Рішення № 8652207, 30.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.10                                                                                           Справа№ 29/161

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Наша справа”, м.Львів,

до відповідача:дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м. Львів,

про: стягнення 63’315,00 грн.

Суддя М. Синчук

За участю представників:

позивача:Дубас В.М. –дов. від 21.12.2009 р.,

Смаль Б. В. –директор,

відповідача:Рісний М.Б. –дов. від 27.06.2008 р. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю “Наша справа” до дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення 63’315,00 грн. Ухвалою від 25.12.2009 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 20.01.2010 р. Розгляд справи відкладався з мотивів, наведених у відповідних ухвалах суду, в судових засіданнях оголошувалася перерва.

У судових засіданнях представник Позивача позов підтримав повністю із мотивів викладених у позовній заяві та пояснив суду, що працівниками ДП «Львівський облавтодор»було демонтовано рекламоносій (рекламний щит розміром 4*8м) в с. Солонка Пустомитівського району Львівської області розміщений в межах смуги відведення автомобільної дороги М –06 Київ –Чоп, 554км+177 ліворуч, який належав Позивачу, чим завдано збитки останньому на суму 63’315,0 грн.

Представник Відповідача надав суду відзив на позовну заяву в якому вважає, що розміщений Позивачем рекламоносій (рекламний щит розміром 4*8м) в с. Солонка Пустомитівського району Львівської області розташований в межах смуги відведення автомобільної дороги М –06 Київ –Чоп, 554км+177 встановлений із порушенням норм «Порядку видачі дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування об’єктів сервісу на землях дорожнього господарства та згод і погоджень на об’єкти зовнішньої реклами вздовж автомобільних доріг загального користування», затв. наказом Державної служби автомобільних доріг України від 29.09.2005р. N 414. Крім того, представник Відповідача в судовому засіданні пояснив, що працівники ДП «Львівський облавтодор»не здійснювали демонтаж вказаного вище рекламного щита.

В судове засідання 09.03.2010 р. представник позивача подав заяву про зупинення

провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

30.09.2009р. Позивач отримав дозвіл Державної служби автомобільних доріг України за № 1903/246/09-09 на розміщення спеціальних конструкцій і зовнішньої реклами вздовж автомобільних доріг у межах населених пунктів, яким дозволено Позивачу встановити поблизу с. Солонка, Пустомитівського району Львівської області, біля міжнародної автодороги державного значення М-06 Київ –Чоп на км 554+177 (ліворуч) рекламний щит.

Згідно із п. 2.17 «Порядку видачі дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування об’єктів сервісу на землях дорожнього господарства та згод і погоджень на об’єкти зовнішньої реклами вздовж автомобільних доріг загального користування», затв. наказом Державної служби автомобільних доріг України від 29.09.2005р. N 414 вказаного вище Порядку, наданий дозвіл на розміщення об’єкта вздовж автомобільних доріг загального користування дає заявникові право на виконання вишукувальних робіт та проектування об’єкта відповідно до технічних умов Служби автомобільних доріг та органів безпеки дорожнього руху МВС України.

05.11.2009р. Службою автомобільних доріг у Львівській області Позивачу було видано Технічні умови за № 120.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.10.2009р. Позивачем було виявлено, що розміщений ним рекламоносій (рекламний щит розміром 4*8м) в с. Солонка Пустомитівського району Львівської області розміщений в межах смуги відведення автомобільної дороги М –06 Київ –Чоп, 554км+177 (ліворуч) демонтовано.

Судом встановлено, що 29.10.2009р. за результатами розгляду матеріалів ЖРЗПЗ № 2822 від 20.10.2009р., зокрема заяви директора Позивача щодо демонтажу 19.10.2009р. працівниками філії Пусомитівська ДЕД у с. Солонка поблизу автомобільної дороги М –06 Київ –Чоп, км 554+177 (ліворуч) двостороннього рекламного щита розміром 4*8 м, старшим оперуповноваженим СДСБЕЗ Пустомитівського РВ ГУМВС України у Львівській області капітаном міліції Панчишиним О.Я. винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ст. 6 п. 2 КПК України.

02.02.2010р. прокурором Пустомитівського району, радником юстиції Бризіцким І.Д. винесено постанову, якою скасовано вищезазначену постанову старшого оперуповноваженого СДСБЕЗ Пустомитівського РВ ГУМВС України у Львівській області капітана міліції Панчишина О.Я. від 29.10.2009р., а матеріали ЖРЗПЗ № 2822 від 20.10.2009р., повернуто начальнику Пустомитівського РВ ГУМВС України у Львівській області для проведення додаткової перевірки.

19.02.2010р. старшим оперуповноваженим СДСБЕЗ Пустомитівського РВ ГУМВС України у Львівській області капітаном міліції Панчишиним О.Я. винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом демонтажу належного Позивачу рекламоносія (рекламного щита розміром 4*8м) в с. Солонка Пустомитівського району Львівської області розміщеного в межах смуги відведення автомобільної дороги М – 06 Київ –Чоп, 554км+177 (ліворуч).

Із вказаної вище постанови старшого оперуповноваженого СДСБЕЗ Пустомитівського РВ ГУМВС України у Львівській області капітана міліції Панчишина О.Я. від 19.02.2010р. не вбачається, що встановлено особу, винну в демонтажі рекламного щита Позивача. В тому числі, із цієї постанови не вбачається, що демонтаж рекламного щита Позивача здійснювався працівниками Відповідача.

В судовому засіданні 09.03.2010 р. представник позивача подав заяву про зупинення провадження у справі, оскільки вважає за необхідне надіслати матеріали цієї справи до Пустомитівського РВ ГУМВС України у Львівській області для провадження перевірки з метою встановлення конкретних винних осіб у протиправному демонтажі рекламоносія позивача, за результатами якої буде прийнято відповідне рішення. Суд відхиляє заявлене клопотання.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.           

Згідно із ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків (ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України).

У матеріалах справи відсутні докази, які б доводили, що демонтаж рекламного щита Позивача здійснили працівники Відповідача. З огляду на вказане вище, твердження Позивача про те, що такий демонтаж був здійснений працівниками Відповідача є необґрунтованим та не може бути взяте до уваги судом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 ГПК України). Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковим.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що підстави для задоволення позову відсутні, а тому в позові слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини Позивача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на Позивача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Зважаючи на вказане вище, керуючись ст.ст. 16, 1166, 1172 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, п.10 ст. 65, ст. ст. 66, 67, п.1 ст. 80, ст. ст. 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Наша справа»(код ЄДРПОУ 20792486) до Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(код ЄДРПОУ 31978981) про стягнення 63’315,00 грн. заподіяних збитків та судових витрат відмовити повністю.

Суддя