Рішення № 86530040, 12.12.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2387/19Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бачур А.В.,

за участю представників:

позивача: Дамінов О.С.,

відповідача: Грищенко І.С.,

третьої особи:Грищенко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/2387/19

за позовом: Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "УКРГАЗБАНК" /03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1; адреса для листування: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 10-Б, код ЄДРПОУ 23697280/

до відповідача: ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 /

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК СІДС" /01032, м. Київ, провул. Алли Горської, буд. 5, код ЄДРПОУ 40794076/

про звернення стягнення на частку учасника товариства,

ВСТАНОВИВ:

1.Позиції учасників справи.

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 в якій просить суд: в рахунок погашення заборгованості із повернення заборгованості за Генеральним кредитним договором №127/2018/КОД-КБ-ГДК від 18.09.2018р., звернути стягнення на частку, яка становить 30% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК СІДС", складає 30,00грн. та належить ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "УКРГАЗБАНК".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про заставу", Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", Генеральний кредитний договір №127/2018/КОД-КБ-ГКД від 18.09.2018р., додаткову угоду про внесення змін та доповнень №1 від 19.09.2018р. до генерального кредитного договору №127/2018/КОД-КБ-ГКД від 18.09.2018р., договір застави №127/2018/КОД-КБ-ГКД-32 від 19.09.2018р. та інше.

Відповідач за вх.№17390/19 від 29.08.2019р. подав відзив на позов, в якому просив відмовити в позові Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "УКРГАЗБАНК".

В обґрунтування своїх заперечень здійснив посилання на ст.20, 21, 231, 226 Господарського процесуального кодексу України.

Окремо зауважив, що у справі Відповідач є ОСОБА_1 , фізична особа - не підприємець, отже вимоги щодо нього повинні бути розглянуті в порядку цивільного судочинства, а тому справа повинна бути закрита.

Також вважає, що оскільки господарськими судами України вже розглядаються справи щодо звернення стягнення на частку товариства /справи №910/9106/19, №910/10722/19/ та щодо стягнення заборгованості за генеральний кредитний договір №127/2018/КОД-КБ-ГКД від 18.09.2018р., позов повинен бути залишений без розгляду.

23.09.2019р. за вх.№19309/19 від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просив позов задовольнити та відзначив, що підстави для закриття провадження відсутні, спір відповідно до п.1 ч.1 ст.20 ГПК України, підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Між тим, і підстави для залишення позовної заяви без розгляду також відсутні, оскільки в провадженні судових органів, або інших органів, які в межах компетенції вирішують спори, немає справи зі спору між тими ж Сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, та не має рішення суд/органів з такого спору.

Третя особа Відповідача, подала відзив на позовну заяву за вх.№20702/19 від 09.10.2019р. в якому просив відмовити в позові Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "УКРГАЗБАНК".

В обґрунтування своїх заперечень здійснив посилання на ст.20, 21, 231, 226 Господарського процесуального кодексу України.

Окремо зауважив, що у справі Відповідач є ОСОБА_1 , фізична особа - не підприємець, отже вимоги щодо нього повинні бути розглянуті в порядку цивільного судочинства, а тому справа повинна бути закрита.

Також вважає, що оскільки господарськими судами України вже розглядаються справи щодо звернення стягнення на частку товариства /справи №910/9106/19, №910/10722/19/ та щодо стягнення заборгованості за генеральний кредитний договір №127/2018/КОД-КБ-ГКД від 18.09.2018р., позов повинен бути залишений без розгляду.

Інші заяви по суті не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2019р. позовну заяву від .04.2019р. за вх.№1114/19 розподілено на суддю Цісельського О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.08.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.10.2019р. залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК СІДС" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

В судовому засіданні 11.10.2019р. враховуючи тривалу щорічну відпустку судді Цісельського О.В. з 28.10.19р. по 02.12.2019р. та обмеженість строків розгляду справи, суд в порядку ч.5 ст.233 ГПК України оголосив прокольну ухвалу, якою продовжив строк розгляду підготовчого провадження на 30 днів за власною ініціативою суду, закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті в режимі відеоконфернцзв`язку на 14.11.2019р. о 15 год. 30 хв., проведення якої доручено Господарському суду Київської області.

В процесі розгляду справи подані сторонами клопотання та заяви, які були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, відзначені у протоколах судових засідань.

Окремо, суд відзначає про те, що у задоволенні клопотань Відповідача та Третьої особи про закриття провадження у справі, з підстав того, що Відповідач - ОСОБА_1 це фізична особа - не підприємець, а тому вимоги щодо нього повинні бути розглянуті в порядку цивільного судочинства, суд зазначає наступне.

Як свідчить практика, а саме постанова Великої палати Верховного Суду від 13.03.2018р. у справі №415/2542/15-ц, Верховним Судом встановлено, що позовні вимоги юридичною особи - кредитора до відповідача - фізичної особи, можуть бути самостійними й окремими предметами позовів, пред`явлених залежно від суб`єктного складу сторін та за правилами господарського судочинства, які підлягають розгляду у тих справах, які заявлені після 15 грудня 2017року, оскільки за оновленою редакцією ГПК України юрисдикція визначається, враховуючи суб`єктивний склад основного зобов`язання.

Так, враховуючи те, що у справі №916/2387/19 основні зобов`язання виникли з Генерального кредитного договору №127/2018/КОД-КБ-ГКД від 18.09.2018р. де сторонами є юридичні особи, а зобов`язання з Договору застави №127/2018/КОД-КБ-ГКД-32 від 19.09.2018р., в яких однією із сторін є Відповідач - ОСОБА_1 є похідними, суб`єктна юрисдикція Позивачем є правомірно обраною.

Також, оскільки Позивачем підтверджено те, що останнім не подано іншого позову /позовів/ до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, підстави для залишення позову в порядку ст.226 ГПК України у суду були відсутні, у зв`язку із чим відповідні клопотання Відповідача та Третьої особи були залишені судом без задоволення.

Під час розгляду справи по суті сторони виступили із вступними промовами, судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.

Представник Позивача у судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити.

Представник Відповідача у судових дебатах проти позову заперечував у повному обсязі, просив в його задоволені відмовити.

Представник третьої особи Відповідача проти позову заперечував у повному обсязі, просив в його задоволені відмовити.

В судовому засіданні, 12.12.2019р. Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, після виходу з нарадчої кімнати, проголошена вступна і резолютивна частини рішення.

3.Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

18.09.2018р. між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ АКЦІОНЕРНИМ БАНКОМ "УКРГАЗБАНК" /далі за текстом - АБ "УКРГАЗБАНК", банк, кредитор, позивач, заставодержатель/ та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК СІДС" /далі за текстом - ТОВ "ОРГАНІК СІДС", відповідач, позичальник, застоводавець/ та Товариством з обмеженою відповідальністю "АДЕЛАЇДА-ЕКО" /далі за текстом - ТОВ "АДЕЛАЇДА-ЕКО", третя особа, позичальник, застоводавець/ було укладено Генеральний кредитний договір №127/2018/КОД-КБ-ГКД /надалі - Кредитний договір/.

Кредитний договір містить розділ "Терміни та їх визначення", серед яких термін "Кредитні операції" - це надання Банком Кредиту, Гарантії, Авалю, Акредитиву.

Відповідно до п.1.1 Кредитного договору - "Генеральний кредитний договір визначає загальні умови та порядок здійснення банком на користь позичальника кредитних операцій у межах загального ліміту, визначеного пунктом 1.3. Генерального кредитного договору, а також встановлює права та обов`язки, відповідальність Сторін та інші умови, які визнаються Сторонами обов`язковими для застосування протягом всього строку дії Генерального кредитного договору та до всіх відносин, що виникають на підставі Генерального кредитного договору та Додаткових договорів, укладених в рамках Генерального кредитного договору, які зазначені в Додатку № 1 до Генерального кредитного договору".

Положеннями п.1.2. Кредитного договору передбачено, що Кредитні операції здійснюються у порядку, визначеному у відповідних Додаткових договорах та з урахуванням положень Генерального кредитного договору. Кредитні операції за Генеральним кредитним договором проводяться виключно після укладання Додаткових договорів до Генерального кредитного договору, які є невід`ємною частиною Генерального кредитного договору та містять посилання на Генеральний кредитний договір. Умови проведення Банком Кредитних операцій викладенні на офіційному сайті Банку: www.ukrgasbank.com.

Відповідно до п.1.3 Кредитного договору - "Загальний ліміт за Генеральним кредитним договором встановлюється в розмірі 85 000 000,00 /вісімдесят п`ять мільйонів/ гривень 00 копійок. Ліміт кредитування за кожним Додатковим договором встановлюється в межах загального ліміту кредитування. При цьому сума основної заборгованості позичальника перед Банком в будь-який момент не повинна перевищувати 85 000 000,00 /вісімдесят п`ять мільйонів/ гривень 00 копійок в еквіваленті по курсу Національного Банку України на день перерахунку. У випадку, якщо на будь-яку дату з будь-якої причини сума Основної заборгованості Позичальника у гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного Банку України на поточну дату перевищуватиме 85 000 000,00 /вісімдесят п`ять мільйонів/ гривень 00 копійок, Позичальник зобов`язується здійснити погашення заборгованості по Основному зобов`язанню у сумі, що призводить до такого перевищення, протягом 5 /п`яти/ банківських днів з дня відправлення Банком повідомлення про необхідність такого погашення".

Пунктом 1.4. Кредитного договору передбачено - "Строк кредитування та проведення Кредитних операцій за Генеральним кредитним договором встановлюється з "18" вересня 2018 року по "17" вересня 2023 року /включно/. Строки кредитування та строки проведення Кредитних операцій за додатковими договорами встановлюються в Додаткових договорах, але в будь-якому разі не можуть перевищувати строк кредитування та проведення Кредитних операцій, що встановлений даним пунктом Генерального кредитного договору".

У забезпечення зобов`язання за Кредитним договором /пункт 2.1 Договору/ буде прийнято в заставу 100% частки в статутному фонді Позичальника 2. Заставна вартість 100% в статутному фонді Позичальника 2 встановлюється за домовленістю сторін в розмірі 1,0 грн., без урахування ПДВ /підпункт 2.1.12 Кредитного Договору/.

19.09.2018р. між ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду про внесення змін та доповнень №1 до Генерального Кредитного договору №127/2018/КОД-КБ-ГКД від 18.09.2018р., відповідно до умов якої сторони домовилися викласти підпункт 2.1.12 пункту 2.1. РОЗДІЛУ II "УМОВИ ЗАБГЗПГЧГІII ЇМ КРЕДИТУ" Генерального кредитного договору в наступній редакції: "2.1.12. надано в заставу 100% частки в статутному фонді Позичальника 2. Заставна вартість, 100% статутного фонду Позичальника 2, встановлюється за домовленістю сторін в розмірі 1,0 грн. без урахування ПДВ".

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 19.09.2018р. між АБ "УКРГАЗБАНК" та ОСОБА_1 було укладено Договір застави №127/2018/КОД-КБ-ГКД-32 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК СІДС" на запільну суму 30 /тридцять/ гривень, 00 копійок, що складає 30,0 /тридцять цілих нуль сотих/ % від розміру статут ного капіталу цього Товариства.

Відповідно до пункту 3.1.6. Договору застави - "У разі невиконання позичальником у мов кредитного договору /порушення строків погашення понад 30 календарних днів: кредиту, процентів за користування кредитними коштами, комісії/ звернути стягнення на предмет застави, та задовольнити за рахунок предмета застави свої вимоги за кредитним договором у повному обсязі, що визнаються на момент виконання цих вимог, включаючи проценти, комісії, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов`язання, неустойку, необхідні втрати на утримання, звернення стягнення та реалізацію предмета застави."

Згідно Витягу №58689746 від 14.03.2019р. в Державному рестрі обтяжень рухомого майна зареєстровано звернення стягнення по договору застави №127/2018/КОД-КБ-ГКД-32 від 19.09.2018р., що зареєстрований в реєстрі за №503.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань співзасновником ТОВ "ОРГАНІК СІДС" значиться громадянин ОСОБА_1 розмір внеску до статутного фонду якого становить 30,00грн.

За твердженнями Позивача, станом на день звернення з вказаною позовною заявою за ТОВ "ОРГАНІК СІДС" рахується заборгованість за Генеральним кредитним договором №127/2018/КОД-КБ-ГКД від 18.09.2018Р. у розмірі 41 903 278,11 грн., яка складається з:

-заборгованість по кредиту строкова - 31 000 000,00 грн.;

-заборгованість по кредиту прострочена - 4 000 000,00 грн.;

-заборгованість по процентах поточна - 373 750,00 грн.;

-заборгованість по процентах прострочена - 5 537 440,09 грн.;

-пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 503 013,70 грн.;

-пеня за несвоєчасну сплату процентів - 489 074,32 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів з вимогою щодо звернення стягнення на частку учасника товариства.

4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов`язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст.173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником /учасниками/ відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт /зобов`язана сторона, у тому числі боржник/ зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта /виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо/, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт /управнена сторона, у тому числі кредитор/ має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст.174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов`язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона /позикодавець/ передає у власність другій стороні /позичальникові/ грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів /суму позики/ або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положеннями ч.2 ст.1047 ЦК України визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор

/заставодержатель/ має право у разі невиконання боржником /заставодавцем/ зобов`язання,

забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом /право застави/.

Предметом застави може бути будь-яке майно /зокрема річ, цінні папери, майнові права/, що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення /стаття 576 Цивільного кодексу України/.

Згідно з приписами статті 577 Цивільного кодексу України застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до приписів статті 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави; за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в

повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи

сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання,

необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із

пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 1 закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення

зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор /заставодержатель/

має право в разі невиконання боржником /заставодавцем/ забезпеченого заставою зобов`язання

одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про заставу" предметом застави

можуть бути майно та майнові права.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", обтяженням є право обтяжувана на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виникнення прав і обов`язків щодо рухомого майна.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", відповідно до забезпечувального обтяження обтяжував має право в разі

порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, якщо інше не передбачено законом чи договором,

одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із

встановленим пріоритетом.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не

встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення па

предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк /термін/, якщо інше не встановлено договором або законом /стаття 590 Цивільного кодексу України/.

Відповідно до ст.19 "Про заставу" За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Положеннями ч.1 ст.20 "Про заставу" Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст.76 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Отже, належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами /посилками/ у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів /відомості, що містяться в засобах доказування/ і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

У той же час, ч. 1 ст. 77 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи /аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 р. у справі № 909/327/18/.

В якості доказу виникнення між сторонами правовідносин з отримання ТОВ "ОРГАНІК СІДС" Кредитних коштів від АБ "УКРГАЗБАНК", звернення стягнення в рахунок погашення яких, заявлена позовна вимога до ОСОБА_1 , Позивач посилається, зокрема, на Генеральний кредитний договір №127/2018/КОД-КБ-ГКД від 18.09.2018р.

Між тим, слід звернути увагу на те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018р. №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

При цьому, Кредитний договір, який укладається після позитивного рішення банку щодо надання кредиту позичальнику, не вважається доказом надання/отримання кредитних коштів. На етапі підписання кредитного договору правовідносини за договором не виникають, оскільки такий документ за своєю природою вказує лише про намір сторін вступити до правовідносин.

Як правило, порядок надання коштів, що зазначений в договорі - це надання кредиту готівкою через касу банку або перерахування на певний рахунок тощо.

Проте, Позивач у встановленому процесуальним законом порядку не довів належними та допустимими доказами /первинними документами, оформленими відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність"/ наявність заборгованості у ТОВ "ОРГАНІК СІДС" перед банком, оскільки не надав суду докази щодо видачі ТОВ "ОРГАНІК СІДС" кредиту /видачі через касу банку або перерахувавши на рахунок/.

При цьому, суд звертає увагу на те, що обов`язок щодо надання доказів перерахування кредитних коштів відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України покладається саме на Позивача.

Враховуючи вищезазначене, доводи АБ "УКРГАЗБАНК" про наявність у ТОВ "ОРГАНІК СІДС" грошового зобов`язання перед АБ "УКРГАЗБАНК" належним чином не підтверджено, а посилання на Генеральний кредитний договір №127/2018/КОД-КБ-ГКД від 18.09.2018р. та виконаний Банком розрахунок заборгованості, як доказ наявності грошового зобов`язання не приймаються господарським судом, оскільки вони не підтверджують виконання АБ "УКРГАЗБАНК" своїх зобов`язань щодо перерахування кредитних коштів на поточний рахунок ТОВ "ОРГАНІК СІДС" у відповідності до умов Генерального кредитного договору №127/2018/КОД-КБ-ГКД від 18.09.2018р., тому і підстав для звернення стягнення на частку, яка становить 30% статутного капіталу ТОВ "ОРГАНІК СІДС" та належить ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості із повернення заборгованості за Генеральним кредитним договором №127/2018/КОД-КБ-ГКД від 18.09.2018р. у суду відсутні.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за свої внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні матеріалів справи, суд дійшов висновку, що копія Генерального кредитного договору №127/2018/КОД-КБ-ГКД від 18.09.2018р. та виконаний банком розрахунок заборгованості не є належними доказами, які б підтвердили видачу Банком кредиту ТОВ "ОРГАНІК СІДС".

Аналізуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги зібрані у справі докази та встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини та їх належність, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог АБ "УКРГАЗБАНК".

У зв`язку з тим, що рішення відбулось не на користь Позивача, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені останнім при подачі позову, відносяться за його рахунок.

Керуючись ст.ст.13, 76, 86, 129, 202, 232, 233, 237-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову - відмовити.

2.Судові витрати по справі покласти на Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "УКРГАЗБАНК"03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1., код ЄДРПОУ 23697280/.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Повне рішення складено 23 грудня 2019р.

Суддя О.В. Цісельський