Рішення № 86516012, 18.09.2019, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/6485/17

2/310/1509/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області в складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Панченко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» (представник ОСОБА_1 ) до ОСОБА_2 (представник ОСОБА_3 ) про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» звернулось з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, вказуючи, що товариство в грудні 2016 року подало до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області заяву про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за теплову енергію на потреби опалення з відповідача. 27.01.2017 року Бердянським міськрайонним судом постановлено ухвалу про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу у зв`язку з тим, що відсутні відомості про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 Зазначило, що 23.09.2015 року на адресу товариства надійшов лист від споживача теплової енергії фізичної-особи підприємця ОСОБА_4 «Про припинення дії договору №1121 купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення від 23.03.2010 року» за умовами якого відпуск теплової енергії здійснювався за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно протоколу проведення електронних торгів №112730, відповідач ОСОБА_2 придбав ціле вбудоване приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та 29.09.2015 року здійснив реєстрацію цього приміщення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Вищевказане приміщення є вбудованим і система опалення цього приміщення є невід`ємною частиною системи опалення будинку, а тому теплова енергія на приміщення подається з початком опалюваного сезону та підключенням усього будинку. В порушення ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» ОСОБА_2 не уклав договір купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення. Обмежити постачання теплової енергії на об`єкт з яким відсутні договірні стосунки товариство не може, так як приміщення є вбудованим, а обмеження призвело б до порушення прав громадян, що проживають у відповідному багатоповерховому будинку. 13.07.2016 року на адресу відповідача надіслано вимогу про сплату боргу за вих. №1639 на суму 12027,29 грн., але відповідь від нього не надійшла, грошові кошти не сплачені. 13.11.2017 року товариство збільшило позовні вимоги, просило стягнути з відповідача заборгованість за теплову енергію на потреби опалення за період жовтень 2015 року - березень 2017 року в розмірі 25408,25 грн. та судовий збір у розмірі 1600 грн.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 .С. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився без поважних причин, про слухання справи повідомлений належним чином у порядку ч. 5 ст. 130 ЦПК України.

Представник заявника - адвокат Железняк В.С. у письмових уточненнях до заяви та в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_2 придбав приміщення на прилюдних торгах. Попередні власники переобладнали систему теплопостачання, демонтували батареї, труби теплопостачання і приміщення опалювалось електричною системою опалення. ОСОБА_2 не було відомо про переобладнання опалення приміщення, договір про централізоване теплопостачання з ним не укладався. Його не попереджали про реконструкцію теплопостачання або відновлення мережі теплопостачання.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 27.01.2017 року ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за теплову енергію (а.с.6).

Згідно з протоколом № 112730 проведення електронних торгів 31.08.2015 року відбулися електронні торги цілого убудованого приміщення по АДРЕСА_1 . Переможцем торгів визнано ОСОБА_2 (а.с.8).

29.09.2015 року на ім`я ОСОБА_2 приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області видано свідоцтво про право власності на ціле убудоване приміщення в АДРЕСА_1 (а.с.131).

Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено, що 29.09.2015 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на ціле убудоване приміщення по АДРЕСА_1 (а.с. 9-11, 15-16).

ФОП ОСОБА_4 22.09.2015 року направила ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» лист в якому зазначила, що між нею та ПАТ «БПТМ» було укладено договір №1121 купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення цілого убудованого приміщення, що розташоване по АДРЕСА_1 . Відповідно до протоколу електронних торгів №112730 від 31.08.2015 року власником приміщенні став переможець торгів, тому приміщення їй не належить. Просила розірвати договір №1121 від 23.03.2010 року (а.с.7).

22.04.2016 року ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» направлено ОСОБА_2 копію договору купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення від 14.04.2016 року (а.с.92-95).

13.07.2016 року та 20.09.2017 року ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» направлено на ім`я ОСОБА_2 вимоги про сплату заборгованості (а.с.12,59).

Відповідно до розрахунків нарахувань щодо абонента ОСОБА_2 по приміщенню АДРЕСА_1 ) за період жовтень 2015р. - квітень 2016р., розмір заборгованості склав 12 027,20грн. (а.с. 14), а за період з жовтня 2015р. по березень 2017 року 25 408,25грн. (а.с. 36).

Згідно з відповіді ОСББ «ЮКМ-Квартал» (а.с. 184, 189), акту від 21.05.2019 року (а.с. 185, 199) система централізованого теплозабезпечення у вбудованому приміщенні 3 по АДРЕСА_1 відсутня, була демонтована у 2013 році, опалення здійснюється електробатареями.

Стаття 319 ЦК України встановлює, що власність зобов`язує.

Згідно ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартину плату і плату за комунальні послуги.

ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до частини 1 ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом першим частини 1 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 19 ЗУ «Про теплопостачання» встановлено обов`язок споживача оплатити надані послуги.

Наведеними положеннями законів передбачено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до пунктів 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, споживач має право відмовитися від надання послуг центрального опалення, постачання гарячої води і водовідведення. Відключення споживача від мереж ЦО і ГВП здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування, відповідно до ЗУ «Про теплопостачання», схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення (пункт 26 Правил).

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4, для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг центрального опалення та гарячого теплопостачання орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу комісію для розгляду таких питань. Комісія після вивчення конкретних умов приймає рішення, яке оформлюється протоколом, витяг з якого надається заявникові. При позитивному рішенні комісії, заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального теплопостачання і відокремлення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання.

Згідно з пунктами 2.5, 2.6, 2.7 вищезгаданого Порядку, відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця таких послуг та власника квартири або уповноваженої ним особи. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження відповідного акта сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого опалення.

Оскільки відповідач не виконав вимог Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4 до вчинення дій щодо відключення, суд приходить до висновку, що від`єднання квартири від мереж централізованого опалення здійснено самовільно, без дотримання вимог щодо складання та затвердження акту про відключення квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, закріплених у пунктах 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання.

Відповідно до статті 32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

До такого висновку дійшов Верховний Суд України у справі №6-295цс15 від 20 квітня 2016 року, у постанові №6-582цс15 від 18 листопада 2015 року, що також відповідає висновку викладеному в постанові Верховного Суду у справі № 915/89/16 від 02 березня 2018 року, тому самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги центрального теплопостачання.

Суд вважає, що акт від 21.05.2019 року про демонтаж системи опалення не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог заявленого позову, оскільки даний акт фіксує факт самовільного відключення приміщення відповідача від системи централізованого опалення, що заборонено приписами п.25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 (із наступними змінами).

Оскільки відключення від мережі централізованого опалення було самовільним, у передбаченому чинним законодавством порядку питання про надання дозволів на таке відключення ані відповідачем ані попереднім власником не вирішено, відсутні підстави для скасування нарахувань за теплову енергію та зняття відповідача з обліку, як споживача послуги, яку він не отримує, суд вважає вимоги про стягнення заборгованості правомірними.

Таким чином, позов підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено, що відповідач не оплачує послуги з теплопостачання.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача на підстав ст. ст. 79, 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 79, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст. 319 ЦК України, ст. 162 ЖК України, ст. 13, 19, 20, 32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листпоада 2005 року №4, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» (місцезнаходження: Україна, вул. Морська,65/97, м. Бердянськ, 711100, ідентифікаційний код 05541120) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь приватного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» 25408,25 грн. заборгованості за послуги з теплопостачання, 1600,00 грн. судового збору та 750,00 грн. витрат, пов`язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя