Рішення № 86530118, 19.12.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.12.2019 Справа № 920/1023/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 920/1023/19

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача: Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів" (42006, Сумська область, м. Ромни, вул.. Прокопенка, 10, код ЄДРПОУ 00955880)

про стягнення заборгованості по заробітній платі,

за участі представників:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду звернувся позивач з позовом, у якому просив суд стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 14518,51 грн.; 2000,00 грн. моральної шкоди; середню заробітну плату за весь час затримки з 29.03.2019 по 02.10.2019 та витрати на правову допомогу в розмірі 1200,00 грн.

Ухвалою суду від 22.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/1023/19 в порядку спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено у судове засідання на 21.11.2019.

11.11.2019 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить суд застосувати строк позовної давності щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку та моральної шкоди та відмовити у задоволенні позовних вимог.

19.11.2019 до суду надійшла заява від 15.11.2019 представника позивача про уточнення позовних вимог, в якій просить суд вважати п. 3 резолютивної частини позовної заяви викладеним у такій редакції: "Стягнути з ДП ДАК "Хліб України "Роменський КХП" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за весь час затримки з 29.03.2019 по 02.10.2019, що становить 44731,44 грн."

02.12.2019 судом отримано заяву позивача № б/н від 28.11.2019 (вх. № 9941 від 02.12.2019), в якій просить суд прийняти до розгляду позовну заяву в новій редакції про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 14518,51 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 1200,00 грн.

Ухвалою суду від 04.12.2019 постановлено заяву про зменшення розміру позовних вимог у вигляді позовної заяви в новій редакції прийняти до розгляду; продовжити розгляд справи та призначити засідання суду на 19.12.2019.

У судовому засіданні 19.12.2019 постановлено ухвалу про залишення без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 2000,00 грн. та середнього заробітку за весь час затримки з 29.03.2019 по 02.10.2019.

Відповідно до наказу №118-К від 18.10.2016 ДП ДАК «Хліб України» «Роменський комбінат хлібопродуктів» позивача, ОСОБА_1 , було прийнято на посаду тракториста загот сітки на умовах строкового трудового договору № 123/16 від 17.10.2016 з 18.10.2016 по 18.11.2016.

Згідно наказу № 18-К від 29.03.2019 ДП ДАК «Хліб України» «Роменський комбінат хлібопродуктів» ОСОБА_1 було звільнено з посади тракториста транспортної дільниці загот сітки з 29.03.2019 за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в день звільнення, всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України, відповідач не провів повного розрахунку з позивачем.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 115 КЗпП передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Згідно з ч. 5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до абз. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 36 КЗпП України працівник має право припинити трудовий договір за угодою сторін.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як вбачається із довідки про заборгованість по заробітній платі № 326 від 09.12.2019 заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі за грудень 2018 року по березень 2019 року станом на 09.12.2019 складає 14518,51 грн., яка є сумою заявленою до стягнення позивачем.

Відповідачем станом на 19.12.2019 не надано доказів виплати позивачу заробітної плати, що належить йому від підприємства, з огляду на що, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 14518,51 грн.

Посилання представника відповідача на те, що позивачем пропущено 3-х місячний строк на звернення до суду (строк позовної давності) з позовом суд відхиляє, з огляду на те, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди та середнього заробітку залишено без розгляду.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі № 906/194/18, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18.

У якості понесених витрат позивач надав суду договір про надання правової допомоги від 14.08.2019, укладений між позивачем та адвокатом Мороз Л.О., розрахункову квитанцію від 02.10.2019 про сплату 1200,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 1200,00 грн. покладаються на відповідача.

За таких обставин заява позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 1200,00 грн.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у сумі 1921,00 грн. слід віднести на відповідача та стягнути в дохід держбюджету.

Керуючись ст.ст. 94, 95, 97, 115 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 20, 126, 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів" (42006, Сумська область, м. Ромни, вул. Прокопенка, 10, код ЄДРПОУ 00955880) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) заборгованість по заробітній платі у сумі 14518 грн. 00 коп., 1200 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів" (42006, Сумська область, м. Ромни, вул.. Прокопенка, 10, код ЄДРПОУ 00955880) в доход Державного бюджету України (рахунок 34311206083032, отримувач - УК м. Суми/м. Суми/22030101, ЄДРПОУ 37970593, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат), МФО 899998) 1921 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 23.12.2019.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суддя В.В. Яковенко