Рішення № 86522700, 26.11.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/19074/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Шевченко Т.В.,

справа № 757/19074/19-ц

учасники справи

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк»

третя особа 1: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович

третя особа 2: Сєверодонецький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», треті особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Сєверодонецький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання виконавчого напису такими, що не підлягає виконанню,

представник позивача ОСОБА_2 ,

представник відповідача Куценко О. В . ,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «КБ «Приватбанк», треті особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., Сєверодонецький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання виконавчого напису такими, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.07.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 8115, на підставі якого запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № DNH4KP88191059 від 10.06.2006 року, укладеного між позивачем та ПАТ «КБ «ПриватБанк» в розмірі 252 450,99 грн. Позивач вважає, що вчинений нотаріусом виконавчий напис має бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з тим, що у документах, на підставі яких вчинявся виконавчий напис, були відсутні докази безспірності заборгованості боржника перед кредитором та позивач не визнає визначену відповідачем заборгованість у розмірі 252 450,99 грн. Крім того, з часу настання права вимоги пройшло більше трьох років, що виключає можливість здійснення виконавчого напису. Також зазначав, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус керувався пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року, зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 662 від 26.11.2014 року, тоді як постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 було визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 в частині змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, пункт 2 змін. Крім того, просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. та витрати на поштові послуги у розмірі 100 грн.

Ухвалою суду від 18.04.2019 року у справі відкрито провадження за правилами позовного (загального) провадження та призначено підготовче засідання на 16.07.2019 року, одночасно у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. було витребувано належним чином засвідчені копії виконавчого напису від 12.07.2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 8115 та копії документів, на підставі яких його було вчинено (а.с. 63).

Ухвалою суду від 18.04.2019 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у вказаній цивільній справі задоволено, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щвець Р.О. від 12.07.2017 року № 8115 (а.с. 65).

06.06.2019 року представник відповідача Куценко О.В. через канцелярію суду надав відзив на позов з письмовими доказами, згідно з яким просив відмовити у задоволенні позову, оскільки оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом відповідно до вимог чинного законодавства, всі необхідні документи для вчинення виконавчого напису були передані нотаріусу відповідно до положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою захисту своїх цивільних прав звернувся до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису (а.с. 74-77).

Ухвалою суду від 30.08.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.11.2019 року (а.с. 106).

26.11.2019 року представник позивача ОСОБА_2 до суду надав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, одночасно зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щвець Р.О. до суду також надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представники відповідача та третьої особи Сєверодонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області до судового засідання не з`явились. Тому, суд розглянув справу у їх відсутність, оскільки у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

удом встановлено, що 10.06.2006 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ «КБ «Приватбанк» укладено договір № DNH4KP88191059 про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки.

12.07.2017 року за зверненням відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 8115, про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів у сумі 252 450,99 грн., що включають заборгованість за тілом кредиту у розмірі 18 926,70 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 130 750,78 грн., заборгованість з пені у розмірі 90 275,84 грн., заборгованість по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн., заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 11 997,67 грн. та 1 800,00 грн. - витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису. Строк, за який проводиться стягнення - 3966 днів, а саме, з 10.06.2006 року по 19.04.2017 року (а.с.9).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (далі - Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до положень цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Окрім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому, стаття 50 Закону передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням положень статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17, постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16 та постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 308/11193/16-ц.

З тексту оспорюваного виконавчого напису № 8115 від 12.07.2017 року судом встановлено, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.

10 грудня 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних відносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями (п. 2 Переліку).

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконним та нечинним зазначений розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних відносин», а тому Перелік повернувся до попередньої редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу на нотаріально не посвідченому кредитному договорі, зазначена постанова набула законної сили, при цьому в мотивувальній частині постанови апеляційної інстанції зазначено: «Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв`язку із укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальникам, вважає за необхідне визнати не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття», а тому суд доходить висновку, що оскаржуваний виконавчий напис не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та Постанові Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року, оскільки вчинений на не передбаченому Переліком борговому документі - кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений, а тому не підлягає виконанню.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Сєверодонецького міського суду Луганської області від 20.01.2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № DNH4KP88191059 від 10.06.2006 року задоволено частково, стягнуто заборгованість у період з 29.04.2009 року по 28.12.2012 року у розмірі 71 184,73 грн., у період з 29.06.2006 року по 23.04.2009 року відмовлено (а.с. 12-14).

Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 06.04.2015 року рішення Сєверодонецького міського суду Луганської області від 20.01.2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № DNH4KP88191059 від 10.06.2006 року відмовлено у повному обсязі за пропуском строку звернення до суду (а.с. 15-17).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 04.03.2015 у справі № 6-27цс15 та обставина, що на час вчинення виконавчого напису в суді вже існував спір щодо розміру заборгованості за зазначеним кредитним договором, спростовує висновок про безспірність заборгованості боржника.

Отже, той факт, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису (12.07.2017) в суді розглядався спір між банком та позивачем про стягнення кредиторської заборгованості, спростовує безспірність такої заборгованості позивача, а спір про її стягнення вже був вирішений. Тобто, були відсутні законні підстави для видачі виконавчого напису.

Також суд звертає увагу, що відповідно до ст. 88 Закону та ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на підтвердження факту безспірності заборгованості ПАТ «КБ «Приватбанк» мали б надати нотаріусу первинні бухгалтерські документи, чеки, квитанції, та інше, які підтверджують факти оплати або неналежної оплати.

Документами, які підтверджують безспірність заборгованості, не можуть бути розрахунок заборгованості чи довідка про існування заборгованості, складені банком. Останні є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків банку і не можуть слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог відповідача до позивача.

Належними доказами є первинні облікові документи, оформлені у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Постанови правління НБУ № 566, Постанови правління НБУ № 174 - виписки з рахунку, платіжні доручення, меморіальні ордери та ін.

Як встановлено судом, нотаріусу для вчинення виконавчого напису подано виписку з особового рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Такий розрахунок суми заборгованості не підтверджує безспірність заборгованості.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, долучена до заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» про вчинення виконавчого напису письмова вимога про усунення порушень за кредитним договором № DNH4KP88191059 від 10.06.2006 року, не містить ні вихідного номера, за яким така вимога була зареєстрована, ні дати її складання, відправлення позивачу ОСОБА_1 (а.с. 82) та доказів отримання або неотримання позивачем вказаної письмової вимоги. Крім того, в описі поштового відправлення цінного листа не зазначено саме яку претензію про наявність боргу та за яким кредитним договором було направлено боржнику (а.с. 83-84).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що приватний нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення напису, передбаченої пунктом 2.3. глави 16 Порядку.

Також, як вбачається з оскаржуваного виконавчого напису, банк просив стягнути з боржника заборгованість за пенею та заборгованість за штрафом.

У ст. 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.

Стягуючи з боржника штраф та пеню, приватний нотаріус у порушення вказаних положень закону належним чином не перевірив надані банком документи, не перевірив чи є штраф і пеня одним видом цивільно-правової відповідальності, чи можливе їх одночасне застосування за одне й те саме порушення, а саме строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, та чи свідчать такі обставини про недотримання положень, закріплених у Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства - відсутність безспірності вимог, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Що стосується витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн., то суд дійшов висновку про відмову у стягненні вказаних витрат з огляду на таке.

Згідно з п. 2 ч. 2 ч. 3 ст. 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Проте, в порушення наведеного, представником позивача на підтвердження понесених витрат на правову допомогу не надано належних доказів здійснення позивачем оплати наданих йому послуг, як то платіжні доручення чи акти виконаних робіт, що виключає можливість здійснити розподіл судових витрат у вигляді правничої допомоги.

Також не підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на поштові послуги у розмірі 100 грн., оскільки останні документально не підтверджені.

У зв`язку із задоволенням позову, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 768,40 грн. відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк».

Керуючись ст. 15, 16, 18 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», та ст. 12, 13, 19, 81, 137, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Сєверодонецький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання виконавчого напису такими, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича, вчинений 12.07.2017 року та зареєстрований у реєстрі за № 8115, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № DNH4KP88191059 від 10.06.2006 року у розмірі 252 450,99 грн. за період з 10.06.2006 року по 19.04.2017 року - таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк»: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Третя особа 1: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович: АДРЕСА_2 (група прим. №31, літ. А, оф. 31)

Третя особа 2: Сєверодонецький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області: 93400, Луганська обл.., м. Сєверодонецьк, пр.-т. Хіміків, 68

Суддя О.В.Батрин