Рішення № 8650488, 04.03.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

04 березня 2010 р.           Справа 11/20-10

за позовом відкритого акціонерного товариства «Концерн Хлібпром», м. Львів

до споживчого товариства «Галина», с. Клембівка Ямпільського району

про стягнення 3207 грн.

Суддя В. Матвійчик

при секретарі судового засідання О. Віннік, за участю представників:

від позивача - Б. Таганцов за довіреністю;

від відповідача - не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з споживчого товариства «Галина» суму заборгованості в розмірі 3 207 грн..

Позов мотивовано тим, що в період з 07.04.2008р. по 19.05.2008р. позивач, згідно накладних, передав у власність відповідача хлібобулочну продукцію на загальну суму 3868,56 грн.. Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 3207 грн..

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалі від 15.01.2010р. та 11.02.2010р. щодо надання пояснень відносно обставин викладених в позові, витребуваних документів не виконав. Явки повноважного представника в судові засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 191340. До того ж вказане повідомлення свідчить про отримання відповідачем ухвали суду 22.01.2010р.. Тобто у останнього було достатньо часу для реалізації своїх прав визначених Господарським процесуальним кодексом України.

Таким чином, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до положень ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Концерн Хлібпром»(позивач) в період з 07.04.2008р. по 19.05.2008р. поставив споживчому товариству «Галина»(відповідач) хлібобулочну продукцію на загальну суму 3868,56 грн., що підтверджується наступними документами:

-          товарно-транспортними накладними № хэХ-00053857 від 07.04.2008р., № хэХ-00065439 від 21.04.2008р., № хэХ-00086793 від 19.05.2008р..

Як свідчать матеріали справи, зокрема виписка банку від 16.04.2008р., відповідач провів розрахунки на суму 661,56 грн.. За таких обставин, заборгованість за поставлений товар становить 3207 грн..

Пунктом 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тому позивачем в порядку ст. 530 ЦК України надіслано відповідачу претензію № 751/12 від 16.12.2009р. про сплату даної заборгованості, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, станом на день розгляду справи, заборгованість за поставлений товар становить 3207 грн..

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, позовна вимога про стягнення боргу в розмірі 3207 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню .

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити .

2.          Стягнути з споживчого товариства «Галина»(24500, Вінницька область, Ямпільський район, с. Клембівка, код 31915280) на користь відкритого акціонерного товариства «Концерн Хлібпром»(79035, м. Львів, вул. Хлібна, 2, код 05511001) 3207 (три тисячі двісті сім) грн. –боргу; 102 (сто дві) грн. - витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Рішення оформлено та підписано 05.03.2010р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- позивачу - (79035, м. Львів, вул. Хлібна, 2          )

3- відповідачу - (24500, Вінницька область, Ямпільський район, с. Клембівка)