Постанова № 8653194, 24.03.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2010 року Справа № 17/220-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Тищик І.В. (доповідач)

суддів – Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі – Врона С.В.

за участю представників

позивача: Спичак А.В.

відповідача-1: не з’явився

відповідача-2: не з’явився

розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Альфатех”, м. Дніпропетровськ та відкритого акціонерного товариства „Карпатнафтобуд”, м. Калуш Івано-Франківської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2010р. у справі № 17/220-09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Альфатех”, м. Дніпропетровськ

до В-1 закритого акціонерного товариства „АГРА”, м. Дніпропетровськ

В-2 відкритого акціонерного товариства „Карпатнафтобуд”, м. Калуш Івано-Франківської області

про стягнення 569 751,11 грн.

та

зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства „Карпатнафтобуд”, м. Калуш Івано-Франківської області

до товариства з обмеженою відповідальністю „Альфатех”, м. Дніпропетровськ

про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2009 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ВАТ „Карпатнафтобуд” суми 569751,11грн., яка складається з 512 400,57 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 30 Лв-2008 СТ від 22.09.2008 року, 50 482,17 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, трьох відсотків річних у сумі 6 868,37 грн. та зобов’язання ЗАТ „АГРА” виконувати свої обов’язки за договором про надання послуг.

У зустрічному позові ВАТ „Карпатнафтобуд” просив визнати недійсною додаткову угоду №1 від 08.10.08р. до вищевказаного договору купівлі-продажу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.10року у справі № 17/220-09 (суддя Суховаров А.В.) первісний позов був задоволений частково; з відповідача на користь позивача було стягнуто 239263,20грн. основного боргу, 23652,64грн. пені та 3153,85 грн. відсотків річних. В решті позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов задоволено у повному обсязі та визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 08.10.08р. до договору купівлі-продажу № 30 Лв-2008 СТ від 22.09.2008 року, укладену між ТОВ „Альфатех” та ВАТ „Карпатнафтобуд”.

Вмотивовуючи рішення щодо первісного позову, суд послався на невиконання відповідачем-2 зобов’язань за договором з оплати вартості придбаного бульдозера; наявність заборгованості на час розгляду справи та правомірність нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання та компенсаційних виплат у вигляді 3% річних. При цьому застосування курсової різниці до вартості отриманого транспортного засобу в зв’язку зі зміною офіційного курсу валюти (у відповідності до додаткової угоди №1 до спірного договору) суд визнав неправомірним.

Щодо зустрічного позову, то суд дійшов висновку про те, що згоди на укладання додаткової угоди №1 сторони не досягли, внаслідок чого додаткову угоду слід вважати пропозицією позивача, яка не була прийнята відповідачем-2.

Позивач та відповідач-2 оскаржують зазначене рішення господарського суду.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач – ТОВ „Альфатех”, звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов і відмовити в задоволенні зустрічного позову. При цьому скаржник посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального права. За твердженням скаржника дії сторін щодо визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті відповідають приписам ч.2 ст. 533 ЦК України і являються правомірними. Щодо зустрічного позову, то позивач вважає додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу укладеною, дійсною та діючою, а висновок господарського суду таким, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Не погодившись з рішенням господарського суду, з апеляційною скаргою звернувся і відповідач-2 – ВАТ „Карпатнафтобуд”, оскаржуючи постанову господарського суду в задоволеній частині. Відповідач-2 вважає рішення господарського суду в частині стягнення з ВАТ „Карпатнафтобуд” на користь позивача пені та річних результатом неповного з’ясування судом обставин справи.

ВАТ „Карпатнафтобуд” вважає, що товариство підлягає звільненню від відповідальності на підставі ч. 1 ст. 617 ЦК України (спричинення порушення внаслідок випадку або непереборної сили), оскільки основними причинами несвоєчасного проведення розрахунків ВАТ „Карпатнафтобуд” стали незалежні від нього обставини, а саме: ненадання банківською установою кредиту товариству через заборону Правління НБУ здійснювати кредитну діяльність та накладення мораторію на кошти товариства Постановою НБУ №308 від 07.10.2008 року.

Сторони вважають безпідставними доводи одне одного в апеляційних скаргах та просять залишити їх без задоволення.

Про час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином.

Відповідачем-1 заявлено клопотання щодо розгляду апеляційних скарг за відсутності його представника.

Відповідач-2 наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду апеляційної інстанції не скористався. Натомість вдруге заявив клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з неможливістю забезпечення явки представника.

Клопотання про відкладення розгляду справи на інший термін задоволенню не підлягає, оскільки позивач був повідомлений належним чином про дату та час судового засідання, а надання повноважень на представництво інтересів позивача не обмежено будь-яким певним колом осіб.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Альфатех" підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ВАТ „Карпатнафтобуд” задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 14.08.2008р. між ТОВ "Альфатех" (Замовник) та ЗАТ „Агра” (Виконавець) був укладений договір про надання послуг, згідно якого виконавець зобов’язався здійснити пошук покупця на бульдозер SHANTUI моделі SD16 (одна одиниця), сприяти в укладанні договору купівлі-продажу, здійснювати контроль за виконанням покупцем своїх зобов’язань та сприяти своєчасному проведенню розрахунків за придбаний товар.

Щодо пошуку покупця Виконавець взяті на себе зобов'язання перед позивачем виконав належним чином, що посвідчується укладанням Замовником договору з третьою особою на придбання вказаного бульдозера.

22.09.08р. між ТОВ „Альфатех” (Продавець) та ВАТ „Карпатнафтобуд” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №30 Лв-2008 СТ, за яким Продавець зобов’язався продати, а Покупець прийняти і оплатити обладнання - бульдозер SHANTUI моделі SD16 загальною вартістю 598158,00 грн. Сторонами за договором були узгоджені всі істотні умови договору: ціна, умови поставки, порядок розрахунків тощо.

Додатком №1 до договору сторонами був узгоджений графік оплати поставленого товару, відповідно до якого оплату належало здійснити двома платежами в наступні терміни: у сумі 179 447 грн. 40 коп. (30%) до 20.09.08р. та 418710 грн. 60 коп. (70%) до 15.10.08р. При цьому право власності на придбаний товар повинно було перейти покупцю після сплати 30% вартості товару і оформлення акту приймання-передачі з передачею техпаспорту (п.п. 1.1, 2.3, 2.4, 3.2, 3.3, 5.1 Договору).

26.09.08р. відповідач-2 перерахував позивачу перший платіж у сумі 179 447 грн. 40 коп. (30%), а 30.09.08р. позивач передав відповідачу-2 товар, що посвідчується платіжним дорученням № 227 від 26.09.08р., актом приймання-передачі від 30.09.09р., видатковою накладною № 11502 від 30.09.09р. та довіреністю на отримання товару серії ЯПИ № 004937 від 30.09.08р., тобто, право власності на бульдозер відповідно до умов договору перейшло ВАТ „Карпатнафтобуд”.

В порушення умов договору наступний платіж в установлені строки (до 15.10.08р.) відповідачем-2 здійснений не був.

В подальшому на виконання договору між позивачем та відповідачем-2 були укладені додаткові угоди №1 від 08.10.2008р. та №2 від 30.10.2008р.

Додатковою угодою №1 сторони домовилися про наступне: якщо на день здійснення платежу міжбанківський курс гривні до долару США буде відрізнятися від курсу, встановленого на день укладання цього договору і визначеного п. 3.2 договору, загальна сума договору підлягає перерахунку в неоплаченій частині. В оплаченій частині загальна сума договору перерахунку не підлягає і не залежить від зміни міжбанківського курсу гривні до долару США.

Додатковою угодою №2 сторони узгодили графік оплати несплаченої частини товару.

Відповідач-2 вважає додаткову угоду №1 від 08.10.2008р. пропозицією позивача, яка не була прийнята відкритим акціонерним товариством „Карпатнафтобуд” і погоджується з додатковою угодою №2 від 30.10.2008р., в якій зафіксований курс 1 долара США у розмірі 5 грн.

Оскільки оплата товару була здійснена товариством не в повному обсязі та з порушенням встановлених строків позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення перерахованої вартості неоплаченої частини отриманого товару в зв’язку із зміною офіційного курсу валюти відповідно до умов додаткової угоди №1 від 08.10.2008р., в свою чергу відповідач-2 звернувся до господарського суду з вимогою про визнання додаткової угоди №1 від 08.10.2008р. недійсною.

Господарський суд відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення курсової різниці валют та задовольнив вимоги зустрічного позову, визнавши недійсною додаткову угоду, однак, з даними висновками погодитись не можна.

Матеріалами справи посвідчується, що спір між сторонами виник з приводу правомірності стягнення з відповідача-2 вартості товару з урахуванням зміненого офіційного курсу валюти внаслідок прострочення оплати товару.

Пунктом 3.1 договору, укладеного між позивачем та відповідачем-2, ціна товару встановлена в українських гривнях.

В зв’язку зі зміною курсу долара США по відношенню до української гривні сторони домовилися про перерахунок суми договору в його неоплаченій частині у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара до гривні, про що було укладено додаткову угоду №1 від 08.10.2008р.

Додаткова угода №1 від 08.10.2008р., підписана керівниками ТОВ „Альфатех” і ВАТ „Карпатнафтобуд” та скріплена печатками даних підприємств, являється вчиненим правочином, відповідає приписам ст.ст. 203, 205, 208 Цивільного кодексу України, презумпція правомірності якого передбачена ст. 204 цього Кодексу. Датою підписання вказаної угоди, як убачається з її змісту, є 08.10.2008р.

За вказаних обставин твердження відповідача-2 та висновок місцевого суду про те, що спірну угоду слід вважати пропозицією, яку не прийнято ВАТ „Карпатнафтобуд”, являються безпідставними; лист ВАТ „Карпатнафтобуд” від 01.12.2008р. не можна вважати належним доказом у справі, оскільки останній не свідчить про прийняття чи не прийняття пропозиції відповідачем -2.

Спірна угода сторонами не змінювалася, в установленому законом порядку не оспорювалася і була чинною на момент розгляду справи.

Положення цивільного законодавства дозволяють сторонам зобов’язання виражати грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті (ст.ст. 524, 533 ЦК України). Така дія вчиняється сторонами зобов’язання за обоюдною згодою та на власний ризик, а отже валютні коливання та зміна грошового зобов’язання в грошовому еквіваленті в даному випадку не є мірою відповідальності сторін, а узгодженою умовою їх діяльності.

Таким чином, сума заборгованості за договором, що підлягала сплаті в гривнях, визначена позивачем за офіційним курсом відповідної валюти на день звернення до господарського суду з вимогою про стягнення цієї заборгованості і становила 512400,57 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем не виконані зобов’язання по оплаті придбаного бульдозера у повному обсязі, судова колегія вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми заборгованості правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі у сумі 512400,57 грн.

Невиконання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених його змістом (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України є порушенням зобов’язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов’язання у строк, встановлений договором або законом, що передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України.

В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем відповідно до п. 6.2 договору та ст. 625 ЦК України були нараховані відповідачу-2 пеня за порушення термінів оплати товару у сумі 50482,17 грн. та 3% річних у сумі 6868,37 грн.

З урахуванням приписів ст.ст. 546, 549, 612, 625 ЦК України, ст.ст.230-232 ГК України, а також факту наявності заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар в сумі 512400,57 грн. пеня та відсотки річних підлягають стягненню у повному обсязі.

ВАТ „Карпатнафтобуд” вважає, що штрафні санкції у вигляді пені та компенсаційні виплати у вигляді відсотків річних стягнуті з підприємства рішенням господарського суду неправомірно; на підставі приписів ч. 1 ст. 614, ч.1 ст. 617 ЦК України товариство слід звільнити від відповідальності за несвоєчасно проведені розрахунки, оскільки відсутня його вина в простроченні оплати товару, а неправомірні дії позивача сприяли правопорушенню, що викладено в його апеляційній скарзі.

На думку відповідача-2 основною причиною порушення порядку та строків оплати товару стали акти Правління Національного банку України, а саме, постанова Правління НБУ від 11.10.2008р. про обмеження банками активних операцій, що унеможливило отримання товариством кредитних коштів для здійснення своєчасного розрахунку з кредитором та постанова Правління НБУ №308 від 07.10.2008р., якою в ЗАТ „Промінвестбанк”, де знаходився розрахунковий рахунок відповідача-2, було призначено тимчасову адміністрацію та накладено мораторій на задоволення вимог кредиторів, яким були заблоковані кошти ВАТ „Карпатнафтобуд”.

Посилання ВАТ „Карпатнафтобуд” на неналежне виконання своїх зобов'язань за договором внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, не приймається до уваги колегією суддів, оскільки акти Правління Національного банку України не підпадають під поняття непереборної сили чи випадку.

Посилання скаржника (відповідача-2) на ч. 1 ст. 617 ЦК України є безпідставним, оскільки ч. 2 цієї норми встановлено, що недодержання обов’язків контрагентом боржника та відсутність у боржника коштів не вважаються випадком, який дає підстави для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов’язання.

Чинним законодавством не допускається відмова від виконання зобов’язання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст.625 ЦК України, за невиконання грошового зобов’язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов’язання. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов’язання за будь-яких обставин.

Наявність неправомірних дій позивача також доведена не була.

За викладених обставин рішення місцевого суду щодо первісного позову належить змінити, задовольнивши позовні вимоги ТОВ „Альфатех” у повному обсязі.

Як убачається з матеріалів справи, предметом зустрічного позову являється визнання недійсною додаткової угоди №1 від 08.10.2008р. до договору купівлі-продажу №30 Лв-2008 СТ, якою сторони домовилися про зміну порядку розрахунків за отриманий технічний транспорт.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги про визнання недійсною додаткової угоди до договору купівлі-продажу, господарський суд дійшов висновку, про недосягнення згоди між позивачем та відповідачем-2 при укладанні та наданні відповіді на пропозицію укласти додаткову угоду № 1 до Договору, оскільки в розумінні положень ст. 645 Цивільного кодексу України відповідь, одержана із запізненням, є новою пропозицією, на яку відповідачем-2 неодноразово надавалася письмова відмова від її укладання, що підтверджується листами № 154 від 01.12.08р., № 162 від 05.12.08р. та № 176 від 19.12.08р.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком з вищевикладених підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Колегія суддів вважає, що спірна додаткова угода відповідає вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства; особи, які уклали зазначений договір мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників цього правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, а також те, що оспорюваний правочин вчинено у формі, встановленій законом, свідчить про відсутність правових підстав для визнання оспорюваної додаткової угоди недійсною.

Враховуючи відсутність в даному випадку обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків, колегія суддів дійшла висновку про неправомірність рішення господарського суду в частині задоволення зустрічного позову.

За вказаних обставин позовні вимоги зустрічного позову ВАТ „Карпатнафтобуд” про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 08.10.2008р. до договору купівлі-продажу №30 Лв-2008 СТ задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене оспорюване рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Альфатех” задовольнити.

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Карпатнафтобуд” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2010 року у справі № 17/220-09 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„ Первісний позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Карпатнафтобуд" (77302, м. Калуш Івано-Франківської області, вул. Козоріса, 2; ЄДРПОУ 04711040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатех" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1; ЄДРПОУ 35203852) суму 512400 грн. 57 коп. (п’ятисот дванадцять тисяч чотириста грн. 57 коп.) основного боргу, 50 482 грн. 17 коп. (п’ятдесят тисяч чотириста вісімдесят дві грн. 17 коп.) пені, 6 868 грн. 37 коп. (шість тисячі вісімсот шістдесят вісім грн. 37 коп.) 3% річних, 8 673 грн. 78 коп. (вісім тисяч шістсот сімдесят три грн. 78 коп.) державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.”

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді: Л.О.Чимбар

Л.В.Чоха