Рішення № 86529230, 23.12.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2019м. ДніпроСправа № 904/4944/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Вязовська К.В., розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПАФОС", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості, 3% річних та пені в розмірі 32 629,94 грн. за наданими послугами з централізованого постачання холодної води і водовідведення

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПАФОС" про стягнення заборгованості, 3% річних та пені в розмірі 32 629,94 грн. за наданими послугами з централізованого постачання холодної води і водовідведення.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем обов`язків в частині своєчасної оплати за отримані послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення згідно Договору № 601 від 19.10.2019 за період з 01.01.2019 по 31.08.2019.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином, поштовий конверт з ухвалою суду повернувся на адресу суду з відміткою поштової установи від 22.11.2019 «за закінченням встановленого строку зберігання».

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Ухвала суду від 29.10.2019 надсилалась на адресу відповідача зазначену у позовній заяві, додатках до позовної заяви: 50042, м. Кривий Ріг, вул. Е.Фукса, буд. 63, зазначена адреса також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі – Правила).

Так, для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Більше того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал).

Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Суд враховує висновок Верховного суду, викладений у постанові від 25.06.18 у справі № 904/9904/17: у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії” (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) від 07.07.1989).

У рішенні від 03.04.2008 у справі “Пономарьов проти України” Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про наявність справи у суді повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Строк розгляду справи, передбачений ст. 248 ГПК України, закінчується 09.12.2019.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних з укладенням договору, встановлення факту надання послуг, встановлення факту невиконання відповідачем умов договору в частині оплати послуг та правомірності вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" (Кривбасводоканал - позивач) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ПАФОС" (споживач - відповідач) укладено договір №601 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення.

Відповідно до п. 1.1. договору, Кривбасводоканал зобов`язується забезпечити споживача питною водою виробником якої є ДПП «Криваспромводопостачання» та прийняти від нього стічні води, а споживач зобов`язується прийняти та оплачувати питну воду за встановленими тарифами згідно наданої заявки орієнтовно в обсязі 5860,12 куб.м./рік, в тому числі:

населення -5742 куб.м./рік,

власні потреби – 118,116 куб.м./рік,

Водовідведення – 5837,94 куб.м./рік,

населення -5742 куб.м./рік,

власні потреби – 95,936 куб.м./рік.

Згідно з п. 1.2. договору,зміни договірного об`єму холодної води та водовідведення (зменшення, збільшення) проводяться згідно довідки споживача про кількість мешканців (в т.ч. пільгова категорія населення), орендарів та інших, наявності засобів обліку, поливальну площу та об`єми на власні потреби, яку споживач подає один раз на квартал і яка є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.1.4. договору, холодна вода подається Кривбасводоканалом споживачу згідно показників засобів обліку. У разі відсутності таких технічних засобів облік холодної води тимчасово здійснюється розрахунковим шляхом згідно з установленими нормами.

Показання будинкових засобів обліку знімаються представником Кривбасводоканалу один раз на місяць у присутності представника споживача.

Пунктом 1.7. договору визначено, що кількість стічних вод (водовідведення), що надходять до каналізації, визначається за кількістю води, що надходить з комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показаннями засобу обліку, а при їх відсутності по нормам споживання.

Відповідно до п. 1.8. договору, споживач, для узгодження акта про кількість отриманих послуг направляє свого представника для складання та підписання акту, у відділ Водозбуту КП «Кривбасводоканал» не пізніше 25 числа кожного місяця (у лютому 23 числа). Якщо представник не прибув в зазначений час, або необґрунтовано відмовився від підписання акту, Кривбасводоканал на підставі даних приладів обліку води або норм споживання складає акт у односторонньому порядку, який є підставою для оплати, та один примірник акта в триденний термін направляє споживачу.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що тарифи на послуги водопостачання та водовідведення на день підписання договору затверджені постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг №222 від 20.10.2011 за 1 м3 без ПДВ: «населення» вода питна – 0,83 грн.; стоки – 1,07 грн., «інші» вода питна – 3,74 грн.; стоки – 4,24 грн.

У випадку зміни тарифів на послуги Кривбасводоканал повідомляє про це споживача, відповідно до чинного законодавства України, через засоби масової інформації, без додаткового узгодження розмірів і строків введення нових тарифів. Споживач здійснює оплату за надані послуги по новим тарифам без додаткового узгодження (п. 2.2. договору).

Згідно з п. 3.1. договору, розрахунки за надані послуги здійснюються споживачем у грошовій формі протягом п`яти банківських днів після пред`явлення платіжної вимоги, рахунку або квитанції. Можливі ніші форми сплати отриманих послуг, які не суперечать діючому законодавству України.

Згідно з п. 4.2. договору споживач зобов`язаний своєчасно, в установлені договором строки, оплачувати послуги централізованого постачання холодної води і водовідведення відповідно до встановлених тарифів та забезпечити збір платежів.

Точки розподілу, в яких здійснюється передача послуг Кривбасводоканалу споживачеві визначаються актами розмежування балансової належності, які є невід`ємною частиною договору (п. 6.1. договору).

Відповідно до п. 5.5. договору, при несвоєчасній оплаті споживач зобов`язаний сплатити пеню за надані послуги на власні потреби і іншим споживачам, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Цей договір набирає чинності з 01.11.2011 і діє в частині надання послуг водопостачання і водовідведення до 31.12.2014, а в частині розрахунків за надані послуги – до повного погашення заборгованості. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідності перегляду (п. 9.1. договору).

Позивач зазначає, що договір щороку пролонгувався та на даний момент є чинним. Виходячи з того, що форма пролонгації у договорі не встановлена, а акти і інші документи містять посилання на номер і дату договору, суд вважає, що сторонами підтверджено продовження дії договору.

У відповідача, в підвальному приміщенні встановлений загальнобудинковий лічильник обліку води, марки Gross, тип Qn-6, заводський №03008819, дата випуску 2012. Прилад обліку в місцях його приєднання до трубопроводу опломбовано пломбою С40057465. Обвідна лінія закрита та опломбована пломбою С40057486. Вказані обставини підтверджуються актом №7ТІ від 17.01.2019 технічного обстеження систем водопостачання та водовідведення та актом контрольного зняття показів вузлу обліку №2102 від 12.06.2019.

На виконання умов договору позивачем надані, а відповідачем прийняті послуги з приймання-передачі послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення, що підтверджується актами приймання-передачі від 29.03.2019, від 30.04.2019, від 30.05.2019, від 27.06.2019, від 30.07.2019, від 29.08.2019 (а.с. 28-33).

За надані послуги у період з 01.03.2019 по 31.08.2019 позивачем виписані відповідачу рахунки за послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення на загальну суму 37 039,71 грн. (а.с.34-39).

Рахунки на оплату за надані послуги були направлені на адресу відповідача, що підтверджується описом вкладення від 05.09.2019 (а.с.40).

Відповідач, надані позивачем в даному періоді послуги оплатив частково на суму 6 408,03 грн., що підтверджується випискою з реєстру платежів (а.с. 44).

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх обов`язків в частині своєчасної оплати за отримані послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення у відповідача наявна заборгованість у розмірі 30 631,68 грн., що і стало причиною виникнення спору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі – ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Статтею 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" встановлено, що споживачі питної води зобов`язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

На час розгляду справи, відповідачем позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростовані, суму боргу не сплачено.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 30 631,68 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 835,76 грн., 3 % у розмірі 162,50 грн. за період з 07.05.2019 по 07.10.2019.

Відповідно до п. 5.5. договору, при несвоєчасній оплаті споживач зобов`язаний сплатити пеню за надані послуги на власні потреби і іншим споживачам, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Перевіривши розрахунки, судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню за період з 07.05.2019 по 07.10.2019 становить 1 835,76 грн.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних, що підлягають стягненню за період з 07.05.2019 по 07.10.2019 становить 162,50 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Кривбасводоканал" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПАФОС" про стягнення заборгованості, 3% річних та пені в розмірі 32 629,94 грн. за наданими послугами з централізованого постачання холодної води і водовідведення – задовольнити.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПАФОС" (50042, м. Кривий Ріг, вул. Едуарда Фукса, буд. 63, код ЄДРПОУ37664406) на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (50027, м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, 6а, код ЄДРПОУ 03341316) суму основного боргу у розмірі 30 631,68 грн., пеню у розмірі 1 835,76 грн., 3 % у розмірі 162,50 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.12.2019

Суддя Н.Г. Назаренко