Рішення № 8650181, 01.03.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

01 березня 2010 р.           Справа 12/188-09

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Джента" (вул. Космонавтів,67, кв.13, м.Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 33088918)

до: Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "НАДРА" (вул.Артема, 15, м.Київ, 04053) в особі Вінницького регіонального управління ВАТ КБ "НАДРА" (пл. Жовтнева, 1, м.Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 25962332)

про стягнення 26 659,53 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Мільчин Г.М. - за дорученням

          відповідача : Лісова О.С. - за дорученням

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "НАДРА", м. Київ в особі Вінницького регіонального управління ВАТ КБ "НАДРА", м. Вінниця на користь ТОВ "Джента" 67 720,53 грн., з яких 49 857,50 грн. заборгованості, 4 985,75 грн. не отриманого прибутку, 1 239,69 грн. 3% річних, 11 637,59 грн. збитків.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

Згідно договору банківського рахунку від 12.01.2006 р., укладеного між ТОВ "Джента" та ВАТ КБ "Надра" в особі Вінницького Регіонального Управління ВАТ КБ "Надра" позивачу відкрито поточний рахунок № 2600501404001.

09.01.2009 р. позивач подав до Банку платіжне доручення № 648 на перерахування на рахунок ТОВ "Велюкс Україна" м.Київ 49 857,50 грн. за мансардні вікна та комплектуючі. Вказана сума у той же день списана банком з рахунку позивача, але до цього часу одержувач платежу - ТОВ "Велюкс Україна" кошти не одержав.

Такі дії відповідача привели до негативних фінансових наслідків для підприємства позивача.

Мансардні вікна, в оплату яких було виставлено платіжне доручення № 648, на даний час коштують 61495,09 грн., попередня ціна у розмірі 49857,5 грн. діяла лише до 15.01.2009 р. Отже, на думку позивача, повинен відшкодувати йому збитки у розмірі підвищення ціни вікон 11637,59 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача неодержаний прибуток у розмірі мінімальної оптової націнки 10% (49587,5 х 10% = 4986,75), яка не отримана, внаслідок невиконання відповідачем платіжного доручення позивача, а також 1239,69 грн. - 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 27.11.2009 р. порушено провадження у даній справі з призначенням судового засідання на 14.01.2010 р.

Ухвалою суду від 14.01.2010р. розгляд справи відкладено на 26.01.2010р. за клопотанням представника відповідача для надання витребуваних документів.

У зв'язку з ненаданням сторонами усіх необхідних для вирішення спору документів, ухвалою суду від 26.01.2010 р. розгляд справи відкладено на 18.02.2010 р.

18.02.2010 р. представником позивача до суду подано заяву про зменшення позовних вимог, а саме: про стягнення з відповідача 8 796,50 грн. основного боргу, у зв'язку з перерахуванням відповідачем до бюджету платежів на суму 1 049,00 грн. та 40 012,00 грн., 11 637,59 грн. збитків, 4 985,75 грн. неотриманого прибутку та 1 239,69 грн. -3% відсотків.

В судових засіданнях 18.02.2010 р. та 22.02.2010 р. оголошено перерви, відповідно, до 22.02.2010 р. та 01.03.2010 р.

В судове засідання 01.03.2010 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача зменшені позовні вимоги підтримав.

Відповідач у відзиві № 36-02-01/01-7491 від 21.12.2009 р. на позовну заяву не погодився з позовними вимогами ТОВ "Джента" в частині стягнення збитків 11637,59 грн., неодержаного доходу 4985,75 грн. та 1 239,69 грн. пені.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на введений у банку мораторій.

Заслухавши надані в судових засіданнях пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

12.01.2006 р. між ТОВ "Джента" (Клієнт) та ВАТ КБ "Надра" в особі Вінницького Регіонального Управління ВАТ КБ "Надра" (Банк) укладено договір банківського рахунку, відповідно до якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок № 2600501404001 (далі Рахунок) для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов Договору та законодавства України, та зобов'язується приймати та зараховувати на Рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з Рахунку та проведення інших операцій з Рахунком, що передбачені чинним законодавством України. Операції за Рахунком здійснюються після отримання від Клієнта повідомлення з відміткою про взяття Рахунку на облік органом державної податкової служби.

Відповідно до п.1.2. Договору Банк надає Клієнту платні послуги відповідно до переліку та на умовах, викладених у затверджених Банком "Тарифах на розрахунково-касове обслуговування клієнтів - юридичних осіб" (надалі — "Тарифи").

Розділом 2 Договору встановлено права та обов'язки Сторін.

Так, відповідно до п.2.3.1 Договору          Банк зобов"язаний своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування Клієнта, у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на Рахунку Клієнта для здійснення операції та сплати відповідної комісії за РКО на момент подання розрахункових документів до Банку, здійснювати списання коштів з Рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між Клієнтом та Банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення.

Розділом 3 Договору визначено відповідальність Сторін.

Так, відповідно до п.3.1. Договору за несвоєчасне чи неправильне списання з вини Банку суми з Рахунку Клієнта, а також за несвоєчасне чи неправильне зарахування суми, яка належить Клієнту, Банк сплачує Клієнту пеню в розмірі ставки, що не перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно або неправильно зарахованої (списаної) суми за кожний день прострочення, але не більше 10% процентів від суми переказу.

Згідно з п.4.1. Договору Банк здійснює розрахункові операції відповідно до чинного законодавства України та, зокрема, нормативно-правових актів Національного банку України, за умови належного оформлення Клієнтом розрахункових документів. Платежі з Рахунку Клієнта Банк виконує у межах залишку коштів на початок операційного дня з урахуванням надходжень протягом операційного дня.

Операції за розрахунковими документами в гривнях, що надійшли до Банку в операційний час, виконуються Банком того ж дня. Операції за розрахунковими документами в іноземній валюті для здійснення термінових переказів виконуються згідно затверджених Тарифів. Документи, отримані після операційного часу, відмічаються штампом "Вечірня" та "післяопераційний час" та проводяться Банком наступного робочого дня (п.4.2. Договору).

Договір укладений на невизначений строк та набуває чинності з дати його належного оформлення (п.8.1. Договору).

Клієнт має право порушити питання про закриття Рахунку і розірвання Договору в разі невиконання Банком зобов'язань за цим Договором (п.9.3. Договору).

09.01.2009 р. позивач подав до Банку платіжне доручення № 648 на перерахування на рахунок ТОВ "Велюкс Україна" м.Київ 49 857,50 грн. за мансардні вікна та комплектуючі згідно з рахунком-замовленням № 11 від 09.01.2009 р. Дана сума списана Банком з рахунку позивача, однак на рахунок одержувача платежу не перерахована.

03.03.2009 р. з метою досудового врегулювання спору, позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 03/03 з вимогою до 13.03.2009 р. перерахувати суму 49 857,50 грн. на рахунок ТОВ "Велюкс Україна".

У відповіді № 36-02-01/01-1347 від 15.04.2009 р. на лист відповідач повідомив про те, що для стабілізації роботи банку, захисту інтересів вкладників, кредиторів та забезпечення рівня ліквідності з 10.02.2009 р. Надра Банку працює Тимчасова адміністрація, яку призначено Національним банком України, згідно з Постановою Правління НБУ № 59 від 10.02.2009 р.. Враховуючи вищевказане, на даний час Надра Банк не має можливості задовольнити вимогу позивача щодо перерахування коштів на рахунки в інші банки.

Постановою Правління Національного банку України № 59 від 10.02.2009 р. в банку "Надра" призначено Тимасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 10.02.2009 р. до 10.08.2009 р., про що у газеті "Урядовий кур"єр" від 13.02.2009 р. № 26 розміщено об"яву.

Постановою Правління НБ України від 05.08.2009 р. № 452 продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ КБ "Надра" з 11.08.2009 р. по 10.02.2010 р., про що розміщено відповідну об"яву у газеті "Урядовий кур"єр" від 11.08.2009 р. № 144.

Листом № 03/07 від 03.07.2009 р. платіжне доручення № 648 від 09.01.2009 р. на суму 49857,5 р. позивачем відізвано.

09.07.2009 р. згідно платіжного доручення № 2 перераховано кошти позивача в сумі 1049,5 грн.

09.02.2010 р. кошти в сумі 40012 грн., шо перебували на рахунку позивача, перераховані згідно його платіжного доручення № 1.

Крім того, згідно меморіальних ордерів з рахунку позивача здійснено платежі на загальну суму 648,3 грн.

Згідно пояснень відповідача, станом на 12.02.2010 р. на поточному рахунку позивача залишилось 8377,25 грн.

Наведене стверджується:

- договором банківського рахунку від 12.01.2006 р.;

- платіжним дорученням № 648 від 09.01.2009 р.;

- документами щодо призначення в банку Тимчасової адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів;

- претензією № 03/03 від 03.03.2009 р.;

- листом № 36-02-01/01-1347 від 15.04.2009 р.;

- відзивом відповідача на позовну заяву та його письмовими поясненнями;

- платіжними дорученнями позивача щодо перерахування коштів;

- листом позивача № 03/07 від 03.07.2009 р.;

- іншими матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши обставини та докази по справі, суд дійшов такого висновку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Аналогічне положення міститься в п.2.5 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ № 516 від 03.12.2003 року, відповідно до якого за договором банківського рахунку, укладеним з юридичною або фізичною особою, банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти або банківські метали, що їй надходять, виконувати розпорядження власника рахунку про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунку з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунку, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. (ст. 1067 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст. 192 ГК України передбачено, що порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частина 2 ст. 217 ГК України встановлює такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Згідно зі ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Поняття збитків також визначено також у статті 22 Цивільного кодексу України, якими згідно з цією нормою закону є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, передбаченої ст. 1166 ЦК України, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина особи.

Згідно з ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

З матеріалів справи вбачається, що в банку з 10.02.2009 р. по 10.02.2010 р. запроваджено Тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Стаття 2 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" визначає мораторій як зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Зі змісту наведеної статті вбачається відсутність законодавчого обмеження її дії залежно від характеру зобов"язань банку або кола осіб, на користь яких банк має виконати певні дії (кредиторів чи клієнтів).

Така думка прослідковується в ухвалі Верховного Суду України від 03.07.2009 р. (номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень 4283876) та постанові Вищого господарського суду України від 14.01.2010 р. у справі № 1/130 (номер в ЄДР судових рішень 7634975).

Отже, відповідач не може нести відповідальність (в тому рахунку, у вигляді нарахованих позивачем збитків та неодержаного доходу) за невиконання платіжного доручення позивача за період дії введеного Національним банком України мораторію на задоволення вимог кредиторів банку.

Позивачем також не надано доказів причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою Банку та збитками позивача.

Крім того, позивачем не доведено, що за інших обставин, ніж ті, що склалися відносно перерахування коштів за платіжним дорученням № 648 від 09.01.2009 р., ним безперечно було б отримано доходи у вигляді 10-тивідсоткової націнки на вартість придбаного товару.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 11 637,59 грн. збитків та 4 985,75 грн. неотриманого прибутку задоволенню не підлягають.

Відповідно до договору банківського рахунку від 12.01.2006 р. та виходячи з положень Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов"язаний виконувати доручення клієнта, що містяться в розрахунковому документі, стосовно коштів, які є на рахунку клієнта. Ні з договору, ні з вимог чинного законодавства не випливає зобов"язання банку повернути позивачу кошти, що є на його рахунку, без відповідного доручення і лише з тих підстав, що не було виконане доручення позивача про перерахування коштів іншій особі.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, на даний час на його рахунку залишилось 8377,25 грн., решта коштів перерахована банком згідно поданих позивачем платіжних доручень. Відповідний документ на отримання готівки в межах залишку суми позивач до банку не подавав.

З урахуванням наведеного, позов в частині стягнення 8 796,50 грн. основного боргу також задоволенню не підлягає.

Крім суми, основного боргу та збитків позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 239,69 грн. - 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України за порушення грошових зобов"язань.

Разом з тим, у Банку відсутні грошові зобов"язання перед позивачем.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

Судові витрати з розгляду даної справи відповідно до положень ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 115 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

В позові відмовити.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 09 березня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу