Рішення № 8654400, 24.03.2010, Богодухівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Будьоннівський районний суд м. Донецька)

Справа №2- 868 /10р .

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Донецьк 24 березня 2010 року

Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді Тимченко О.О.,

при секретарі Кирязієві В.О.,

за участю прокурора: Кравцова В.І.,

відповідача: ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом Костянтинівського міжрайонного прокурору, що діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2009 року Костянтинівський міжрайонний прокурор, що діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Будьоннівського районного суду м. Донецька з зазначеним позовом вказавши, що вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 травня 2007 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. В наслідок ДТП, що сталось з вини відповідача , дружині ОСОБА_2 ОСОБА_3 були завдані тяжкі тілесні пошкодження, закрита черепна мозкова травма, кровозлияння під мяку оболонки мозку та мякому покрові ліворуч лобної стеменної області, праворуч лобної області, рани обличчя, закрита тупа травма грудної клітки з переломом 1.2.3,4 ребер праворуч, 2,3 ребер ліворуч, перелом грудної клітки та інші. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Постановою слідчого Костянтинівського МВ УМВС України в Донецькій області ОСОБА_2 біло визнано потерпілим та цивільним позивачем.

В звязку з погребінням дружини ОСОБА_2 було витрачено 2036,90 грн. незважаючи на понесені ОСОБА_2 матеріальні витрати, він відчув сильний емоційний струс, наслідками якого стала повна втрата сну на тривалий час, постійні головні болі, страх, підвищення нервовість. Він втратив свою дружину, рідну для нього людину з якою був знайом з дитинства, людину яка підтримувала його коли він втратив ногу, яка допомагала йому морально та фізично. Його нормальний уклад життя був порушений, в звязку з чим ОСОБА_2 часто хворіє, та змушений постійно звертатись до лікарів, що підтверджується випискою з його медичної карти. Завдану йому моральну у шкоду оцінює в 60000 гривень.

Просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_5 2036,90 гривень витрати на поховання та 60000 гривен моральної шкоди.

Прокурор у судове засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі в, обґрунтування яких надав пояснення аналогічні до вказаних у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що прокурор у своїй позовній заяві віде мову про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 24 травня 2008 року, але дорожньо-транспортна пригода відбулась 24 травня 2005 року. Крім того, згідно до 257 ЦПК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки. Вважаючи, що дорожньо-транспортна пригода сталась 24 травня 2005 року строк предявлення цивільного позову по захисту порушеного цивільного права громадянина ОСОБА_2 сплив 25 травня 2008 року. Просить суд застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, суду надано заяву с проханням слухати справу за його відсутності.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_2. в особистих поясненнях котрого немає необхідності.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріли справи у межах заявлених позовних вимог, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів громадян у суді. Підставою представництва в суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан , похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження.

Згідно довідки МСЕК № 057914, ОСОБА_2 є інвалідом другої групи. Згідно пенсійного посвідчення має статут дитина війни (а.с.9).

Заявою ОСОБА_2 , від 2 листопаду 2009 року підтверджено, що він звернувся до Костнтинівського міжрайонного прокурора з проханням представляти його інтереси в суді про стягнення матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_1, оскільки він є інвалідом другої групи і не може самостійно захищати свої інтереси. (а.с.17)

Згідно вироку Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 травня 2007 року ОСОБА_1 визнано винним в скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і підданий покаранню у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки з застосуванням вимог ст.ст. 75,76 КК України з випробувальним терміном на один рік.

Зазначеним вироком встановлено, що ОСОБА_1, 24 травня 2005 року, приблизно о 16 г.00 хв., керуючи автомобілем ИЖ 2712, держномер НОМЕР_1 к, рухався автошляхом Красноармійськ Артемівськ - Михайлівка в напрямку м. Костянтинівна , в порушення п. 10.1, 11.2, правил дорожнього руху України виїхав на зустрічну смугу дорожнього руху та скоїв зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_6 Пасажиру автомобіля, яким керував ОСОБА_6 ОСОБА_7 були завдані тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала її смерть.

Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обовязковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

У судовому засіданні встановлено, що потерпілим від злочину у скоєні якого визнано винним ОСОБА_1 є ОСОБА_2

Свідоцтвом про одруження підтверджено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 1 лютого 1957 року.

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до вимог ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Згідно калькуляції поминального обіду від 26 травня 2005 року та товарних чеків від 26.05.2005 року ОСОБА_2 було витрачено на поминальний обід 300 гривень (а.с. 12-13)

Відповідно до накладної № 148 та квитанції до прибуткового ордеру № 202 від 26 травня 2005 року ОСОБА_2 було сплачено 116,90 грн. за вінок, стрічку та дозвіл (ас.с 14)

Згідно накладної від 15 грудня 2005 року та квитанції до прибуткового ордеру № 91 ОСОБА_2 були сплачені витрати на надгробний памятник ( стелу, тумбу, надгробну плиту та художня оформлення ) у розмірі 1620 гривен.

Тобто загалом ОСОБА_2 на поховання ОСОБА_3 було витрачено 2036,90 гривень.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди» з наступними змінами, у випадку смерті потерпілого організація або громадянин , відповідальні за заподіяння шкоди , зобовязані відшкодувати витрати на поховання ( втому чисті ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати. Тому вимоги про стягнення витрат на поховання можуть предявлятись як особам, що мають право на відшкодування шкоди у звязку зі смертю годувальника, так і сторонніми до потерпілого громадянами і організаціями, що фактично понесли витрати.

Виходячи із вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача витрат на поховання підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди судом встановлено наступне.

Згідно вимог ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Вимогами ч.2 ст. 1168 ЦК України зазначено, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

Як розяснив Пленум Верховного Суду України п. 3 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичний чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України п. 9 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової шкоди) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), який зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виборчих стосунках, ступінь знищення престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації, при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У судовому засіданні встановлено, що моральна шкода ОСОБА_2 заподіяна неправомірними діями відповідача ОСОБА_1, між неправомірними діями останнього і шкодою існує причинний звязок, вина ОСОБА_1 в заподіяні шкоди встановлено.

При вирішуванні питання про розмір моральної шкоди, суд приймає до уваги, що в наслідок неправомірних дій ОСОБА_1 померла дружина ОСОБА_2, з якою він прожив у шлюбі сорок вісім років, ОСОБА_2 являється інвалідом другої групи, людиною похилого віку, страждає на низку тяжких захворювань, в наслідок хворобі у нього ампутовано ліву ногу і дружина ОСОБА_3 крім того, що підтримувала його морально, також надавала йому і фізичну допомогу і втрата дружини для останнього є непоправною. Через втрату дружини він відчував фізичні та моральні страждання, його нормальний уклад життя був повність порушений, йому прийшлось докладати додаткових зусиль, для організації свого життя, стан його здоровя суттєво погіршився, що підтверджено медичною довідкою.

Крім того, суд враховує і той факт, що до сьогодні ОСОБА_1 ніяким чином у добровільному порядку не відшкодував ОСОБА_2 ні витрат на поховання, ні моральної шкоди.

Приймаючи до уваги конкретні обставини справи, характер незаконних дій відповідача, ступень негативних наслідків для ОСОБА_2 , враховуючи суть позовних вимог, обсяг завданих моральних страждань ОСОБА_2 , дійсний стан вимушених змін у його життєвих стосунках, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд визначає розмір відшкодування компенсації завданої ОСОБА_2 маральної шкоди у розмірі 50000 гривен.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що прокурор, що діяв в інтересах ОСОБА_2 пропустив строк позовної давності , на застосування якого наполягає відповідача з наступних підстав.

Згідно вироку Костянтинівського міськрайооного суду Донецької області від 15 травня 2007 року, який набрав законної сили 31 травня 2007 року , ОСОБА_1 визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 ЦК України, в наслідок якого загинула ОСОБА_3 , тобто суд вважає, що особа яка винна у смерті ОСОБА_7 встановлено лише у той час, коли вирок набрав законної сили і на момент звернення з позовом до суду строк позовної давності не сплив.

Крім того, відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом іншим ушкодження здоровя або смертю.

Виходячи із вище наведеного, суд вважає, що позовні вимоги прокурора, що дія в інтересах ОСОБА_2 про стягнення витрат на поховання та морально шкоди підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки прокурор звільнений від сплати судових витрат при зверненні до суду, то суд вважає за необхідне судові витрати стягнути з відповідача.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 81 ЦПК України, Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмір» від 21 грудня 2005 року № 1258 з наступними змінами та доповненнями, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь територіального управління держаної судової адміністрації в Донецькі області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Згідно з ч.3 ст. 88 ЦПК України, Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 зі змінами та доповненнями «Про держмито» ( з відповідними змінами та доповненнями) , суд вважає за необхідне сягнути з відповідача н користь держави судовий збір у розмірі 51 грн. та 8,50 грн.

На підставі викладеного, та керуючись 10,11,57, 58,59,60, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України 23, 268, 1167, 1168, 1201, ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Костянтинівського міжрайонного прокурора, що діє в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 шкоду завдану витратами на поховання у розмірі 2036,90 (дві тисячі тридцять шість гривень 90 копійок), моральну шкоду у розмірі 50000 (пятдесят тисяч гривень)

Стягнути із ОСОБА_1 на користь територіального управління держаної судової адміністрації в Донецькі області (рахунок № 31216259700004 УДК у м. Донецьку, ЄДРПО 34686537. МФО 834016) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн. та 8,50 гривень.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: