Рішення № 86506995, 09.12.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/12066/19

Провадження № 2/201/3584/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

09 грудня 2019 року місто Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Федоріщева С.С.,

при секретарі Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФБ Кредит» про застосування наслідків недійсності правочину, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою, в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 06 вересня 2011 року між нею та ОСОБА_2 був укладений договір про здійснення права спільної сумісної власності. Відповідно до вказаного договору в управління ОСОБА_2 було передано нерухоме майно, а саме:

-1/3 частка нежитлового приміщення другого поверху поз. 9-18, загальною площею 173,1 кв.м., балкон, балкон, у спільній власності власників другого і третього поверхів: сходові клітини поз. І-1 площею 19,6 кв.м., поз. І-2 площею 21,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-- житловий будинок , загальною площею 265,3 кв.м., жилою площею 68,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

-житловий будинок , загальною площею 207,7 кв.м., жилою площею 57,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

-земельна ділянка, площею 0,0797 га, кадастровий номер 3223155400:05:028:0149, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;

- земельна ділянка, площею 0,0385 га, кадастровий номер 3223155400:05:028:0147, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Крім того, ОСОБА_2 при управлінні майном на підставі спірного правочину уклав 23 серпня 2012 року з публічним акціонерним товариством «Промислово-фінансовий банк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПФБ Кредит», договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М.В. за реєстровим № 3181.

Відповідно до п. 1.2. Договору іпотеки в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме:

-житловий будинок , загальною площею 265,3 кв.м., жилою площею 68,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

-житловий будинок , загальною площею 207,7 кв.м., жилою площею 57,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

-земельна ділянка, площею 0,0797 га, кадастровий номер 3223155400:05:028:0149, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;

- земельна ділянка, площею 0,0385 га, кадастровий номер 3223155400:05:028:0147, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Позивач вважає, що зазначені договори були укладені з порушеннями вимог чинного законодавства України та підлягають визнанню недійсними.

Позивач подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилися, ОСОБА_2 подав до суду заяву про визнання позову та розгляд справи без участі його представника.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 06 вересня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір про здійснення права спільної сумісної власності.

Відповідно до п. 1.1. предметом цього Договору є визначення порядку спільного володіння нерухомим майном, яке належить на праві спільної сумісної власності Співвласнику-1 - ОСОБА_1 та Співвласнику-2 - ОСОБА_2 . За цим Договором Співвласник-2 здій¬снює управління цим майном в інтересах Співвласника-1 та своїх інтересах.

Відповідно до п. 1.2. Договору в управління ОСОБА_2 було передано нерухоме майно, а саме:

- 1/3 частка нежитлового приміщення другого поверху поз. 9-18, загальною площею 173,1 кв.м., балкон, балкон, у спільній власності власників другого і третього поверхів: сходові клітини поз. І-1 площею 19,6 кв.м., поз. І-2 площею 21,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- житловий будинок , загальною площею 265,3 кв.м., жилою площею 68,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- житловий будинок , загальною площею 207,7 кв.м., жилою площею 57,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

- земельна ділянка, площею 0,0797 га, кадастровий номер 3223155400:05:028:0149, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;

- земельна ділянка, площею 0,0385 га, кадастровий номер 3223155400:05:028:0147, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Пунктом 3.1. Договору передбачені права та обов`язки Співвласника-2, а саме: Співвласник-2 вправі здійснювати відносно Нерухомого майна будь-які юридич¬ні і фактичні дії, що спрямовані на отримання (збереження) прибутку з Нерухомого майна. Співвласник-2 самостійно і за свій рахунок: забезпе¬чує схоронність майна; здійснює поточний і капітальний ремонт майна; здійснює експлуатацію інженерних мереж і електроустаткування; здійснює усі платежі, пов`язані з експлуатацією майна. Співвласник-2 здійснює контроль за дотриманням протипожежних, санітарних і інших норм, установлених чинним законодавством. Співвласник-2 вправі вимагати всякого усу¬нення порушення його прав та посягань на Нерухоме майно з боку третіх осіб. Співвласник-2 може доручити іншій особі вчинити від його імені дії, необхідні для управління май¬ном, якщо цього вимагають інтереси співвласників. Співвласник-2 може відчужувати майно, передане в управління, вчиняти щодо нього договір застави лише за згодою Співвласника-1.

Відповідно до ч. 1 ст. 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Частиною 3 ст. 1030 ЦК України передбачено, що майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя; майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік; розрахунки, пов`язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку.

Відповідно до ст. 1031 ЦК України договір управління майном укладається в письмовій формі. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з ч. 1 ст. 1033 ЦК України управителем може бути суб`єкт підприємницької діяльності.

Істотними умовами договору управління майном є: 1) перелік майна, що передається в управління; 2) розмір і форма плати за управління майном (ст. 1035 ЦК України).

Таким чином, спірний Договір не відповідає всім вимогам, які встановлюються цивільним законодавством для цього виду договорів.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до положень ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною 1 статті 203 цього Кодексу.

Згідно до вимог ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Але ОСОБА_2 при управлінні майном на підставі спірного правочину уклав 23 серпня 2012 року з публічним акціонерним товариством «Промислово-фінансовий банк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПФБ Кредит», договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М.В. за реєстровим № 3181.

Як слідує із п. 1.1. Договору іпотеки, цей договір забезпечує виконання ТОВ «СІНТЕЗ-ОЙЛ», податковий номер 36962529, надалі - Позичальник, перед Іпотекодержателем зобов`язання, що випливає з Кредитного договору № 29-2063/12 від 23 серпня 2012 року, а також усіх додаткових угод до нього, надалі за текстом - Кредитний договір, та визначене на час виконання цього зобов`язання, включаючи погашення основної суми боргу, сплати процентів, неустойки та будь-якого збільшення цієї суми, яке було передбачено Кредитним договором, а також зобов`язання щодо відшкодування збитків Іпотекодержателя, які можуть бути завдані порушенням Кредитного договору чи умов цього Договору можливих витрат Іпотекодержателя, пов`язаних із пред`явленням вимог та зверненням стягнення на предмет іпотеки, зазначений в п. 1.2. цього договору, та витрат на утримання, збереження та страхування даного предмету іпотеки у межах вартості предмету іпотеки. При цьому максимальний розмір вимог Іпотекодержателя, як існуючих, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому, та які забезпечуються іпотекою за цим договором складає - 9 108 382,19 грн.

Відповідно до п. 1.2. Договору іпотеки в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме:

- житловий будинок , загальною площею 265,3 кв.м., жилою площею 68,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- житловий будинок , загальною площею 207,7 кв.м., жилою площею 57,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

- земельна ділянка, площею 0,0797 га, кадастровий номер 3223155400:05:028:0149, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;

- земельна ділянка, площею 0,0385 га, кадастровий номер 3223155400:05:028:0147, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Пунктом 2.1. Договору іпотеки передбачено, що відповідно до умов Кредитного договору Іпотекодержатель надав Позичальнику кредит в сумі 4 500 000,00 грн. зі сплатою на користь Іпотекодержателя за фактичне користування кредитними коштами 22 процентів річних, з кінцевим строком погашення заборгованості за Кредитним договором - 28 липня 2014 року включно. Позичальник зобов`язався погашати основну суму кредиту та сплачувати нараховані проценти згідно умов Кредитного договору. Процентна ставка за користування кредитними коштами може змінюватися відповідно до умов Кредитного договору.

Вказаний договір іпотеки був укладений ОСОБА_2 під час перебування у зареєстрованому шлюбі з Позивачем, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 .

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Таким чином, обсяг відповідальності Іпотекодавця встановлено законодавством і обмежується вартістю предмету іпотеки, а отже визначення максимального розміру вимог, які забезпечуються іпотекою, в розмірі 9 108 382,19 грн. суперечить вищезазначеним нормам законодавства.

Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір повинен містити ряд істотних умов, зокрема зміст та розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов`язання. У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Договором іпотеки не визначено порядок погашення основної суми кредиту та сплати нарахованих процентів за користування кредитними коштами. Більш того передбачено, що розмір процентної ставки може змінюватися, при цьому договір не містить критеріїв та економічного обґрунтування підвищення процентної ставки, а також не передбачає повідомлення Іпотекодавця, який є майновим поручителем, про вказане підвищення процентної ставки.

Відповідно до п. 1.2. Договору іпотеки предметом іпотеки за Договором іпотеки, серед іншого, є дві земельні ділянки, цільове призначення яких не зазначено.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» істотною умовою іпотечного договору є, зокрема, опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер, у разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення.

Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Таким чином, Договір іпотеки не містить істотної умови про цільове призначення земельних ділянок, які є предметом іпотеки, що є порушенням норми ст. 18 Закону України «Про іпотеку»

Пунктом 1.2. Договору іпотеки передбачено, що згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності про визначення вартості майна станом на 09.08.2012 року, виконаного ТОВ «Консалтинговий центр «ДИСКОНТ-СЕРВІС», кваліфікаційне свідоцтво видане Державним комітетом України із земельних ресурсів та Міжнародним інститутом бізнесу серія МК № 00742 від 21.05.2011 року, що має Ліцензію державного агентства земельних ресурсів України серія СГ №579483, ринкова вартість земельних ділянок станом на 09.08.2012 року становить - 871 000,00 грн., без врахування ПДВ.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотеку» вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб`єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Законом, що визначає правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов`язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, є Закон України «Про оцінку земель».

Статтею 13 цього Закону (в редакції що діяла на момент спірних правовідносин) передбачені випадки обов`язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Зокрема експертна грошова оцінка земельної ділянки проводиться у разі застави земельної ділянки відповідно до закону.

Відповідно до ст.ст. 1, 5 Закону України «Про оцінку земель» експертна грошова оцінка земельних ділянок - результат визначення вартості земельної ділянки та пов`язаних з нею прав оцінювачем (експертом з питань оцінки земельної ділянки) із застосуванням сукупності підходів, методів та оціночних процедур, що забезпечують збір та аналіз даних, проведення розрахунків і оформлення результатів у вигляді звіту. Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об`єкта оцінки. Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Порядок проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок під час укладання цивільно-правових угод регламентується Методикою експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 року №1531. Відповідно до п. 2, 3 вказаної Методики об`єктами експертної грошової оцінки є земельні ділянки або їх частини з певним місцем розташування та визначеними щодо них правами. Експертна грошова оцінка передбачає визначення ринкової (імовірної ціни продажу на ринку) або іншого виду вартості об`єкта оцінки (заставна, страхова, для бухгалтерського обліку тощо), за яку він може бути проданий (придбаний) або іншим чином відчужений на дату оцінки відповідно до умов угоди.

Таким чином, під час оцінки земельної ділянки визначається певний вид вартості об`єкта оцінки (ринкова, заставна, тощо) і в залежності від виду вартості обираються певні методичні підходи.

Договір іпотеки містить інформацію не про заставну вартість, а про ринкову вартість земельних ділянок, тобто про їх імовірну ціну продажу на ринку, при цьому зазначено лише загальну вартість двох земельних ділянок, що не дозволяє визначити вартість кожної земельної ділянки як окремого об`єкту оцінювання.

Крім того, згідно ст. 22 Закону України «Про оцінку земель» звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок підлягають рецензуванню. Рецензування звіту з експертної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється у разі обов`язкового проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, а також на вимогу заінтересованих осіб та в інших випадках, визначених законом.

В порушення зазначеної норми спірний Договір іпотеки не містить інформації про рецензування звіту з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Проаналізувавши вищевикладені обставини, суд прийшов до переконання, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі .

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 384,2 грн. з кожного.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 81, 82, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФБ Кредит» про застосування наслідків недійсності правочину - задовольнити.

Визнати недійсним договір про здійснення права спільної сумісної власності від 06 вересня 2011 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнати недійсним договір іпотеки від 23 серпня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М.В. за реєстровим №3181, укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Промислово-фінансовий банк», припинити іпотеку, реєстраційний номер 12912753, зареєстровану 24.08.2012 року, припинити іпотеку, реєстраційний номер 12912752, зареєстровану 24.08.2012 року, вилучити запис про заборону відчуження, реєстраційний номер обтяження 12912734, зареєстровано 23.08.2012 року, вилучити запис про заборону відчуження, реєстраційний номер обтяження 12912733, зареєстровано 23.08.2012 року, вилучити запис про заборону відчуження, реєстраційний номер обтяження 12912731, зареєстровано 23.08.2012 року, вилучити запис про заборону відчуження, реєстраційний номер обтяження 12912732, зареєстровано 23.08.2012 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФБ Кредит» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі по 384,2 грн. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя С.С. Федоріщев