Рішення № 86534532, 23.12.2019, Межівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 181/484/19

Провадження № 2/181/295/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2019 р. смт. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Літвінової Л.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Макогон І.С.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Межова цивільну справу за позовом акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за прострочення виконання грошового зобов`язання в порядку ст. 625 ЦК України,

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2019 року АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за прострочення виконання грошового зобов`язання в порядку ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24 квітня 2008 року

між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством «ПІРЕУС БАНК МКБ», правонаступником якого є акціонерне товариство «ПІРЕУС БАНК МКБ», було укладено кредитний договір №Ф/08-09, за яким останній отримав кредит у розмірі 290 837,00 доларів США, строком з 24 квітня 2008 року по 24 квітня 2015 року шляхом видачі готівки через касу банку, цільове призначення: на придбання земельних ділянок в с. Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області.

Позивач зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит у сумі 290 837,00 доларів США. Внаслідок невиконання зобов`язань за кредитним договором у відповідача утворилась сума заборгованості, що відповідно до розрахунку заборгованості станом на 08.04.2019 року складає 280 196,00 доларів США.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на стягнення інфляційних втрат та 3 % річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Таким чином, розмір 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, які підлягають сплаті за період з 01.09.2018 року по 01.04.2019 року становить 4 905,13 доларів США.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 зазначену вище суму 3 % річних на користь АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» та судові витрати.

Ухвалою судді від 26 листопада 2019 року дану справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

10 грудня 2019 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_2 про розгляд справи без присутності представника позивача. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

21 грудня 2019 року до канцелярії суду від представника відповідача, адвоката Маркело В.О., надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого остання просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, в зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється. У зв`язку з чим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Суд, оцінивши зібрані у справі докази, з`ясувавши обставини справи, дослідивши докази та надавши їм відповідну оцінку, дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При розгляді справи судом встановлено, що 24 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством «ПІРЕУС БАНК МКБ», правонаступником якого є акціонерне товариство «ПІРЕУС БАНК МКБ», було укладено кредитний договір №Ф/08-09. Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. кредитного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 290 837,00 доларів США строком з 24 квітня 2008 року по 24 квітня 2015 року шляхом видачі готівки через касу банку, цільове призначення: на придбання земельних ділянок в с. Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області. Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі шляхом видачі відповідачу кредиту в сумі 290 837,00 доларів США. В свою чергу позичальник зобов`язався повернути кредит не пізніше 24 квітня 2015 року, відповідно до п. 2.1. Кредитного договору. Внаслідок невиконання зобов`язань за кредитним договором у відповідача утворилась сума заборгованості, що відповідно до розрахунку заборгованості станом на 08.04.2019 року складає 280 196,00 доларів США.

31 жовтня 2018 року рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області в задоволені позову публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Підставою відмови стало застосування судом строків позовної давності.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2018 року залишено без змін.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

23 квітня 2019 року АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ»звернулося до суду з даним позовом в обґрунтування якого посилається на те, що у зв`язку з невиконанням боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на стягнення інфляційних втрат та 3 % річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Таким чином, розмір 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, які підлягають сплаті за період з 01.09.2018 року по 01.04.2019 року становить 4 905,13 доларів США.

За змістом положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, частиною першою вказаної статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Частиною другою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Постановою від 06.03.2019 року у справі №757/44680/15-ц зробив правовий висновок, а саме, що натуральним є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних витрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

Оскільки рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2018 року, залишеним без змін Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року, було відмовлено у задоволенні позову ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв`язку з пропуском позовної давності, то 3 % річних у справі, що переглядається, були нараховані до вимоги, яка існує в натуральному зобов`язанні.

Таким чином, в задоволенні позову про стягнення 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання слід відмовити за безпідставністю.

Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.4, 11, 12, 13, 76-81, 89, 141, 265, 268 ЦПК України, на підставі ст.ст.15, 16, 526, 530, 599, 601, 610, 611, 615, 625 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» (юридична адреса: вул. Іллінська, буд.8, м. Київ, код ЄДРПОУ 20034231) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення відсотків за прострочення виконання грошового зобов`язання в порядку ст. 625 ЦК України - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п.15.5 п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Межівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 23.12.2019 року.

Суддя: Л. Ф. Літвінова