Постанова № 8653509, 15.03.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

15.03.10                                                                                           Справа № 16/72-2094

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

Юрченка Я.О.,

при секретарі Горбач Ю.Б.,

за участю представників:

від позивача (скаржник) –не з’явився

від відповідача - Савченко Д.О.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна», вих.№539/10 від 11.02.2010 року

на рішення господарського суду Тернопільської області від 28.01.2010 року (підписане 02.02.2010 року), суддя Хома С.О.

по справі № 16/72-2094

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна», м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл», м.Тернопіль

про стягнення 8080 грн. пені, 4396,43 грн. –інфляційних, 1031,65 грн. –3% річних

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Тернопільської області від 28.01.2010 року по справі №16/72-2094 відмовлено в задоволенні позову ТзОВ «Асстра Україна» про стягнення з ТзОВ «Інтеграл»: 8080 грн. пені, 4396,43 грн. –інфляційних, 1031,65 грн. –3% річних.

Рішення суду мотивоване тим, що договором укладеним між сторонами №АUZ 089.05 від 04.04.2005 року та заявками №12/08-08 від 12.08.2008 року, №29/09 від 29.09.2008 року не було узгоджено строку оплати послуг експедитору (позивачу). Таким чином, суд враховуючи положення ч.3 ст.549, п.2 ст.625, ч.1 ст.612 ЦК України, вказує на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач прострочив виконання зобов’язання щодо оплати за надані послуги, а у позивача виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3% річних. Разом з тим, зазначає, що ухвалою суду від 10.06.2009 року по справі №6/25-478 прийнято ухвалу про відстрочку виконання рішення суду по вказаній справі до 01.09.2009 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Асстра Україна»подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Тернопільської області від 28.01.2010 року по справі №16/72-2094 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 20.05.2009 року по справі №6/25-478 встановлено факт виникнення зобов’язань та стягнено з відповідача на користь позивача основну заборгованість за надані міжнародні транспортно-експедиційні послуги згідно договору №АUZ 089.05 від 04.04.2005 року і заявок №12/08-08 від 12.08.2008 року, №29/09 від 29.09.2008 року. Одночасно, апелянт зазначає, що відстрочка виконання рішення не зупиняє нарахування інфляційних, 3% річних та пені та вважає, що такі нараховані правомірно.

Представник позивача (скаржника) в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив оскаржуване рішення залишити без змін, вказуючи на безпідставність доводів апелянта. Зокрема, зазначав, що жодних вимог про сплату боргу від позивача на адресу відповідача не надходило.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача (скаржника).

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

04.04.2005 року між ТзОВ «Асстра Україна»(в тексті договору –експедитор), та ТзОВ «Інтеграл»(в тексті договору - замовник) укладено договір №АUZ 089.05 на транспортно-експедиційне обслуговування при комбінованих перевезеннях експортно-імпортних та транзитних вантажів, відповідно до умов якого експедитор (позивач) зобов'язувався забезпечувати замовника (відповідача) транспортно-експедиційним обслуговуванням, а останній оплачувати надані йому послуги.

На підставі вказаного вище договору відповідно до заявок відповідача №12/08-08 від 12.08.2008 р. та №29/09 від 29.09.2008 р. позивачем надано відповідачу на території України та за її межами транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 51791 грн. 16 коп., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОU80939076 від 07.10.2010 року, №ОU81039022 від 16.10.2008 року.

Згідно із п.3.2 договору основою для оплати послуг експедитора (позивача) є відправлений факсом рахунок з наступним надсиланням оригіналу рахунку, а також вантажосупровідних документів кур’єрською поштою, якщо не погоджено іншого по кожному конкретному перевезенню.

Позивач виставив відповідачу рахунки від 02.10.2008 року №ОU80939076 та від 21.10.2008 року №ОU81039022. Відповідачем частково оплачено отримане транспортно-експедиційне обслуговування, а саме платіжним дорученням №265 від 18.11.2008 року сплачено 1000 грн. Поряд з цим, відповідачем направлено на адресу позивача гарантійний лист від 24.11.2008 року, в якому він зобов’язувався погасити решту суми заборгованості.

Вищевказане було встановлено в ході розгляду господарським судом Тернопільської області справи №6/25-478 за позовом ТзОВ «Асстра»до ТзОВ «Інтеграл»про стягнення 41791,16 грн. заборгованості за надане транспортно-експедиційне обслуговування. Рішенням від 20.05.2009 року по даній справі позов задоволено стягнено з ТзОВ «Інтеграл»на користь ТзОВ «Асстра Україна»41791,16 грн. заборгованості, 417 грн. 92 коп. держмита та 118 грн. - витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу. Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 10.06.2009 року по справі № 6/25-478 відстрочено виконання зазначеного вище рішення суду до 01 вересня 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своєчасно та в повному обсязі не виконав взяті на себе зобов’язання щодо оплати вартості отриманого транспортно-експедиційного обслуговування, згідно договору №АUZ 089.05 від 04.04.2005 року, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем, що встановлено рішенням господарського суду Тернопільської області від 20.05.2009 року по справі №6/25-478.

У позовній заяві по даній справі позивач вказує на те, що станом на 22.09.2009 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 41791,16 грн.

Як з’ясувалось в ході розгляду справи у господарському суді вказана заборгованість була повністю оплачена відповідачем платіжними дорученнями №332, 579, 580, 582, 583 від 23.09.2009 року в ході виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду від 03.06.2009 року по справі №6/25-478, в зв’язку з чим ВДВС Тернопільського міського управління юстиції винесено постанову про закриття виконавчого провадження щодо виконання вказаного наказу.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи наведене вище, посилання суду першої інстанції на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач прострочив виконання зобов’язання щодо оплати за надані послуги, а у позивача виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3% річних, не заслуговують на увагу.

Поряд з цим, як відзначено у рішенні суду першої інстанції по справі №6/25-478 відповідачем направлено на адресу позивача гарантійний лист від 24.11.2008 року, в якому останній зобов’язувався погасити суму заборгованості.

Згідно із ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.7 договору №АUZ 089.05 від 04.04.2005 року за порушення строків оплати наданого транспортно-експедиційного обслуговування передбачено право нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 8080 грн. пені –за період з 22.11.2008 року по 22.09.2009 року (за 304 дні).

Частиною ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тому нарахування штрафних санкцій у відповідності до норм ГК України можливе лише за перших 182 дні прострочення оплати боржником.

Враховуючи наведене, до стягнення підлягає пеня нарахована за період з 24.11.2008 року по 24.05.2009 року (за 182 дні), що становить –4994,89 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 4396,43 грн. - інфляційних нарахованих за період з грудня 2008 року по серпень 2009 року та 1031,65 грн. - 3% річних за період 22.11.2008 року по 22.09.2009 року.

Колегією суддів, перевіривши правильність нарахування інфляційних та 3% річних, відзначено, що інфляційні за період з грудня 2008 року по серпень (включно) 2009 року становитимуть 4388,07 грн., а 3% річних за період з 24.11.2008 року по 22.09.2009 року із суми боргу в розмірі 41791,16 грн. становитимуть 1037,34 грн., проте позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі - 1031,65 грн. Таким чином, 3% річних підлягають до задоволення в межах суми заявленої до стягнення позивачем.

Стосовно зауважень представника відповідача про неправомірність нарахування штрафних санкцій, інфляційних та 3% річних за період відстрочки виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 20.05.2009 року по справі №6/25-478 (яким стягнено суму основного боргу в розмірі 41791,16 грн.), то таке не заслуговує на увагу, оскільки відстрочка виконання рішення не змінює договірних зобов’язань.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 4994,89 грн. –пені, 1031,65 грн. –3% річних та 4388,07 грн. –інфляційних. В решті частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України суд проводить розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.103,104,105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна»задоволити частково.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 28.01.2010 року по справі №16/72-2094 скасувати, прийняти нове рішення.

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл»(м.Тернопіль, вул.Текстильна,28, код ЄДРПОУ 22604135) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна»(м.Київ, пр-т.Московський,9 корп.2, код ЄДРПОУ 32493177) –10414,61 грн. (з яких 4994,89 грн. –пені, 1031,65 грн. –3% річних, 4388,07 грн. –інфляційних) та 156,21 грн. витрат по сплаті державного мита (з яких 104,14 грн. - за подання позовної заяви та 52,07 грн. - за розгляд апеляційної скарги) та 181,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позову відмовити.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

Юрченко Я.О.