Рішення № 8650343, 04.03.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

04 березня 2010 р.           Справа 8/28-10

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (вул. Острозька, 138, м. Славута, Славутський район, Хмельницької області, 30000, код ЄДРПОУ 34863309)

до:Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Нива" (с. Гранів, Гайсинського району, Вінницької області, 23731, код ЄДРПОУ 03734085)

про стягнення 422 562,42 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Стельмах Ю.М. - за дорученням

          відповідача : Порайко Д.О. - за дорученням, Доланяний В.М. - директор

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з відповідача 422 562,42 грн. , з яких 397852 грн. боргу, 20334,05 грн. пені та 4376,37 грн. інфляційних втрат.

Представники відповідача в засіданні суду та в поясненнях на позовну заяву проти вимог викладених в позовній заяві позивача заперечують на тій підставі , що схема, за угодами тотожними договору, за якою здійснювалася поставка, вирощування і зустрічна поставка пивоварного ячменю у попередні періоди була зручною та зрозумілою, деякі умови допускалися «на віру». Проте, цінові коливання на зерновому та інших пов'язаних ринках, в зв'язку з загальновідомими економічними факторами, що мали місце у наприкінці 2008 та у 2009 роках, вимушено привели ТОЗВ «Суффле Агро Україна» до непередбачуваних, а точніше не передбачених спільними угодами та домовленостями змін змісту взаємних зобов'язань.

Зокрема, згідно п.1.2.Договору, покупець (СВК «Нива») зобов'язується використати товар лише для забезпечення вирощування і продажу ячменю пивоварного відповідно до окремого договору, який на цей раз не був визначений Позивачем у Договорі.

Твердження позивача у вимозі про виконання зобов'язання від 05.10.2009 р. та позовній заяві про нездійснення відповідачем зустрічної поставки ячменю є вирваним із повного контексту договірних взаємовідносин. А саме, при укладанні договору між сторонами було досягнуто домовленості про зустрічну поставку ячменю за ціною 1300 гривень за 1 тону. Проте, після збору врожаю, всупереч домовленостям, позивачем було знижено закупівельну ціну на рівні 860 гривень за 1 тону, яка, на той час була збитковою для СВК «Нива», в зв'язку з чим відповідач продовжив перемовини щодо досягнення попередніх умов договору зустрічної поставки, які з рештою не привели сторони до взаємоприйнятного результату. А вимога про стягнення суми вартості насіннєвого матеріалу ячменю йде у протиріччя з умовами договору.

Крім того , відповідач в поясненнях просить відмовити позивачу в стягненні пені на тій підставі , що вона не передбачена умовами договору по позову.

Представник позивача в засіданні суду свої позовні вимоги викладені в позовній заяві підтримав в повній сумі мотивуючи тим , що з відповідачем було укладено договір поставки насіння ячменю № 1096 Н , за умовами якого позивач по накладним поставив відповідачу продукцію на загальну суму 458 612,56 грн. , розрахунки за яку останній повинен був здійснити до 30.09.09 р. Відповідач розрахунки за отриману продукцію здійснив часткові в сумі 60 760 грн. , що стверджується платіжним дорученням № 20 від 19.03.09 р. та випискою з банку. Таким чином борг відповідача перед позивачем складає 397 852 грн. Відповідно до умов договору та чинного законодавства відповідачу за несвоєчасне виконання зобов'язання нараховано до стягнення 20334,05 грн. пені та 4376,37 грн. інфляційних втрат.

По клопотанню сторін справа розглядалась без технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи . давши їм оцінку , заслухавши представників сторін судом встановлено , що 03.03.09 р. між сторонами було укладено договір поставки насіння ячменю № 1096Н.

За умовами договору продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) купує насіння ячменю пивоварного (надалі продукція) ( п. 1.1. договору).

Відповідно до п.4.1. договору базова ціна на продукцію , що підлягає поставці за договором встановлюється сторонами в додатку № 1 до договору відповідно до якого позивач повинен поставити відповідачу насіння сорту "Ксанаду" в кількості 98 тон по ціні 3100 грн. за одну тону на загальну суму 458 612 грн. , з яких першій платіж в сумі 60 760 грн. сплачується відповідачем як попередня оплата , а другий платіж в сумі 397 852 грн. - до 30 вересня 2009 р. Причому сторони домовились , що у разі поставки продукції без отримання попередньої плати , датою оплати першого траншу вважається дата передачі продукції.

Сторони домовились , що продукція вважається переданою по кількості і якості відповідачу за умови підписання ним товарно - транспортних накладних (п. 5.2. договору).

Судом встановлено , що на виконання умов договору № 1096Н від 03.03.09 р. та додатку № 1 до нього відповідач по накладній № S- 00000261 від 21.03.09 р. через свого уповноваженого представника , який діяв на підставі довіреності серії ЯПЖ № 265822 від 20.03.09 р. , без попередньої оплати отримав від позивача продукцію - насіння ячменю "Ксанаду" на загальну суму 458 612,56 грн. , розрахунки за яку , на підставі додатку № 1 до договору № 1096Н від 03.03.09 р. повинен був здійснити до 30.09.09 р.

На виконання зобов'язання за договором поставки № 1096Н від 03.03.09 р. відповідач платіжним дорученням № 20 від 19.03.09 р. сплатив позивачу 60 760 грн. вартості отриманої по накладній № S- 00000261 від 21.03.09 р. продукції , що стверджується випискою з банку 20.03.09 р.

Таким чином , залишок неоплаченої продукції відповідачем позивачу за продукцію по позову складає 397 852 грн. , які станом на день розгляду справи в суді відповідачем не оплачені.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться. Ст.. 530 ЦК України передбачено , що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін ) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо не встановлений строк , кредитор має право вимагати його в будь - який час.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач не надав позивачу та суду доказів оплати в добровільному порядку залишку боргу в сумі 397 852 грн. Тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 397 852 грн. боргу згідно ст. 11 та ст. 530 ЦК України слід задоволити.

Судом встановлено , що в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання по проведенню розрахунків за отриману продукцію, позивачем на підставі ст. 549 та ст. 625 ЦК України нараховано до стягнення з відповідача 20334,05 грн. пені та 4376,37 грн. інфляційних втрат.

Дослідивши позовні вимоги позивача, давши їм оцінку , суд дійшов висновку, що вони підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором , він є боржником, що прострочив.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, які подаються сторонами.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, дослідивши розрахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат судом встановлено , що вони нараховані вірно та без порушення норм чинного законодавства. Тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 376,37 грн. інфляційних втрат слід задоволити.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до положення ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З аналізу вказаних статей Закону вбачається що нарахування та стягнення пені можливе лише в тому випадку , якщо такий вид відповідальності передбачено договором укладеним між сторонами.

Дослідивши договір № 1096Н від 03.03.09 р. та додаток № 1 до нього судом встановлено , що сторонами договором не передбачено такого виду відповідальності як пеня. Таким чином у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 20 334,05 грн. пені . Тому в задоволенні позову про стягнення з відповідача 20 334,05 грн. слід відмовити.

Судові витрати по справі , на підставі ст. 49 ГПК України, слід віднести за рахунок відповідача пропорційно задоволеній сумі позову, оскільки спір до суду доведено з його вини.

          Керуючись ст. 11 ,16 ,506 ,525 ,526 ,530,614, 655,712 Цивільного кодексу України, ст. 44 , 49, 75 , ст. 82 ,115 та 116 Господарського процесуального кодексу України , -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Нива" , с. Гранів, Гайсинського району, Вінницької області, 23731, код ЄДРПОУ 03734085 (р/р 26006128047 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" , вул. Острозька, 138, м. Славута, Славутський район, Хмельницької області, 30000, код ЄДРПОУ 34863309 (р/р 2600570164 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) 397 852 грн. боргу, 4 376,37 грн. інфляційних втрат , 4022,28 грн. державного мита та 224,64 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В позові про стягнення 20 334,05 грн. пені відмовити.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 05 березня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Острозька, 138, м.Славута, Славутський район, Хмельницької області, 30000)

3 - відповідачу (с. Гранів, Гайсинського району, Вінницької області, 23731)