Рішення № 8650930, 10.03.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

10 березня 2010 р.           Справа 7/3-10

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Вінниця.

до: Державного підприємства "Чечельницьке лісове господарство", смт.Чечельник, Вінницька область.

про стягнення 166 328,77 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Оверковський В.І. - довіреність № 1417 від 06.11.2009 року.

          відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Надійшла позовна заява про стягнення з ДП "Чечельницьке лісове господарство" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитним договором № 011/03-14/57 від 13.08.2009 року в сумі 160288,17 грн. та пені в розмірі 6040,60 грн..

Ухвалою від 18.01.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/3-10 та призначено до розгляду на 10.02.2010 року.

Відповідач в судове засідання 10.02.2010 року не з'явився та не виконав вимоги суду надання витребуваних доказів при тому, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвалу про порушення провадження у справі отримав 28.01.2010 року, що підтверджується поштовим повідомленням № 189612 (а.с.45, т.1).

В судовому засіданні представник позивача повідомила, що відповідач під час телефонної розмови (09.02.2010 року) повідомив її, що розрахунки по заборгованості перед позивачем будуть проведені на протязі 5-ти днів у зв'язку з чим позивач просила відкласти розгляд справи з метою врегулювання спору в добровільному порядку.

З урахуванням неявки відповідача, ненаданням ним витребуваних доказів та пояснень позивача розгляд справи було відкладено до 10.03.2010 року.

Однак відповідач в судове засідання повторно не з'явився, документів витребуваних ухвалами суду не надав, не повідомивши при цьому про причини своєї неявки.

З огляду на те, що ухвала про відкладення розгляду справи від 10.02.2010 року надсилалась рекомендованим листом і станом на момент проведення судового засідання 10.03.2010 року відповідні конверти до суду не повернулись, суд дійшов висновку, що сторони про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Оскільки відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, беручи до уваги , що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України. При цьому суд зауважує, що відповідач, з огляду на викладені обставини мав достатньо часу для подання обґрунтованих заперечень та доказів в підтвердження таких заперечень в разі незгоди із заявленими позовними вимогами.

За письмовим клопотанням позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву згідно якої просить суд припинити провадження в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 35600,00 грн. у зв'язку з тим, що відповідачем після порушення провадження у справі на вказану суму проведено погашення кредиту. На підтвердження наведеного суду надано платіжне доручення від 10.02.2010 року № 131.

Розглянувши заяву позивача та дослідивши доказі надані в підтвердження обставин наведених в останній суд приймає ї до розгляду оскільки остання не суперечить ст. 22 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення відповідача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

13.08.2009 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції і Державним підприємством "Чечельницьке лісове господарство" був укладений кредитний договір № 011/03-14/57, згідно якого Банк зобов'язується надати позичальнику строковий кредит в розмірі 250000,00 грн. строком до 24.10.2009 року із сплатою 24 % річних (п.п. 1.1., 1.2., 2.1 Договору-а.с.7-15, т.1).

Згідно п.6.1 Договору заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається у відповідності до Графіка погашення заборгованості (Додаток № 1 до цього Договору).

Як вбачається із матеріалів справи сторонами до кредитного договору було підписано Додаток № 1 "Плановий графік погашення кредиту ДП "Чечельницьке лісове господарство"" (а.с.16, т.1).

Грошові кошти за кредитним договором було надано відповідачу в повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 19.08.2009 року.

Виконуючи свої зобов'язання по погашенню кредиту відповідач в період з 29.09.2009 року до 05.11.2009 року сплатив позивачу 89711,83 грн. в рахунок погашення кредиту, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку ДП "Чечельницьке лісове господарство", зведеними кредитовими меморіальними ордерами, розрахунком боргу (а.с. 18-19, 48-49, 51-55, 57 т.1).

З урахуванням того, що строк виконання зобов'язання по поверненню всієї суми кредиту настав 24.10.2009 року, а відповідачем не було погашено всієї суми кредиту позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості до суду.

Також судом встановлено, що позивачем в поясненнях № 07-15/5-1002/юр від 10.02.2010 року вказано, що ним не вчинялись дії спрямовані на звернення стягнення на майно чи звернення з позовами до майнових та фінансових поручителів відповідача на підставі договорів, які були укладені в забезпечення виконання зобов'язань ДП Чечельницьке лісове господарство за кредитним договором № 011/03-14/57 від 12.08.2009 року.

Разом з тим, як уже було вказано раніше після порушення провадження у справі відповідач частково погасив заборгованість за кредитом на суму 35600,00 грн. з урахуванням чого суд дійшов висновку про припинення провадження в цій частині виходячи з наступного.

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення заборгованості за кредитом в сумі 35600,00 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином станом на 10.03.2010 року заборгованість відповідача становить 124688,17 грн..

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виходячи із встановлених обставин спору, змісту Договору вбачається, що між сторонами укладено кредитний договір правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Зокрема в ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином, беручи до уваги викладене, суд прийшов до висновку про правомірність та обґрунтованість вимоги про стягнення з відповідача 124688,17 грн. заборгованості за кредитом в зв'язку з чим задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимогу позивача щодо стягнення пені в розмірі 6040,60 грн., яка обрахована за період з 25.10.2009 року по 30.12.2009 року за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В п. 14.4 кредитного договору сторони передбачили, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором Позичальник сплачує Кредитору пеню у в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем допущено порушення зобов'язання стосовно своєчасного та повного повернення суми кредиту в строк до 24.10.2009 року.

Таким чином заявлення позивачем вимог про стягнення пені за порушення строків погашення кредиту є правомірним та обґрунтованим, оскільки відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами Договору.

При цьому під час перевірки правильності нарахування пені за порушення строків сплати кредиту судом не виявлено помилок з урахуванням чого розмір пені заявлений позивачем підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвали відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу за кредитом та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) крім згаданих.

Беручи до уваги викладене позов підлягає частковому задоволенню з врахуванням викладених вище мотивів щодо припинення провадження в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 35600,00 грн..

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч.ч. 2, 4, 5 ст. 49 ГПК України. При цьому суд покладає на відповідача судові витрати в частині позовних вимог відносно яких припинено провадження у справі оскільки спір доведено до суду внаслідок його неправильних дій.

За письмовим клопотанням позивача 10.03.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, ч.1 ст.530, ч.ч.1, 2 ст. 543, ч.1 ст. 546, ст.549, ч. 1 ст.550, ч.1 ст.553, ч.ч.1, 2 ст.554, ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст. 625, 627, 628, 629, 1046, ч.1 ст.1049, ч.1 ст.1050 ЦК України, ст.193, ч.2 ст.217, ст.230 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 5 ст. 49, ст.75 п. 11 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Чечельницьке лісове господарство, вул. 50-річчя СРСР, 2, смт. Чечельник, Вінницької області, 24800 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 01193414) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції, вул. 50-річчя Перемоги, 35, м. Вінниця, 21001 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 20097421) - 124688 грн. 17 коп. заборгованості за кредитом, 6040 грн. 60 коп. пені, 1663 грн. 29 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Припинити провадження в частині стягнення 35600 грн. 00 коп. основного боргу відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 13 березня 2010 р.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. 50-ти річчя Перемоги, 35, м. Вінниця, 21001.

3 - відповідачу - вул. 50-ти річчя СРСР, 2, смт. Чечельник, Вінницька область, 24800.