Ухвала суду № 86542482, 10.05.2019, Попаснянський районний суд Луганської області

4481/19-Вих

10.05.2019

4481/19-Вих

Справа № 423/3656/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2019 року

Попаснянського районний суд Луганської області

у складі:

судді Архипенко А.В.

при секретарі Іваненко С.П.

за участю прокурора Неустроєвой В.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Григоренко Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст..307 ч.2 КК України,

встановив:

Дане кримінальне провадження перебуває в Попаснянському районномй суді на розгляді.

Під час розгляду кримінального провадження прокурорм було заявлено клопотання про обрання обвинувачеому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання прокурора обгрунтовано наступним.

В межах кримінального провадження ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонений – канабісу, вчинене повторно.

Під час досудового розслідування кримінального провадження, 07.11.2017 ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України. 09.11.2017 на підставі ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області Дьоміної О.П., стосовно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 17 год. 55 хв. 07.11.2017 року по 17 год. 55 хв. по 05.01.2018 року включно, з можливістю внесення застави у розмірі 50520грн.

В подальшому, Попаснянським районним судом Луганської області строк тримання під вартою ОСОБА_1 неодноразово продовжувався, в останнє 26.09.2018року.

Згідно повідомлення начальника державної установи Старобільський слідчий ізолятор» на користь ОСОБА_1 внесено заставу у розмірі 50 520грн. і його було звільнено з під варти 28.09.2018.

При цьому, Ухвалою Попаснянського районного суду Луганської області від 21.11.2018, застава внесена 27.09.2018 за обвинуваченого ОСОБА_1 – ОСОБА_2 в сумі 50520 гривень, за порушення обов`язків ОСОБА_1 звернута в дохід держави шляхом зарахування коштів до спеціального фонду Державного бюджету України.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 звільнено з під варти 28.09.2018 у зв`язку із внесенням застави 27.09.2018, строк покладених на нього обов`язків ухвалою слідчого судді від 09.11.2017 виник у ОСОБА_1 28.09.2018 та сплинув 28.11.2018.

Після цього , Ухвалою Попаснянського районного суду Луганської області від 16.01.2019 року ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці, до 16.03.2019 року.

При тім, в клопотанні прокурор зазначає, що ОСОБА_3 не з"явився до судових засідань 04.03.2019р. та 14.03.2019р. і ці неявки обвинуваченого призвели до неможливості розгляду справи та спливу запобіжного заходу.

Також прокурор зазначає, що на цей час запобіжний захід у ОСОБА_1 відсутній, а на цей час у кримінальному провадженні існують ризики згідно пунктів 1 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо переховування від суду та продовження кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

Наявність зазначених ризиків прокурор обгрунтовує тим, що 26.09.2018 при оголошенні Ухвали Попаснянського районного суду про продовження запобіжного заходу та про визначення наступного судового засідання, ОСОБА_1 був присутній при оголошенні вказаної ухвали, а відповідно був належним чином повідомлений про наступне судове засідання, призначене на 15.11.2018 на 11 годину 30 хвилин.

Обвинувачений ОСОБА_1 не повідомив завчасно суд про обставини, які перешкоджали його явці, без поважних причин не з`явився в суд 15.11.2018, не виконав покладені на нього обов`язки, а саме відлучився із населеного пункту м. Гірське, в якому ОСОБА_1 проживає та зареєстрований ( АДРЕСА_1 ), не повідомив прокурора та суд про місце роботи.

Наведені обставини, свідчать про допущені порушення ОСОБА_1 обов`язків покладені на нього ухвалою слідчого судді від 09.11.2017.

Прокурор також зазначає про обізнаність ОСОБА_1 з наслідками, які можуть настати при невиконанні обов`язків суду, підтверджується не лише у зв`язку із ознайомленням з ухвалою слідчого судді від 09.11.2017, та ухвалою суду від 26.09.2018.

Також, прокурор зазначає, що , ОСОБА_1 раніше перебував у розшуку у період з 09.08.2007 по 18.10.2007 та йому обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, стосовно ОСОБА_1 07.09.2017 обирався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, проте вже 15.09.2017 та 07.11.2017 він вчинив новий умисний, корисний злочин, інкримінований йому в цьому провадженні за ст. 307 ч. 2 КК України.

За викладених обставин, у поданому клопотанні ставиться питання про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що існують обґрунтовані ризики, передбачені у п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України: необхідність запобігання спробам переховуватися від органів суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Прокурор підтримав заявлене клопотання просив його задовольнити.

Обвинувачений та його захисник просили не застосовувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що 04.03.2019року обвинувачениий перебував на лікарняному і суду було повідомлено завчасно, до судового засідаіння 04.03.2019року, про неможливість його явки у судовове засідання, а дата 14.03.2019року, яку зазначає прокурор була запланована учасниками, як додаткова дата судового засідання для розгляду справи, але в зв"язку із хворобою обвинуваченого на зазначену дату судове засідання не призначалось.

Також, як і раніше обвинувачений зазначив, що у нього немає підстав для переховування від суду, та вчинення інших кримінальних правопорушеннь, оскільки він працює на шахті «Гірська», проживає сім`єю із матір`ю донькою та сином, зараз мати хворіє і їй потрібна допомога.

З боку обвинуваченого були надані відповідні документи, що підтверджують його пояснення - довідку про перебування на лікуванні.

Обвинвачений та його захисник просили не задовольняти копотання прокурора.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши надані суду письмові матеріали – суд приходить до наступного.

Оцінюючи доводи з боку прокурора щодо наявності зазначених ризиків, суд зазначає, що будь-яких доказів щодо підтвердження зазначених ризиків (саме переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення) - в судовому засіданні стороною обвинувачення не надано, а посилання прокурора на той факт, що обвинувачений е з"явився до судових засідань 04.03.2019р та 14.03.2019р не обгрунтовані, оскільки обвинувачений дійсно станом на 04.03.2019р перебував на лікарняному, що підтверджено копією лікарняного листа та довідкою, виданою КП "Попаснянський районний центр первинної медико-сантарної допомоги", а на 14.03.2019 року судове засіданні у даному кримінальному проваджені не призначалось і тому суд не вважає зазначені підстави підтвердженням ризику щодо переховування від суду або вчинення іншого кримінального правопорушення.

При цьому, суд звертає увагу на те, що інші доводи сторони обвинувачення на підтвердження зазначених ризиків у даному кримінальному провадженню не можуть бути покладені в обнгрунтування даного клопотання, оскільки зазначені підстави вже були покладені в обгрунтування раніше поданих клопотань щодо обрання запобіжного заходу обвинуваченому і були предметом судового розгляду та зазначеним доводам вже була надана оцінка судом, а будь-яких нових підстав на підтвердження ризиків у даному криміналному провадженні на час розгляду даного копотання з боку обвинувачення суду не надано.

Стороною обвинувачення також не доведено підстави наявності ризику, передбаченого у п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки у клопотанні та у судовому засіданні не зазначено жодної обставини та доказів, які б обґрунтовували можливість спроби обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення, спростовується тим, що після звільнення під заставу обвинувачений влаштувався на роботу, проживає сім`єю, має необхідність допомагати своїй хворій матері, сину та доньці – тобто має міцні соціальні стосунки.

При тім, також, суд зазначає, що стороною обвинувачення не доведено недостатність застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

Враховуючи положення ст..183 КПК України про те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, дані про особу обвинуваченого, який на даний час працює, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, проживає сім`єю, але при цьому раніше судимий - суд доходить висновку, що з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження, буде доцільним застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту ( з урахуванням його графіку роботи), що забезпечить належне виконання ним процесуальних обов`язків при розгляді даного кримінального провадження.

З огляду на викладене, судд вважає, що застосування саме домашнього арешту є обмеженням, пропорційним наявному ризику у розумінні підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства та практики ЄСПЛ.

Так, суд враховує рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хайредінов проти України» від 14.10.2010 року заява №38717/04, в якому зазначено:

Стверджуючи порушення підпункту «с» пункту статті 5 Конвенції, Європейський суд з прав людини зазначив, «…що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції…Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції … Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи … Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення у справі «Нештак проти Словаччини» (Nest’ak v. Slovakia), № 65559/01, пункт 74, від 27 лютого 2007 року). Таким чином, Суд вважає, що тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), № 11036/03, пункт 55, ECHR 2008-... (витяги)).»

Вирішуючи питання щодо застосування до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, суд вважає можливим заборонити йому залишати житло з 17-00 годин вечора до 06-00 годин ранку наступної доби, з метою можливості працювати за місцем роботи .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177-178, 181, 193-194, 196, 372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 - відмовити.

Застосувати до ОСОБА_1 , який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст..307 ч.2 КК України, громадянина України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці до 10 липня 2019 року, заборонивши йому залишати житло, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 з 17-00год вечора до 06-00 год ранку наступної доби.

Судове засідання відкласти на 21 серпня 2019 року на 13 год.30 год.

Копію ухвали вручити учасникам.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Луганської області протягом п`яти днів з дня її проголошення.

суддя: А.В. Архипенко