Рішення № 8650877, 10.03.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

10 березня 2010 р. Справа 13/12-10

за позовом:Вінницького національного технічного університету (21021, м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе,95, код ЄДРПОУ 02070693)

до:Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

про відшкодування збитків, про стягнення 18 055,43 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : Богачук Ю.І., довіреність

позивача : Андрощук О.Б., довіреність

відповідача : ОСОБА_4, довіреність

відповідача : ОСОБА_5,довіреність

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 28.12.2009 р. порушено провадження у справі за позовом Вінницького національного технічного університету до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення збитків в розмірі 18 055,43 грн. та призначено до слухання, однак в зв'язку з неявкою представника відповідача судове засідання неодноразово відкладалось.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в звязку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обовязок суду.

У судове засідання 10.03.2010 р. з'явились представники сторін.

Заслухавши пояснення представників позивача, які підтримали позовні вимоги та представників відповідача, які у відзиві на позовну заяву та у судовому засіданні заперечили проти позову, проте проти методики розрахунку суми збитків не заперечували, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд зясував:

Відповідно до укладеного сторонами договору оренди №28 від 01.03.2003 р., позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення, площею 232,0 м.кв., розміщене за адресою АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі позивача.

29.06.2004 р., у зв'язку із виниклою необхідністю, між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди №20 від 01.03.2003 р., відповідно до якого сторонами було погоджено укладання договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю (п.2 договору).

Після чого сторонами 30.06.2004 р. було укладено договір №ВБ-20 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю та додаткової угоди від 04.05.2005 р. до даного договору, відповідно до яких позивач (балансоутримувач) взяв на себе зобов'язання забезпечувати обслуговування будівлі, АДРЕСА_2, площею 232,0 м.кв., а також утримання прибудинкових територій, а орендар бере участь у витратах позивача (балансоутримувача) на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі у цій будівлі та сплаті інших комунальних платежів, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним (п.2.2.3 договору №ВБ-20).

Після закінчення терміну дії договору оренди №28 від 01.03.2003 р., який був встановлений сторонами до 01.03.2008 р. (п.10.1 договору оренди) та автоматичного закінчення терміну дії договору №ВБ-20 від 30.06.2004 р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, відповідно до п.6.5 даного договору, відповідач продовжував використовувати орендоване приміщення без згоди позивача і до 30.11.2008 р. ним продовжувались сплачуватись комунальні послуги.

В зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди та невиконанням відповідачем вимоги позивача щодо виселення орендованого приміщення Вінницьким національним технічним університетом було подано позов з вимогою примусового звільнення приміщення.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 30.01.2009 року, приватного підприємця ОСОБА_1 було зобов'язано звільнити приміщення площею 232 м.кв. по АДРЕСА_2, яке при подальшому оскарженні Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 23.04.2009 р. та Постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2009 р. було залишено без змін.

Згідно до ст.35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду справи, не доводяться знову при вирішені інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Тобто факт самовільного займання приміщення відповідачем встановлений судом, а рішення набуло законної сили.

Проте попри рішення суду відповідач продовжував незаконно займати орендоване приміщення та користуватися комунальними послугами.

22.06.2009 р. Вишенським відділом ДВС Вінницького міського управління юстиції було відкрите виконавче провадження в зв'язку з чим, відповідачу неодноразово направлялись листи-вимоги про звільнення зайнятого ним орендованого приміщення (а.с93-95), а також листи-звернення позивача з вимогою сплати по рахункам за користування комунальними послугами, за період самовільно зайнятого ним приміщення, однак які були залишенні без реагування.

15.09.2009 р. відбулось примусове виселення відповідача із займаного ним приміщення за адресою м. Вінниця, вул. Келецька, 102/11 (гуртожиток № 3 Вінницького Національного Технічного Університету), загальною площею 232 м.кв., про що свідчить довідка, видана Вишенським відділом Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції (а.с.23), що підтверджує самовільне зайняття відповідачем орендованого приміщення до 15.09.2009 р.

Відповідач доказів щодо здійснення оплати за користування комунальними послугами за період самовільного зайняття орендованого приміщення в період з 01.12.2008 р. по 15.09.2009 р. суду не надав.

В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача про стягнення 18055,43 грн. збитків підлягають задоволенню, відповідно до наданого позивачем розрахунку, з покладанням на відповідача судових витрат, відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України; ст.ст.33, 35, 36, 43, 44, 49, 80, 82-84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Вінницького національного технічного університету (21021, м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе,95, код ЄДРПОУ 02070693) 18055,43 грн. - збитків; 180,55 - витрат на державне мито та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення направити сторонам.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 12 березня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (21021, м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе,95)

3 - відповідачу (АДРЕСА_1)