Рішення № 8652481, 04.03.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2010 р. Справа № 6/16/10

м. Миколаїв

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія солодощів», м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корп. 1, офіс 292.

До відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

Суддя Ткаченко О.В.

Представники:

Від позивача Дядик О.Ю., довіреність від 18.01.2010 року № б/н.

Від відповідача представник не з'явився. ПРЕДМЕТ СПОРУ : Позивач звернувся до господарського суду з позовом та з урахуванням заявлених у судовому засіданні уточнень, просить стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 15517,6 грн., з яких 13 666,93 грн. основний борг, 995,20 грн. пеня, 709,83 грн.- інфляційні, 145,64 грн. 3% річних.

Відповідач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, заперечень проти позовних вимог та доказів, що їх обґрунтовують, не надав.

Від відповідача до судового засідання надійшла заява, згідно якої він просить перенести розгляд справи у звязку із запланованим службовим відрядженням.

Враховуючи, що подане відповідачем клопотання не підтверджене жодними доказами, суд вважає його необґрунтованим та не вбачає підстав для його задоволення.

На підставі ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд,

Встановив:

20.11.2008 р. між ТОВ «Імперія солодощів» (продавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір № 201108, згідно умов якого продавець (позивач) продає продукцію, а покупець (відповідач) її купує з метою подальшого поширення і продажу на умовах, передбачених договором.

За передбаченими п. 7.2., 7.3. договору продавець зобовязався вчасно і в належні строки поставляти якісну продукцію, а покупець зобовязався приймати продукцію за умовами, що вказані в даному договорі, реалізовувати продукцію на своїх території та робити оплату за поставлену продукцію в повному розмірі й у термін, зазначений у п. 6.6. даного договору.

У відповідності до п. 6.6. договору покупець здійснює оплату товару за поставлену продукцію на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у даному договорі, на підставі видаткової накладної протягом 21 календарного дня з моменту отримання продукції. Платіж вважається здійсненим, а оплата проведеною з моменту зарахування коштів банківською установою на розрахунковий рахунок продавця.

01.04.2009 року сторони уклали додаткову угоду до договору № 201108 від 20.11.2008 року, за умовами якої вони внесли зміни до п. 6.6. договору та погодили, що покупець здійснює оплату за поставлений товар на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у даному договорі, на підставі товарно-транспортної накладної впродовж 30 календарних днів з моменту отримання товару. Платіж вважається здійсненим, а оплата проведеною з моменту зарахування коштів банківською установою на розрахунковий рахунок продавця.

За передбаченими п. 4.7. договору умовами передбачені випадки здійснення доставки продукції транспортом продавця та транспортом покупця. Проте в обох випадках сторони погодили вважати продукцію доставленою продавцем та прийнятою покупцем після оформлення відповідних документів, а саме: належним чином оформленої довіреності по кількості продукції,зазначеної в супровідних документах, підпис уповноваженого представника покупця у видатковій накладній продавця.

Як свідчать наявні копії видаткових накладних № РН-00593 від 12.10.2009 року та № РН-00605 від 19.10.2009 року позивачем було поставлено, а відповідачем було прийнято товар на загальну суму 25 671,91 грн.

Враховуючи умови додаткової угоди від 01.04.2009 року до договору, кінцевою датою оплати партії товару, поставленої за видаткової накладної № РН-00593 від 12.10.2009 року є 11.11.2009 року, а за видатковою накладною № РН-00605 від 19.10.2009 року - 18.11.2009 року.

Проте в порушення умов договору відповідач свої зобовязання за договором не виконав та оплату за отриманий товар в обумовлений строк в повному обсязі не здійснив.

Як свідчить підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2009 року за відповідачем рахувалась заборгованість в сумі 19166,93 грн.

Згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до п. 9.1. Договору при порушенні термінів оплати покупець виплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в момент порушення, від суми неоплаченої продукції за кожний день протермінованого платежу.

На підставі вказаного пункту договору згідно наданого розрахунку (а.с. 20-21) визначений позивачем розмір пені за період з 13.11.2009 року по 10.02.2010 року становить 995,20 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, позивачем визначено розмір трьох процентів річних з простроченої суми, що за період з 13.11.2009 року по 10.02.2010 року (а.с. 21) становить 145,64 грн., та суму, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, що за період з листопада 2009 року по січень 2010 року становить 709,83 грн.

Таким чином, з урахуванням заявлених у судовому засіданні уточнень позивач просить стягнути 13666,93 грн. основного боргу, 995,20 грн. пені, 709,83 грн. інфляційних та 145,64 грн. три відсотки річних.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Враховуючи викладене, позивач правомірно звернувся до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід.номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія солодощів» (м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корп. 1, офіс 292, код 35289531) 13 666,93 грн. основний борг, 995,20 грн. пеня, 709,83 грн. - інфляційні, 145,64 грн. 3% річних., 155,17 грн. витрат по сплаті держмита, 236,00 грн. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя