Рішення № 8652915, 22.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2010 р. Справа № 60/32-10

вх. № 1000/4-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Безуглої Л.Е., довіреність від 15.01.2010 р.

відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк" ТАВРИКА", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВЕСТ", м. Харків

про стягнення 14268,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк" ТАВРИКА" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВЕСТ" заборгованості у розмірі 12000,00 грн. та процентів за користування кредитними коштами в сумі 2199,44 грн. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 10/07-О про надання відкличної короткострокової кредитної лінії - овердрафту від 06 вересня 2007 року в частині погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 лютого 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 10 березня 2010 року о 10:20 годині.

Представник позивача надав 09 березня 2010 р. супровідним листом за вих. № 42/61 від 09.03.2010 р. заяву про уточнення позовних вимог (збільшення розміру позовних вимог) за вих. № 35/61 від 04.03.2010 р., відповідно до якої збільшує розмір позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками станом на 10.02.2010 р. до 2268,48 грн., в іншій частині позовні вимоги залишив без змін, з урахуванням чого просить стягнути заборгованість в сумі 14 268,48 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 березня 2010 року прийнято заяву про уточнення позовних вимог (збільшення розміру позовних вимог) за вих. № 35/61 від 04.03.2010 р. до розгляду та продовжено розгляд справи з її урахуванням, розгляд справи № 60/32-10 відкладено на "22" березня 2010 р. о 10:20.

Позивач 19 березня 2010 року надав заяву про уточнення позовних вимог (зменшення розміру позовних вимог) по справі №60/32-10, відповідно до якої зменшив суму позову до 13863,56 грн. у зв`язку з частковим погашенням відповідачем суми боргу у розмірі 404,92 грн., з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом у розмірі 12000,00 грн. та суму прострочених відсотків у розмірі 1863,56 грн.

Враховуючи, що згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд вважає, що заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству, тому приймається судом та суд продовжує розгляд справи з урахуванням цих зменшень.

Судом встановлено, що 19 березня 2010 року супровідним листом вх. 6338 позивачем також було надано розрахунок заборгованості станом на 17.02.2010р., копію свідоцтва про державну реєстрацію позивача та копії фінансових документів про отримання та погашення кредиту відповідачем, які судом долучаються до матеріалів справи.

Крім того, представник позивача надав клопотання про долучення до матеріалів справи копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на позивача.

Суд, розглянувши дане клопотання, визнав його таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та задовольнив його.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані попередньою ухвалою суду документи не представив.

До господарського суду Харківської області повернулась ухвала від 13 лютого 2010 року, яка була надіслана відповідачу на адресу: 61052, м. Харків, вул. Чоботарська, 38, кв. 3 з відміткою пошти: "адресат вибув". Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходження відповідача станом на 17 березня 2010 року є таким: 61052, м. Харків, вул. Чоботарська, 38, кв. 3, судом ухвали господарського суду Харківської області направлялись відповідачу саме за даною адресою.

Відповідно до відмітки на наявної в матеріалах справи ухвали господарського суду Харківської області від 10 березня 2010 року, оформленої відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), копії даної ухвали надіслано сторонам 11 березня 2010 року за вих. № 005873.

Згідно п.4.1.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) складають для місцевої - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відповідно до п.4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Зважаючи на вищевикладене та приймаючи до уваги те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 06 вересня 2007 року було укладено договір №10/07-О про надання відкличної короткострокової кредитної лінії - овердрафту.

          Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1, предметом цього договору є надання Банком (позивачем) короткострокового кредиту для здійснення платежів відповідача на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку, у межах встановленого позивачем ліміту.

Згідно п.1.2. Договору ліміт за овердрафтом встановлюється позивачем у сумі 30000,00 грн.

Пунктом 1.3. Договору встановлено строк дії договору з 06 вересня 2007 року по 05 вересня 2008 року включно.

Пунктом 1.5. Договору сторони погодили, що процентна ставка за надання відкличної короткострокової кредитної лінії - овердрафту встановлюється на рівні 20% річних.

Договором про внесення змін №1 до спірного договору від 25 червня 2008 року сторони змінили процентну ставку, встановивши її на рівні 25% річних.

Договором про внесення змін №2 до спірного договору від 25 вересня 2008 року сторонами було змінено процентну ставку, встановлено її на рівні 30%.

Як вбачається із матеріалів справи позивач належним чином виконував умови договору, а саме надавав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується наданою випискою з банківського рахунку з 06 вересня 2007 року по 05 вересня 2008 року.

Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п.3.1. Договору відповідач зобов`язався повернути кредитну заборгованість перед позивачем в строки, зазначені договором. Проценти за користування овердрафтом сплачуються на рахунок нарахованих доходів 260783021475 щомісячно до останнього дня місяця.

Відповідно до п.1.4. Договору максимальний термін наявності безперервного дебетового сальдо на поточному рахунку не повинен перевищувати 30 календарних днів. Нараховані проценти за користування овердрафтом відповідач сплачує на рахунок 260783021475 ХФ АБ "Таврика", МФО 351953 до останнього робочого дня місяця, за який здійснюється розрахунок.

Судом встановлено, що гранічний строк повернення кредиту становить 05 вересня 2008 року, однак відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту виконав неналежним чином, з урахуванням чого станом на момент розгляду справи залишилась несплачена сума кредиту у розмірі 12000,00 грн. та відсотки за користування кредитом в сумі 1863,56 грн., які нараховані станом на 10.02.2010 р., що підтверджено матеріалами справи.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення коштів в сумі 12000,00 грн. (сума основного боргу) та стягнення відсотків за користування кредитом в сумі 1863,56 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 138,64 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 626, 1048, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву про уточнення позовних вимог (зменшення розміру позовних вимог) по справі №60/32-10 прийняти до розгляду та продовжити розгляд справи з їх урахуванням.

Позов задовольнити повністю в сумі 13863,56 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВЕСТ" (61052, м. Харків, вул. Чоботарська, буд. 38, кв. 3, р/р №260033001475 в ХВ №42-РУ АТ "Банк "Таврика", МФО 351953, ідентифікаційний код 32029062) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 92-94, к/р №32006194901 в ГУ НБУ по м. Києва та Київської області, МФО 300788, ідентифікаційний код 19454139) заборгованість за кредитом у розмірі 12000,00 грн., відсотки за користування кредитом у розмірі 1863,56 грн., держмито у сумі 138,64 грн. та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 23 березня 2010 року.

справа №60/32-10