Ухвала суду № 86532039, 20.12.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/75/18

Провадження № 1-кп/127/19/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2019 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі судді-доповідача Кашпрука Г.М.,

суддів Шидловського О.В., Короля О.П.,

секретаря Коцюби І.П.,

за участю прокурора Мидвецького О.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників обвинувачених Ткачук І.В., Маліна М.-Е.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №20 в м. Вінниці клопотання прокурора щодо продовження запобіжних заходів у виді тримання під вартою обвинуваченим у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, відомості про яке внесені 18.07.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100050006737, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Прокурор Мидвецький О.В. заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 запобіжних заходів у виді тримання під вартою зазначивши, що ризики, передбачені статтею 177 КПК України не зменшилися, запобіжні заходи відносно обвинувачених обрано правильно, підстав для їх зміни, скасування немає. Прокурор звернув увагу суду, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, в тому числі і за злочини проти власності, немає стійких соціальних зв`язків, обвинувачується у вчиненні умисних особливо тяжких злочинів, за які, в разі доведення його винуватості, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк. Відтак, існують ризики, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі, може переховуватись від суду. Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 до затримання не був працевлаштований, а тому існує ризик, що обвинувачений може продовжувати вчиняти інші корисливі злочини. Що стосується обвинуваченого ОСОБА_2 , прокурор Мидвецький О.В. зазначив, що останній неодноразово судимий, в тому числі і за вчинення злочинів проти власності, немає стійких соціальних зв`язків, обвинувачується у вчиненні умисних особливо тяжких злочинів, за які, в разі доведення його винуватості, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк. Відтак, існують ризики, що ОСОБА_2 перебуваючи на волі може переховуватись від суду. Крім того ОСОБА_2 до затримання ніде не працював, а тому існує ризик, що обвинувачений може продовжувати вчиняти інші корисливі злочини. Також прокурор зазначив, що на даний час в судовому засіданні не допитані всі потерпілі та свідки, а тому існує ризик, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебуваючи на волі можуть чинити тиск на них.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Малін М.-Е.О. заперечував щодо продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою його підзахисному, оскільки ризики не доведені, а лише зазначений їх стандартний перелік. Захисник звернув увагу суду, що тримання під вартою його підзахисного перевищує будь-які розумні строки, оскільки термін тримання під вартою триває понад один рік одинадцять місяців. Крім того, адвокат посилався на практику ЄСПЛ, зазначивши, що сама лише тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою. Стороною захисту подані вагомі заперечення щодо неможливості подальшого тримання під вартою обвинуваченого. Адвокат Малін М.-Е.О. зазначив, що стороною обвинувачення необґрунтовано зазначається ризик впливу обвинувачених на потерпілих та свідків, оскільки навіть правоохоронні органи не можуть встановити їх місцезнаходження. Адвокат просив суд призначити обвинуваченому ОСОБА_2 більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку свого захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Ткачук І.В. щодо продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечувала. Просила застосувати до її підзахисного запобіжний захід у виді застави. Зазначила, що ризик перешкоджання обвинуваченим розгляду кримінального провадження іншим чином необґрунтований. Просила змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді застави.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав свого захисника. Просив визначити йому розмір застави.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 331 КПК України під час судового засідання суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити або скасувати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу або продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченими переховуватися від суду, чинити тиск на свідків, які ще не допитані в судому засіданні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

Також суд, враховує положення п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» згідно якого: нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14.11.2019 року обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжено запобіжні заходи у виді тримання під вартою на 60 діб, з урахуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, до 12.01.2020 включно.

При вирішенні питання щодо можливості продовження запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судом було враховано, що останні обвинувачуються у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, за який, в разі доведення їх винуватості, їм загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк. Відтак, на переконання суду існують ризики, що обвинувачені, перебуваючи на волі, можуть переховуватись від суду. Судом враховано стадію судового розгляду, а саме те, що в судовому засіданні ще не допитані усі свідки, тому існує ризик, що обвинувачені, перебуваючи на волі, можуть чинити на них психологічний та фізіологічний тиск. Крім того судом враховано, що обвинувачені до затриманні не були працевлаштовані, тому на переконання суду існує ризик, що обвинувачені можуть продовжувати вчиняти інші корисливі злочини. Також існує ризик, що у разі зміни запобіжних заходів обвинуваченим на більш м`які, останні можуть перешкоджати розгляду кримінального провадження в суді іншим чином.

Щодо визначення розміру застави суд повідомляє наступне.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Судом встановлено, що згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187 КПК України, а саме напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування такого насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), кваліфікуючою ознакою якого є розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням у приміщення.

За таких обставин, колегія суддів, враховуючи всі обставини в їх сукупності вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених, тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно продовжити строком на шістдесят днів без визначення розміру застави.

Крім того судом враховано рішення Конституційного суду України №4-р/2019 від 13 червня 2019 по справі №3-208/2018(2402/18) відповідно до якого Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кодексу, щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 177, 178, 331 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора щодо продовження запобіжних заходів обвинуваченим у виді тримання під вартою – задовільнити.

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою на 60 днів з 20.12.2019 до 17.02.2020 включно.

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у виді тримання під вартою на 60 днів з 20.12.2019 до 17.02.2020 включно.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та прокурору Вінницької місцевої прокуратури для відома.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Суддя-доповідач:

Судді: