міську раду та залучення третьої сторони ОСОБА_4 .

Водночас, 17.12.2019 року надійшли заяви представника позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

У судове засідання 17.12.2019 року третя особа не з`явилась, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялась завчасно та належним чином.

За відсутності заперечень з боку представника позивача та представника відповідача, суд враховуючи положення статті 205 КАС України дійшов висновку про можливість продовження розгляду справи за даної явки сторін.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог та просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали адміністративної справи, в їх сукупності, встановив наступні фактичні обставини.

ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 . У власності позивача перебувають земельні ділянки з кадастровими номерами №0521083600:01:003:0066, №0521083600:01:003:0067, №0521083600:01:003:0076. Разом з тим, як вказала позивач, земельні ділянки з кадастровими номерами №0521083600:01:003:0066 та №0521083600:01:003:0067 розташовані на відстані близько 72 метрів одна від одної і дістатись до них можливо лише через земельну ділянку з кадастровим номером №0521083600:01:003:0082, яка перебуває у комунальній власності Лялецької сільської ради.

Як стверджує позивач, ОСОБА_2 створює перешкоди у користуванні земельними ділянками шляхом монтування металевого канату та залиття відходами межі приватної земельної ділянки позивача з кадастровим номером №0521083600:01:003:0066 та межі земельної ділянки Лялецької сільської ради №0521083600:01:003:0082.

03.09.2019 позивачем направлено на адресу Леляцької сільської ради заяву про створення відповідної комісії виконкому сільської ради щодо складання відповідного акту із фактів викладених в заяві та порушення принципу добросусідства.

Згідно акту від 09.09.2019 року, комісією Леляцької сільської ради встановлено, що від дерева по адресі Котовського 51 до металевого стержня за адресою Котовського 55 протягнутий металевий канат орієнтовною довжиною до 10 метрів, під яким на даній довжині заллято фекаліями, що створює перешкоди ОСОБА_1 проходу до власних земельних ділянок.

Викладені вище обставини слугували підставою звернення до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявленого позову, суд керується та виходить з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною другою статті 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Частиною першою статті 10 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною третьою статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради України і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Главою 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Так, зокрема статтею 33 вказаного закону визначено повноваження у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно п.п.1 та п.п.12 п.б ч.1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з побутовими та виробничими відходами та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.

Частиною 1 статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Під час розгляду даної адміністративної справи представником позивача доведено, а відповідачем підтверджено в акті від 09.09.2019, що межі земельної ділянки з кадастровим номером №0521083600:01:003:0082, яка перебуває у комунальній власності Леляцької сільської ради Жмеринського району Вінницької області залито фекаліями.

Так, Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов`язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

Громадяни мають право на безпечні для здоров`я і життя харчові продукти, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище (стаття 4 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення").

Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності земельні ділянки і території відповідно до вимог санітарних норм (абзац 3 статті 22 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення").

Статтею 103 ЗК України визначено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

В контексті даної спірної ситуації суд наголошує, що неприпустимим є невжиття заходів реагування суб`єктом владних повноважень щодо дотримання вимог санітарних норм на земельній ділянці, яка зокрема перебуває у комунальній власності, та невжиття відповідних заходів реагування в порядку передбаченому п.п.1 та п.п.12 п. б ч.1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

На переконання суду, Леляцькою сільською радою допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у невжитті заходів реагування щодо дотримання вимог санітарних норм на земельній ділянці з кадастровим номером №0521083600:01:003:0082 та її межах.

Щодо вимоги позивача, стосовно монтування ОСОБА_2 по земельній ділянці Леляцької сільської ради кадастровий номер якої № 0521083600:01:003:0082 (яка є комунальною власністю), металевого канату який унеможливлює прохід позивача від приватної земельної ділянки кадастровий номер якої №0521083600:01:003:0066 до земельної ділянки кадастровий номер якої № 0521083600:01:003:0067, по земельній ділянці комунальної власності Леляцької сільської ради кадастровий номер якої №0521083600:01:003:0082, суд зазначає настуне.

Як вказує представник позивача, металевий канат облаштований із земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 та безпосередньо позивачу, частина якого перетинає земельну ділянку комунальної власності Леляцької сільської ради кадастровий номер якої №0521083600:01:003:0082, чим створює перешкоди позивачу в користуванні належною їй земельною ділянкою.

Таким чином, на переконання суду, в даній частині позову наявні ознаки приватнно-правових відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В той же час, позивачем не обґрунтовано належним чином обов`язку Леляцької сільської ради, як органу місцевого самоврядування, вирішувати спір між членами відповідної територіальної громади в частині усунення перешкод в користуванні земельними ділянками.

Крім того, як наголошував представник відповідача, докази облаштування металевого канату саме ОСОБА_2 у сільській раді відсутні. Також, можливість вплинути на спірну ситуацію між позивачем та третьою особою, можливо шляхом рішення адміністративної комісії при Леляцькі сільській раді.

Проте, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_2 заперечує факт облаштування нею даного металевого канату, застосувати заходи впливу на спірну ситуацію можливо лише за наслідками доведення вини цієї особи.

Щодо інших аргументів, на які посилався представник позивача, як на підставу для задоволення позову то, в даному випадку, варто зазначити, що у п. 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини суд не зобов`язаний детально вивчати всі аргументи, на які посилається позивач, якщо такі аргументи не стосуються предмету спору та є надуманими.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, шляхом зобов`язання відповідача вжити заходів реагування щодо земельної ділянки з кадастровим номером №0521083600:01:003:0082 та її меж в порядку передбаченому п.п.1 та п.п.12 п.б ч.1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

З приводу вимоги про встановлення судового контролю суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, а також положення статті 14 КАС України щодо обов`язковості судових рішень та відсутності об`єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Леляцької сільської ради Жмеринського району Вінницької області щодо невжиття заходів по дотриманню вимог санітарних норм на земельній ділянці з кадастровим номером №0521083600:01:003:0082 та її межах.

Зобов`язати Леляцьку сільську раду Жмеринського району Вінницької області вжити заходів реагування щодо земельної ділянки з кадастровим номером №0521083600:01:003:0082 та її меж в порядку передбаченому п.п.1 та п.п.12 п.б ч.1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 );

Відповідач: Лялецька сільська рада (вул. Леніна, 32, с. Леляки, Жмеринський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04330361);

Третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

Повний текст рішення виготовлений 23.12.2019

Суддя Дончик Віталій Володимирович