Рішення № 8653031, 24.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2010 р. Справа № 55/324-09

вх. № 10881/5-55

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився

відповідача- Осьмухіна С.А., Хоменка О.О.

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства компанії "Райз", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Козіївське", с. Козіївка

про стягнення 387603,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство компанії "Райз", м. Київ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Козіївське", с. Козіївка, 211384,33 грн. основного боргу, 22794,75 грн. пені, 26593,89 грн. річних, 126830,60 грн. збитків та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 8186020 від 29.04.08 р. не виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 грудня 2009 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 26 січня 2010 р.

22 січня 2010 р. відповідач звернувся до суду з заявою № 1, в якій просив суд прийняти заяву відповідача про застосування позовної давності та просив суд застосувати позовну давність до позовної вимоги про стягнення з відповідача пені за умовами договору поставки насіння с/г культур № 8186020 від 29.04.08 р.

22 січня 2010 р. відповідач звернувся до суду з заявою № 2, в якій просив суд прийняти заяву відповідача про застосування позовної давності та просив суд застосувати позовну давність до позовної вимоги про стягнення з відповідача збитків, передбачених п. 7.4 договору поставки насіння с/г культур № 8186020 від 29.04.08 р.

Вказані заяви відповідача №1 та № 2 будуть розглянуті при вирішенні спору по суті.

26 січня 2010 р. позивач надав додаткове обгрунтування позовних вимог щодо суми основного боргу, яка складає 211384,33 грн. з урахуванням здійснення між сторонами заліку однорідних зустрічних вимог, щодо збитків посилався на п. 7. 4 договору, ч. 2 ст. 224, ч. 5 ст. 225 ГК України, та зазначив, що саме "неодержані доходи" мав на увазі позивач, розраховуючи розмір збитків, адже в результаті невиконання своїх обов"язків, встановлених умовами договору, відповідачем - позивач не одержав валовий прибуток у розмірі 211384, 33 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 січня 2010 р. було відкладено розгляд справи 15 лютого 2010 р.

08 лютого 2010 р. позивач надав заперечення до заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення збитків та пені.

09 лютого 2010 р. відповідач надав до суду клопотання, в якому просив суд зобов"язати позивача надати суду видаткову накладну, яка свідчить про передачу позивачем у власність відповідача товару, названого позивачем як "Нуреп Д", загальна вартість якого становить 1315,20 доларів США та видаткову накладну, яка свідчить про передачу позивачем у власність відповідача товару, названого позивачем як "Полірам ДФ", загальна вартість якого становить 967,20 грн. доларів США, а також просив суд відкласти розгляд справи.

09 лютого 2010 р. відповідач надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

09 лютого 2010 р. відповідач надав до суду клопотання, в якому просив суд зобов"язати позивача надати господарському суду і відповідачеві документ, який містить обгрунтований розрахунок позову.

10 лютого 2010 р. відповідач надав доповнення до заяви № 2 про застосування позовної давності, в якій зазначив, що з огляду на наведені норми матеріального права та враховуючи зміст підпункту 7.4 договору поставки на умовах товарного кредиту № 8186020 від 29.04.08 р., слід зробити висновок про те, що підпункт 7.4 зазначеного договору за своєю правовою суттю унормовує стягнення виключно штрафу, а не збитків, які просить стягнути позивач, а тому, на думку відповідача, оскільки відповідачем 22.01.10 р. через канцелярію господарського суду надано заяву № 2 про застосування позовної давності, вих. № 22/01/10-З/2/ГСХО від 22.01.10 р.- господарському суду, на думку відповідача, слід застосувати позовну давність до позовної вимоги про стягнення збитків.

12 лютого 2010 р. відповідач надав до суду заяви про виправлення описки, в яких просив суд у тексті заяв № 1 про застосування позовної давності вих. № 22/01/10-З/1/ГСХО від 22.01.10 р. та № 2 про застосування позовної давності вих. № 22/01/10-З/2/ГСХО від 22.01.10 р. замість слів "договір поставки насіння с/г культур № 8186020 від 29.04.08 р." в усіх відмінниках слід читати:"договір поставки на умовах товарного кредиту № 8186020 від 29.04.08 р."

12 лютого 2010 р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому частково визнавав позовні вимоги у розмірі 41534,72 грн. основного боргу, 19422,17 грн. процентів за товарний кредит, 61466,40 грн. курсової різниці, в стягненні пені у розмірі 22794,75 грн. та 126830,60 грн. збитків просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, застосувавши до них позовну давність, а також відмовити в стягненні 26593,89 грн. 28% річних та 126830,60 грн. збитків, у зв"язку з необгрунтованістю їх розрахунку.

15 лютого 2010 р. позивач надав документи, які долучені судом до матеріалів справи. В судовому засіданні 15 лютого 2010 р. було оголошено перерву до 24 лютого 2010 р.

22 лютого 2010 р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 210461,04 грн. основного боргу, 47276,24 грн. пені, 59090,54 грн. річних, 63138,31 грн. збитків та судові витрати, а також просив суд відмовити відповідачу в задоволенні клопотання про застосування позовної давності щодо вимоги про стягнення збитків та щодо вимоги про стягнення пені, та відмовити відповідачу в задоволенні клопотання про витребування додаткових документів.

Вказані уточнення прийняті судом та розгляд справи продовжено з їх урахуванням.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 24 лютого 2010 р. було продовжено строк розгляду справи за межі, передбачені ч. 1 ст 69 ГПК України, по 24 березня 2010 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 лютого 2010 р. було відкладено розгляд справи 15 березня 2010 р.

03 березня 2010 р. відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнавав частково в сумі 41534,73 грн. основного боргу, 19422,17 грн. процентів за товарний кредит, 61466,41 грн. курсової різниці, в інший частині позовних вимог просив суд відмовити в їх задоволенні.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 березня 2010 р. було відкладено розгляд справи 24 березня 2010 р.

23 березня 2010 р. позивач надав до суду пояснення, в яких зазначив, що не має можливості надати оригінал договору № 10014-016 від 21.10.08 р. до суду, згідно якого було поставлено кукурудзу на суму 395406,99 грн., у зв"язку з його втратою, проте відповідач не заперечує проти наявності зустрічних однорідних вимог. Крім того, позивач надав заперечення на відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 23 березня 2010 р. було оголошено перерву до 24 березня 2010 р.

Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнавали частково з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

Представники відповідача звернулись до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами з урахуванням уточнень поданих до позову.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників відповідача, судом встановлено наступне.

29 квітня 2008 р. між Закритим акціонерним товариством компанії "Райз", м. Київ(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Козіївське", с. Козіївка(відповідач) був укладений договір № 8186020, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору. Пунктом 2.1 договору передбачено, що вартість(ціна) товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом(ціна договору) вказана в додатку № 1а. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатку. Ціну договору становить вартість (ціна) товара та сума належних до сплати процентів за користування товарним кредитом. Сторони встановлюють, що протягом строку дії договору грошові зобов"язання існують та підлягають сплаті у гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті відповідачем на виконання ним зобов"язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору(її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати відповідачем ціни договору(її неоплаченої частини). Пунктом 2.5 договору передбачена вартість(ціна) частини товару, яка оплачується на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, сплачується відповідачем в наступні терміни: перший платіж не пізніше 1 вересня 2008 р; другий платіж- не пізніше 01 жовтня 2008 р. Терміни сплати, визначені в цьому пункті, застосовуються у разі, якщо інші терміни оплати відстрочених платежів не будуть встановлені сторонами в додатку № 1а. Пунктом 2.6 договору передбачено, що товар, отриманий відповідачем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом відповідач сплачує позивачеві проценти. Пунктом 2.7 договору передбачено, що строк користування товарним кредитом починається з дня наступного за днем отримання товару відповідачем та закінчується днем , в якій згідно договору підлягає оплаті сума(або її частина) відстроченого платежу. Проценти за користування товарним кредитом нараховуються відповідачем та підлягають сплаті в термін, визначений договором для сплати останнього відстроченого платежу. В цей же термін сторони підписують акт надання(приймання- передачі) послуг товарного кредиту. Пунктом 2.9 договору передбачений розмір процентів, який складає 12,4 відсотка річних від вартості товару, які відповідач сплачує позивачеві на умовах товарного кредиту. Пунктом 7.3 договору передбачено, що відповідач за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості(ціни) товару та/або процентів за користування товарним кредитом, сплачує за кожен день прострочення на користь позивача пеню у розмірі 0,3 відсотка від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення. Пунктом 7.4 договору передбачено, що відповідач вішкодовує збитки, завдані позивачу, невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов"язань по цьому догвоору. Сторони встановлюють розмір збитків позивача в твердій сумі в залежності від строків порушення зобюов"язання відповідачем: 10 процентів неоплаченої вартості(ціни) товару за перший(повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Пунктом 7.5 договору передбачено, що у випадку прострочення виконання грошових зобов"язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, відповідач сплачує на користь позивача відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 процентів річних з простроченої суми. Пунктом 5.1 договору передбачений строк його дії, а саме господарські зобов"язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня підписання його тексту представниками сторін, крім зобов"язань відповідача по оплаті вартості товару, процентів за користування товарним кредитом та відповідальності, які припиняються належним його виконанням.

В додатку № 1а від 29.04.08 р. зазначений товар, що купується відповідачем по договору поставки на умовах товарного кредиту, сума товарного кредиту в доларах США, річна ставка відсотків- 8% та строк для оплати відстрочених платежів- 01 листопада 2008 р.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 446758,97 грн., що підтверджується видатковими накладними № № ВН-10014-00699 від 05.05.08 р., ВН-10014-00745 від 08.05.08 р., ВН-10014-00746 від 08.05.08 р., ВН-10014-00697 від 05.05.09 р., ВН-10014-00825 від 15.05.08 р., а також накладною № ВН-10014-01213 від 04.07.08 р., які підписані обома сторонами.

Відповідач заперечував проти видаткової накладної № ВН-10014-01213 від 04.07.08 р. та вказував на те, що вказана накладна не пов"язана з договором поставки на умовах товарного кредиту № 8186020 від 29.04.08 р.

Судом з"ясовано, що у видатковій накладній № ВН-10014-01213 від 04.07.08 р. є посилання на договір № 8186020 від 29.04.08 р., крім того, вказана накладна скріплена підписами обох сторін, що свідчить про те, що сторони своїми діями погодили те, що вказана поставка здійснювалась саме на виконання умов договору № 8186020 від 29.04.08 р.

Таким чином, загальна сума поставки за договором № 8186020 від 29.04.08 р. складає 446758,97 грн.

Як було вищезазначено, сторони в додатку № 1а від 29.04.08 р. чітко встановили кінцевий строк оплати товару- до 01 листопада 2008 р.

Таким чином, відповідач товар отримав, проте за нього не розрахувався.

Відповідно ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що 22.12.08 р. відбулось погашення заборгованості відповідача на суму 395407,00 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 395407,00 грн. відповідно до заяви про залік № 634 від 22.12.08 р.

Крім того, позивач надав уточнений розрахунок проведеного заліку зустрічних однорідних вимог згідно заяви про залік № 634 від 22.12.08 р., на суму 395406,99 грн. Направлення вказаного уточнення на адресу відповідача підтверджується поштовим описом та чеком.

Судом з"ясовано, що позивач при здійсненні заліку зустрічних однорідних вимог керувався умовами договору.

Відповідно до п. 2.10 договоору, сторони встановлюють, що до процентів застосовується порядок визначення розміру грошових зобов"язань відповідача та їх оплати, встановлений п. 2.2, п. 2.3.

Відповідно до п. 2.11 договору, в плату за користування товарним кредитом включається також позитивна різниця між гривневою вартістю товару на день фактичного проведення відповідачем оплати і гривневою вартістю товару на день його отримання, розрахованою відповідно до п.2.2 договору та сплаченою відповідачем.

Судом з"ясовано, що позивач при розрахунку плати за користування товарним кредитом вірно визначив офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановленої НБУ на день укладення договору- 5,05 грн. за 1 USD та на день здійснення заліку станом на 22.12.08 р.- 7,87 грн. за 1 USD.

В додатку № 1а від 29.04.08 р. зазначена річна ставка- 8%.

Таким чином, позивач вірно при нарахуванні процентів за користування товарним кредитом виходив із розрахунку 8% річних.

Згідно з п.2.12 договору, у випадку недостатності коштів, отриманих від відповідача на виконання у повному обсязі його зобов"язань по цьому договору, позивач має право провести зарахування коштів в наступному порядку: в першу чергу зараховуються кошти в рахунок погашення заборгованості по сплаті процентів за користування товарним кредитом, в другу чергу, в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами та штрафу, а сума, що залишається, зараховується в рахунок оплати вартості товару. В решті випадків кошти зараховуються наступним чином: в першу чергу, в рахунок оплати нарахованих процентів за користування товарним кредитом, строк оплати яких настав, та прострочених з оплатою, в другу чергу, в рахунок оплати вартості товару, в третю чергу, в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами, в четверту чергу, в рахунок сплати штрафних санкцій.

Як було вищезазначено, 22.12.08 р. відбулось погашення заборгованості відповідача на суму 395407,00 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 395407,00 грн. відповідно до заяви про залік № 634 від 22.12.08 р. Згідно заяви про залік № 634 від 22.12.08 р. , заборгованість позивача перед відповідачем на дату надсилання заяви № 634 складала 395407 грн. згідно видаткової накладної № 100 від 25.11.08 р. за договором № 10014-016 від 21.10.08 р., належним чином засвідчена копія вказаної накладної додана до матеріалів справи. Заборгованість відповідача на вищевказану дату згідно договору № 8186020 від 29.04.08 р. складала 606791,33 грн., з яких 446758,96 грн.- основний борг та 160032,37 грн.- відсотки за користування товарним кредитом. Таким чином, позивач при здійсненні заліку однорідних зустрічних вимог в заяві про залік на суму 395407 грн., вірно визначив порядок погашення заборгованості відповідача: грошові кошти у сумі 160032,37 грн.- направляються на погашення заборгованості за відсотки за користування товарним кредитом; грошові кошти у сумі 235374,63 грн.- на погашення основного боргу за поставлений товар відповідно до п. 2.12 договору поставки № 8186020 від 29.04.08 р.

Таким чином, несплаченою залишилась заборгованість відповідача перед позивачем згідно заліку зустрічних однорідних вимог у сумі 211384,33 грн., що і стало підставою позивачу для звернення до суду з відповідним позовом.

Враховуючи надані позивачем уточнення до позовних вимог, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 923,29 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.4 ст. 80 ГПК України, зв"язку з відмовою позивача від позову в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд, розглянувши заперечення відповідача, вважає їх необгрунтованими, безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, оскільки позивач надав достатньо доказів в обгрунтування наявної заборгованості у відповідача перед позивачем на суму 210461,04 грн., а також вірно здійснив її розрахунок з урахуванням встановлених процентів за користування товарним кредитом та курсової різниці, керуючись умовами договору № 8186020 від 29.04.08 р., та судом вказаний розрахунок перевірений.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини, враховуючи вимоги ст.629 Цивільного Кодексу України, а саме те, що договір є обов"язковим для виконання сторонами, враховуючи те, що відповідач отримав товар, що підтверджується належними доказами, проте докази здійснення ним розрахунку з позивачем в матеріалах справи відсутні, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення суми боргу в розмірі – 210461,04 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що у випадку прострочення виконання грошових зобов"язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, відповідач сплачує на користь позивача відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 процентів річних з простроченої суми.

Судом встановлено, що позивач у розрахунках 28% річних допустив помилки.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача 28% річних, нарахованих згідно ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов"язання у сумі 59090,54 грн. підлягає задоволенню частково у сумі 59086,57 грн., в решті заявленої вимоги у сумі 3,97 грн. 28% річних слід відмовити, як зайво нарахованої.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 47276,24 грн. пені.

Відповідач, в свою чергу, звернувся до суду з заявою про застосування позовної давності до позовної вимоги про стягнення з відповідача пені за умовами договору поставки насіння с/г культур № 8186020 від 29.04.08 р.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може бути встановлена спеціальна позовна давність, та відповідно до п.1 ч.2 цієї статті, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов"язання повинно бути виконано.

Відповідно до ч.3,4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі.

Враховуючи викладене, позивачем заявлений період нарахування пені з 23.12.08 р., тобто правомірним є період нарахування пені з 23.12.08 р. по 23.06.09 р., що свідчить про те, що на сьогоднішній день строк позовної давності не сплив ,та суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності до заявленої вимоги про стягнення пені.

Враховуючи вимоги ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", а саме те, що пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня , позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені, яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, підлягає задоволенню частково у сумі 25217,32 грн. В решті заявленої вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 22058,92 грн. слід відмовити, як зайво нарахованої, оскільки позивачем заявлений період нарахування з 23.12.08 р. по 23.12.09 р., тобто більш ніж за півроку.

Також позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 63138,31 грн. збитків за 3 місяці.

Суд зазначає про те, що у відповідності до ст.627 ЦК України, в якій вказано: відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору : сторони мають право врегулювавти ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов"яковість сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що відповідач відшкодовує збитки, завдані позивачу, невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов"язань по цьому договору. Сторони встановлюють розмір збитків позивача в твердій сумі в залежності від строків порушення зобюов"язання відповідачем: 10 процентів неоплаченої вартості(ціни) товару за перший(повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення.

Розглянувши подану відповідачем заяву про застосування строку позовної давності до позовної вимоги про стягнення збитків, враховуючи вищевикладені положення ст. 257, враховуючи те, що п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України застосовуються лише до стягнення неустойки, що є штрафом або пенею, та збитки за своєю правовою природою не є неустойкою, тому суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви та дійшов висновку про відмову в її задоволенні.

Враховуючи викладені обставини, позовна вимога про стягнення з відповідача 63138,31 грн. збитків підлягає задоволенню як правомірна та обгрунтована, розрахунок перевірений судом.

Враховуючи надану заяву позивачем про уточнення до позовних вимог, суд визнає її як відмову від позову в частині стягнення з відповідача 63692,29 грн. збитків, приймає її як таку, що не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує прав чи законних інтересів сторін та припиняє провадження в цій частині позовних вимог відповідно до п.4 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 257, 258, 526, ч.1 ст.530, 601, 610, 611, ч. 2 ст. 625, ст. 627, ст. 629 ЦК України,ч. 6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, п.4 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити відповідачу в задоволенні заяви про застосування позовної давності до позовної вимоги про стягнення пені.

Відмовити відповідачу в задоволенні заяви про застосування позовної давності до позовної вимоги про стягнення збитків.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Козіївське", с. Козіївка(Харківська область, Краснокутський район, с. Козіївка, код ЄДРПОУ 30739637, р/р № 26000005773 в ХОД "Райффайзен банк Аваль", м. Харків, МФО 350589) на користь Закритого акціонерного товариства компанії "Райз", м. Київ(03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, б. 152, код 13980201, р/р № 26007300016675 в ВАТ "Укрексімбанк" м. Київ, МФО 322313) 210461,04 грн. основного боргу, 25217,32 грн. пені, 59086,57 грн. річних, 63138,31 грн. збитків, 357,90 грн. державного мита та 217,92 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 923,29 грн. боргу та 63692,29 грн. збитків провадження у справі припинити на підставі п.4 ст. 80 ГПК України.

В стягненні 3,97 грн. 28% річних та 22058,92 грн. пені відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст Рішення підписано 26 березня 2010 року.