Ухвала суду № 86530498, 17.12.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.12.2019 р. Справа № 914/2264/17

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., розглянувши матеріали скарг Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни від 04.07.2019 р. вх. №1812/19, від 04.07.2019 р. вх. №1813/19, від 04.07.2019 р. вх. №1814/19, від 04.07.2019 р. вх. №1815/19, від 01.08.2019р. вх. №2093/19 на дії приватного виконавця ОСОБА_1

у справі №914/2264/17

за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни, м. Львів,

про: розірвання договору оренди, зобов`язання звільнити та повернути об`єкт оренди та стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 420 971,12 грн.,

за участю представників, що з`явилися:

скаржника (позивача): не з`явився,

відповідача: не з`явився,

приватного виконавця: Патько Наталія Ярославівна - адвокат на підставі ордеру серії ВС № 1007775 від 15.11.2019 року (представник приватного виконавця ОСОБА_1),

встановив:

Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни про розірвання договору оренди, зобов`язання звільнити та повернути об`єкт оренди та стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 420 971,12 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.12.2018 у справі № 914/2264/17 позовні вимоги Управління комунальної власності до ФОП Мачеус О.В. задоволені частково; провадження в частині розірвання Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-7015-9 від 10.03.2009, укладеного між Управлінням та ФОП Мачеус О.В. закрито; позовні вимоги в частині стягнення з ФОП Мачеус О.В. заборгованості з орендної плати в розмірі 420 971,12 грн. та зобов`язання ФОП Мачеус О.В. звільнити та повернути об`єкт оренди, а саме нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою м. Львів, пл. Ринок,37, загальною площею 246,9 кв.м. - задоволено; стягнуто з ФОП Мачеус О.В. на користь Управління заборгованість з орендної плати в розмірі 420 971,12 грн. та зобов`язано ФОП Мачеус О.В. звільнити та повернути спірний об`єкт оренди; стягнуто з ФОП Мачеус О.В. на користь Управління - 7 914,57 грн. судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.08.2019 року рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2018 у справі № 914/2264/17 залишено без змін.

Оскаржуючи судові рішення в касаційному порядку, відповідачем подано заяву про зупинення дії та виконання рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2018 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 до закінчення касаційного провадження у справі, у задоволенні якого судом касаційної інстанції відмовлено 03.06.2019 року. Однак, 22.07.2019 року клопотання фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни було задоволено та зупинено виконання рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2018 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 у справі № 914/2264/17 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

04.07.2019 р. ФОП Мачеус О.В. подано до скарги на дії приватного виконавця ОСОБА_1 у справі №914/2264/17 вх. №1812/19, вх. №1813/19, вх. №1814/19, вх. №1815/19, а також 01.08.2019р. скаргу вх. №2093/19.

У зв`язку з відсутністю матеріалів справи в суді першої інстанції вирішення питання про прийняття до розгляду скарг було відкладено до повернення матеріалів справи.

21.10.2019 року прийнято до розгляду скаргу від 04.07.2019 року вх. №1812/19, від 04.07.2019 р. вх. №1813/19, від 04.07.2019 р. вх. №1814/19, від 04.07.2019 р. №1815/19, а 23.10.2019 року прийнято до розгляду скаргу від 01.08.2019 р. вх. №2093/19.

Ухвалою суду від 05.11.2019р. об`єднано скарги ФОП Мачеус О.В. від 04.07.2019 р. вх. №1812/19, від 04.07.2019 р. вх. №1813/19, від 04.07.2019 р. вх. №1814/19, від 04.07.2019 р. вх. №1815/19, від 01.08.2019р. вх. №2093/19 на дії приватного виконавця ОСОБА_1 у справі №914/2264/17 в одне провадження.

04.12.2019 року задоволено самовідвід судді Синчука М.М. у справі №914/2264/17 з розгляду скарг Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 у виконавчому провадженні із примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 31.05.2019 р. Справу № 914/2264/17 з розгляду скарг Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 у виконавчому провадженні із примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 31.05.2019 р. передано для повторного автоматичного розподілу відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України та Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями 06.12.2019 року скарги Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1, об`єднані в одне провадження, передано до розгляду судді Матвіїву Р.І.

Ухвалою суду від 09.12.2019 року скарги Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни від 04.07.2019 р. вх. №1812/19, від 04.07.2019 р. вх. №1813/19, від 04.07.2019 р. вх. №1814/19, від 04.07.2019 р. вх. №1815/19, від 01.08.2019р. вх. №2093/19 призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.12.2019 року, визнано обов`язковою явку представників сторін та приватного виконавця ОСОБА_1, зобов`язано приватного виконавця надати в судове засідання матеріали виконавчого провадження по виконанню наказів № 914/2264/17 від 31.05.2019 року про зобов`язання Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни звільнити та повернути об`єкт оренди, а саме нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, пл. Ринок,37, загальною площею 246,9 кв.м. та про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 7 914,57 грн судового збору.

Суд зазначає, що учасники справи повідомлені належним чином про дату та час судового засідання шляхом надіслання ухвал суду засобами поштового зв`язку, шляхом надіслання копії ухвал на електронні пошти учасників справи та здійсненням телефонограм.

У судове засідання 17.12.2019 року з`явився представник приватного виконавця, заперечив стосовно задоволення скарги з підстав, зазначених у поданому раніше відзиві. Від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду скарг у зв`язку з перебуванням на лікарняному Мачеус О.В.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 340 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що законом встановлено строк розгляду скарг на дії виконавця при виконанні рішення суду і неявка боржника, який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Крім цього, відповідно до ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Згідно з ухвалою суду від 09.12.2019 р. особиста явка боржника в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась, тому сторона мала можливість скористатися допомогою представника для захисту своїх інтересів у суді, однак скаржник цим правом не скористався.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду скарги через неявку сторони.

ПОЗИЦІЯ СКАРЖНИКА

Відповідач оскаржує постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження по виданих 31.05.2019 року Господарським судом Львівської області наказах про стягнення основної суми боргу, про стягнення судового збору та про зобов`язання звільнити та повернути об`єкт оренди. Крім вказаних постанов, відповідач вважає неправомірними та оскаржує постанови виконавця про накладення арешту на майно та про призначення оцінювача в межах виконавчого провадження по виконанню наказу про стягнення основного боргу.

Постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2019 року по виконанню наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради заборгованості з орендної плати в розмірі 420 971,12 грн., винесену у ВП № 59322301, скаржник вважає незаконною з наступних підстав:

1) Законом України «Про виконавче провадження» встановлено на пряму заборону для приватних виконавців на здійснення примусового виконання рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; рішень про виселення та вселення фізичних осіб, проте приватний виконавець почав виконувати рішення господарського суду, яке стосується вчинення дій (а саме звільнення і повернення) майна комунальної власності - а саме нежитлового приміщення по пл. Ринок 37; так само безпосередньо оскаржуваною постановою стягуються на користь органу місцевого самоврядування грошові коштів як заборгована орендна плата - тобто також комунальна власність (у виді грошей), право власності на які належить органу місцевого самоврядування,

2) 24.06.2019 року сплачено добровільно 420 971,12 грн., тому виконавче провадження про стягнення понад 420 тис. грн. повинно було бути закінчене,

3) 24.06.2019 року приватний виконавець виніс постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника саме у виконавчому провадженні № 59322301. Під час даного опису боржник вказував приватному виконавцю, шо борг погашено і навіть пред`являла йому квитанції про це, проте він відмовився їй приймати та вказував, що на необхідність арешту майна і його вилучення це ніяк не впливає; як наслідок, фактично у боржника забрано майна на більше суму, аніж становив неіснуючий до того ж борг, тобто боржник зазнав збитків у сумі 240 тис. грн.,

4) приватним виконавцем не дотримано принципів діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, передбачених ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2019 року по виконанню наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 7 914,57 грн судового збору, винесену у ВП № 59323017, скаржник вважає незаконною з наступних підстав:

1) відсутність у приватного виконавця права вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення, яке стосується вчинення дій (а саме звільнення і повернення) майна комунальної власності - а саме нежитлового приміщення по пл. Ринок, 37; так само безпосередньо оскаржуваною постановою стягуються на користь органу місцевого самоврядування грошові кошти як заборгована орендна плата - тобто також комунальна власність (у виді грошей), право власності на які належить органу місцевого самоврядування,

2) стягувачем у всіх виконавчих провадженнях зазначено Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, проте грошові кошти фактично стягуються до рахунків у Державній казначейській службі, до бюджету, тобто фактично стягувачем виступає і держава, і її державні органи.

Постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2019 року по виконанню наказу зобов`язання Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни звільнити та повернути об`єкт оренди, а саме нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, пл. Ринок,37, загальною площею 246,9 кв.м., винесену у ВП № 59321553, скаржник вважає незаконною з наступних підстав:

1) приватному виконавцю чітко заборонено виконувати документи, які передбачають «вчинення дій щодо майна комунальної форми власності», також йому заборонено виконувати рішення про виселення, таким чином, приватний виконавець почав виконував рішення господарського суду, яке стосується вчинення дій (а саме звільнення і повернення) майна комунальної власності - а саме нежитлового приміщення по пл. Ринок 37; так само безпосередньо оскаржуваною постановою стягуються на користь органу місцевого самоврядування грошових коштів як заборгована орендна плата - тобто також комунальна власність (у виді грошей), право власності на які належить органу місцевого самоврядування,

2) приватний виконавець повинен був повернути виконавчий документ згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем,

3) п. 2 оскаржуваної постанови боржнику надано строк для виселення протягом 10 робочих днів, постанову боржник отримала 20.06.2019, тобто могла самостійно виселитись до 05.07.2019р., проте, ОСОБА_1 . цього не дочекався та примусово виселив боржника із приміщення по пл. Ринок 37.

Постанову про опис та арешт майна боржника від 24.06.2019 року, винесену у ВП № 59322301 по виконанню наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради заборгованості з орендної плати в розмірі 420 971,12 грн., скаржник вважає незаконною з наступних підстав:

1) приватний виконавець почав виконувати рішення господарського суду, яке стосується вчинення дій (а саме звільнення і повернення) майна комунальної власності - а саме нежитлового приміщення по пл. Ринок 37; так само безпосередньо оскаржуваною постановою стягуються на користь органу місцевого самоврядування грошові коштів як заборгована орендна плата - тобто також комунальна власність (у виді грошей), право власності на які належить органу місцевого самоврядування,

2) приватний виконавець звернув стягнення одразу на майно, а не на грошові кошти, і навіть не припинив звертати стягнення на майно, коли точно знав про фактичне погашення заборгованості по орендній платі,

3) приватним виконавцем порушено приписи ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», а саме перелік речей (майна), які підлягають опису і арешту, в постанові від 24.06.2019 не містить коректних і адекватних назв (наприклад, вживається назва «дерев`яні вироби» - у кількості ... шт.. - із чого не зрозуміло, про які саме «предмети» йдеться, «картина (жінка)», «картина (кульбаба)» тощо - що узагалі є абсурдним у вживанні до предметів образотворчого мистецтва); повністю відсутні такі відмінні риси як вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, метраж, дата випуску, ступінь зносу, марка тощо. Також постанова не містить строку обмеження права користування і розпорядження предметами,

4) 24.06.2019 року виконавче провадження про стягнення понад 420 тис грн. повинно було бути закінчене у зв`язку із повним фактичним виконанням виконавчого документа,

5) приватний виконавець був обізнаний про сплату боргу, але вимагав сплатити їх на рахунок приватного виконавця,

6) із приміщень по пл. Ринок, 37 та пл. Ринок, 38 у м. Львові майно обов`язково повинно було вилучатись у присутності понятих. Поняті, яких залучив приватний виконавець ОСОБА_1, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_7 не були понятими у розумінні Закону, оскільки з стороннього погляду вбачалась їх не те що явна заінтересованість, а узагалі байдужість і неуважність, ігнорування порушень, які вчиняв приватний виконавець, відсутність у них будь-яких зауважень.

7) порушено час проведення виконавчих дій, оскільки такі проводились з 11:00 год. 24.06.19р. по 04.15 год. 25.06.19р.,

8) приватним виконавцем не дотримано принципів діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, передбачених ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 10.07.2019 року, винесену у ВП № 59322301 по виконанню наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради заборгованості з орендної плати в розмірі 420 971,12 грн., скаржник вважає незаконною з наступних підстав:

1) поспішне, невиважене вчинення опису і арешту майна,

2) відсутність повноважень у приватного виконавця на виконання такого роду рішень,

3) проведення опису майна і його арешту всупереч встановленому порядку: приватний виконавець звернув стягнення одразу на майно, а не на грошові кошти і навіть не припинив звертати стягнення на майно уже коли точно знав про фактичне погашення заборгованості по орендній платі; всупереч пункту 10 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень перелік речей (майна), які підлягають опису і арешту, не лише відсутні у постанові від 24.06.2019 (яка не містить коректних і адекватних назв (наприклад, вживається назва «дерев`яні вироби» - у кількості ... шт.. - із чого не зрозуміло про які саме «предмети» йдеться, «картина (жінка)», «картина (кульбаба)» тощо - що узагалі є абсурдним у вживанні до предметів образотворчого мистецтва); повністю відсутні такі відмінні риси як вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, метраж, дата випуску, ступінь зносу, марка тощо), але також відсутні і у даній постанові про призначення суб`єкта оціночної діяльності,

4) фактична сплата боргу: 24.06.2019 сплачено суму 420 971,12 грн., тому виконавче провадження повинно було бути закінчене,

5) порушення порядку залучення понятих: поняті, яких залучив приватний виконавець ОСОБА_1, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_7 не були понятими у розумінні Закону, оскільки з стороннього погляду вбачалась їх не те що б явна заінтересованість, а узагалі байдужість і неуважність, ігнорування порушень, які вчиняв приватний виконавець, відсутність у них будь-яких зауважень, це свідчить про необхідність їх допиту як свідків. Поняті, присутні при описі і арешті майна 24-25.06.2019, повинні особисто суду підтвердити або спростувати свою незацікавленість у виконавчій дії і хід її дії, а зокрема, чи все майно потрапило до опису. Зазначена обставина виключає можливість законного і належного здійснення оцінки вилученого і арештованого у такий спосіб майна,

6) порушення часу проведення виконавчої дії: наводить положення ст.29 Закону України «Про виконавче провадження» про те, що виконавчі дії проводяться виконавцем у робочі дні, не раніше шостої і не пізніше двадцять другої години, про те, що проведення виконавчих дій в інший час, ніж передбачено частиною першою цієї статті, допускається, якщо невиконання рішення створює загрозу життю чи здоров`ю громадян або якщо виконавчі дії, розпочаті до двадцять другої години, необхідно продовжити. Зазначає, що виконавчі дії було розпочато об 11.00 год. та завершено об 04.15 год. 25.06.2019 року.

7) Не було з`ясовано позицію сторін по вартості майна: Законом встановлено, що першочерговим є з`ясування позиції сторін щодо вартості арештованого майна, а вже потім - визначення виконавцем ціни, призначення суб`єкта оціночної діяльності. У даному випадку, приватний виконавець цього не зробив, і більше того, незрозуміло яким чином без з`ясування документального підтвердження вартості, цінності речей оцінювач здійснить оцінку; окремі вилучені речі є творами мистецтва - а у даного оцінювача відсутня відповідні компетенція,

8) відсутність компетенції у оцінювача: із загальнодоступного Державного реєстру оцінювачів вбачається, що станом на 19.07.2019 у оцінювача ОСОБА_4 відсутній напрямок оцінки у кваліфікації - 1.6 «Оцінка рухомих речей, що становлять культурну цінність». Таким чином, даний оцінювач не компетентний оцінювати картини, інші речі, які арештовані і становлять культурну цінність, що в свою чергу відповідно вказує на незаконність оскаржуваної постанови про призначення даного оцінювача.

Відтак, просить визнати неправомірними та скасувати згадані постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1, а також зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 повернути стягувачу виконавчий документ у виконавчому провадженні № 59323017, № 59322301, № 59321553.

ПОЗИЦІЯ ПРИВАТНОГО ВИКОНАВЦЯ

Приватний виконавець ОСОБА_1 стосовно вимог скарг заперечує, зазначаючи наступне.

Стосовно вказівок на поспішність передачі стягувачем на виконання приватному виконавцю наказу Господарського суду Львівської області, то зважаючи на те, що жодних правових підстав для неприйняття до виконання відповідного наказу чи зупинення виконавчих дій у приватного виконавця не було (Верховний суд відмовив у клопотанні про зупинення виконання рішення), то він не лише мав право, а й був зобов`язаний прийняти наказ до виконання та винести постанову про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа в силу приписів ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Стосовно відсутності у приватного виконавця повноважень на виконання рішення щодо стягнення заборгованості з орендної плати та зобов`язання звільнити і повернути об`єкт оренди, то такі виконавець вважає безпідставними, оскільки всі вчинені приватним виконавцем дії стосувалися виключно боржника і його майна, а не нерухомого майна, яке належить територіальній громаді м. Львова. При цьому, статус комунального нерухомого майна до і після вчинення всіх виконавчих дій не змінився, права власника не порушено, розмір майна не змінився, фізичні характеристики аналогічні, арешти на майно не накладалися, звернення стягнення на нього не проводилось, а майна самого боржника у нежитловому приміщенні комунальної власності за адресою м. Львів, пл. Ринок, 37 немає. Також виконавець зазначає, що оскільки згідно з наказом Господарського суду Львівської області № 914/2264/17 від 31.05.2019 р. боржником є саме фізична особа-підприємець Мачеус Оксана Василівна, яка з власної волі визначила саме такий свій правовий статус у договорі, а не фізична особа, то при виконанні наказів приватний виконавець ОСОБА_1 правомірно керувався положеннями про юридичну особу, щодо виселення якої чинне законодавство України не встановлює обмежень у повноваженнях приватного виконавця. Також необгрунтованими вважає посилання скаржника на те, що оскільки грошові кошти фактично стягуються до рахунків у Державній казначейській службі, до бюджету, то стягувачем виступає держава і її державні органи, оскільки стягувачем, на користь якого видано накази Господарського суду Львівської області № 914/2264/17 від 31.05.2019 р., є Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, тобто орган місцевого самоврядування, а не Державна казначейська служба чи інший державний орган.

Щодо фактичної сплати боржником заборгованості у розмірі 420 971,12 грн. 24.06.2019 р., то на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження оплата здійснена ше не була, тому відповідні обставини у жодному випадку не можуть свідчити про протиправність оскаржуваної постанови. Як вбачається з квитанцій, долучених скаржником, ні в призначені платежу, ні в інших реквізитах не фігурує Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, яке є стягувачем у виконавчому провадженні, як і відсутнє посилання на рішення Господарського суду Львівської області, яке виконувалося приватним виконавцем. Крім того, у призначенні платежу у всіх квитанціях зазначено «оплата за оренду приміщення», а не заборгованість з орендної плати, яка підлягає стягненню згідно з наказом Господарського суду Львівської області № 914/2264/17 від 31.05.2019 р., тому приватний виконавець не мав жодних підстав вважати виконаним рішення суду у вказаній справі, враховуючи також те, що стягненню підлягав судовий збір у розмірі 7914,57 гри. та основна винагорода виконавця.

Стосовно тверджень про те, що приватний виконавець ОСОБА_1 порушив порядок стягнення за виконавчими документами, звернувши стягнення на майно, а не на грошові кошти боржника, то такі є безпідставними, адже, як прослідковується з листа АТ АКБ «Львів», на рахунки Мачеус О.В., як фізичної особи, так і фізичної особи-підприємця, накладено арешти у 2012, 2014, 2017 та 2018 роках, що унеможливлювало звернення стягнення на грошові кошти, що на них знаходяться. Приватний виконавець також звертає увагу на рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про відхилення подання про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Залучення понятих, проведення виконавчих дій після 22:00 год., приватний виконавець вважає такими, що здійснені відповідно до Закону, а також зазначає, що не виконавець зобов`язаний з`ясувати позицію сторін по вартості майна, а сторони у разі досягнення згоди по такій повинні письмово повідомити виконавця про визначену ними вартість майна.

Відтак, просить суд відмовити у задоволенні скарг фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни від 04.07.2019 р. та від 01.08.2019 р. на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 та стягнути з фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 5 000,00 грн.

ВИСНОВКИ СУДУ

Розглянувши матеріали скарг на дії приватного виконавця, суд доходить висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 14.12.2018 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.08.2019 року, провадження в частині розірвання договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-7015-9 від 10.03.2009 р., укладеного між Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Фізичною особо-підприємцем Мачеус Оксаною Василівною, закрито, позовні вимоги в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни заборгованості з орендної плати в розмірі 420 971,12 грн та зобов`язання Фізичну особу-підприємця Мачеус Оксану Василівну звільнити та повернути об`єкт оренди, а саме нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою м. Львів, пл. Ринок, 37, загальною площею 246,9 кв. м., задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 7 914,57 грн судового збору.

31.05.2019 року на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2018 р. видано накази, а саме про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради заборгованості з орендної плати в розмірі 420 971,12 грн., про зобов`язання Фізичну особу-підприємця Мачеус Оксану Василівну звільнити та повернути об`єкт оренди, а саме нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою м. Львів, пл. Ринок,37, загальною площею 246,9 кв. м., про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 7 914,57 грн судового збору.

Скарги на дії приватного виконавця боржником подано до суду 04.07.2019 року та 01.08.2019 року. Скарги від 04.07.2019 року подано із клопотаннями про визнання поважними причин пропуску строку на звернення зі скаргами та поновлення даного строку. Ст. 341 ГПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Суд, призначаючи до розгляду скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2019 р. № 59321553, про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2019 р. № 59323017, про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2019 р. № 59322301 поновив скаржнику пропущений строк, що вбачається з ухвал суду від 21.10.2019 року. Відтак, незважаючи на заперечення приватного виконавця щодо причин пропуску строку оскарження його дій, суд розглядає по суті подані скарги, оскільки судові рішення про поновлення такого строку є чинними та обов`язковими до виконання. Суд також зазначає, що десятиденний строк на подання скарг про опис та арешт майна (коштів) боржника від 24.06.2019 р. № 59322301, яка отримана боржником 25.06.2019 року, та про призначення суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, яка отримана боржником 20.07.2019 року, на час їх подання суду не закінчився, тому суд розглядає по суті відповідні скарги, об`єднані судом в одне провадження.

ЩОДО ПІДСТАВ СКАСУВАННЯ ПОСТАНОВ ПРО ВІДКРИТТЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ

10.06.2019 року приватним виконавцем ОСОБА_1 отримано заяву Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 10.06.2019 року про скерування для виконання наказу Господарського суду Львівської області від 31.05.2019 року у справі № 914/2264/17 по стягненню 420 971,12 грн. орендної плати.

Так, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім:

1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;

2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;

3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;

4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи;

5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;

6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;

7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;

8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;

9) рішень про конфіскацію майна;

10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;

11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ст. 5 Закону).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Відповідно до ч.5 вказаної норми виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

10.06.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 винесено постанови про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказів Господарського суду Львівської області від 31.05.2019 року, виданих на виконання судового рішення, що набрало законної сили 11.01.2019 року.

Оскаржуючи постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження та наступні постанови щодо проведення арешту та опису майна, щодо призначення оцінювача, боржник зазначає спільну для них підставу - відсутність повноважень у приватного виконавця на виконання такого роду рішень, а саме рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; рішень про виселення та вселення фізичних осіб.

Суд не вважає такі підстави обґрунтованими, оскільки постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2019 року по виконанню наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради заборгованості з орендної плати в розмірі 420 971,12 грн. та по виконанню наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 7 914,57 грн. судового збору жодним чином не стосуються вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності, виселення та вселення фізичних осіб, а стосується стягнення заборгованості на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, який згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є органом місцевого самоврядування, а не державою чи державним органом; постанова про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2019 року по виконанню наказу зобов`язання Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни звільнити та повернути об`єкт оренди, а саме нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, пл. Ринок,37, загальною площею 246,9 кв.м. також не відноситься до виконання рішень, вчинення виконавчих дій стосовно яких не дозволяється приватним виконавцям, оскільки фактично дії, вчинені на виконання рішення суду, стосувалися виключно боржника і його майна, а не комунального нерухомого майна, яке належить територіальній громаді м. Львова, при вчиненні дій статус комунального нерухомого майна не змінився, права власника не порушено, розмір майна не змінився, фізичні характеристики аналогічні, арешти на нерухоме майно не накладалися. Крім цього, боржником по виконавчому документу є саме фізична особа-підприємець Мачеус Оксана Василівна, а не фізична особа. Наведені висновки суду узгоджуються з позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 11.09.2018 року у справі № 914/1754/17 та від 02.08.2019 року у справі № 914/2583/15. Аналізуючи твердження боржника про те, що стягувачем у всіх виконавчих провадженнях зазначено Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, проте грошові кошти фактично стягуються до рахунків у Державній казначейській службі, до бюджету, тобто фактично стягувачем виступає і держава і її державні органи, суд не вважає такі обгрунтованими, оскільки згідно з виконавчими документами стягувачем виступає позивач у справі № 914/2264/17 - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради - орган місцевого самоврядування згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відтак, заперечення скаржника стосовно того, що приватний виконавець повинен був повернути виконавчі документи стягувачу, є безпідставними.

Стосовно обґрунтувань скаржника про неврахування приватним виконавцем здійсненої боржником сплати 420 971,12 грн. 24.06.2019 року, суд зазначає, що така обставина не впливає на правомірність винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, оскільки мала місце вже після 10.06.2019 року. Аналогічно безпідставним і таким, що не впливає на законність дій по відкриттю виконавчих проваджень, є твердження скаржника про те, що виконавцем 24.06.2019 року проведено опис та арешт майна боржника, про що скаржник вказує при оскарженні постанови у виконавчому провадженні № 59322301. Водночас, суд зазначає, що якщо відповідач зазнав збитків внаслідок таких дій, то він має право на їх відшкодування у судовому порядку, передбаченому законодавством України, проте для визнання незаконною постанови виконавця про відкриття виконавчого провадження така підстава значення не має та позицію боржника не підтверджує.

Стосовно недотримання приватним виконавцем принципів діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, передбачених ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», суд не вважає таке твердження скаржника обгрунтованим, оскільки жодних конкретних порушень скаржником не вказано, а лише перелічено принципи без обґрунтувань, в чому саме полягає порушення чи недотримання принципів приватним виконавцем.

Скаржник вказує, що п. 2 оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу зобов`язання Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни звільнити та повернути об`єкт оренди, а саме нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою м. Львів, пл. Ринок,37, загальною площею 246,9 кв.м., винесену у ВП № 59321553, боржнику надано строк для виселення протягом 10 робочих днів, постанову боржник отримала 20.06.2019р., тобто могла самостійно виселитись до 05.07.2019р., проте, ОСОБА_1 цього не дочекався та примусово виселив боржника із приміщення по пл. Ринок 37. Суд, не вважає наведене підставою для визнання неправомірною постанови про відкриття виконавчого провадження, адже підстави для відкриття виконавчого провадження наведені вище згідно зі ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» і порушення таких приписів приватним виконавцем скаржником не доведено і судом не встановлено. Більше того, згідно з постановою від 02.07.2019 року виконавче провадження по виконанню згаданого наказу закінчене у зв`язку з добровільним виконанням рішення суду у повному обсязі.

ЩОДО ПІДСТАВ СКАСУВАННЯ ПОСТАНОВИ ПРО ОПИС ТА АРЕШТ МАЙНА (КОШТІВ) БОРЖНИКА

Із матеріалів справи судом встановлено, що 11.06.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень № 59322301, № 59323017 (по стягненню суми основного боргу та судового збору) у зведене виконавче провадження № 59332948.

12.06.2019 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника в межах ВП по виконанню наказу по стягненню судового збору.

20.06.2019 року приватним виконавцем отримано відповідь від АТ АКБ «Львів» про накладені на рахунки боржника арешти.

24.06.2019 року приватним виконавцем в межах ВП по виконанню наказу по стягненню основного боргу винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

10.07.2019 року в межах ВП по виконанню наказу по стягненню основного боргу приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ФОП Машталіра Андрія Ігоровича.

Аналізуючи підстави оскарження постанови про опис та арешт майна боржника від 24.06.2019 року, винесену у ВП № 59322301 по виконанню наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради заборгованості з орендної плати в розмірі 420 971,12 грн., суд зазначає таке.

Твердження скаржника про відсутність у приватного виконавця повноважень виконувати рішення господарського суду в даній справі та порушення приватним виконавцем принципів здійснення виконавчого провадження оцінене судом вище, нових обставин у скарзі скаржником не наведено.

Твердження стосовно того, що приватний виконавець звернув стягнення одразу на майно, а не на грошові кошти, і навіть не припинив звертати стягнення на майно, коли точно знав про фактичне погашення заборгованості по орендній платі, суд вважає суб`єктивною оцінкою скаржника, яка не підтверджується обставинами здійснення виконавчих дій.

Згідно зі ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

Особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця визначені ст. 52 Закону. Так, виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Так, як вбачається з матеріалів зведеного виконавчого провадження, долучених приватним виконавцем до матеріалів справи, приватний виконавець вчиняв запити щодо отримання відомостей про зареєстровані за боржником транспортні засоби, про номери рахунків, відкритих боржником, виніс постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках АТ АКБ «Львів», АТ КБ «Приватбанк» у межах суми звернення стягнення, основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 472 912,25 грн. Водночас, з листа АТ КБ «Приватбанк» від 04.07.2019 року вих. №20.1.0.0.0/7-190612/2748 вбачається, що на рахунках боржника недостатньо коштів для виконання постанови від 12.06.2019 року про арешт коштів боржника, а з листа АТ АКБ «Львів» № 2019- 13/2 від 12.06.2019р. вбачається, що на рахунки Мачеус О.В. як фізичної особи, так і фізичної особи-підприємця накладено арешти у 2012, 2014, 2017 та 2018 роках, що унеможливлювало звернення стягнення на грошові кошти, що на них знаходяться. Відтак, безпідставними є твердження скаржника про те, що приватний виконавець звернув стягнення одразу на майно, а не на грошові кошти.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам, що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу.

24.06.2019 року виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. Як вбачається з тексту постанови про опис та арешт майна, виконавцем у ході проведення виконавчих дій встановлено, що майно боржника знаходиться за адресою м. Львів, пл. Ринок, 37 та пл. Ринок, 38. виконавцем у присутності понятих ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , яким роз`яснено їх права та обв`язки, описано майно, виявлене у вказаному приміщенні, зазначене в позиціях 1-73 (319) постанови, та накладено на нього арешт, встановлено обмеження права користування майном: відчужувати та користуватися, відповідальним зберігачем призначено ОСОБА_8 . Постанова підписана боржником 25.06.2019 року о 18:28 грн. Наведене відповідає зазначеним вище приписам законодавства щодо підстав опису та арешту майна боржника.

Доводи скаржника про те, що приватний виконавець не припинив звертати стягнення на майно, коли точно знав про фактичне погашення заборгованості по орендній платі, не підтверджують неправмірності дій приватного виконавця, оскільки квитанції від 24.06.2019 року не містили призначення платежу, пов`язаного з виконанням рішення суду у справі № 914/2264/17 про стягнення грошових коштів, а також не містило вказівки про одержувача коштів - Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, яке було стягувачем у відповідному виконавчому провадженні, що давало б приватному виконавцю достатні підстави не виконувати відповідне рішення суду.

Аналізуючи визначену скаржником підставу для визнання неправомірною постанови про опис та арешт майна - порушення приватним виконавцем приписів ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», а саме перелік речей (майна), які підлягають опису і арешту, в постанові від 24.06.2019 не містить коректних і адекватних назв (наприклад, вживається назва «дерев`яні вироби» - у кількості ... шт.. - із чого не зрозуміло, про які саме «предмети» йдеться, «картина (жінка)», «картина (кульбаба)» тощо - що узагалі є абсурдним у вживанні до предметів образотворчого мистецтва); повністю відсутні такі відмінні риси як вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, метраж, дата випуску, ступінь зносу, марка тощо; відсутність строку обмеження права користування і розпорядження предметами, суд зазначає наступне.

Так, п. 10 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року N 512/5, зазначено, які відомості мають бути вказані у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, зокрема, назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо). Формулювання п. 10 Інструкції не може трактуватися таким чином, що зазначенню при описі майна підлягають всі характеристики об`єкта, адже такий перелік має на меті передбачити максимальну кількість характеристики об`єкта, проте не всі об`єкти можуть бути наділені всіма зазначеними величинами одночасно. Зазначені в постанові об`єкти містять найменування, модель, розмір, колір та кількість, що дозволяє ідентифікувати їх. Тобто, суд вважає, що припис Інструкції дотримано в тій мірі, яка визнана достатньою при вчиненні певної дії, і скаржником не доведено, що незазначення виконавцем усіх інших реквізитів, визначених Інструкцією, спричинили неправильне чи спірне відображення об`єктів у постанові. Відтак, суд не вважає зазначені доводи скаржника, як і відсутність строку обмеження права користування і розпорядження предметами, достатніми для визнання дій приватного виконавця неправомірними.

Скаржник не погоджується із залученими до виконавчих дій особами понятих і виокремлює дану обставину як підставу для скасування відповідної постанови.

Як передбачено ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії можуть проводитися у присутності понятих. Присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна. Понятими можуть бути будь-які дієздатні особи, які не мають особистої заінтересованості у вчиненні виконавчих дій і не пов`язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв`язками, а також підлеглі учасників виконавчого провадження. Кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути меншою ніж дві особи. Понятий має право знати, для участі у провадженні яких виконавчих дій його запрошено, на підставі якого виконавчого документа вони провадяться, а також робити зауваження з приводу провадження виконавчих дій. Зауваження понятого підлягають занесенню до акта відповідної виконавчої дії. Понятий зобов`язаний засвідчити факт, зміст і результати виконавчих дій, під час провадження яких він був присутній. Перед початком виконавчих дій виконавець роз`яснює понятим їхні права і обов`язки, про що зазначається в акті.

Суд, враховуючи наведені приписи закону, не вбачає порушень у процедурі залучення відповідних осіб до виконавчих дій, а наведені скаржником твердження про те, що поняті були байдужими і неуважними, ігнорували порушення, які вчиняв приватний виконавець, не підтверджені жодними належними доказами та зводяться до особистих припущень сторони. Скаржником не доведено особистої заінтересованості понятих у вчиненні виконавчих дій, не підтверджено, що особи понятих пов`язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв`язками чи підлеглі учасникам виконавчого провадження. Відтак, такий аргумент також не підтверджує вимог скаржника про визнання неправомірною постанови від 24.06.2019 року про опис та арешт мана боржника.

Щодо тверджень скаржника про порушення під час проведення виконавчих дій часу проведення таких, оскільки такі проводились з 11:00 год. 24.06.19р. по 04.15 год. 25.06.19р., суд зазначає, що таке твердження є не обґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 29 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії проводяться виконавцем у робочі дні, не раніше шостої і не пізніше двадцять другої години, якщо інше не передбачено цією статтею. Конкретний час проведення виконавчих дій визначається виконавцем. Виконавчі дії в неробочі та святкові дні, встановлені законом, проводяться у час, передбачений частиною першою цієї статті, у разі якщо зволікання неможливе або якщо такі дії не можуть бути проведені в інші дні з вини боржника. Проведення виконавчих дій в інший час, ніж передбачено частиною першою цієї статті, допускається, якщо невиконання рішення створює загрозу життю чи здоров`ю громадян або якщо виконавчі дії, розпочаті до двадцять другої години, необхідно продовжити. Як вказано у постанові про опис та арешт майна боржника від 25.06.2019 року, в ході проведення виконавчих дій 24.06.2019 року проводився опис майна боржника за адресою пл. Ринок, 38 м. Львів, виконавчі дії було розпочато об 11:00 год та закінчено о 04:15 год. 25.06.2019 року, оскільки такі неможливо було закінчити до кінця у зв`язку з наявністю великої кількості майна боржника та у зв`язку з тим, що боржник перешкоджав їх проведенню.

Суд також звертає увагу, що 06.08.2019 року боржником подано до Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України скаргу на діяльність приватного виконавця ОСОБА_1 щодо відкриття виконавчих проваджень №№ 59322301, 59323017, 59321553 і здійснення виконавчих дій, у тому числі накладення арешту і опису майна згідно з постановою від 24.06.2019 року. Згідно з довідкою про результати позапланової невиїзної перевірки від 19.09.2019 року дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та щодо проведення опису та арешту майна боржника не суперечать вимогам закону. Водночас перевіркою встановлено, що постанова про опис та арешт майна від 24.06.2019 складена з порушенням вимог цього пункту Інструкції і постанова не містить строк обмеження права користування майном, передбачений абзацом сьомим пункту 10 розділу VIII Інструкції. Проте, відповідно до витягу з протоколу № 9 відхилено подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та відмовлено у застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Враховуючи все наведене, суд не вважає доведеними підстави для скасування постанови від 24.06.2019 року про опис та арешт майна (коштів) боржника.

ЩОДО ПІДСТАВ СКАСУВАННЯ ПОСТАНОВИ ПРО ПРИЗНАЧЕННЯ СУБ`ЄКТА ОЦІНОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ - СУБ`ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ ДЛЯ УЧАСТІ У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Оскаржуючи постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 10.07.2019 року, винесену у ВП № 59322301 по виконанню наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради заборгованості з орендної плати в розмірі 420 971,12 грн., скаржник вважає її незаконною та зазначає про поспішне, невиважене вчинення опису і арешту майна. Суд зазначає, що вище встановлено відсутність порушень при проведенні опису та накладенні арешту на майно боржника, тобто постанова від 24.06.2019 року є чинною та законною. Також суд зазначає, що виконавче провадження відкрито 10.06.19р. за заявою стягувача після набрання рішенням господарського суду законної сили (11.01.2019 року), опис майна та арешт накладено 24.06.2019 року, оцінювача у виконавчому провадженні призначено 10.07.2019 року, тобто жодних поспішних дій у винесенні приватним виконавцем відповідних постанов не простежується.

Твердження скаржника про відсутність у приватного виконавця повноважень виконувати рішення господарського суду в даній справі оцінене судом вище, нових обставин у скарзі скаржником не наведено. Суд зазначає, що оцінювача призначено в межах виконання рішення про стягнення орендних платежів на користь органу місцевого самоврядування, обмежень щодо виконання яких законом не встановлено.

Доводи скаржника про те, що опис майна і його арешт проводилися всупереч встановленому порядку не стосуються по суті постанови виконавця про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, а були підставами оскарження попередньої постанови від 24.06.2019 року, яким судом уже надано правову оцінку. Аналогічно не пов`язаними з винесенням оскаржуваної постанови та такими, що уже оцінені судом, є такі підстави як необхідність закриття виконавчого провадження у зв`язку зі сплатою основного боргу, порушення порядку залучення понятих, порушення часу проведення виконавчої дії.

Щодо тверджень скаржника про те, що приватним виконавцем не було з`ясовано позицію сторін по вартості майна, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Як вбачається з постанови від 24.06.2019 року про опис майна та арешт боржника, сторонам виконавчого провадження або заставодержателю роз`яснено можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця. Тобто, виконавцем забезпечено боржнику можливість повідомити про вартість описаного майна у встановленому законом порядку. Докази реалізації свого права боржником суду не надано. Відтак, приватний виконавець вчиняв наступні дії, передбачені законом по самостійному визначенню вартості майна боржника із залученням суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ФОП Машталіра Андрія Ігоровича. Таким чином, скаржник наводить завідомо безпідставні твердження щодо підстав скасування постанови від 10.07.2019 року.

Щодо аргументів скаржника про відсутність у оцінювача компетенції, суд зазначає наступне. Скаржник стверджує, що із загальнодоступного Державного реєстру оцінювачів вбачається, що станом на 19.07.2019 року у оцінювача ОСОБА_4 відсутній напрямок оцінки у кваліфікації - 1.6 «Оцінка рухомих речей, що становлять культурну цінність». Тобто, даний оцінювач не компетентний оцінювати картини, інші речі, які арештовані і становлять культурну цінність, що в свою чергу відповідно вказує на незаконність оскаржуваної постанови про призначення даного оцінювача. Суд не вважає такі твердження обґрунтованими та вказує на наступне.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання. Експертом або спеціалістом може бути будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі.

Призначаючи суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, приватний виконавець вказав, що визначений ФОП Машталір Андрій Ігорович має сертифікат, виданий Фондом Державного майна України 03.12.2018 року № 938/18 зі строком дії до 03.12.2021 року. Суд зазначає, що скаржником не надано доказів на підтвердження того, що станом на 19.07.2019 року у оцінювача ОСОБА_4 відсутній напрямок оцінки у кваліфікації - 1.6 «Оцінка рухомих речей, що становлять культурну цінність». Разом з тим, не обґрунтовано обраної дати - 19.07.2019 року перевірки кваліфікації оцінювача, якщо його призначення здійснено 01.07.2019 року. Більше того, скаржником не підтверджено необхідності наявності у оцінювача саме такої кваліфікації як «Оцінка рухомих речей, що становлять культурну цінність», як і не підтверджено жодними доказами, що майно боржника, описане 24.06.2019 року, належить до рухомих речей, що становлять культурну цінність, визначення якої закріплене Законом України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей».

Враховуючи наведене, суд не вважає доведеними підстави для скасування постанови від 10.07.2019 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи встановлені вище обставини, аналізуючи та оцінюючи в повній мірі та в сукупності підстави, наведені скаржником у поданих скаргах, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість вимог скаржника щодо визнання неправомірними та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2019 року у виконавчому провадженні № 59323017, № 59322301, № 59321553, про опис та арешт майна боржника від 24.06.2019 року, про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 10.07.2019 року, а також зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 повернути стягувачу виконавчий документ у виконавчому провадженні № 59323017, № 59322301, № 59321553.

Щодо клопотання приватного виконавця про стягнення з фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 5 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Так, до відзиву, поданого суду 15.11.2019 року, долучено ордер на надання правничої (правової) допомоги, виданий приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 адвокату Патько Наталії Ярославівні, та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 594 від 17.12.2011 року. Заявляючи до стягнення суму витрат в розмірі 5 000,00 грн., приватний виконавець зазначає позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену в постанові від 03.10.19р. у справі № 922/445/19, та вказує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість лише щодо розподілу витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Так, суд погоджується з наведеними приватним виконавцем твердженнями, проте, звертає увагу, що такі висновки Верховного Суду не позбавляють учасника справи обов`язку доказувати обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість. Так, відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Тобто, загальний порядок підтвердження обсягу та вартості наданих стороною послуг є обов`язковим та необхідним для дотримання. Проте, приватним виконавцем не надано ні договору про надання правничої допомоги при розгляді скарг в даній справі, ні акту наданих послуг, що унеможливлює здійснити перевірку та встановити обгрунтованість заявлених до стягнення адвокатських витрат. Суд також зазначає, що в судовому засіданні присутній представник приватного виконавця не зробив заяви щодо подання ним доказів на підтвердження понесених учасником справи витрат, що допускається ч. 8 ст. 129 ГПК України. Відтак, у суду відсутні підстави задовольняти вимогу приватного виконавця про стягнення з фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 340, 341, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області

ухвалив:

1. У задоволенні скарг Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни від 04.07.2019 р. вх. №1812/19, від 04.07.2019 р. вх. №1813/19, від 04.07.2019 р. вх. №1814/19, від 04.07.2019 р. вх. №1815/19, від 01.08.2019р. вх. №2093/19 на дії приватного виконавця ОСОБА_1 у справі №914/2264/17 відмовити.

2. У задоволенні вимоги приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 про стягнення з фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала підлягає оскарженню в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 23.12.2019 року.

Суддя Матвіїв Р.І.