Рішення № 86530651, 17.12.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3438/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2, м. Харків, в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, м. Харків до Науково - виробничої приватної фірми "Інтер", м. Харків про стягнення 153101,89 грн. за участю :

прокурора – Алекаєв Ю.В.

представника позивача – Мовчан М.В.

представника відповідача – не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Науково - виробничої приватної фірми "Інтер" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 153101,89 грн. та судового збору за подання даної позовної заяви.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідач є власником нежитлової будівлі літ. "Ж-1" загальною площею 501 кв.м. по вул. Селянська, 124 в м. Харкові, а земельна ділянка за цією адресою використовується відповідачем для експлуатації та обслуговування зазначеної нежитлової будівлі за відсутності належно оформлених і зареєстрованих речових прав на землю, без внесення плати за цю землю. Всього за період з 01.09.2016 по 31.08.2019 розмір безпідставно збережених відповідачем коштів за користування земельною ділянкою складає 153101,89 грн. В якості правових підстав вказує статті 1212-1214 Цивільного кодексу України, статтю 206 Земельного кодексу, ст. 14.1.72 Податкового кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.10.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 19.11.2019 о 12:00.

19.11.2019 судом розгляд справи було відкладено на 17.12.2019 о 11:15.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час судових засідань відповідач повідомлявся судом за юридичною адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Втім, судова кореспонденція по справі адресована відповідачу була повернута ПАТ "Укрпошта" на адресу суду у зв`язку з тим, що відповідач за вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою відсутній.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 185645663 від 22.10.2019 за адресою: м. Харків, вул. Селянська, 124 розташована нежитлова будівля літ. "Ж-1" загальною площею 501 кв.м., яка належить на праві власності НВП фірма "Інтер" на підставі договору купівлі-продажу № 1-411 від 17.02.2006.

Відповідно до акту огляду земельної ділянки від 24.06.2019, складеного головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Марковим А.Ю., було встановлено, що на підставі рішення 15 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 03.10.2007 року № 196/07, Науково-виробничій приватній фірмі "Інтер" надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки загальною площею, орієнтовною, 0,0775 га по вул. Селянській, 124, для експлуатації га обслуговування виробничої будівлі. Проведеним на місцевості оглядом земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка по вул. Селянській, 124, площею, орієнтовною площею 0,0701 га частково огороджена, використовується НВП фірма "Інтер" для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Геодезично-вишукувальний центр" у 2018 році на замовлення Харківської міської ради було складено Звіт з геодезичної зйомки земельної ділянки НПВ фірма "Інтер", яка розташована за адресою: вул. Селянська, 124, у м. Харкові Новобаварського району Харківської області.

З пояснювальної записки до Звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки НПВ фірма "Інтер" вбачається, що загальна площа земельної ділянки по вул. Селянській, 124, у м. Харкові Новобаварського району Харківської області становить - 0,0702 га, з метою створення планового матеріалу для розробки проекту землеустрою та коордування меж земельної ділянки була виконана кадастрова зйомка, в результаті якої були погоджені межі земельної ділянки з суміжними землевласниками та землекористувачами.

Згідно позову прокурор вказує, що на виконання листа Харківської місцевої прокуратури № 2 від 01.08.2019 № 04-24-4683вих19 від 01.08.2019 Департаментом територіального контролю Харківської міської ради було проведено остаточний розрахунок безпідставно збережених коштів через відсутність у НВП фірма "Інтер" укладеного договору оренди земельної ділянки по вул. Селянській, 124 у м. Харкові.

Так, відповідно до розрахунку Харківської міської ради:

- за вересень-грудень 2016 року розмір орендної плати в місяць складав 2489,39 грн., що за 4 місяці становить 9957,56 грн. За даними ГУ ДФС у Харківській області, у 2016 році підприємство сплатило 5329,80 грн. земельного податку, тобто в місяць 444,15 грн. Розмір безпідставно збережених коштів, розрахований як різниця між розміром плати за землю, яка повинна була надійти до місцевого бюджету, та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою, становить 8180,96 грн. (9 957,56 грн. -1 776,60 грн.);

- за січень-грудень 2017 року розмір орендної плати в місяць складав 4397,91 грн., що в рік становить 52774,96 грн. За даними ГУ ДФС у Харківській області, у 2017 році підприємство сплатило 6563,32 грн. земельного податку. Розмір безпідставно збережених коштів становить 46211,64 грн. (52774,96 грн. - 6563,32 грн.);

- за січень-липень 2018 року розмір орендної плати в місяць складав 4397,91 грн., що за 7 місяців становить 30785,37 грн. За даними ГУ ДФС у Харківській області, у 2018 році підприємство сплатило 5581,52 грн. земельного податку. Розмір безпідставно збережених коштів становить 25203,85 грн. (30785,37 грн. - 5581,52);

- за серпень-грудень 2018 року розмір орендної плати в місяць складав 6596,88 грн., що за 5 місяців становить 32984,40 грн. Розмір безпідставно збережених коштів становить 32984,40 грн.;

- за січень-серпень 2019 року включно розмір орендної плати в місяць складав 6596,88 грн., що за 8 місяців становить 52775,04 грн. За даними ГУ ДФС у Харківській області, у 2019 році підприємство сплатило 12254,00 грн.

Таким чином, згідно позову Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 вказує, що за період з 01.09.2016 по 31.08.2019 розмір безпідставно збережених відповідачем коштів за користування земельною ділянкою площею 702 кв.м., розташованою за адресою: м. Харків, вул. Селянська, 124, складає - 153101,89 грн., оскільки набувши право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, НПВ фірма "Інтер" належним чином не оформила правовідносин щодо користування земельною ділянкою.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За приписами ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

В силу ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка, плата за землю справляється відповідно до чинного законодавства.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України, є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Частина 1 ст. 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Предметом позову в цій справі є стягнення з Науково - виробничої приватної фірми "Інтер" - власника об`єкта нерухомого майна (нежитлової будівлі, літ. "Ж-1", загальною площею 501 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Селянська, 124) безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою площею 0,0702 га, на якій цей об`єкт розміщений.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (п. "е" ч. 1 ст. 141 цього Кодексу).

Водночас, за змістом ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди (користування) земельною ділянкою, на якій вони розміщені. Право оренди (користування) земельною ділянкою виникає на підставі відповідного договору (тощо) з моменту державної реєстрації цього права.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач - НВП фірма "Інтер" є власником нежитлової будівлі, літ. "Ж-1", загальною площею 501 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Селянська, 124, розміщеної на відповідній земельній ділянці.

Докази оформлення права користування вказаною земельною ділянкою НВП фірма "Інтер", зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права, в матеріалах справи відсутні.

Відтак, з моменту отримання у власність об`єкта нерухомого майна до моменту оформлення його власником права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, тому до них мають бути застосовані положення глави 83 Цивільного кодексу України, зокрема ст.ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, нормами ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

З огляду на вищевказані законодавчі приписи, предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки по вул. Селянська, 124, її площі, меж та кадастрового номеру.

Визначення земельної ділянки наведено в ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі", об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Отже, прокурор та позивач в даній справі мають надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду (з 01.09.2016 по 31.08.2019) земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 922/392/18, від 07.02.2019 у справі № 922/3639/17, від 06.02.2018 у справі № 923/921/17.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку, що прокурором при зверненні до суду не надано доказів існування протягом спірного періоду з 01.09.2016 по 31.08.2019 земельної ділянки площею 0,0702 га за адресою: м. Харків, вул. Селянська, 124, як об`єкта цивільних прав, у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України, зокрема не надано доказів, того, що станом на 01.09.2016 по 31.08.2019 зазначеній ділянці було присвоєно кадастровий номер та зареєстровано її в Державному земельному кадастрі, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав. Таким чином, розмір заявлених до стягнення позовних вимог є недоведеним.

Крім того, суд зазначає, що акт огляду земельної ділянки від 24.06.2019 та Звіт з геодезичної зйомки земельної ділянки НПВ фірма "Інтер" від 2018 року не є належними та допустимими доказами, які підтверджують розмір площі земельної ділянки, яку фактично використовував відповідач, та її формування як об`єкт права і участь у цивільному обороті, оскільки обстеження земельної ділянки було проведене станом на 24.06.2019, а звіт з геодезичної зйомки було складено у 2018 році на виконання договору № 221-18 від 05.06.2018, тоді як нарахування безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку позивач здійснює за більш ранній період з 01.09.2016 по 31.08.2019.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Як встановлено судом, у розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.09.2016 по 31.12.2016 вказано нормативну грошову оцінку землі в розмірі 746816,00 грн., у розрахунку за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 вказано нормативну грошову оцінку землі в розмірі 1319374,00 грн., у розрахунку за період з 01.01.2018 по 31.07.2018 вказано нормативну грошову оцінку землі в розмірі 1319374,00 грн., у розрахунках за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 та з 01.01.2019 по 31.08.2019 вказано нормативну грошову оцінку землі в розмірі 1979064,00 грн.

Проте, в матеріалах справи відсутні відповідні Витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0702 га по вул. Селянська, 124, у м. Харкові.

Інформації щодо джерел застосування показників в наданих до позовної заяви розрахунках ні в самих розрахунках, ні в матеріалах справи не міститься.

Крім того, вказані розрахунки не є неналежними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вони не містить дати складення, та зроблені не на бланку будь-якого структурного підрозділу чи виконавчого органу Харківської міської ради.

Зважаючи на відсутність доказів того, що станом на 01.09.2016-31.08.2019 було виділено земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Селянська АДРЕСА_1 124, присвоєно їй кадастровий номер та зареєстровано її в Державному земельному кадастрі, тобто доказів формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, та відсутність доказів про отримання сторонами Витягів з нормативної грошової оцінки землі станом на 01.09.2016, 01.01.2017, 01.01.2018, 01.08.2018 та 01.01.2019, обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю є неможливим. 01.09.2016, 01.01.2017, 01.01.2018, 01.08.2018 та 01.01.2019, обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю є неможливим.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 10.09.2019 у справі № 922/96/19, від 29.05.2018 у справі № 922/955/18 та від 06.08.2019 у справі № 922/3560/18.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно ч.1, ч.2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 91, 123, 129, 165, 178, 202, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "23" грудня 2019 р.

Суддя А.М. Буракова