Рішення № 8653079, 24.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2010 р. Справа № 65/42-10

вх. № 923/3-65

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Калініної О.О. (дов. № 01-62юр/4585 від 09.06.2009 р.)

відповідача - Ліпарія О.П. (дов. № б/н від 09.03.2010 р.)

розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків

до Київський РВ ХМУ УМВС України, м. Харків

про стягнення 955,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача, Київського РВ ХМУ УМВС України грошових коштів у сумі 955,00 грн. за постачання електричної енергії за договором № 9398 від 01.09.2000 р., який пролонговано відповідно до п. 9.11 на 2010 рік. Свої позовні вимоги обґрунтовує не виконанням відповідачем належним чином своїх договірних зобов’язань, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не сплачена.

Представник позивача 22 березня 2010 року у судовому засіданні та у наданому додатковому поясненні підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача 22 березня 2010 року у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні.

У судовому засіданні 22 березня 2010 року оголошено перерву до 24 березня 2010 року до 11 години 15 хвилин.

24 березня 2010 року судове засідання було поновлено та продовжено у тому ж складі.

24 березня 2010 року представник позивача у судовому засіданні та у наданому додатковому поясненні підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі. Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

01 вересня 2000 року між ДАЕК “Харківобленерго” (постачальник) та Київським РВ ХМУ УМВС України (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 9398 (далі – Договір), пролонгований відповідно до п. 9.11 на 2010 р. Згідно з умовами договору постачальник зобов’язався постачати електричну енергію як різновид товарної продукції безперебійно та в межах обумовленої договором потужності, а споживач у свою чергу, зобов’язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати коштами плату за спожиту електричну енергію та інші платежі згідно з умовами договору.

Згідно до п. 1.4. Статуту Акціонерна компанія "Харківобленерго" є правонаступником ДАЕК "Харківобленерго".

Відповідно до Закону України «Про електроенергетику» від 08.06.2000 року № 1812-ІІІ (зі змінами та доповненнями) та «Правил користування електричною енергією», затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (зі змінами та доповненнями) (далі - Правила). Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Таким чином, Договір № 9398 визначає погодження його умов обома сторонами.

Статтею 526 ЦК України, визначено, що договірні зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк відповідно до вказівок Закону та Договору.

З посиланням до умов Договору, а саме п. 1.1, постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію, а споживач у свою чергу, відповідно до п. 4.4 Договору, зобов'язаний остаточні розрахунки за спожиту електроенергію у розрахунковому періоді, а також інші платежі здійснювати на підставі отриманих платіжних документів в 5-денний строк з дня їх отримання, або самостійно, в 10-денний строк після закінчення розрахункового періоду.

На час подання позову до суду договірні зобов'язання відповідачем не виконано, тому йому за період з квітня 2009 р. по жовтень 2009 року. нараховані пеня у розмірі – 348,28 грн., індекс інфляції – 158,07 грн. (індекс інфляції – 131,72 грн., ПДВ на індекс інфляції у розмірі 20 % - 26,35 грн.) та 3% річних – 22,95 грн. (3% річних – 19.12 грн., ПДВ у розмірі 20% - 3,83 грн.) відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р., ч. 6 ст. 231 та ч. 6 ст. 232 ГК України та ч. 2 пп. 1 ст. 258 ЦК України та, де визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами на всю суму не виконаних зобов'язань.

Крім того, позивачем станом на 01.01.2010 р. Київському РВ ХМУ УМВС України нараховано заборгованість по податку на додану вартість на 3% річних та індекс інфляції, а саме: ПДВ на 3% річних нараховані з лютого 2006 р. по жовтень 2009 р. та складає 60,65 грн. та ПДВ на індекс інфляції нарахований з березня 2006 р. по жовтень 2009 р. та складає 365,05 грн. з посиланням на Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому позивач посилається на п. 4.1. ст. 4 Закону України від 03.09.97 р. «Про податок на додану вартість», відповідно до якого платники податку зобов'язані включати до бази оподаткування ПДВ суми 3% річних, індексу інфляції, які сплачуються покупцями згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України та у відповідності до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», що підтверджується листом Заступника начальника СДПІ ВПП у м. Харкові від 23.09.2009 р. № 12516/10/43-015.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням наведеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 348,28 грн., 131,72 грн. інфляційних витрат та 3% річних у сумі 19,12 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується нарахування відповідачу 64,48 грн. ПДВ на 3% річних та 391,40 грн. ПДВ на індекс інфляції, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” (далі – Закон) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів, згідно п. 1.4 ст. 1 Закону, визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлї-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

За приписами п. 4.1 ст. 4 Закону база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов"язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, посдуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

В силу вимог п. 4.1 ст. 4 Закону договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.

Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п. 4.1 ст. 4 даного Закону, чинним податковим законодавством України не передбачено.

Відповідач, заперечуючи проти позовної заяви, правомірно посилається на те, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних є платою за користування чужими грошовими коштами, правова природа яких є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, тобто вони не є мірою відповідальності, тому не можуть бути розцінені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим, не може бути збільшена база для оподаткування ПДВ.

Інфляційні суми і проценти, які передбачені ст. 625 ЦК України, є санкцією за неналежне виконання грошового зобов'язання і пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів та не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, а тому вказані суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об"єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

Пп. 4.4.1 та 4.4 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”передбачено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих, органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За вимогами п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на стороні, що подала позов лежить зобов*язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а позивачем не подано на підтвердження своїх вимог належних доказів.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача заборгованості по ПДВ на три відсотка річних та ПДВ на індекс інфляції за період з лютого 2006 року по березень 2009 року в сумі 425,70 грн. є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід частково покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Київського РВ ХМУ УМВС України (61002, м. Харків, вул. Артема, 49, поточний рахунок 06010210020049 в ОПЕРУ НАЦ Банка України в Харківській області, МФО 351447, код ЄДРПОУ 08675720) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, поточний рахунок 260053011272 в Першій ХФ АКБ «Базіс», МФО 351599, код ЄДРПОУ 00131954) - пеню у розмірі 348,28 грн., інфляційних витрат – 131,72 грн., 3% річних у сумі 19,12 грн., витрат по сплаті державного мита у сумі 53,31 грн. та 123,34 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

В частині стягнення 64,48 грн. ПДВ на 3% річних відмовити.

В частині стягнення 391,40 грн. ПДВ на індекс інфляції відмовити.

Суддя

Повний текс рішення підписано 29 березня 2010 року.