Рішення № 86530453, 16.12.2019, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 грудня 2019 року Справа № 913/543/19

Провадження №19/913/543/19

Розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601)

до Державного підприємства “Сєвєродонецька теплоелектроцентраль” (Сєвєродонецька ТЕЦ, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93403)

про стягнення 7803383 грн 35 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання – Сокрута Н.М.

У засіданні брали участь:

від позивача - Іоннікова Ю.В., адвокат на підставі довіреності №14-269 від 26.12.2018;

від відповідача – Пальчик М.О., адвокат на підставі довіреності №06-06-15 від 20.06.2019

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Державного підприємства “Сєвєродонецька теплоелектроцентраль” про стягнення 3 % річних у сумі 1452240 грн 07 коп., інфляційних витрат в сумі 6351143 грн 28 коп. (з урахуванням заяви про уточнення а.с.160).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Луганської області від 07.06.2016 у справі №913/520/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" стягнуто 3 %, інфляційні та судовий збір. Позивачем здійснено донарахування 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором купівлі - продажу природного газу №07-12ПР від 10.07.2012.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.10.2019 відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 29.10.2019.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №06-05-92 від 21.10.2019 просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.01.2013 порушено провадження у справі №913/40/13-г про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, одним із яких є позивач. Таким чином, на думку відповідача, позивачем безпідставно нараховані 3 % річних та інфляційні, оскільки в силу прямої заборони сплачувати заборгованість за спірним договором у відповідача відсутня вина в порушенні зобов`язання.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 29.10.2019 відкладено розгляд справи в підготовчому провадженні на 11.11.2019.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.11.2019 відкладено розгляд справи в підготовчому провадженні на 02.12.2019.

Позивач у відповіді б/н від 07.11.2019 на відзив зазначив, що дія мораторію не розповсюджується на нарахування 3 % річних та інфляційних, оскільки справа про банкрутство ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» розглядалась відповідно до положень Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 № 2343-ХІІ в редакції Закону України від 30.06.1999 №784-XIV, оскільки була порушена до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 №4212-VI, яким Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” викладено в новій редакції.

Відповідач у запереченні б/н від 14.11.2019 зазначив, що погоджується з позицією позивача щодо нерозповсюдження положень ч.4 ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) в частині мораторію на нарахування інфляційних та 3 % річних. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог на підставі положення ст.614 ЦК України – відсутність вини в порушенні зобов`язання.

Ухвалою суду від 02.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 10 днів по 16.12.2019; закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 16.12.2019.

Представник позивача в судовому засіданні 16.12.2019 просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 16.12.2019 просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 16.12.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд зазначає наступне.

10.07.2012 між Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (продавець) та Державним підприємством “Сєвєродонецька теплоелектроцентраль” (покупець) укладено договір купівлі – продажу природного газу №07-12-ПР, за умовами п.1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст.10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.08.2012 по 31.12.2012 газ обсягом до 34556 тис. куб. м., у т.ч. по місяцях кварталів (тис. куб. м.):

МісяцьОбсягМісяцьОбсягЛипень-Жовтень10117Серпень0Листопад12294Вересень0Грудень12145III квартал0IV квартал34556Відповідно до п.3.3 договору приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акту приймання – передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.4 договору).

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 договору).

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав з цим договором (строк позовної давності), у т.ч. щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (п.9.3 договору).

Згідно з п.11.1 договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу з 01.08.2012 до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування – до повного погашення заборгованості.

Так, на виконання умов договору позивач в період з жовтня по листопад 2012 року поставив природний газ відповідачу на загальну суму 39042039 грн 00 коп., що підтверджується актами приймання - передачі.

Як встановлено судом, з Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вже було стягнуто суму основного боргу та суми нарахованих штрафних санкцій за період прострочення виконання зобов`язання з 15.11.2012 по 04.02.2016 за поставлений природній газ у жовтні - листопаді 2012 року за договором купівлі-продажу природного газу №07-12-ПР від 10.07.2012, про що свідчить постанова Донецького апеляційного господарського суду від 28.04.2014 року у справі №913/40/13, рішення Господарського суду Луганської області від 03.08.2015 у справі №913/172/15 та рішення Господарського суду Луганської області від 07.06.2016 у справі №913/520/16.

Втім, відповідачем зобов`язання щодо сплати основного боргу за природний газ, поставлений у жовтні - листопаді 2012 року повністю виконано не було, тому позивачем здійснено донарахування 3 % річних за період з 05.02.2016 по 09.08.2019 в сумі 1452240 грн 07 коп. та інфляційних втрат за період січня 2016 року – травня 2019 року в сумі 6351143 грн 28 коп.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто – неналежне виконання.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3 % річних за період з 05.02.2016 по 09.08.2019 в сумі 1452240 грн 07 коп., судом встановлено, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до приписів діючого законодавства, у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню судом повністю.

Підпунктом 3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” передбачено, що згідно з Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур`єр. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України “Про інформацію” є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних втрат за період січня 2016 року – травня 2019 року в сумі 6351143 грн 28 коп., судом встановлено, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до приписів діючого законодавства, у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню судом повністю.

Щодо твердження відповідача про необґрунтованість нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за спірний період у цій справі, у зв`язку з тим, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.01.2013 порушено провадження у справі №913/40/13-г про банкрутство боржника - Державного підприємства “Сєвєродонецька теплоелекроцентраль” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, суд зазначає наступне.

Так, дійсно, ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.01.2013 за заявою Публічного акціонерного товариства “Черкаське хімволокно”, як кредитора, порушено провадження у справі №913/40/13-г про банкрутство боржника - Державного підприємства “Сєвєродонецька теплоелекроцентраль”, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Суд враховує, що справа про банкрутство Державного підприємства “Сєвєродонецька теплоелекроцентраль” розглядалась відповідно до положень Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 №2343-ХІІ в редакції Закону України від 30.06.1999 №784-XIV, оскільки була порушена до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 №4212-VI, яким Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” викладено в новій редакції.

Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).

В абзаці 4 пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 “Про судову практику в справах про банкрутство”, зазначено, що за змістом статті 12 Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов`язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов`язаний із його суттю.

Отже дія мораторію не розповсюджується на нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань.

Ураховуючи вищенаведене, доводи відповідача не відповідають дійсним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства.

Позов підлягає задоволенню повністю.

Судовий збір покладається на відповідача згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Державного підприємства “Сєвєродонецька теплоелектроцентраль” про стягнення 7803382 грн 35 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства “Сєвєродонецька теплоелектроцентраль” (Сєвєродонецька ТЕЦ, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93403, код ЄДРПОУ 00131050) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) 3% річних у сумі 1452240 грн 07 коп., інфляційні втрати в сумі 6351143 грн 28 коп., судовий збір у сумі 117050 грн 75 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 23.12.2019.

Суддя Т.В. Косенко