Рішення № 8650335, 01.03.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

01 березня 2010 р.           Справа 14/13-10

Господарський суд Вінницької області у складі: судді Залімського І.Г. при секретарі судового засідання Кучер Р.П., розглянув матеріали справи

за позовом: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", вул.600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100, код 33126849

до: Будинкоуправління № 1 КЕВ м. Вінниці, вул. Київська, 31, м. Вінниця,21000, код 24964352

про стягнення 132407,42 грн. заборгованості за теплопостачання

За участю представників сторін:

позивача : Микуляк Ю.П., представник за дорученням

відповідача : Андрійчук О.А., представник за дорученням

ВСТАНОВИВ :

Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", посилаючись на умови договору № 625 на опалення та гаряче водопостачання від 01.09.2005 р. та договорів реструктуризації № 625/Р від 19.12.2008 р., просить стягнути з Будинкоуправління № 1 КЕВ м. Вінниці 132 407,42 грн. заборгованості.

Розгляд даної справи неодноразово відкладався в зв"язку з невиконанням сторонами вимог суду щодо надання необхідних для розгляду справи документів та забезпечення явки в судове засідання уповноважених представників.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог фактично не заперечувала.

Представниками позивача та відповідача подано клопотання про незастосування технічної фіксації судового процесу, яке підлягає задоволенню як таке, що не суперечить вимогам ч.7 ст.81-1 ГПК України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку наданим доказам, в судовому засіданні встановлено наступне.

01.09.2005 р. між сторонами було укладено договір № 625 на опалення та гаряче водопостачання, відповідно до умов якого КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (Постачальник) виробляє теплову енергію і подає її Будинкоуправлінню № 1 КЕВ м. Вінниці (Виконавець) від котелень до зовнішніх сторін житлових будинків. Виконавець в свою чергу, зобов'язується прийняти вказану енергію та розподілити її по внутрішньобудинковій системі мешканцям будинків.

Пунктом 6.1 даного договору визначений обов'язок Виконавця щодо оплати отриманих послуг в термін до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 8.5 договору № 625 від 01.09.2005 р.).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема актів здачі - прийняття виконаних робіт та виставлених рахунків наявних в матеріалах справи, позивачем були виконанні взяті на себе умовами вищевказного договору обов'язки щодо надання відповідачу послуг, пов'язаних з постачанням теплової енергії.

Відповідач же, в свою чергу, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 01.02.2009 р. за Будинкоуправлінням № 1 КЕВ м. Вінниці утворилась заборгованість перед КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" в сумі 75 252,04 грн.

З метою узгодження даного питання, 19.12.2008 р. сторони підписали договір реструктуризації № 625/Р, умовами якого засвідчили факт визнання відповідачем існуючої перед позивачем заборгованість в розмірі 75 252,04 грн. та погодили графік погашення останньої, з якого вбачається обов'язок Будинкоуправлінням № 1 КЕВ м. Вінниці в строк до 26.08.2009 р. виплатити позивачу суму боргу.

Натомість всупереч викладеному, відповідачем не виконанні взяті на себе умовами договору реструктуризації № 625/Р від 19.12.2008 р. зобов'язання і з огляду на відсутність доказів погашення існуючої заборгованості станом на день розгляду даного спору, борг відповідача перед позивачем за отриманні на умовах договору № 625 на опалення та гаряче водопостачання від 01.09.2005 р. послуг, пов'язаних з постачанням теплової енергії складає 102 543,01 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В свою чергу, суд, дослідивши наявний в матеріалах справи обопільно підписаний акт звірки взаємних розрахунків між сторонами, з якого вбачається, що відповідач визнає існуючу перед позивачем заборгованість лише в сумі 81 979,99 грн., з огляду на той факт, що заявлена до стягнення сума боргу в розмірі 102 543,01 грн. підтверджується наданими актами здачі - прийняття виконаних робіт та виставленими рахунками, вбачає, що остання є обгрунтованою та підтвердженою належними доказами.

Враховуючи викладене, та беручи до уваги факт відсутності заперечень у представника відповідача в судовому засіданні проти суму боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 102 543,01 грн. підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач заявив до стягнення 17 083,88 грн. інфляційних нарахувань, 3 144,01 грн. 3% річних та 9 636,52 грн. пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 3 договору реструктуризації № 625/Р від 19.12.2008 р. визначено, що в разі несвоєчасного внесення Боржником плати по даному договору Кредитор має право вимагати від нього сплати пені в розмірі 0,2% за кожну добу від суми простроченого платежу, суми втрат від інфляції та 3% річних.

В свою чергу, згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96-ВР, який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платнику пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проаналізувавши наведені положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд констатує, що останні не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Така ж позиція викладена й у п. 49 Інформаційного листа від 07.04.2008 р. за № 01-08/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України".

Таким чином, дослідивши в судовому засіданні надані докази та розрахунки, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 17 083,88 грн. інфляційних нарахувань та 9 636,52 грн. пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позовні ж вимоги щодо стягнення 3 144,01 грн. 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 2 922,71 грн., в частині стягнення 221,3 грн. слід відмовити як помилково нарахованих.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Господарський суд оцінює доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 132 407,42 грн. заборгованості, з яких 102 543,01 грн. сума основного боргу, 17083,88 грн. інфляційних нарахувань, 3144,01 грн. 3% річних та 9336,52 грн. пені, підлягають частковому задоволенню в сумі 132 186,12 грн., з яких з яких 102 543,01 грн. сума основного боргу, 17083,88 грн. інфляційних нарахувань, 2 922,71 грн. 3% річних та 9336,52 грн. пені.

В частині ж стягнення 221,3 грн. 3% річних слід відмовити.

Згідно положень ст. 49 ГПК України, судові витрати підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Будинкоуправління № 1 КЕВ м. Вінниці (вул. Київська, 31, м. Вінниця, 21000, код 24964352)на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул.600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100, код 33126849) 102 543,01 грн. (сто дві тисячі п'ятсот сорок три грн. 01 коп.) основного боргу, 17 083,88 грн. (сімнадцять тисяч вісімдесят три грн. 88 коп.) інфляційних нарахувань, 2 922,71 грн. (дві тисячі дев'ятсот двадцять дві грн. 71 коп.) 3% річних, 9336,52 грн. (дев"ять тисяч триста тридцять шість грн. 52 коп.) пені, 1 321,86 грн. (одна тисяча триста двадцять одна грн. 86 коп.) витрат на сплату державного мита; 235,60 грн. (двісті тридцять п'ять грн. 60) витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 09 березня 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - вул.600-річчя, 13, м.Вінниця, 21100,

3 - відповідачу - вул. Київська, 31, м. Вінниця,21000