Рішення № 8652334, 16.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.10                                                                                           Справа№ 32/16

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Спільного підприємства з іноземними інвестиціями „Фармакер ЛТД” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Київ.

До відповідача: Приватного підприємства „Інтергрупфарм”, м.Львів.

Про стягнення 14 767,14 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Скира Ю.Я. –представник (довіреність б/н від 15.02.2010р.).

Від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Спільним підприємством з іноземними інвестиціями „Фармакер ЛТД” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Київ до Приватного підприємства „Інтергрупфарм”, м.Львів про стягнення 14 767,14 грн., з яких 11156,28 грн. основного боргу, 1853,58 грн. інфляційні нарахування, 422,20 грн. три відсотки річних та 1 335,08 грн. пені.

Ухвалою суду від 25.01.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 09.02.2010р. Ухвалами суду від 09.02.2010р. та 23.02.2010р. розгляд справи було відкладено з підстав вказаних в даних ухвалах.

Представником позивача в судовому засіданні 16.03.2010р. подано клопотання, яким він просить суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

В судове засідання відповідач участі повноважного представника повторно не забезпечив. На адресу суду повернувся поштовий конверт, в якому була надіслана ухвала від 25.01.2010р. про порушення провадження у справі, з довідкою поштового відділення про те, що причиною повернення є закінчення терміну зберігання. Ухвала надсилалась на адресу: 79007, м.Львів, вул.Городоцька, 2, яка вказана у позовній заяві.

Суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, оскільки відповідно до витягу наданого на запит позивача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.03.2010р. за №20-09/431, вказано, що станом на 03.03.2010р. Приватне підприємство „Інтергрупфарм” знаходиться за адресою: 79007, м.Львів, Галицький район, вул.Городоцька, буд. 2.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006 р. N 01-8/1228).

Станом на 16.03.2010р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

27.05.2008р. між Спільним підприємством з іноземними інвестиціями „Фармакер ЛТД” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (продавець) та Приватним підприємством „Інтергрупфарм” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №23/08 (далі по тексту –договір), відповідно до якого продавець продає, а покупець купує медичну продукцію, згідно з замовленням на закупівлю, що додаються.

Згідно п.2.1., п.2.2. та п.2.3. договору ціна товару по даному договору визначена в національній валюті та зазначена в додатках до даного договору. Загальна сума даного договору відповідає сумарній вартості накладних по товару, одержаному у відповідності з даним договором. Ціни на товар, що постачається за договором обумовлюються сторонами окремо і зазначаються в накладній.

За умовами п.5.1. та п.5.2. договору покупець здійснює розрахунок за першу поставку товару в термін зазначений в накладній, а за подальші поставки оплата виконується не пізніше 30 календарних днів від дати його отримання. Розрахунок за вартість товару проводиться в національній валюті шляхом перерахування сум з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно п.7.2. договору у разі невиконання покупцем строків сплати, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, від розміру не внесеного в строк платежу.

Відповідно до п.10.1. договору в разі зміни юридичної адреси, або обслуговуючого банку, сторони зобов’язані в триденний строк повідомити про це один одного.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар (медичну продукцію) на загальну суму 12 156,28 грн., згідно видаткових накладних: №ФР-0000357 від 27.05.2008р. на суму 5 155,00 грн.; №ФР-0000525 від 28.07.2008р. на суму 7001,28 грн. які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

Проте відповідач порушив свої зобов'язання, щодо оплати, сплативши неповну суму вартості поставленого товару, а саме 1 000,00 грн.

Відтак, основний борг відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на 20.01.2010р. (дата подання позовної заяви) складає 11 156,28 грн.

Позивач керуючись ст.625 ЦК України. у зв’язку із порушення умов оплати, нарахував відповідачу інфляційні та 3% річних, що згідно поданого ним розрахунку становлять 1853,58 грн. інфляційних втрат та 422,20 грн. три відсотки річних.

Крім того, позивач керуючись умовами п.7.2. договору, у зв’язку із простроченням оплати за отриманий товар нарахував відповідачу пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, від розміру не внесеного в строк платежу, яка згідно поданого ним розрахунку становить 1 335,08 грн.

Відтак, загальна сума заборгованості становить 14 767,14 грн., з яких 11156,28 грн. основного боргу, 1853,58 грн. інфляційні нарахування, 422,20 грн. три відсотки річних та 1 335,08 грн. пені.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт виконання позивачем зобов’язань по договору підтверджується видатковими накладними №ФР-0000357 від 27.05.2008р. на суму 5 155,00 грн.; №ФР-0000525 від 28.07.2008р. на суму 7001,28 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

За умовами п.5.1. договору строк оплати становить 30 календарних днів від дати отримання товару. Відповідачем сплачено лише 1000,00 грн., отже борг становить 11156,28 грн.

21.05.2009р. Спільне підприємство з іноземними інвестиціями „Фармакер ЛТД” у формі ТзОВ звернулось до ПП „Інтергрупфарм” з претензією вих. №134/09 про погашення заборгованості, проте відповідач залишив її без відповіді та задоволення.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача залишку боргу за поставлений товар в розмірі 11 156,28 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 1853,58 грн. інфляційних нарахувань та 422,20 грн. три відсотки річних.

Щодо нарахованої позивачем пені, суд зазначає наступне:

До вимог про стягнення пені застосовується строк позовної давності в один рік, встановлений ч.2 ст.258 ЦК України.

Позивач просить стягнути пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 1 335,08 грн. Борг по накладній №ФР-0000357 від 27.05.2008р. на суму 5 155,00 грн. виник з 26.06.2008р., по накладній №ФР-0000525 від 28.07.2008р. на суму 7001,28 грн. –з 27.08.2008р., а позовну заяву зареєстровано канцелярією суду 20.01.2010р., відтак позивач пропустив строк позовної давності по пред’явленню вимоги про стягнення пені.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи положення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідач не подав належних та допустимих доказів, які б підтвердили відсутність у нього заборгованості.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 11 156,28 грн. основного боргу, 1853,58 грн. інфляційних нарахувань та 422,20 грн. трьох відсотків річних.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.11, 258, 525, 526, 530, 612, 625, 627,629, 655 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст. 43,33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Інтергрупфарм” (79007, м.Львів, Галицький район, вул.Городоцька, 2; р/р 26007301008458 у Львівській філії ВАТ ВТБ Банк м.Львова; МФО 385316; ЄДРПОУ 33533105) на користь Спільного підприємства з іноземними інвестиціями „Фармакер ЛТД” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (04209, Оболонський район, м.Київ, вул.Героїв Дніпра, буд.35, кв.192; р/р 2600601284717 у ВАТ „Укрексімбанк” м.Києва; МФО 322313; код ЄДРПОУ 20052987) основний борг в сумі 11 156,28 грн., інфляційні нарахування в сумі 1853,58 грн., три відсотки річних в сумі 422,20 грн., держмито в сумі 134,32 грн. та 214,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 1 335,08 грн. пені відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сухович Ю.О.

Суддя