Рішення № 8652435, 29.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.10 Справа№ 13/30

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Щигельській О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовною заявою: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ

До відповідача: ТзОВ фірма «РУТА»Лтд, с. Вузлове Радехіського району Львівської області

про стягнення 220332,22 грн.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3 представник за довіреністю

Від відповідача: не зявився

Розглядається справа за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київ до відповідача ТзОВ фірми "РУТА" ЛТД, с.Вузлове Радехівського району Львівської області про стягнення 220332,22грн, в тому числі 213500,00грн. боргу, 1952,22грн. 3% річних та 4880,00грн. індексу інфляції, з відшкодуванням судових витрат 2203,33грн. держмита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 40500,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Попередній розгляд справи викладено в ухвалах суду від 15.02.10р. та від 04.03.10р.

В судовому засіданні 25.03.10р. оголошувалась перерва до 19.03.10р., про що відповідача повідомлено телеграмою.

Відповідачем явки представника в судовому засіданні повторно не забезпечено, заперечень не подано, хоча про час і місце проведення судового засідання його повідомлено належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких, на думку суду, достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

З”ясовано:

19 січня2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТзОВ «Мелном»укладено договір поставки № 03/05-ОП, згідно якого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Мелном»товару на загальну суму 213 500 грн., що підтверджується видатковою накладною (копія знаходиться в матеріалах справи).

У якості форми оплати за поставлений товар ТОВ «Мелном»надав ФОП ОСОБА_1 прості векселі серії АА 1901429 на суму 40000грн., серії АА 1901430 на суму 40000 грн., серії АА 1901431 на суму 40000грн., серії АА 1901432 на суму 40000 грн., серії АА 1901433 на суму 53500 грн., копії яких також долучені до матеріалів справи.

З реквізитів на вказаних векселях вбачається, що ці векселі були виписані Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «РУТА»Лтд векселедержателю - Товариству з обмеженою відповідальністю «Мелном».

Здійсненні індосаменти на простих векселях серія АА 1901429 на суму 40000грн., серія АА 1901430 на суму 40000 грн., серія АА 1901431 на суму 40000грн., серія АА 1901432 на суму 40000 грн., серія АА 1901433 на суму 53500 грн. свідчать про те, що ТОВ «Мелном»передало право вимоги отримання заборгованості за цими векселями ФОП ОСОБА_1 (позивачу) до ТзОВ фірма «Рута»Лтд (відповідача).

Відповідно до статті 11 Уніфікованого закону «Про переказні векселі та прості векселі»передбачено, що будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Стаття 77 Уніфікованого закону «Про переказні векселі та прості векселі»розяснює, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20).

Статтею 14 Уніфікованого закону «Про переказні векселі та прості векселі»встановлено, що індосамент переносить всі права, що випливають з векселя. Таким чином, векселедержатель може змінюватись, однак грошові зобовязання щодо сплати за векселем у боржника залишаються. Отже, ТзОВ фірма «Рута» Лтд має грошові зобовязання щодо сплати за простими векселями серії АА 1901429 на суму 40000грн., серії АА 1901430 на суму 40000 грн., серії АА 1901431 на суму 40000грн., серії АА 1901432 на суму 40000 грн., серії АА 1901433 на суму 53500 грн. у звязку із здійсненням індосаментів перед ФОП ОСОБА_1

Статтею 38 Уніфікованого Закону «Про переказні векселі та прості векселі»передбачено, що держатель векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.

Із наявних в матеріалах справи доказах вбачається, що держатель векселів позивач предявив всі векселі в строки, передбачені статтею 38 Уніфікованого Закону «Про переказні векселі та прості векселі». Проте, відповідач жодний з векселів не акцептував та оплати не здійснив.

Позивачем надіслано Відповідачу претензією із вимогою погасити заборгованість за векселями, на яку Відповідач також не надав відповіді.

Згідно із ст. 43 Уніфікованого Закону «Про переказні векселі та прості векселі»держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений.

Відповідно до статті 47 Уніфікованого Закону «Про переказні векселі та прості векселі»всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем. Держатель має право пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов'язалися.

Згідно із статтею 77 Уніфікованого закону «Про переказні векселі та прості векселі»до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що Позивач має право на стягнення заборгованості з Відповідача за простими векселями серії АА 1901429 на суму 40000грн., серії АА 1901430 на суму 40000 грн., серії АА 1901431 на суму 40000грн., серії АА 1901432 на суму 40000 грн., серії АА 1901433 на суму 53500 грн.

За приписами статті 198 Цивільного кодексу України особа, що розмістила (видала) цінний папір, та особи, що індосували його, відповідають перед її законним володільцем солідарно. Відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання, крім випадків передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення відповідачем грошових зобовязань судом встановлений, відповідачем по суті не оспорений.

З огляду на зазначене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 213 500 грн.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено факт прострочення відповідачем грошового зобовязання за простими векселями, тому в позивача є наявні правові підстави для вимоги про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми.

Суд, перевіривши розрахунки позивача, суми індексації боргу у звязку з інфляцією в сумі 13099,50 грн., вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими.

Також, позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних від простроченої суми за весь період прострочення в розмірі 2759,42 грн. суд вважає такими, що підлягають задоволенню, оскільки не встановлений інший розмір процентів за прострочення грошового зобовязання будь-яким іншим актом цивільного законодавства, ніж передбачений ст. 625 Цивільного кодексу України.

Стосовно вирішення питання про стягнення з відповідача судових витрат, суд прийшов до висновку, що стягнення судових витрат в розмірі 43 434,60 грн. підлягає задоволення виходячи з наступного:

відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат включаються державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.

Частиною 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським обєднанням чи адвокатом. Обмежень щодо суми, що може бути визначена як оплата праці адвоката, Закон України “Про адвокатуру” не встановлює.

Відповідно до п. 11 Листа Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002р. вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

За умовами укладеної угоди між позивачем та адвокатом ОСОБА_5 була встановлена погодинна ставка роботи адвоката, яка діє на даний час в м. Києві серед адвокатських фірм. Позивач додав до матеріалів справи прайс-листи адвокатських фірм з підтвердженням того, що такі самі тарифи, як і у адвоката ОСОБА_5 встановлені в інших адвокатах та адвокатських фірмах міста Києва.

До матеріалів справи долучені докази про оплату адвокатських послуг в сумі 40500 грн., копії актів виконаних робіт по наданню адвокатських послуг та договору про надання юридичних послуг.

За приписами статті Господарського процесуального кодексу України встановлено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України господарський суд Львівської області,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «РУТА»Лтд (80252, Львівська область, Радехівський район, с. Вузлове, вул. Заводська, буд. 31А ЄДРПОУ 19176925) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (01015, АДРЕСА_1, ІК НОМЕР_1) 213500,00грн. боргу, 1952,22грн. 3% річних та 4880,00грн. індексу інфляції, з відшкодуванням судових витрат 2203,33грн. держмита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 40500,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.Дане рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду. Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження визначені ст.ст.85,91,93 ГПК України.

Суддя