Рішення № 86543807, 11.12.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 560/1336/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді Бердія М.А.,

при секретарі Прокопчук Л.М.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області про визначення місця проживання дитини, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області про визначення місця проживання дитини. В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на обставини викладені в позовній заяві. Просить визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просить суд, визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ним.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала, просила відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у відзиві на позов просив відмовити в їх задоволенні. Додатково суду пояснив, що висновок органу опіки та піклування не відповідає інтересам дитини.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області повідомлений належним чином про дату час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився. До початку судового засідання представник ОСОБА_5 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та просив суд прийняти рішення, що відповідатиме інтересам дитини.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показала, що здійснювала обстеження житлово-побутових умов проживання відповідача. Додатково суду пояснила, що в квартирі створені умови для проживання дитини. Відповідач має намір створити сім`ю і її майбутній чоловік бажає прийняти дитину. Зі слів відповідача позивач ОСОБА_1 не дозволяє останній спілкуватись з дитиною навіть по телефону. Вважає, що дитині буде краще з матір`ю.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показала, що позивач з відповідачем проживали в с. Колки, потім розлучились, малолітня дитина проживає з позивачем. Відповідач переїхала в м. Рівне та на сьогоднішній день проживає у власній квартирі з другим чоловіком. Зі слів відповідача, остання їздила до дитини, але позивач та його батьки не дозволили побачити дитину.

Суд, заслухавши позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 01 серпня 2016 року Колківською сільською радою Дубровицького району Рівненської області серії НОМЕР_1 .

Відповідно до вимог статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Частиною першою статті 161 СК України визначено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України встановлено, що при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Питання про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Дубровицької РДА 27.02.2019 року. Вказаною комісією, як консультативно-дорадчим органом Дубровицької РДА встановлено, що умов та обставин, які б перешкоджали чи мали б негативні наслідки щодо виховання та розвитку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 нароження у сім`ї батька ОСОБА_1 комісією не виявлено.

Згідно висновку від 06 березня 2019 року № вих. 129/0139 орган опіки та піклування Дубровицької райдержадміністрації, умов та обставин, які б перешкоджали чи мали б негативні наслідки щодо виховання та розвитку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 нароження у сім`ї батька ОСОБА_1 не виявлено.

У висновку від 06 березня 2019 року № вих. 129/0139 зазначено, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з позивачем ОСОБА_1 та його батьками в АДРЕСА_1 . Згідно висновку оцінки потреб сім`ї ОСОБА_1 наданого Дубровицьким РЦ СССДМ від 06 лютого 2019 року, батько здатний задовольняти потреби дитини, має належний батьківський потенціал. Згідно інформації Колківського сільвиконкому ОСОБА_2 не проживає на території сільради з літа 2018 року. Згідно інформації Рівненського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді мати - ОСОБА_2 є особою з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. На даний час проживає у власній однокімнатній квартирі за адресою АДРЕСА_2 , де створені належні умови для проживання. ОСОБА_2 проживає разом із співмешканцем. Під час бесіди, проведеної фахівцями Рівненського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді з ОСОБА_2 , остання повідомила, що малолітнього сина їй не віддав колишній чоловік та його батьки, чинили перешкоди у її побаченнях з сином. Однак з даного питання до служби у справах дітей райдержадміністрації, органу опіки та піклування Дубровицької РДА не зверталася.

Відповідно до епікризу за карткою № 101647 , ОСОБА_2 з 22 лютого 2018 року по 13 березня 2018 року перебувала на стаціонарному лікуванні в КЗ Рівненській обласній клінічній лікарні РОР з діагнозом стійкі віддалені наслідки перенесеного гіпоксично-ішемічного ураження ЦНС з розсіяною неврологічною симптоматикою, розладами ліквородинаміки, вираженою вегето-судинною дисфункцією з частими ангіо-дистонічними паркосизмами ваго-інсулярного характеру.

Відповідно до епікризу за карткою № іст.10647. ОСОБА_2 з 12 червня 2018 року по 23 червня 2018 року перебувала на стаціонарному лікуванні в ЦМЛ м. Рівне у відділенні Загальної неврології з діагнозом розсіяний склероз, церебро-спінальна форма, прогресуючий перебіг, вестибуло-атактичний, стійкий цефалічний, астенічний синдром, порушення функції тазових органів.

Відповідно до епікризу за карткою № 3517 ОСОБА_2 з 22 липня 2018 року по 03 серпня 2018 року перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні КЗОЗ «Дубровицька ЦРЛ» з діагнозом розсіяний склероз, цереброспінальна форма, прогресуючий перебіг, ступінь важкості III-IV, тетрапарез з переважним ураженням нижніх кінцівок, виражений вестибуло-атактичний синдром, порушення функції тазових органів.

Відповідно до вироків Дубровицького районного суду Рівненької області від 06 жовтня 2015 року, та від 10 квітня 2018 року, та від 30 травня 2019 року ОСОБА_8 співмешканець відповідача ОСОБА_2 неодноразово судимий за вчинення злочинів.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України» № 16 від 12.06.1998 року, при вирішенні питання про те, з ким із батьків, які проживають окремо, буде проживати дитина, суд, виходячи з положень про рівність прав та обов`язків батьків щодо дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітньої дитини, при цьому, суд враховує хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення ними належних умов для виховання дитини.

Відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-X11) дитина, з огляду на її фізичну і розумову незрілість потребує спеціального захисту та турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.

Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР (475/97-ВР) від 17 липня 1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

За ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір`ю лише у винятковій ситуації, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст. 141 Сімейного кодексу України, так зі змісту Конвенції про права дитини.

Поняття «розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням. Позивач не заперечує проти спілкування дитини з матір`ю, що відповідачем належними та допустими доказами не спростовано.

Крім того, сімейне законодавство не виключає визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком незалежно від віку дитини, якщо маються обставини, з яких дитині краще проживати з батьком ніж з матір`ю.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом із батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї від народження.

З огляду на рівність прав позивача та відповідача, які вони мають відповідно до національного законодавства України у питанні визначення місця проживання малолітньої дитини, враховуючи, що проживання дитини з батьком, бабою та дідом є більш сприятливим, оскільки малолітня дитина не змінюватиме місце проживання, позивач не має протипоказань щодо проживання з сином, працює, має стабільний дохід та має можливість утримувати сина матеріально, що повністю буде відповідати інтересам дитини.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, є доведеними та обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по справі по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 10, 12, 81, 89, 200, 206, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області (місцезнаходження: Рівненська обл., м.Дубровиця, вул.Воробинська, 16, код ЄДРПОУ 04057706) про визначення місця проживання дитини, задоволити повністю.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду (відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147 - VIII від 03 жовтня 2017 року). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рівненського

міського суду Бердій М.А.