Ухвала суду № 86533976, 19.12.2019, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/8287/19

Провадження № 1-кс/202/12983/2019

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

У Х В А Л А

19 грудня 2019 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Мазниці Х.О., прокурора Болкарьова Є.С., представника потерпілого Воронцова В.В., представника власника майна Дарчука Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Болкарьова Є.С. про накладення арешту, яке подане в рамках кримінального провадження № 42019040000000753 від 11.12.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області Болкарьов Є.С. звернувся до суду з клопотанням, в якому просив накласти арешт на об`єкт нерухомого майна площею 786,8 кв.м., що розташований за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького (раніше - пр. Карла Маркса), 123а та належить на праві власності ПАТ «ВТБ Банк» (код ЄРДПОУ 14359319); заборонити державним реєстраторам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів (посадовим особам Міністерства юстиції, нотаріусам), вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного нерухомого майна; зобов`язати державного реєстратора або інших осіб, уповноважених на вчинення реєстраційних дій (посадових осіб Міністерства юстиції України, нотаріусів), внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про заборону вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо вказаного рухомого та нерухомого майна.

Клопотання прокурора обґрунтовано тим, що слідчим управлінням ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42019040000000753 від 11.12.2019 року за ч. 4 ст. 190 КК України щодо заволодіння шляхом обману об`єктом нерухомості, яке на праві приватної власності належать ОСОБА_1 .

У поданій заяві ОСОБА_1 зазначає, що працівники ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 вчинили шахрайських дії, спрямовані на заволодіння належним йому та його дружині на праві приватної власності майном, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на суму 11597000 грн.

Допитаний як потерпілий ОСОБА_1 показав, що в 2008 році його дочкою ОСОБА_2 був оформлений кредитний договір в «ВТБ Банк». В забезпечення виконання зобов`язань за цим договором був підписаний іпотечний договір у нотаріуса. 16.11.2019 року йому стало відомо, що банк переоформив право власності на належне йому майно і буде здійснювати його реалізацію.

В результаті шахрайських дій з боку ОСОБА_2 та працівників банку його позбавлено права власності на вищевказаний об`єкт.

З метою запобігання ризику відчуження вказаного майна ПАТ «ВТБ Банк» на користь третіх осіб виникла необхідність у накладенні арешту на це майно.

В судовому засідання прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області Болкарьов Є.С. та представник ОСОБА_3 Л. ОСОБА_4 . клопотання підтримали та просили задовольнити.

Представник власника майна - АТ «ВТБ Банк» Дарчук Д.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 грудня 2017 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним акту про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, скасування державної реєстрації права власності. Крім того, зазначив, що 28.11.2018 року розпочато процедуру виведення АТ «ВТБ Банк» з ринку шляхом введення тимчасової адміністрації на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2018 року за № 3392 «Про початок процедури ліквідації АТ «ВТБ Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» з 19.12.2018 року в АТ «ВТБ Банк» призначено процедуру ліквідації. Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 173 КПК України не допускається арешт майна/коштів банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, а також майна/коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Тому просив в задоволенні клопотання відмовити.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до висновку, що дане клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Слідчим суддею встановлено, що 11 грудня 2019 року прокуратурою Дніпропетровської області за заявою ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019040000000753 були внесені відомості по кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України, а саме заволодіння посадовими особами «ВТБ Банку» та ОСОБА_2 шляхом обману нерухомими майном в особливо великих розмірах. Органом досудового розслідування зазначено ГУНП в Дніпропетровській області.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з частиною другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК).

Так, за приписами статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому згідно статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до частини третьою статті 132 КПК України не допускається застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Частиною другою статті 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

В силу статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Крім того, абз. 2 ч. 1 вказаної статті визначено, що не допускається арешт майна/коштів банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, а також майна/коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В своєму клопотанні прокурор ставить питання про накладення арешту на нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 786,8 кв.м., що розташоване по пр АДРЕСА_1 Яворницького АДРЕСА_1 у АДРЕСА_1 , в якому розміщується приватний медичний центр «Ваш доктор», шляхом заборони відчуження та розпорядження цим майном, зокрема, заборони державним реєстраторам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного нерухомого майна.

Слідчий суддя вважає, що підстави для накладення арешту на вказане майно не доведені, оскільки з самого клопотання прокурора вбачається, що зазначений об`єкт нерухомості у 2008 році на підставі нотаріально посвідченого договору іпотеки був переданий ОСОБА_1 в іпотеку ВАТ «ВТБ Банк» у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, укладеним між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 .

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 203/2438/15-ц, яке набрало законної сили, було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса від 07.04.2011 року, яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки – нежитлову будівлю по пр. Карла Маркса (нині – АДРЕСА_1 Яворницького), 123а у м. Дніпрі в рахунок погашення кредитної заборгованості в розмірі 13 705 020 грн. 44 коп.

Крім того, рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 грудня 2017 року у справі № 203/612/17 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Римської Анастасії Вікторівни, третя особа без самостійних вимог – ОСОБА_2 , про визнання недійсним акту про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, скасування державної реєстрації права власності.

Більш того, згідно з наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 488 від 18.12.2018 року «Про початок процедури ліквідації АТ «ВТБ Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» запроваджено процедуру ліквідації у АТ «ВТБ Банк» строком на два роки з 19.12.2018 року по 18.12.2020 року включно.

Враховуючи наведене, оскільки норми статті 173 КПК України прямо забороняють накладення арешту на майно банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, та майно Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в задоволенні клопотання прокурора необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 131-132, 170, 173, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Болкарьова Є.С. про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна площею 786,8 кв.м., що розташований за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького (раніше - пр. Карла Маркса), 123а та належить на праві власності ПАТ «ВТБ Банк», відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Строк складання та оголошення повного тексту ухвали відповідно до частини 2 статті 376 КПК України – о 09-00 годині 23 грудня 2019 року.

Слідчий суддя Н.Ю. Марченко