Ухвала суду № 86519313, 03.12.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 03.12.2019

Справа № 334/8182/19

Провадження № 2/334/3709/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Баруліна Т.Є., розглянувши заяву представника позивача адвоката Тивоненка Данила Руслановича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК», Державного реєстратора Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова Сергія Олександровича, треті особи: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, як орган опіки та піклування, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання рішення державного реєстратора незаконним, скасування запису про державну реєстрацію прав,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ленінського районного суду м.Запоріжжя перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК», Державного реєстратора Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова Сергія Олександровича, треті особи: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, як орган опіки та піклування, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання рішення державного реєстратора незаконним, скасування запису про державну реєстрацію прав, яка на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2019 року передана для розгляду судді Козловій Н.Ю.

29.11.2019 суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Козлова Н.Ю. винесла ухвалу про самовідвід.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2019 року зазначена справа передана для розгляду судді Баруліній Т.Є.

Ухвалою судді від 03.12.2019 року по справі було відкрито провадження та справа призначена до судового розгляду.

Представник позивача адвоката Тивоненка Данила Руслановича звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя із заявою про забезпечення шляхом накладення арешту на квартиру.

В своїй заяві адвокат Тивоненко Д.Р. зазначив, що ОСОБА_1 на праві приватної власні належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Між АТ «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 був укладений споживчий кредит, з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_1 та Банком було укладено іпотечний договір, за умовою якого позивачкою було передано банку в іпотеку квартира. У жовтні-листопаді 2019 року на адресу позивачки почали надходити дзвінки з вимогою про виселення з квартири з тих підстав. Що право власності на квартиру було набуто банком через невиконання умов кредитного договору.

На сьогоднішній день заявник має побоювання з приводу того, що спірну квартиру може бути відчужено відповідачем АТ «УКРСОЦБАНК» по справі на користь будь-якої іншої особи, що в подальшому може значно утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду, тому представник позивача звернувся із заявою про забезпечення позову та просив її задовольнити.

Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України у забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз`яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Не перевіряючи обставини, які мають значення для справи, а лише запобігаючи ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, приймаючи до уваги наявність реальних ризиків відчуження рухомого майна на користь третіх осіб, суд приходить до висновку, що не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому суд враховує, що такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на майно, спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами.

Оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, та на підставі вищенаведеного, проаналізувавши у сукупності матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача адвоката Тивоненка Данила Руслановича про забезпечення позову шляхом накладення арешту – задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1766485823101, реєстраційний № об`єкту у РПВН:14262482), яка належить Акціонерному товариству «УКРСОЦБАНК» (ідентифікаційний код 00039019).

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Баруліна Т. Є.