Рішення № 8651650, 25.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.10 Справа № 4/343/09-18/38/10

Суддя

за позовом Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, (71503, м. Енергодар Запорізької області, вул. Промислова, 133)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Енергодарбудмеханізація”, (71504, м. Енергодар Запорізької області, а/с № 133; 71504, м. Енергодар Запорізької області, а/с № 433)

про стягнення 19593,43 грн. пені за угодою про розрахунки № 75/9-06 від 23.01.2006 р.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Хомічук О.А., довіреність б/н від 27.10.2009 р.;

від відповідача: Горохов С.О., довіреність № 93 від 24.11.2009 р;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 22.10.2009 року звернувся позивач –Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” з позовною заявою до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Енергодарбудмеханізація” про стягнення 27 461,05 грн. пені за угодою про розрахунки №75/9-06 від 23.01.2006 р.

На підставі розпорядження виконуючого обов’язки голови господарського суду Запорізької області від 19.01.2010 р. № 26, матеріали справи № 4/343/09 передано на розгляд судді Носівець В.В. Ухвалою суду від 21.01.2010 року прийнято до провадження матеріали справи № 4/343/09, справі присвоєно № 4/343/09-18/38/10, судове засідання призначено на 10.02.2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні 10.02.2010 р. підтримав позовні вимоги, зазначив, що 23.01.2006 р. Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” та товариство з обмеженою відповідальністю “Енергодарбудмеханізація” уклали угоду про розрахунки № 75/9-06, згідно якої ТОВ “Енергодарбудмеханізація” зобов’язалось відшкодовувати ДП “НАЕК” “Енергоатом” доходи від володіння нерухомим майном, яке зазначено в угоді. Позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури: № 5 від 31.01.2009 р. на суму 1 461,79 грн.; № 29 від 27.02.2009р. на суму 1 504,19 грн.; № 44 від 31.03.2009 р. на суму 1 526,75 грн.; № 59 від 30.04.2009р. на суму 1 548,12 грн. № 72 від 29.05.2009 р. на суму 1 562,05 грн. Всього, на загальну суму 7 602,90 грн. Відповідачем вищезазначені рахунки-фактури були оплачені 23.06.2009 р. Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. угоди, та керуючись ст.ст. 216, 218, 230 ГК України та ст. 526 ЦК України, позивачем була нарахована пеня у розмірі 27 461,05 грн. за несвоєчасне виконання відповідачем умов угоди.

Ухвалою суду від 10.02.2010 р., в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на 25.02.2010. р.

У судовому засіданні 25.02.2010 р. представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимоги, просив суд стягнути із відповідача 19 593,43 грн. пені (представив розрахунок суми пені). Судом заява прийнята до розгляду, як така, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, судом розглядаються уточнені позовні вимоги. про стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю “Енергодарбудмеханізація” 19593,43 грн. пені.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, надав суду відзив, в якому зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, мотивуючи це наступним: позивач взяті на себе зобов'язання щодо складання та пред'явлення рахунків відповідачу своєчасно в період дії угоди не виконував, рахунки направлялись на адресу відповідача з запізненням. 24.06.2008 р. на адресу позивача направлений лист вих. № 72 у якому відповідач просив пред'явити і надіслати рахунки № 5 від 31.01.2009 р. на суму 1461,79 грн., № 29 від 27.02.2009 р. на суму 1504,19грн.. № 44 від 31.03.2009 р. на суму 1526,75 грн., № 59 від 30.04.2009 р. на суму 1548,12 грн., № 72 від 29.05.2009 р., 02.07.2009 р. вони були отримані відповідачем. Надані реєстри відправки кореспонденції (рахунків-фактур) ТОВ “Енергодарбудмеханізація, на думку відповідача не можуть свідчити про факт відправлення рахунків-фактур, оскільки на реєстрах відсутній відбиток календарного штемпеля об'єкта поштового зв'язку, і це не є належним доказом, у відповідності до визначення поняття доказів, що міститься у ст. 32 ГПК України. Таким чином, відповідач просив суд у стягнення з ТОВ “Енергодарбудмеханізація” пені за угодою про розрахунки №75/9-06 від 23.01.2006 р. у розмірі 19593,43грн. - відмовити повністю. Відзив залучений до матеріалів справи, викладене у ньому прийняте до уваги судом.

Розгляд справи був закінчений 25.02.2010 р., в судовому засіданні, за згодою представників сторін, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -,

ВСТАНОВИВ:

23.01.2006 р. Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” та товариство з обмеженою відповідальністю “Енергодарбудмеханізація” уклали угоду про розрахунки № 75/9-06 (надалі угода).

У пункті 1.1. угоди зазначено, що у зв’язку із неможливістю підписання договору оренди відповідач приймає у позивача нерухоме майно та зобов’язується відшкодовувати прибутки від володіння нерухомим майном позивача без достатньої правової підстави, які розраховані відповідно до “Методики розрахунку ...”, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 р.: а саме: майданчик по ремонту важкої землерийної техніки інв. № 8984 експертна вартість якого 61400 грн.

Пунктом 1.2 угоди передбачено, що позивач щомісячно пред'являє відповідачу рахунок на відшкодування прибутків. Розмір суми за кожний наступний місяць розраховується шляхом коригування суми за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Відповідач зобов'язується не пізніше 10 числа кожного наступного місяця, в якому надається рахунок, сплатити його в повному обсязі.

Позивач щомісячно відраховує 70 % від суми, отриманої від відповідача за п. 1.2. угоди, до державного бюджету на розрахунковий рахунок державного казначейства м.Енергодара (умови п. 1.4. угоди).

Так, додатковою угодою № 1 від 13.02.2007 р. плата, яка підлягає відшкодуванню позивачу, з 01.01.2007 р. складає 1132,17 грн. без врахування ПДВ, хоча вказана додаткова угода з боку відповідач була підписана із протоколом розбіжностей (у відповідача плата, яка підлягає відшкодуванню позивачу, з 01.01.2007 р. складає 679,30 грн. без врахування ПДВ), протоколом врегулювання, додаток № 1 до угоди прийняли в редакції позивача, тобто: плата, яка підлягає відшкодуванню позивачу, з 01.01.2007 р. складає 1132,17 грн. без врахування ПДВ.

Згідно умов угоди, позивачем відповідачу були виставлені рахунки-фактури: № 5 від 31.01.2009 р. на суму 1 461,79 грн.; № 29 від 27.02.2009 р. на суму 1 504,19 грн.; № 44 від 31.03.2009 р. на суму 1 526,75 грн.; № 59 від 30.04.2009 р. на суму 1 548,12 грн. № 72 від 29.05.2009 р. на суму 1 562,05 грн., всього на загальну суму 7602,90 грн. Рахунки були направлені відповідачу, згідно реєстрів про відправку рахунків по орендній платі, 03 лютого 2009 р. за січень, 03.03.2009 р. за лютий, 31.03.2009 р. за березень, 05.05.2009 р. за квітень, 01.06.2009 р. за травень.

Відповідач, вказані рахунки-фактури оплатив 23.06.2009 р. у сумі 7602,90 грн. (сума із врахуванням плати за травень 2009 р., яка перерахована вчасно відповідачем), що підтверджується платіжним дорученням № 6 від 23.06.2009 р.

Відповідно до п. 1.3. угоди, за несвоєчасну оплату рахунку відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 5 % від суми, яка підлягає сплаті, за кожен день прострочення виконання зобов’язання відповідно до п. 1.2. угоди.

Оскільки відповідач прострочив виконання взятого на себе зобов’язання (оплата рахунків-фактур, виставлених позивачем за січень-квітень 2009 р., була здійснена не вчасно), позивач, на підставі п. 1.3. угоди нарахував пеню у сумі 19 593,43 грн. (згідно розрахунку сумі пені наданого разом із уточненою позовною заявою) і звернувся із відповідним позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 19593,43 грн. пені, підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Позивач просить суд стягнути із відповідача 19593,43 грн. пені (керуючись п. 1.3. угоди) за весь час прострочення виконання зобов’язання відповідачем, а саме за період часу з 11 березня 2009 р. по 26 червня 2009 р.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно із положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку позивача:

рахунок-фактура № 5 від 31.01.2009 р. на суму 1 461,79 грн., відправлений 03.02.2009р., дата його оплати відповідачем до 10.03.2009 р. –дата фактичної оплати 23.06.2009 р., кількість днів прострочення 104 і відповідно, пеня нарахована позивачем, згідно вказаного рахунку-фактури, складає 7601,36 грн.;

рахунок-фактура № 29 від 27.02.2009 р. на суму 1504,19 грн., відправлений 03.03.2009р., дата його оплати відповідачем до 10.04.2009 р. –дата фактичної оплати 23.06.2009 р., кількість днів прострочення 73 і відповідно, пеня нарахована позивачем, згідно вказаного рахунку-фактури, складає 5490,33 грн.;

рахунок-фактура № 44 від 31.03.2009 р. на суму 1 1526,75 грн., відправлений 31.03.2009р., дата його оплати відповідачем до 10.04.2009 р. –дата фактичної оплати 23.06.2009 р., кількість днів прострочення 73 і відповідно, пеня нарахована позивачем, згідно вказаного рахунку-фактури, складає 5572,83 грн.;

рахунок-фактура № 59 від 30.04.2009 р. на суму 1548,12 грн., відправлений 05.05.2009р., дата його оплати відповідачем до 10.06.2009 р. –дата фактичної оплати 23.06.2009 р., кількість днів прострочення 12 і відповідно, пеня нарахована позивачем, згідно вказаного рахунку-фактури, складає 928,92 грн.

Як визначено угодою (п. 1.3.) ... відповідач зобов'язується не пізніше 10 числа кожного наступного місяця, в якому надається рахунок, сплатити його в повному обсязі.

Оплата відповідачем рахунків-фактур, виставлених позивачем за січень, лютий, березень і квітень 2009 р., була здійснена із порушенням умов п. 1.3. угоди. Оплата рахунку за травень, отриманий у червні була здійснена відповідно до умов договору.

Наданий позивачем розрахунок суми пені суд вважає не вірним (позивач при розрахунку пені перевищив подвійну облікову ставку Національного банку України, що є порушенням вказаного вище закону та невірно зазначив кінцевий термін оплати рахунку №44 від 31.03.2009 р. (він отриманий у квітні із врахуванням поштового обігу і підлягав оплаті до 10 трвня), крім того допустив помилки у підрахунку кількості днів прострочення оплати рахунків), таким чином, вимога про стягнення 19 593,43 грн. пені підлягає частковому задоволенню, а саме в частині –228,54 грн.; в частині стягнення із відповідача пені у розмірі 19364,89 грн., суд відмовляє в задоволенні позову.

Що стосується заперечень відповідача щодо того, що реєстри відправки кореспонденції (рахунків-фактур) ТОВ “Енергодарбудмеханізація не можуть свідчити про факт відправлення рахунків-фактур, оскільки на реєстрах відсутній відбиток календарного штемпеля об'єкта поштового зв'язку, і це не є належним доказом, у відповідності до визначення поняття доказів, що міститься у ст. 32 ГПК України, то суд вважає ці заперечення хибними і необґрунтованими.

Таким чином, в цілому, позов задовольняється частково.

Згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Енергодарбудмеханізація”, (71504, м. Енергодар Запорізької області, а/с № 133; 71504, м. Енергодар Запорізької області, а/с № 433; код ЄДРПОУ 31494845, р/р 26009207942051 в ЗРУ КБ “Приватбанк”, МФО 313399) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, (71503, м. Енергодар Запорізької області, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964, р/р 260002673 в ЗОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 313827) 228 (двісті двадцять вісім) грн. 54 коп. пені, 2 (дві) грн. 28 коп. державного мита та 2 (дві) грн. 75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову –відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 15.03.2010 р.