Рішення № 86531902, 09.10.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5202/17

н\п 2/490/567/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва

у складі: головуючого судді Чулуп О.С.,

при секретарі Балдич Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Миколаївського Академічного Українського Театру драми та музичної комедії

до

ОСОБА_1

Третя особа – Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, ОСОБА_2

про виселення з службового житла,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача про виселення з службової квартири АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що рішенням виконкому Миколаївської міської ради №624 від 22.10.1999 року вищевказану квартиру було включено до складу службових приміщень та вирішено видати спеціальний ордер на вселення в дану квартиру на ім`я ОСОБА_3 . На підставі виданого спеціального ордеру на житлове приміщення № 110 від 07.02.2000 року у спірній квартирі були зареєстровані ОСОБА_3 , його дружина – ОСОБА_1 та син ОСОБА_4 . Позивач вказує, що ОСОБА_3 , якому надавалось службове жиле приміщення, припинив трудові відносини з Театром за власним бажанням, визнаний в судовому порядку таким, що втратив право користування спірною квартирою, а згідно рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 28.03.2017 року виселено ОСОБА_4 з вищевказаної квартири без надання іншого жилого приміщення, в задоволенні вимоги щодо виселення відповідача- ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку з тим, що вона пропрацювала у театрі більше 10 років і тому у відповідності до ст. 125 ЖК України не може бути виселена зі службової квартири. Позивач також зазначає, що зважаючи на ту обставину, що відповідач ОСОБА_1 одноособово займає двокімнатну спірну квартиру, театр має намір надати це помешкання іншим його працівникам з сім`ями, що потребують покращення своїх житлових умов. Листом від 11.05.2017 року відповідачці було запропоновано добровільно виселетися з квартири АДРЕСА_2 та вселитися до квартири АДРЕСА_3 , однак відповідач звільнити спільну квартиру відмовилась. У зв`язку з чим позивач змушений звернутись до суду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що син відповідача продовжує проживати разом з відповідачем на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 червня 2017 року якою було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою сина відповідача – ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 28.03.2017 року. Представник відповідача також зазначив, що загальна площа спірної квартири складає 31,2 кв.м., що на 3,9 кв.м. перевищує встановлену законодавством мінімальну норму, а вимоги про переселення сім`ї відповідача у однокімнатну квартиру грубо порушують вимоги частини 2 статті 50 ЖК УРСР щодо недопустимості заселення однієї кімнати особами різної статті, старшими за дев`ять років, крім подружжя. За такого, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник третьої особи виконавчого комітету Миколаївської міської ради в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Третя особа – ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом досліджено розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації № 466-р від 02.08.1999 року згідно якого доручено управлінню капітального будівництва облдержадміністрації придбати 2-кімнатну квартиру для Українського театру драми та музичної комедії та передати її на баланс Українського театру драми та музичної комедії.

Судом досліджено договір № 10034 від 27.08.1999 року згідно якого Управління капітального будівництва облдержадміністрації придбало квартиру АДРЕСА_2 .

Судом досліджено рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 22.10.1999 року згідно якого включено житлове приміщення – квартиру АДРЕСА_1 до складу службових приміщень та видано ордер на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 .

Судом досліджено ордер № 110 серії 001641 виданий ОСОБА_3 на право заселення в квартиру АДРЕСА_1 .

Судом досліджено довідку № 02-17 від 08.11.2013 року згідно якої ОСОБА_3 працював в Миколаївському українському театрі драми та музичної комедії на посаді артиста-вокаліста вищої категорії з 17 листопада 1998 року по 15 серпня 2000 року.

Судом досліджено довідку № 01-18/70 від 17 вересня 2013 року згідно якого ОСОБА_1 працювала в Миколаївському академічної українському театрі драми та музичної комедії з 14 грудня 1999 року по 29 жовтня 2001 року працювала на посаді артистки-вокалістки І категорії та з 01 серпня 2003 року по 17 вересня 2013 року працювала на посаді артистки – вокалісти вищої категорії в режимі неповного робочого часу.

Судом досліджено рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 28 березня 2017 року виселено ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, частині щодо відмови в задоволенні позову Миколаївського Академічного Українського театру музичної комедії до ОСОБА_1 про виселення із службового приміщення без надання іншого житлового приміщення, - відмовлено.

Судом досліджено повідомлення Миколаївського академічного українського театру драми та музичної комедії від 11.05.2017 року запропоновано ОСОБА_1 добровільно виселитися з квартири АДРЕСА_2 та вселитися до квартиру АДРЕСА_3 .

Судом досліджено рішення виконавчого комітету Заводської районної ради народних депутатів № 333 від 19.11.1993 року згідно якого виділено Миколаївському українському театру драми та музикальної комедії звільнену двохкімнатну квартиру жилою площею 17 кв.м. АДРЕСА_3 .

Судом досліджено довідку Приватного підприємства «ЖЕК-10» від 30.06.2017 року згідно якої третя особа – ОСОБА_2 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_3 .

Судом досліджено постанову Верховного Суду від 19 червня 2019 року згідно якого рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 28 березня 2017 року у частині вирішення позовних вимог Миколаївського академічного українського театру драми та музичної комедії до ОСОБА_4 про виселення із службового приміщення скасовано та залишено в цій частині в силі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 лютого 2017 року.

У відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності до вимог ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За ст. 4 ЦПК України, суд захищає права, свободи та інтереси виключно у спосіб, визначений Законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень ( ст. 10 ч.3 ЦПК України).

Відповідно дост. 47 Конституції України кожен має право на житло.

Згідно з ч.4 ст. 9 ЖК Українин іхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням не інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідност. 124 ЖК України, робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню із службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Проте положеннями ст. 125 ЖК Українипередбачено, що без надання іншого житлового приміщення у випадках, зазначених уст. 124 ЖК України, не може бути виселено осіб, зокрема, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове приміщення, не менш як десять років; одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Житлового кодексу УРСР жиле приміщення може бути надано з перевищенням норми жилої площі, якщо воно призначається для проживання осіб різної статі.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 ЖК УРСР при наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев`ять років, крім подружжя.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 пропрацювала в установі, яка надала спірну квартиру відповідачу більше 10 років, відповідач проживає у спірній квартирі з сином, квартира, яка пропонується відповідачу для переселення за площею є значно меншою ніж та яку займає відповідач. За таких обставин суд приходить до висновку, що оскільки відповідач проживає у спірній квартирі разом із сином, та відповідачу пропонується квартира мешою площініж та яку вона займає, що права відповідача на житло будуть порушені, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 4, 10, 12, 273, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову про виселення ОСОБА_1 з службового житла- квартири АДРЕСА_1 із наданням іншого жилого приміщення – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення через Центральний районний суд м. Миколаєва.

Суддя